Рішення № 98270508, 31.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2021 року Справа № 160/3280/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМТСВО «ЕКО-СТАНДАРТ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМТСВО «ЕКО-СТАНДАРТ» (далі - ТОВ «НВП «ЕКО-СТАНДАРТ», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач) про:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 09.01.2020 р. №0000910518, яким ТОВ «НВП «ЕКО-СТАНДАРТ» нараховано зобов`язання зі сплати податку на прибуток сумі 78 444,00 грн. та штрафні санкції в сумі 19 611,00 грн.;

- зобов`язати ГУ ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування в інформаційний системі ДПС даних інтегрованої картки ТОВ «НВП «ЕКО-СТАНДАРТ» шляхом виключення пені з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 39 932,94 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області на підставі наказу від 11.09.2019 року №180-п та повідомлення від 12.09.2019 р. №95 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НВП «ЕКО-СТАНДАРТ» з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Вельмонт Груп» (код ЄДРПОУ 40489804) за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р., за результатами якої складено акт від 28.10.2019р. №6789/04-36-05-18/36641571 13.12.2019 року.

Позивачем зазначено, що відповідач не направляв йому жодного запиту про надання пояснень або документів щодо взаємовідносин із ТОВ «ВЕЛЬМОНТ ГРУП», не направляв будь - яких наказів або повідомлень про проведення перевірки, чим порушив норми чинного законодавства щодо підстав та порядку проведення позапланової перевірки.

На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.01.2020р. №0000910518, відповідно до якого підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 98055,00 грн., в тому числі податкове зобов`язання в сумі 78 444,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція в сумі 19 611,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками контролюючого органу та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 09.03.2021р. позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.

На виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 27.04.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що документальною позаплановою невиїзною перевіркою позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Вельмонт Груп» за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р., встановлено порушення позивачем вимог пп.134,1.1. п.134,1 ст.134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 78 444,00 грн. та порушено п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість по декларації з ПДВ за серпень 2016 р. на суму 87 160,00 грн.

Так, згідно з аналізом бази даних Єдиного реєстру податкових накладних контролюючим органом встановлено невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого ТОВ «Вельмонт Груп» товару. Крім того, відповідач отримав вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.08.2017 р. у справі №203/2198/17 по кримінальному провадженню №321716000000043 від 21.04.2017р., яким ОСОБА_1 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що видами діяльності позивача відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є:

38.32 Відновлення відсортованих відходів (основний);

46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту;

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

49.41 Вантажний автомобільний транспорт

ГУ ДПС у Дніпропетровській області на підставі наказу від 11.09.2019 року №180-п проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НВП «ЕКО-СТАНДАРТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Вельмонт Груп» (код ЄДРПОУ 40489804) за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р., за результатами якої складено акт від 28.10.2019 р. №6789/04-36-05-18/36641571 13.12.2019 року.

Згідно з висновками зазначеного акта, перевіркою ТОВ «НВП «ЕКО-СТАНДАРТ» встановлені порушення:

- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України в результаті чого товариством занижено податок на прибуток за 2016 рік у сумі 78 444,00 грн.;

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198, п.201.1, ст.201 ПК України в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість по декларації з ПДВ за серпень 2016р. у сумі 87 160,00 грн.

Заперечення на акт перевірки позивачем не подавались.

Встановлені порушення мали наслідком прийняття:

- податкового повідомлення - рішення форми «Р» від 09.01.2020р. №0000910518, про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 78 444,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 19 611,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи дії відповідача по проведенню перевірки протиправними звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки посадових осіб фіскальних органів під час здійснення податкового контролю, врегульовано положеннями ПК України.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення за агентськими договорами.

Як передбачено пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Розділу III ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст.134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У пункті 198.2 ст.198 ПК України зазначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 ст.189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до ст. 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених пп.196.1.7 п.196.1 ст.196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до ст. 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених пп.197.1.28 п.197.1 ст.197 цього Кодексу та операцій, передбачених п.197.11 ст.197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999 (далі - Закон №996).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області отримано вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.08.2017 року у справі №203/2198/1 (провадження №1-кп/0203/320/2017), винесеному за результатами розгляд матеріалів кримінального провадження зареєстрованого в Єдиному реєстрі судових розслідувань за №32017160000000043 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачено ч.5 ст. 27, ч.1 ст.205 КК України.

Отже, вироки суду, якими встановлено фіктивну діяльність контрагентів позивача є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності осіб, стосовно яких ухвалені вироки суду в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд зазначає, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, оскільки подані суб`єктом господарювання первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, накладні, акти приймання- передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій.

Спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими податковим органом фактами щодо фіктивної діяльності контрагентів свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Факт визнання контрагентами позивача протиправності діянь в якості посадових осіб, якими підписані первинні документи та які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані платником податків, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

У постановах Верховного Суду України від 05.03.2012 №21-421а11, від 01.12.2015 №21-1661а15, від 02.12.2015 №21-3849а15 викладено висновок про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд в ряді постанов, зокрема в постановах від 26.02.2020 у справі №826/1308/18, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, від 06.05.2020 у справі №640/4687/19, від 27.05.2020 року у справі №620/937/19.

Отже, наведена у вироку Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 10.08.2017 р. (справа №203/2198/17, провадження №1кп-0203/320/2017) інформація дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та заниження податку на прибуток, виписані контрагентом позивача, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та сум придбання до складу витрат є безпідставними.

За таких обставин суд дійшов висновку, що документи підписані від імені ТОВ «Вельмонт груп» директором ОСОБА_1 , фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть слугувати належними та допустимими підставами для формування показників податкового обліку ТОВ «НВП «ЕКО-СТАНДАРТ».

Слід зазначити, що несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Виходячи з наведеного, суд доходить висновку про відсутність розумних економічних причин для укладання угод з контрагентами, понесення витрат у зв`язку з цим та їх в обліку та, відповідно, формування спірних сум податкових вигод.

Відтак, з урахуванням наведеного у сукупності слід зазначити, що під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентами позивача.

Таким чином, під час розгляду справи, в порядку виконання вимог ст.77 КАС України, не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій та свідчить про необґрунтованість отриманої позивачем податкової вигоди.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про законність та обґрунтованість висновків акту перевірки щодо оцінки обставин взаємовідносин позивача із зазначеним контрагентом та відносно безпідставності формування спірних сум податкових вигод.

З огляду на те, що суд позовну вимогу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 09.01.2020 р. №0000910518, яким ТОВ «НВП «ЕКО-СТАНДАРТ» нараховано зобов`язання зі сплати податку на прибуток сумі 78 444,00 грн. та штрафні санкції в сумі 19 611,00 грн. залишив без задоволення, відповідно позовна вимога щодо зобов`язання ГУ ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування в інформаційний системі ДПС даних інтегрованої картки ТОВ «НВП «ЕКО-СТАНДАРТ» шляхом виключення пені з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 39 932,94 грн. також не підлягає задоволенню, як похідна.

Згідно із ч. 1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень рішення якого оскаржуються, виконано покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому воно є обґрунтованим та таким, що прийняте у відповідності до норм чинного законодавства, у зв`язку із чим є правомірними, а тому скасуванню не підлягає.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, то відповідно до ст.139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір не підлягає відшкодуванню на його користь.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 258, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМТСВО «ЕКО-СТАНДАРТ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова