Рішення № 98269567, 13.07.2021, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/936/21

Номер провадження 2/629/573/21

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2021 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Попова О.Г.,

за участі секретаря судового засідання - Назарової В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати незаконними та скасувати наказ № 1085 від 17.11.2016 року ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод» про звільнення його за п. 4 ст. 40 КЗпП України; поновити його на посаді оператора верстатів з програмним керуванням в механоскладальне виробництво ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод»; стягнути з ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 18.11.2016 року по час ухвалення рішення; стягнути з ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.11.2016 року до дня поновлення на посаді; стягнути з відповідача на його користь 10000 гривень моральної шкоди. Позов обґрунтовує тим, що 23.06.2016 року згідно наказу №220616-к від 22.02.2016 року його було прийнято учнем оператора верстатів з програмним керуванням в механоскладальне виробництво ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод». Наказом №1085 від 17.11.2016 року його було звільнено за прогул без поважних причин, згідно п.4 ст.40 КЗпП України. Звільнення вважає незаконним, оскільки він уклав із Міністерством оборони України контракт на 3 роки з 17.08.2016р. по 16.08.2019р. Відповідач був належним чином повідомлений про причини його відсутності на робочому місці. Так, ним на адресу відповідача надано довідку штабу в/ч пп В0941 від 30.08.2016 року №607/9 про перебування на військовій службі з 17.08.2016 року. Також військкомат зобов`язаний у 10-денний строк письмово повідомити підприємство про призов громадянина на строкову військову службу. Після закінчення контракту він повернувся на підприємство, де йому вручили трудову книжку та повідомили про звільнення, однак пояснити причини звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України відмовились. Протягом року він надсилав на адресу підприємства листи щодо надання відповіді про підстави звільнення його за прогул без поважних причин за п. 4 ст. 40 КЗпП України та чи проводилось службове розслідування причин його відсутності на робочому місці. Відповіді від підприємства він не отримав. Таким чином, всупереч вимогам чинного законодавства його було звільнено за прогул через 3 місяці відсутності на роботі, під час виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни. Крім того, внаслідок незаконного звільнення йому було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що він безпідставно був позбавлений права на отримання заробітку, внаслідок чого змушений був прикладати додаткові зусилля для організації свого життя. Також постійні хвилювання про те, як матеріально забезпечити себе, тримало його в постійній нервовій та психологічній напрузі. Незаконне звільнення призвело до того, що він постійно думає, як та куди влаштуватись на роботу, оскільки звільнення відбулось раптово, більш того без будь-яких законних підстав, за статтею, яка характеризує його як не відповідального працівника, що спричинило йому значні моральні страждання.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав. Позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якому зазначено, що відповідач мав документально підтвердити факт відсутності його на робочому місці. Підтверджуючими документами згідно чинного законодавства можуть бути доповідна записка безпосереднього начальника працівника на ім`я керівника підприємства та акт про відсутність на робочому місці, підписаний комісією, що складається не менше ніж із трьох осіб. Окрім того, зазначено, що відповідачем не дотримано строків застосування звільнення за прогул. Зазначене стягнення може бути застосоване не пізніше одного місяця із дня виявлення прогулу, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням у відпустці, і не пізніше шести місяців із дня його вчинення. Відповідач не надає інформації стосовно того, чи отримано згоду профспілкового органу на звільнення працівника за прогул на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, а також відзив, у якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що відповідачем впродовж серпня 2016 року – листопада 2016 року було вжито безліч дій для вирішення питань та з`ясування обставин (причин) відсутності ОСОБА_1 на робочому місці. Повідомлення про призов громадянина ОСОБА_1 на строкову військову службу на адресу ТОВ «ЛКМЗ» від військкомату не надходило. Таким чином звільнення позивача є законним і відповідає вимогам п.4 ст. 40 КЗпП України. Також у запереченнях наданих на відповідь на відзив зазначено, що ОСОБА_1 пропущено строки позовної давності для звернення з позовом до ТОВ «ЛКМЗ» про поновлення на роботі, оскільки у позовній заяві, яку подано до суду лише у 2021 році, позивач самостійно зазначає, що між ним та Міністерством оборони України було укладено контракт на 3 роки з 17.08.2016 року по 16.08.2019 року. У 7 абзаці позовної заяви позивач стверджує, що після закінчення контракту він повернувся на підприємство, де йому вручили трудову книжку та повідомили про звільнення. Після чого, протягом року (як зазначає ОСОБА_1 ) позивач надсилав на адресу підприємства листи. Враховуючи викладене, представник відповідача просить застосувати позовну давність та у зв`язку з цим у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 23.02.2016 року був прийнятий учнем оператора верстатів з програмним керуванням в механоскладальне виробництво ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод».

06.08.2016 року позивачу присвоєно 2 розряд оператора верстатів з програмним керуванням в механоскладальному виробництві.

У зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 без повідомлення поважних причин на робочому місці впродовж декількох днів, починаючи з 12.08.2016 року, директором по персоналу і соціальному розвитку ОСОБА_2 направлено на адресу позивача лист від 19.08.2016 року за вих. № 193/657 з проханням терміново прибути на підприємство і приступити до виконання своїх трудових обов`язків.

25.08.2016 року старшим майстром механоскладального виробництва Недільком А.А., 12.09.2016 року, 26.09.2016 року начальником дільниці механоскладального виробництва ОСОБА_3 подано доповідні записки на ім`я в.о. начальника механоскладального виробництва про те, що ОСОБА_1 відсутній на робочому місці відповідно з 12.08.2016 року по 25.08.2016р., з 26.08.2016р. по 12.09.2016р., з 13.09.2016р. по 26.09.2016р., виправдувальних документів останнім надано не було.

