Рішення № 98269383, 01.07.2021, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/451/2021 Справа № 641/8079/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2021 року Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Маньковської О.О.,

за участю позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання – Андросової П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Залізничавтоматика», третя особа: директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Залізничавтоматика» Гаєвський Віталій Вікторович про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, уточнивши та доповнивши свої первинні позовні вимоги (а.с.62 т.1), звернувся з позовною заявою до суду, в якій просить визнати незаконним наказ ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності від 10.09.2020 р. № 58-ВК та скасувати оголошену цим наказом догану; визнати незаконним наказ ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності від 11.09.2020 р. №59- ВК та скасувати оголошену позивачу цим наказом догану; визнати незаконним наказ ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» від 11.09.2020 р. № 60-ВК «Про припинення трудового договору (контракту)» та скасувати його; поновити позивача на роботі на посаді начальника відділу розроблення програмного забезпечення за сумісництвом на 0,25 ставки на ТОВ «НВП «Залізничавтоматика»; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.09.2020 р. до дня поновлення на роботі, який на день пред`явлення позову згідно електронної довідки Пенсійного фонду України становить 2790,35 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 20496,75 грн. ; визнати незаконним наказ ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» від 09.09.2020 р. № 57-ВК про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та скасувати його; визнати, що режим робочого часу ОСОБА_1 на ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» на посаді начальника відділу розроблення програмного забезпечення відповідає гнучкому режиму робочого часу, який передбачає змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що позивач з 18.07.2020 р. працював за сумісництвом в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Залізничавтоматика» (далі - ТОВ «НВП «Залізничавтоматика») на посаді начальника відділу розроблення програмного забезпечення, згідно з наказом про прийняття на роботу від 18.07.2020 р. № 28-ВК. Наказом ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» від 11.09.2020 р. № 60-ВК позивача було звільнено (розірвано трудовий договір) з ініціативи власника з 09.09.2020 р. за п. 4 ст. 40 КЗпрП України «прогул без поважних причин».

Звільнення вважає незаконним. Зазначив, що за основним місцем роботи працює в Українському державному університеті залізничного транспорту (УкрДУЗТ) на посаді доцента кафедри автоматики та комп`ютерного телекерування рухом поїздів на умовах контракту від 07.07.2016 р. № 67. Додатковими угодами до цього контракту від 04.02.2020 р. № 6/67-1 та від 01.09.2020 р. № 132/67-2 на позивача покладено обов`язки, що полягають у здійсненні керівництва центром навчально- практичної підготовки, професійної та дуальної освіти університету, які передбачені положенням про центр.

Наказом від 18.07.2020 р. № 28-ВК позивач був прийнятий на роботу за сумісництвом в ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» на посаду начальника відділу розроблення програмного забезпечення з неповним робочим днем (тижнем) - на 0,25 ставки. Вказав, що під час укладання трудового договору жодних письмових зобов`язань стосовно графіка робочого часу за сумісництвом між ним та роботодавцем не встановлювалося, проте, була досягнута усна домовленість щодо виконання ним обов`язків на займаній посаді у вільний від основної роботи час без прив`язки до конкретних днів та годин знаходження на робочому місці.

Із запровадженням в Україні карантину щодо запобігання поширення гострої респіраторної хвороби COVID -19 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 наказом по ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» від 17.03.2020 р. № 14-2020 працівники підприємства, включаючи позивача, були переведені на віддалений (дистанційний) режим роботи, в зв`язку з чим позивач подав відповідну заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати, при цьому, зазначає позивач, вимагав повного погашення боргів з премії, яка нараховувалася бухгалтерією, проте так і не була сплачена, в результаті, зокрема, між ним з одного боку та керівництвом підприємства з іншого боку виникла конфліктна ситуація. Вважає, що з мотивів помсти, йому було заблоковано доступ до серверу (локальної мережі) підприємства та до службової електронної пошти, що ускладнювало виконання службових обов`язків як в очній, так і в дистанційній формі.

Згідно наказу від 23.07.2020року №46-ВК, позивач знаходився в щорічній відпустці на роботі за сумісництвом -ТОВ «НВП «Залізничавтоматика», яка закінчувалась 08.09.2020 року, день явки на роботу - 09.09.2020року.

