Рішення № 98272434, 12.07.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4463/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Токмілової Л.М.;

за участі:

секретаря судового засідання – Мунтян С.І.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача – Приймачука С.І.

представника відповідача – Александрова О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

23.03.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов`язків Голови Державної служби морського та річкового транспорту України Глазкова Андрія Володимировича від 23 лютого 2021 року № 01-Д про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді оголошення догани;

- визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов`язків Голови Державної служби морського та річкового транспорту України Глазкова Андрія Володимировича від 23 лютого 2021 року № 02-Д про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді оголошення догани;

- визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов`язків Голови Державної служби морського та річкового транспорту України Глазкова Андрія Володимировича від 24 лютого 2021 року № 03-Д про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді звільнення;

- визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов`язків Голови Державної служби морського та річкового транспорту України Глазкова Андрія Володимировича від 01 березня 2021 року № 122-К про звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача Сектору з питань запобігання та виявлення корупції Державної служби морського та річкового транспорту України;

- стягнути з Державної служби морського та річкового транспорту України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням проведених виплат починаючи з дня звільнення 01.03.2021 року;

- стягнути з Державної служби морського та річкового транспорту України на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 100 000 гривень, як відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за час перебування на посаді позивач сумлінно виконував свої обов`язки та до нього не застосовувались будь-які дисциплінарні стягнення.

В свою чергу, окреме доручення в.о. Голови Морської адміністрації Глазкова А.В. від 30.12.2020 № 247/05/13-20 щодо перевірки неправомірних дій в Управліннях (службах) морських портів у зв`язку з чисельними скаргами від громадян у соціальних мережах не містило конкретно встановлених фактів та не зазначало з приводу яких саме порушень необхідно провести перевірку, у зв`язку з чим останнє на думку позивача, оформлене без дотримання вимог діючого законодавства, а тому підлягає поверненню заявнику.

Крім того, у зв`язку з відсутністю належного фінансування позивачем підготовлено службову записку від 20.01.2021 року № 316/14/17/21 з проханням скасувати наказ № 01-ВД від 19.01.2021 про відрядження Завідувача Сектору з питань запобігання та виявлення корупції до м. Маріуполь, до можливості здійснення належного фінансування. Проте відповіді на вказану службову записку не надійшло, наказ від 19.01.2021 року №01-ВД не скасовано. Позивач вважає, що вказані обставини не можуть свідчити про вичинення останнім дисциплінарного проступку, оскільки позивач у своїх діях керувався законодавством України.

Позивач також зазначає, що Сектором з питань запобігання та виявлення корупції Державної служби морського та війкового транспорту України та ним особисто – виконано належним чином та відповідно до службових обов`язків, у повному обсязі та своєчасно завдання щодо проведення перевірки з питань зазначених в дорученні Міністерства інфраструктури України від 17.11.2020 № 43597/0/7-20 та листах Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 13.11.2020 № 8/3/4-6744 та від 19.11.2020 № 8/3/4-6927, що унеможливлює та робить незаконним застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

29.03.2021 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.

02.04.2021 року позивач усунув недоліки, які стали підставою залишення позову без руху.

Ухвалою суду від 07.04.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 11.05.2021 року.

30.04.2021 року від представника Державної служби морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація) надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що в.о. Голови Морської адміністрації під час підписання окремих доручень, а також відповідних наказів діяв в межах повноважень та у спосіб визначений Положенням про Морську адміністрацію. При цьому, позивачем не надано доказів оскарження відповідних доручень та наказів. Посилання позивача на нечіткий характер окремих доручень є абстрактними та не свідчать про незаконність останніх. Відповідач вважає, що позивач свідомо не виконував накази та окремі розпорядження .о. Голови Морської адміністрації, у зв`язку з чим до нього правомірно застосовано дисциплінарні стягнення.

