Рішення № 98270775, 12.07.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2021 р. Справа№200/6335/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2021 року ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (надалі - Костянтинівсько-Дружківське УПФУ, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 28.04.2021 року про відмову у виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , зобов`язання виплатити недоотриману за життя пенсію померлої матері, ОСОБА_2 з 01.03.2016 року по 31.10.2020 року у розмірі 102 841,70 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є донькою померлої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Благодатне Амвросіївського району Донецької області у віці 81 рік. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02.03.2021 року по справі №522/3490/21 встановлено факт смерті ОСОБА_2 , на підставі чого 01.04.2021 року видане свідоцтво про смерть. Мати позивача перебувала на обліку в Костянтинівсько-Дружківському ОУПФУ та мала недоотриману за життя пенсію з 01.03.2016 року по 31.10.2020 року у розмірі 102841,70 грн., у зв`язку з чим позивач через представника звернулась до відповідача із заявою про виплату недоотриманої за життя пенсії, однак рішенням від 28.04.2021 року відповідач відмовив у виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , оскільки наданими документами не підтверджено спільного проживання.

Позивач вважає рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню як таке, що порушує її права на отримання належних виплат.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.06.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

05 липня 2021 року на адресу суду від представника ГУ ПФУ в Донецькій області надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що загальна сума недоотриманої пенсії за період з 01.03.2016 року по 31.10.2020 року становить 102841,70 грн. На дату смерті ОСОБА_2 спільне проживання спадкоємця ОСОБА_1 не підтверджено наданими документами. Крім того, право на нарахування пенсії не входить до складу спадщин, адже має на меті матеріальне забезпечення конкретної особи, а передумовою виникнення зазначених прав у спадкоємця була його участь у соціальних та трудових відносинах. Оскільки померлий за життя не вжив заходи щодо своєчасного нарахування та отримання нарахованої пенсії, то він не скористався своїм правом на отримання належних їй сум пенсії. У зв`язку з чим, представник ГУ ПФУ в Донецькій області просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою суду від 12.07.2021 року замінено відповідача - Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Ухвалою суду від 12.07.2021 року у задоволенні заяви представника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України (а.с. 5-8).

Померла мати позивача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджено паспортом громадянина України (а.с.16).

Родинні відносини між позивачем та її матір`ю підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , де ОСОБА_2 вказана як мати позивача (а.с.17).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , позивач змінила прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 (а.с. 18).

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 померла у селі Благодатному Амвросіївського району Донецької області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 01 квітня 2021 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 4277 (а.с.15).

19 квітня 2021 року позивач звернулась до Костянтинівсько-Дружківського ОУПФУ із заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, до якої додала: копію свідоцтва про смерть; копію паспорта, РНОКПП, довідки ВПО заявниці; копію свідоцтва про народження; копію свідоцтва про шлюб; копію паспорта, РНОКПП, довідки ВПО довіреної особи; копію довіреності; копію довідки про склад сім`ї від 08.04.2021 року №01-30/247 (а.с. 14).

Рішенням від 28.04.2021 року Костянтинівсько-Дружківське ОУПФУ відмовило позивачу у виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_5 , так як на дату смерті ОСОБА_2 спільне проживання спадкоємця ОСОБА_1 не підтверджено наданими документами (а.с. 11-12).

Так, згідно наданих документів, а саме довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 30 березня 2021 року №6326-5000350468 адресою фактичного місця проживання ОСОБА_1 була АДРЕСА_3 та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 11 лютого 2015 року №1423018845 адресою фактичного місця проживання ОСОБА_2 є АДРЕСА_4 (а.с. 10, 12).

Листом від 27.04.2021 року №0577-07-8/9532 Костянтинівсько-Дружківське ОУПФУ повідомило позивача, що загальна сума недоотриманої пенсії за період з 01.03.2016 року по 31.10.2020 року становить 102841,70 грн. Нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер має право, але не отримав своєчасно, відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», станом на 12.04.2021 року складають 64823,67 грн. Розмір недоотриманих сум пенсійних виплат буде зменшено в залежності від дати звернення до територіального Пенсійного фонду особи, яка має право на спадщину із оформленим свідоцтвом про право на спадщину (а.с. 13).

Згідно аналітики нарахувань, сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за період з 01.03.2016 року по 31.10.2020 року становить 102841,70 грн.

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Частиною першою статті 1227 Цивільного кодексу України визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Закону № 1058-ІV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Питання виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера врегульовані статтею 52 Закону № 1058-IV.

Згідно з частиною першою статті 52 Закону № 1058-IV сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну (частина друга статті 52 Закону № 1058-IV).