Зазначив, що без будь-яких погоджень з ним щодо часу явки на роботу після закінчення щорічної відпустки, відповідачем в односторонньому порядку було повідомлено позивачу про явку на роботу 09.09.2020 р. на 08.00 год. та закінчення роботи о 10-00год.

08.09.2020 р. (в останній день відпустки позивача) о 16-00год. позивачу зателефонував директор ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» ОСОБА_4 , який нагадав про закінчення відпустки та необхідність явки на роботу 09.09.2020 р. для участі в нараді з приводу поточних проектів й інших питань.

Вказав, що в ході телефонної розмови повідомив директору ОСОБА_4 , що через зайнятість за основним місцем роботи не має можливості явки на роботу за сумісництвом у першій половині дня, тим паче з 08-00год. до 10-00 год. При цьому зазначив, що обов`язково з`явиться у другій половині дня одразу, як тільки буде можливість (у зв`язку з виробничими обставинами, викликаними початком навчального року в умовах адаптивного карантину щодо запобіганню розповсюдження гострої респіраторної хвороби СОVID-19), на що останній зазначив, що час явки до офісу ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» не є принциповим та заявив, що позивача чекають, як тільки він зможе з`явитися.

09.09.2020 р. о 12:18год позивачу подзвонив директор ОСОБА_4 та поцікавився орієнтованим часом, коли позивач зможе з`явитись до підприємства, на що позивач повідомив, що, зважаючи на обсяг службових справ, які необхідно завершити в цей день за основним місцем роботи, зможе з`явитися на роботу за сумісництвом не раніше 15-16 години, прийняти участь у нараді та приступити до своїх обов`язків.

Приблизно о 16:00 год. прибув до офісу підприємства за адресою АДРЕСА_1 . Оскільки електронна перепустка була на той момент заблокована, подзвонив у двері підприємства і представився. Вхідні двері були відкриті, проте надалі було заблоковано доступ до території підприємства через турнікет, що розташований одразу за вхідними дверима.

Позивач пояснив, що через об`єктивні причини, викликані надмірною завантаженістю за основним місцем роботи на початку навчального року, а також розповсюдженням коронавірусної інфекції СОVID-19, не зможе об`єктивно виконувати трудові обов`язки на роботі за сумісництвом в очному режимі найближчі два тижні (14 днів), про що зазначив письмово в своїй заяві про надання відпустки без збереження заробітної плати, яку написав на місці.

У відповідь на цю заяву на місці голова ради засновників ОСОБА_3 повідомив, що не буде чекати 14 днів, і дав строк на роздуми щодо написання заяви на звільнення за власним бажанням до наступного дня - 10.09.2020 р.

09.09.2020 р. позивач продублював заяву про відпустку без збереження заробітної плати поштовим відправленням № 6100144863298. Позивач зазначає, що, не дивлячись на те, що в заяві про надання відпустки без збереження заробітної плати він довів до відома відповідача об`єктивні та поважні причини подальшої неявки на роботу за сумісництвом найближчі дні, він протягом дня 10.09.2020 р. неодноразово мав телефонну розмову з директором ОСОБА_4 , нагадуючи йому про малоймовірність своєї явки до офісу підприємства в цей день. Також з аналогічних питань позивач зв`язувався телефоном з директором підприємства ОСОБА_4 і 11.09.2020 р.

Вподальшому 12.09.2020 р. у поштовому відділенні позивач отримав від відповідача рекомендовані листи з документами: лист ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» від 09.09.2020 р. № 309 із відповіддю на заяву від 09.09.2020 р. про надання відпустки без збереження заробітної плати; лист ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» від 10.09.2020 р. № 310 із проханням терміново з`явитися на робочому місці і надати письмові пояснення щодо причин відсутності; акт № 2 від 10.09.2020 р. про відсутність на робочому місці із комісійною фіксацією відсутності на робочому місці в цей день без будь-яких поважних причин з цього приводу; наказ ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» від 10.09.2020 р. № 58-ВК «Про дисциплінарне стягнення», яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за «прогул без поважних причин»; лист «НВП «Залізничавтоматика» від 11.09.2020 р.№ 312 із повторним проханням терміново з`явитися на робочому місці і надати письмові пояснення щодо причин відсутності; акт № 3 від 11.09.2020 р. про відсутність на робочому місці із комісійною фіксацією відсутності на робочому місці в цей день; наказ ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» від 11.09.2020 р. № 59-ВК «Про дисциплінарне стягнення», яким повторно притягнуто до дисциплінарної відповідальності в вигляді догани за «прогул без поважних причин».