Ухвалою суду від 24.05.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою суду від 09.06.2021 року, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 30 червня 2021 року позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. В свою чергу, представник відповідача не погоджувався з заявленими позовними вимогами та просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 26.1.2018 року № 297-к ОСОБА_1 , як переможця конкурсу призначено на посаду Завідувача Сектору з питань запобігання та виявлення корупції Державної служби морського та річкового транспорту України.

30.12.202 року в.о. Голови Морської адміністрації окремим дорученням №247/05/13-20 доручає ОСОБА_1 «здійснити перевірку неправомірних дій в термін з 04 січня 2021 року по 06 січня 2021 року включно в Управлінні (службі) Маріупольського морського порту Морської адміністрації та з 11 січня 2021 по 16 січня 2021 року включно в Управліннях (службах) Одеського та Херсонського морський портів Морської адміністрації». Строк виконання доручення 22.01.2021.

30.12.2020 в.о. Голови Морської адміністрації підписаний наказ №71-ВД «Про відрядження», яким прийняте рішення про відрядження ОСОБА_1 до м. Маріуполь з 04 січня 2021 року по 06 січня 2021 включно та до м. Одеса - м. Херсон з 11 січня по 16 січня 2021 року включно.

Наказом виконувача обов`язків Голови Державної служби морського та річкового транспорту України ОСОБА_2 від 23 лютого 2021 року № 01-Д оголошено ОСОБА_1 догану за невиконання окремого доручення в.о. Голови Морської адміністрації від 30.12.2020 № 247/05/13-20 та наказу Морської адмiнiстрацiп вiд 30.12.2020 року № 17-ВД «Про відрядження».

18.01.2021 року в.о. Голови Морської адміністрації прийнято окреме доручення №7/04/13-21 щодо здійснення позивачем перевірки повідомлення про ознаки вчинення корупційного або пов`язаного із корупцією правопорушення в термін з 19 січня 2021 року по 22 січня 2021 року включно в державному підприємстві «Сервісний центр морського та річкового транспорту України» (м. Маріуполь) та в Управлінні (службі) Маріупольського морського порту Морської адміністрації. Зазначене окреме доручення видане на виконання дорученні Міністерства інфраструктури України від 17.11.2020 №43597/0/7-20 та листів Головного управління Служби Безпеки України від 13.11.2020 №8/3/4-6744 та від 19.11.2020 року №8/3/4-6927 щодо залучення працівників ДП «Сервісний центр морського та річкового транспорту» до заходів державного контролю на морському транспорті.

19.01.2021 року в.о. Голови Морської адміністрації прийнято наказ №01-ВД «Про відрядження ОСОБА_1 ».

02.02.2021 року наказом виконувача обов`язків Голови Державної служби морського та річкового транспорту України ОСОБА_2 порушено дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 .

Наказом виконувача обов`язків Голови Державної служби морського та річкового транспорту України ОСОБА_2 від 23.02.2021 року ОСОБА_1 оголошено догану за невиконання окремого доручення в.о. Голови Морської адмiнiстрацiп вiд 18.01.2021 № 7/04/13-21 та наказу Морської адміністрації від 19.01.2021 № 01-ВД «Про відрядження».

24 лютого 2021 року виконуючим обов`язків Голови Державної служби морського та річкового транспорту України ОСОБА_2 прийнято наказ № 03-Д, яким накладено дисциплінарне стягнення на ОСОБА_1 у вигляді звільнення за вчинення дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 4 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме - дії, що шкодять авторитету державної служби. пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», а caмe неналежне виконання посадових обов`язків, пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме - перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення щодо невиконання доручення Міністерства інфраструктури України від 17.11.2020 № 43597/0/7-20 та листів Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 13.11.2020 № 8/3/4-6744 та вiд 19.11.2020 №8/3/4-6927 щодо залучення працівників ДП «Сервісний центр морського та річкового транспорту» до заходів державного контролю на морському транспорті, що може бути кваліфіковано як конфлікт інтересів у контексті Закону України «Про запобігання корупції, а також як перевищення службових повноважень, з метою дотримання вимог міжнародних зобов`язань та чинних нормативно-правових актів,дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення згідно з пунктом 4 частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу»