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1058-IV у разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Вищевказана норма закону кореспондується зі статтею 91 Закону України від 05 листопада 1999 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», згідно з якою суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. У разі смерті пенсіонера його сім`ї або особі, яка здійснила похорон, виплачується допомога на поховання в розмірі двомісячної пенсії.

Абзацами першим, третім пункту 2.26 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), передбачено, що для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.

Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину (абзац четвертий пункту 2.26 Порядку № 22-1).

За документ, що засвідчує родинні стосунки, приймаються паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, довідки про склад сім`ї, а також рішення суду (пункт 2.16 Порядку № 22-1).

За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання (пункт 2.22 Порядку № 22-1).

Отже, згідно з наведеними приписами чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суми недоотриманої пенсії виплачуються членам сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, а вразі відсутності членів сім`ї, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в шестимісячний строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Абзацом першим частини другої, частиною четвертою статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Члени сім`ї - особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (абзац шістнадцятий частини першої статті 1 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції»).

Відповідно до частини другої статті 64 Житлового Кодексу Української РСР до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

З вищеописаних письмових доказів судом встановлено, що позивач є членом сім`ї, яка проживала разом з пенсіонером на день його смерті, тому відповідно до статті 52 Закону № 1058-IV має право на виплату недоотриманої за життя ОСОБА_2 пенсії.

Позивач звернулася до Костянтинівько-Дружківського ОУПФУ Донецької області із заявою про виплату недоотриманої ОСОБА_2 за життя пенсії та надала всі документи, перелік яких визначений Порядком № 22-1.

Однак, Костянтинівько-Дружківським ОУПФУ Донецької області відмовлено заявниці, так як на дату смерті ОСОБА_2 спільне проживання спадкоємця ОСОБА_1 не підтверджено наданими документами.

Так, згідно наданих документів, а саме довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 30 березня 2021 року №6326-5000350468 адресою фактичного місця проживання ОСОБА_1 була АДРЕСА_3 та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 11 лютого 2015 року №1423018845 адресою фактичного місця проживання ОСОБА_2 є АДРЕСА_4 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 березня 2021 року у справі № 522/3490/21 встановлено факт смерті громадянки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 у селі Благодатне Амвросіївського району Донецької області, тобто в населеному пункті за зареєстрованим місцем проживання померлого пенсіонера.

Також, позивачем на підтвердження спільного проживання з ОСОБА_2 надано довідку Благодатківської сільської адміністрації Амвросіївського району від 08.04.2021 року № 01-30/247 про склад сім`ї, яку не враховано відповідачем. (а.с. 19). Вказана довідка видана органом на тимчасово окупованій території, а отже не має юридичної сили та не підтверджує факт проживання позивача на час смерті з ОСОБА_2 .

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді Європейського суду з прав людини, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист.

Таким чином, суд вважає, що довідка Благодатківської сільської адміністрації Амвросіївського району від 08.04.2021 року № 01-30/247 про склад сім`ї має враховуватися як доказ спільного проживання позивача та ОСОБА_2 .

А отже, суд дійшов висновку, що Костянтинівсько-Дружківським ОУПФУ Донецької області безпідставно не виплачено ОСОБА_1 недоотриману за життя ОСОБА_2 суму пенсії у розмірі 102841,70 грн., тому рішення від 28.04.2021 року про відмову у виплаті недоотриманої пенсії підлягає скасуванню.

Щодо тверджень Костянтинівсько-Дружківського ОУПФУ, викладених у листі від 27.04.2021 №0577-07-8/9532, що недоотримана за життя ОСОБА_2 пенсія може бути виплачена не більше ніж за три роки до дня звернення за її отриманням, суд вважає безпідставними, оскільки умовою обмеження виплати пенсії цим строком є її несвоєчасне отримання з вини пенсіонера.

Однак, відповідачем не надано суду доказів, що ОСОБА_2 не отримувала пенсію з 01 березня 2016 року з власної вини.

З урахуванням наведеного, на думку суду у спірних правовідносинах відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, необґрунтовано та не пропорційно, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано і пропорційно.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову відповідач суду не надав, а отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб захисту права, що визначений позивачем.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки сплату судового збору відстрочено до ухвалення судового рішення у даній справі, а судовий збір не сплачено, суд дійшов висновку про необхідність стягнення суми судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень на користь Державного бюджету України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 28 квітня 2021 року про відмову у виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 суму пенсії, що належала її матері ОСОБА_2 та залишилася недоотриманою на день її смерті, як члену сім`ї померлого пенсіонера, яка проживала з нею разом на день її смерті, за період з 01 березня 2016 року по 31 жовтня 2020 року у розмірі 102841 (сто дві тисячі вісімсот сорок одна) грн. 70 коп.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) за наступними реквізитами: рахунок - UA908999980313111256000026001, код ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Судове рішення складено та підписано 12 липня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.М. Чучко