Листом від 09.09.2020 р. № 309 позивачу було відмовлено в наданні відпустки без збереження заробітної плати у зв`язку з нібито терміновою необхідністю виконання робіт за договором № 148-ПУ-ДЛТ від 07.09.2020 р.

Позивач зазначив, що, додатково зважаючи на запроваджений у країні карантин, пов`язаний з епідемією гострої респіраторної хвороби СОVID-19, вважає відмову в наданні відпустки без збереження заробітної плати необгрунтованою. Таким чином, позивач в зазначених діях вбачає упередженість власників та уповноважених посадових осіб відповідача з порушеного питання.

Зазначив, що в наказі № 60-ВК від 11.09.2020 р. у якості безпосередньої підстави для звільнення, відповідач посилається на наказ про накладання дисциплінарного стягнення № 59-ВК від 11.09.2020 р., датований тим же числом, яким було оголошено догану за прогул без поважних причин. Отже, за один і той самий дисциплінарний проступок має місце накладання одночасно двох дисциплінарних стягнень - оголошення догани і звільнення.

Також вказав, що керівництво підприємства відповідача під час прийняття позивача на роботу розуміли і усвідомлювали, а також протягом майже двох років сприймали як належне фактичні часові рамки, в яких позивач міг виконувати свою роботу за сумісництвом з огляду на необхідність першочергового виконання своїх посадових обов`язків за основним місцем роботи.

Зазначив, що через неправомірні дії відповідача, щодо незаконного звільнення, постраждав морально. Так, готуючи матеріали трудового спору, вимушений був витрачати власний час після основної роботи. Такі обставини порушили звичні устої життя позивача, послабили спілкування всередині родини, зменшили участь позивача у вихованні дитини.

16.11.2020 року до суду надійшов відзив відповідача (а.с.96), в якому відповідач не визнає позовні вимоги, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, а аргументи, наведені в позовній заяві такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Так, позивач працював за сумісництвом на підприємстві відповідача з 19.07.2018року на посаді начальника відділу розроблення програмного забезпечення, згідно наказу №28-ВК про прийняття на роботу від 18.07.2018року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 прийнятий на роботу за сумісництвом, тривалість робочого тижня становить 10 годин, умови праці з 08.00 до 10.00 години. З наказом ОСОБА_1 ознайомлений, про що свідчить його підпис.Графік роботи підприємства з 08.00 до 17.00год. Наказом №46-ВК від 23 липня 2020 року ОСОБА_1 було надано щорічну основну відпустку, після закінчення якої, 09 вересня 2020 року ОСОБА_1 повинен був приступити до роботи о 08 год, 00 хв. та закінчити роботу о 10год.00 хв. Однак, 09 вересня 2020року ОСОБА_1 на роботу, у визначений час (з 08.00 до 10.00) не з`явився. 09 вересня 2020 року від безпосереднього керівника ОСОБА_1 - директора технічного - ОСОБА_5 на ім`я директора ТОВ «Науково- виробниче / підприємство «Залізничавтоматика» (далі – ТОВ «НВП «Залізничавтоматика») ОСОБА_4 надійшла Доповідна записка, в якій ОСОБА_3 повідомив, що ОСОБА_1 з 08.00 до 16.00 не з`явився на робочому місці та не відпрацював 2 години робочого часу 09 вересня 2020 року та попросив дозволу на створення комісії для з`ясування причин відсутності працівника. 09 вересня 2020 року Директором ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Залізничавтоматика» було видано Наказ №23-2020 про створення комісії для з`ясування причин відсутності працівника на робочому місці та вподальшому було складено Акт№1 про відсутність на робочому місці начальника відділу розроблення програмного забезпечення ОСОБА_1 . Згідно Акту, будь-які відомості щодо наявності поважних причин відсутності працівника на робочому місці - відсутні.