Наказом виконувача обов`язків Голови Державної служби морського та річкового транспорту України ОСОБА_2 від 01.03.2021 року №122-К звільнено ОСОБА_1 завідувача Сектору з питань запобігання та виявлення корупції, із займаної посади 01 березня 2021 року відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу у зв`язку з вчиненням дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 зазначеного Закону (перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення). Підстава: подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ стосовно державних службовців, якi займають посади державної служби категорії «Б» та «В» Державної служби морського та річкового транспорту України вiд 15.02 2021 року, наказ Державної служби морського га річкового транспорту України від 24.02 2021 № 03-Д «Про накладання дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ».

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (надалі - Закон № 889-VIII) регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця (частина 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 5 Закону № 889-VIII дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно із частиною 1 статті 64 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 статті 65 Закону № 889-VIII передбачено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарними проступками є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень (пункт 5 частини другої статті 65 Закону).

За приписами частин першої, п`ятої-шостої статті 66 Закону до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби. Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9 - 11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону. Дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2 - 4 частини першої цієї статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії.

Частиною першою статті 67 Закону установлено, що дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 68 Закону дисциплінарні провадження ініціюються суб`єктом призначення. Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В»: зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

З аналізу викладених норм слідує, що накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби здійснюється керівником апарату, як суб`єктом призначення на посаду державної служби за пропозицією відповідної дисциплінарної комісії.

Порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 р. № 1039 (надалі - Порядок № 1039).

Пунктами 33, 34 Порядку № 1039 передбачено, що комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.

Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити:

чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження;

чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку;

чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби;

чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності;

який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії.

Пропозиція (подання) готується Комісією, дисциплінарною комісією після прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи та підписується усіма її членами, які брали участь у голосуванні.

З матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено наказом виконувача обов`язків Голови Державної служби морського та річкового транспорту України ОСОБА_2 від 01.03.2021 року №122-К відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу у зв`язку з вчиненням дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 зазначеного Закону (перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення).

При цьому, позивач вважає, що застосування до нього дисциплінарних стягнень, на підставі яких прийнято оскаржуваний наказ, є незаконними, оскільки останні прийняті незаконно та необґрунтовано.

Так, позивач зазначає, що окремі доручення в.о. Голови Морської адміністрації суперечать законодавству України, оскільки не є чіткими, а мають абстрактний характер.

Відповідно до частини 6 статті 9 Закону України «Про державну службу» державний службовець у разі виникнення у нього сумніву щодо законності виданого керівником наказу (розпорядження), доручення повинен вимагати його письмового підтвердження, після отримання якого зобов`язаний виконати такий наказ (розпорядження), доручення. Одночасно з виконанням такого наказу (розпорядження), доручення державний службовець зобов`язаний у письмовій формі повідомити про нього керівника вищого рівня або орган вищого рівня. У такому разі державний службовець звільняється від відповідальності за виконання зазначеного наказу (розпорядження), доручення, якщо його буде визнано незаконним у встановленому законом порядку, крім випадків виконання явно злочинного наказу (розпорядження), доручення.

В свою чергу, позивачем не наведено яким чином окреме доручення №247/05/13-20 від 30.12.2020 та наказ №71-ВД від 30.12.2021 порушують вимоги законодавства, а посилання позивача на ту обставину, що доручення має "нечіткий характер" не свідчить про його протиправність.

Суд вважає за необхідне зазначити, що окреме доручення №247/05/13-20 від 30.12.2020 та наказ №71-ВД від 30.12.2020 є індивідуальними актами суб`єкта владних повноважень законність їх прийняття можна оскаржити до адміністративного суду в порядку-передбаченим КАС України.

Між тим, позивачем не додано до суду доказів оскарження неправомірності таких розпорядчих актів суб`єкта владних повноважень.

Суд також не приймає до уваги посилання позивача на порушення з боку в.о. Голови Морської адміністрації вимог Закону Україні «Про звернення громадян», оскільки вказаний закон не має жодного відношення до окремого доручення №247/05/13-20 від 30.12.2020.