Згідно розпоряджень начальника механоскладального виробництва Грицака С.А. від 26.08.2016 року №181, 12.09.2016 року №204, від 28.09.2016 року за № 213а, ОСОБА_1 , який був відсутній на робочому місці без поважних причин з 12.08.2016р. по 25.08.2016р., з 26.08.2016р. по 12.09.2016р., з 13.09.2016р. по 26.09.2016р., що є грубим порушенням «Правил внутрішнього розпорядку підприємства», запропоновано дні 15, 20 серпня 2016 року, 26 серпня 2016 року, 01,05,12 вересня 2016 року, 19,26 вересня 2016 року вважати прогулами.

В зв`язку з невирішеним питанням стосовно відсутності ОСОБА_1 , директором по персоналу і соціальному розвитку ОСОБА_2 повторно направлено на адресу позивача лист від 12.09.2016 року за вих. № 232/657 з проханням терміново прибути на підприємство і приступити до виконання своїх трудових обов`язків.

В зв`язку з тривалою відсутністю ОСОБА_1 на робочому місці та у зв`язку з наявністю усних повідомлень, Генеральним директором ТОВ «ЛКМЗ» Черномазом В.І. 20.10.2016 року направлено лист за вих. № 269/657 до військового комісаріату Лозівського ОМВК з проханням підтвердити або спростувати інформацію стосовно служби ОСОБА_1 на контрактній основі у Збройних силах України.

03.11.2016 року з військового комісаріату Лозівського ОМВК надійшла відповідь за вих. № 3602, якою повідомлено ТОВ «ЛКМЗ», що за даними обліку осіб, що протягом 2016 року звернулись до військового комісаріату з питань прийняття на військову службу за контрактом, громадянин ОСОБА_4 не значиться. Інформацією про укладення гр. ОСОБА_1 контракту та прийняття його у зв`язку з цим на військову службу за контрактом, військовий комісаріат не володіє.

Наказом № 1085 від 17.11.2016 року ОСОБА_1 звільнено за прогул без поважних причин, згідно п. 4 ст. 40 КзПП України.

З книги обліку руху трудових книжок і вкладів до них № 7097 вбачається, що позивач отримав трудову книжку 18.11.2016 року.

Згідно витягу з наказу командира 354 навчального механізованого полку 169 навчального центру Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) № 90-рс від 17.08.2016 року, ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом на 3 роки з 17.08.2016р. по 16.08.2019р., присвоєно первинне військове звання «солдат» та призначено на посаду курсанта навчального механізованого взводу навчальної механізованої роти.

З довідки військової частини пп В0941 №607/9 від 30.08.2016 року вбачається, що солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 17.08.2016 року.

З 24.09.2019р. Сахновщинською районною філією Харківського обласного центру зайнятості розпочато виплату позивача допомоги по безробіттю відповідно до п.1 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

22.07.2020 року припинено виплату позивачу допомоги по безробіттю відповідно до пп.10 п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

01.09.2020 року позивачем направлено відповідачу заяву, в якій він просив повідомити про те, які підстави для звільнення його за прогул без поважної причини за п. 4 ст. 40 КЗпПУ виникли у адміністрації та чи проводилось службове розслідування причин його відсутності на роботі. До заяви було додано копії довідки військової частини № 607/9 від 30.08.2016р., витягу з наказу № 90-рс від 17.0.2016р., трудової книжки.

Листом від 30.09.2020р. № 870/657 відповідачем на заяву позивача надано відповідь, в якій зазначено, що для вирішення питання, порушеного у заяві від 01.09.2020р., для ідентифікації документів, необхідно надати копії підтверджуючих документів, завірені належним чином: нотаріально або військовим комісаріатом (кожний лист), а також оригінал або завірену належним чином копію контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України. Також зазначено, що у заяві відсутній особистий підпис заявника.

Суд зазначає, що відповідно до листа Міноборони від 20.11.2015 року за № 116/2/2/21362, а також виходячи зі змісту абз. 3 п. 253 Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року за № 1153/2008, військкомат зобов`язаний (прямий обов`язок) письмово повідомляти у 10-денний строк підприємство про призов громадянина на строкову військову службу.

Проте судом встановлено, що вказаний обов`язок військкомат не виконав, а згідно чинного законодавства України, звернення до військових комісаріатів для отримання інформації стосовно проходження будь-яким працівником служби у ЗСУ, не є обов`язком підприємства.

Згідно ст. 119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Проте, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 10.10.2019р. у справі № 369/10046/18, середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

У Постанові № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 дізнався про порушення свого права 18.11.2016р., коли отримав трудову книжку, однак з позовною заявою звернувся до суду лише 22.02.2021р., тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду.

У позовній заяві ОСОБА_1 не наводив причини пропуску строку звернення до суду, не просив суд визнати такі причини поважними та не заявляв клопотання про його поновлення.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Враховуючи, що звертаючись до суду із вимогою до відповідача про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 було пропущено тримісячний строк позовної давності для звернення до суду із такою вимогою, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення цих вимог.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди є похідними від вимог про поновлення на роботі, у задоволенні яких судом відмовлено, вимога про стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 367-368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених ЦПК України), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами ЦПК України, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач – ОСОБА_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько - механічний завод», місцезнаходження за адресою: м. Лозова Харківської області, вул. Свободи, буд. 24, код ЄДРПОУ 32565419.

Суддя О.Г. Попов