ОСОБА_1 з`явився на ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» 09 вересня 2020 року лише о 16 год. 10 хв, що підтверджує сам Позивач у позовній заяві та пояснив свою відсутність на робочому місці надмірною завантаженістю за основним місцем роботи на початку навчального року. Письмові пояснення надати відмовився. В зв`язку з вказаними обставинами директором підприємства виданий наказ №57-ВК від 09.09.2020року про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді догани. В цей же день 09.09.2020р. ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» з заявою про надання відпустки без збереження заробітної плати. Проте, листом №309, в наданні відпустки було відмовлено ОСОБА_1 в зв`язку з терміновою необхідністю виконання робіт за договором № 148-ПУ-ДЛТ від 07 вересня 2020року. Також 10 вересня 2020 року (четвер) ОСОБА_1 на роботу не з`явився. 10 вересня 2020 року від безпосереднього керівника ОСОБА_1 -директора технічного - ОСОБА_3 на ім`я директора ТОВ виробниче підприємство «Залізничавтоматика» Гаєвського В.В. надійшла Доповідна, в якій ОСОБА_3 повідомив, що ОСОБА_1 з 08.00 до 16.00 не з`явився на робочому місці та не відпрацював 2 години робочого часу. 10 вересня 2020 року Директором ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» було видано Наказ №24-2020 про створення пкомісії для з`ясування причин відсутності працівника на робочому місці. В результаті було складено Акт №2 про відсутність на робочому місці начальника відділу розроблення програмного забезпечення ОСОБА_1 . Згідно Акту, будь-які відомості щодо наявності поважних причин відсутності працівника на робочому місці - відсутні. Оскільки ОСОБА_1 був відсутній на роботі без поважних причин 10 вересня 2020 року, відмовився надавати письмові пояснення відсутності на робочому місці протягом робочого часу підприємства, до роботи не приступив, то директором підприємства було видано Наказ №58-ВК від 10.09.2020 про дисциплінарне стягнення на ОСОБА_1 в зв`язку з прогулом 10.09.2020 у вигляді догани. Направлено лист на ім`я ОСОБА_1 з проханням терміново з`явитись на робочому місці та надати письмові пояснення щодо причин відсутності та попереджено,що в разі неявки на роботі його буде звільнено за п.4 ст.40 КЗпП. Вподальшому 11.09.2020року (п`ятниця) позивач на роботу знову не з`явився.

11 вересня 2020 року від безпосереднього керівника ОСОБА_1 -директора технічного - ОСОБА_3 на ім`я директора ТО виробниче підприємство «Залізничавтоматика» Гаєвського В.В. надійшла Доповідна, в якій ОСОБА_3 повідомив, що ОСОБА_1 з 08.00 до 11.55 не з`явився на робочому місці та не відпрацював 2 години робочого часу 11.09.2020року. 11 вересня 2020 року Директором ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» було видано Наказ №25-2020 про створення комісії для з`ясування причин відсутності працівника на робочому місці. В результаті було складено Акт №3 про відсутність на робочому місці начальника відділу розроблення програмного забезпечення забезпечення ОСОБА_1 . Згідно Акту, будь-які відомості щодо наявності поважних причин відсутності працівника на робочому місці - відсутні. Оскільки ОСОБА_1 був відсутній на роботі без поважних причин 11 вересня 2020 року, відмовився надавати письмові пояснення відсутності на робочому місці протягом робочого часу підприємства, до роботи не приступив, то директором підприємства було видано Наказ №59-ВК від 11.09.2020 про дисциплінарне стягнення на ОСОБА_1 в зв`язку з прогулом 11.09.2020 у вигляді догани.

Крім того, Наказом №59/1-ВК від 11 вересня 2020 року було внесено зміни до Наказу №59-ВК від 11 вересня 2020 року, яким вирішено внести зміни в пункт №2 Наказу №59 від 11.09.2020 р. «Про дисциплінарне стягнення на ОСОБА_1 » Замість тексту: «Оголосити догану ОСОБА_1 – начальнику відділу програмного забезпечення» вважати вірним: «Звільнити ОСОБА_1 - начальника відділу програмного забезпечення».

Наказом №60-ВК від 11.09.2020року, про припинення трудового договору (контракту), ОСОБА_1 було звільнено за прогул без поважних причин, п.4 ст.40 КЗпрП України. Підставою для звільнення став наказ про накладення дисциплінарного стягнення №59-ВК від 11.09.2020року.