18.01.2021 року в.о. Голови Морської адміністрації підписано окреме доручення №7/04/13-21 позивачу щодо здійснення перевірки повідомлення про ознаки вчинення корупційного або пов`язаного із корупцією правопорушення в термін з 19 січня 2021 по 22 січня 2021 року включно в державному підприємстві «Сервісний центр морського та річкового транспорту України» ( м. Маріуполь) та в Управлінні ( службі) Маріупольського морського порту Морської адміністрації.

Крім того, 18.01.2021 року в.о. Голови Морської адміністрації підписано наказ №01-ВД «Про відрядження ОСОБА_1 ».

В свою чергу, позивач в позовній заяві вказує на те, що ним підготовлено службову записку від 19.01.2021 року №298/14/17-21 до Департаменту фінансово-економічної роботи; бухгалтерського обліку та звітності з проханням здійснити авансові вмішати на відрядження у повному обсязі відповідно до кошторису видатків.

Отримавши відповідь Департаменту фінансово-економічної роботи, бухгалтерського обліку та звітності від 19.01.2021 №309/06/17-21 позивачу повідомлено про те, що фінансування за КЕКВ 2250 буде в квітні 2021 року.

При цьому, єдиною підставою для не виконання рішення в.о. Голови Морської адміністрації є відсутність коштів за КЕКВ 2250. На підставі отриманої відповіді позивач фактично відмовився виконувати окреме доручення та вибувати у відрядження.

Суд також звертає увагу, що Морська адміністрація не відмовлялась відшкодування коштів, але позивач самостійно вирішив не виконувати наказ прямого керівника.

На виконання доручення №7/04/13-21 від 18.01.2021 року позивач розпочав перевірку та направив запити. Проте, жодної інформації у визначений термін від Департаменту державного нагляду (контролю) та безпеки судноплавства та Управління (служби) капітана Маріупольського морського порту до сектору не надійшло.

Відповідно до статті 53-2 Закону України "Про запобігання корупції" повідомлення про вчинення корупційного або пов`язаного з корупції правопорушення (листи Головного управління Служби Безпеки України від 13.11.2020 №8/3/4-6744 та від 19.11.2020 №8/3/4-6927), інших порушень цього Закону через регулярні або внутрішні канали повідомлення такої інформації підлягає попередній перевірці у строк не більш як десяти робочих днів.

За результатами попередньої перевірки службова особа, відповідальна за її проведення, приймає одне з таких рішень:

призначити проведення внутрішньої (службової) перевірки або розслідуванню інформації у разі підтвердження фактів, викладених у повідомленні, або необхідності подальшого з`ясування їх достовірності;

передати матеріали до органу досудового розслідування у разі встановлення ознак кримінального правопорушення або до інших органів, уповноважених реагувати на виявлені правопорушення в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальний кодексом України;

закрити провадження у разі не підтвердження фактів, викладених у повідомленні.

Між тим, жодного з цих рішень позивачем, як відповідальною службовою особою прийнято не було.

Водночас, позивач не виконав наказ в.о. Голови Морської адміністрації «Про відрядження ОСОБА_1 » та не надав обґрунтованих пояснень щодо неможливості отриманню відповіді від Департаменту державного нагляду (контролю) та безпеки судноплавства, у зв`язку з чим суд вважає, що позивач свідомо та упереджено не виконував наказ в.о. Голови Морської адміністрації.

За таких обставин суд вважає, що відповідачем правомірно прийнято накази про накладення дисциплінарних стягнент на ОСОБА_1 у вигляді оголошення догани та у вигляді звільнення

Щодо правомірності оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Так, в наказі від 01 березня 2021 року № 122-К про звільнення ОСОБА_1 зазначено підставу: подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ стосовно державних службовців, якi займають посади державної служби категорії «Б» та «В» Державної служби морського та річкового транспорту України вiд 15.02 2021 року, наказ Державної служби морського га річкового транспорту України від 24.02 2021 № 03-Д «Про накладання дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ».

При цьому, позивач вказує, що дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарний справ не було проведено повного об`єктивного дослідження проступку та не доведено вини позивача.

Так, позивач стверджує, що в справі відсутні протоколи дисциплінарної комісії, що є порушенням п.22 Порядку здійсненну дисциплінарного провадження, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1039.

Пунктом 22 Порядку встановлено, що Рішення Комісії, дисциплінарної комісії оформляється протоколом.

У протоколі зазначаються прізвище та ініціали голови, секретаря і присутніх на засіданні членів дисциплінарної комісії, місце, дата проведення засідання, чає початку і закінчення засідання, порядок денний, результати розгляду порядку денного результати голосування за кожним пунктом порядку денного, прийняті рішення.

Пунктом 25 Порядку встановлені обов`язкові документи, що мають міститься у дисциплінарній справі, а саме:

дату і місце її формування;

підстави для відкриття дисциплінарного провадження; характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником та інші відомості, що характеризують державного службовця;

відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та/або акт про відмову від надання таки пояснень;

пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;

пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушенні дисциплінарного провадження (за наявності);

належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;

пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності;

опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

В свою чергу, суд вважає, що відсутність протоколу по дисциплінарній справі не є порушенням, оскільки його присутність в справі нічим не передбачена.

Крім того, діючим порядком не передбачено повідомлення особи щодо якої здійснюється дисциплінарне провадження щодо обрання Голови, секретаря та доповідача. Крім цього не має законодавчої вимог щодо призначення по кожній дисциплінарній справі Голови та секретаря.

Також діючим порядком не передбачено повідомлення особи щодо якої здійснюється дисциплінарне провадження щодо обрання Голови, секретаря та доповідача. Крім цього не має законодавчої вимог щодо призначення по кожній дисциплінарній справі Голови та секретаря.

Щодо звільнення позивача без згоди Національного агентства з питань запобігання корупції, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що 24.02.2021 за вихідним №322/04/14-21 Морська адміністрація направила Національному агентству з питань запобігання корупції подання про звільнення ОСОБА_1 . Вказаний лист зареєстрований в Національному агентстві з питань запобігання корупції за номером 03/12447/21 від 24.02.2021 року.

Згода Національного агентства з питань запобігання корупції надається з метою з`ясування обставин, передбачених ч.ч.1,3 статті 53-4 Закону України «Про боротьбу з корупцією», а саме чи ініційоване звільнення негативним заходом впливу на керівника уповноваженого підрозділу у зв`язку із повідомленням ним про можливі факти корупційних або пов`язаних із корупцією правопорушень.

Між тим, у додатках до листа Морської адміністрації №322/04/14-21 містилась вся необхідна інформація про обставини звільнення ОСОБА_1 , які не були пов`язані із ч.ч.1,3 статті 53-4 Закону України «Про боротьбу з корупцією» тому законних підстав не погоджувати звільнення позивача у Національного агентства з питань запобігання корупції не було.

Відповідно до Порядку надання згоди Національного агентства з питань запобігання корупції на звільнення керівника уповноваженого підрозділу строк розгляду подання про звільнення з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу». становить 3 календарних дні з дня його отримання Національним агентством.

Водночас, вiдповiдь вiд Національного агентства з питань запобігання корупції щодо розгляду листа Морської адміністрації у встановлений законодавством строк не надходила.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не порушено процедуру звільнення ОСОБА_1 .

Водночас, поновлення позивача на роботі, стягнення заробітної плати та моральної шкоди є похідними від вимоги про скасування наказу виконувача обов`язків Голови Державної служби морського та річкового транспорту України Глазкова Андрія Володимировича від 01 березня 2021 року № 122-К про звільнення ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

На підставі встановлених судом обставин та аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позову, правові підстави для стягнення з відповідача судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація) (адреса: 03110, м. Київ, вул. Преображенська, буд. 25, код ЄДРПОУ 41886120) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано судом 12.07.2021 року.

Суддя Токмілова Л.М.

.