Відповідач заперечував щодо погодження іншого робочого часу, окрім того, який визначений Наказом про прийняття на роботу від 18.07.2018року. Так, Правилами внутрішнього трудового розпорядку чи Колективним договором не передбачено зміну режиму роботи в усній формі.

03.12.2020року до суду надійшла Відповідь на відзив від позивача ( в порядку ст.179 ЦПК України), при цьому позивач вважав відомості, визначені в наказі №28-К від 18.07.2020року про прийняття на роботу щодо графіку та умов в частині тривалості робочого тижня 10 годин та умов праці з 08-00 години до 10-00 години – неналежним доказом, оскільки наказ не відповідає діючим нормативним вимогам щодо оформлення. Також зазначив, що після події 9 вересня 2020р. позивачем були додатково направлені відповідачу документи: заява про надання відпустки без збереження заробітної плати, службова записка, яка мала характер скарги на неетичні та неправомірні дії представників адміністрації підприємства, то містила вимогу до директора підприємства провести службове розслідування з приводу інциденту, який відбувся. Проте, вказане поштове відправлення, яке було надіслано позивачем 9 вересня 2020р., було отримано відповідачем 15 вересня 2020р., що, на думку позивача, свідчить про ймовірне умисне ігнорування адміністрацією підприємства та членами комісії для з`ясування причин відсутності працівника на робочому місці - наданих позивачем документів під час з`ясування причин відсутності позивача на робочому місці. Крім того, відповідач посилається на Акти № 1,2,3, відповідно від 9 вересня 2020р., 10 вересня 2020р., 11 вересня 2020р., якими зафіксовані результати роботи комісії зі з`ясування причин відсутності позивача на робочому місці. При цьому, зазначає позивач, є незрозумілим спосіб, в який комісія з`ясувала причини відсутності позивача на робочому місці, враховуючи реальні та розумні строки написання доповідної записки, підготовки, підписання та реєстрації наказу, роботи комісії та складання акту. Вважав вказані документи фіктивними. Крім того, позивач ставить під сумнів легітимність комісії для з`ясування причин відсутності працівника на робочому місці з 9-го по 11 вересня 2020р., через конфлікт інтересів, який полягає у відсутності незалежності та явній зацікавленості деяких членів комісії, з яких ОСОБА_3 є фактичним власником підприємства, ОСОБА_4 , ОСОБА_6 – є особами, які залежать від ОСОБА_3 . Крім того, вважав наказ № 59 /1- ВК юридично нікчемним, оскільки є підписаним заднім числом. Також, зазначив, що відповідачем, йому не надсилався та жодним іншим чином не доводився до відома вказаний наказ, й про його наявність він був повідомлений тільки після приєднання відзиву 13 листопада 2020р., тобто через 2 місяці після звільнення. Також вказав, що як Наказ № 59/1 - ВК від 11 вересня 2020р., так і Наказ номер НОМЕР_1 містить невірне визначення по-батькові позивача як « ОСОБА_7 », а не « ОСОБА_8 ».

Крім того, позивач піддав сумніву правомірність внесення змін відповідачем до Наказу № 59-ВК від 11 вересня 2020р. в такий спосіб, який кардинально змінює зміст, сутність та правові наслідки наказу.

13.01.2021року відповідачем надані письмові заперечення (а.с.185), вважали заперечення позивача щодо неналежності Наказу №28-ВК про прийняття на роботу від 18.07.2018року – безпідставними, оскільки позивач працював згідно вказаного наказу та був з ним ознайомлений й даний наказ ним не оскаржувався.

Вказали, що позивачем не надано доказів того, що відповідачем був погоджений інший графік роботи, аніж той, що встановлений в Наказі №28-ВК від 18.07.2018року.Крім того, як зазначає відповідач, між сторонами трудового договору не погоджувались будь-які зміни в робочому часі, в тому числі не було встановлено гнучкого режиму робочого часу (ст.60 КЗпрП України).Зазначили, що позивач не звертався до відповідача про зміну графіка роботи чи про встановлення гнучкого робочого часу, й накази з цього приводу на підприємстві не видавались.

Також вказали, що твердження позивача про недопущення до роботи останнього 09.09.2020року – не відповідають дійсності. Зазначили, що наказ №59/1-ВК від 11.09.2020року був направлений позивачу разом з Наказом №59-ВК від 11.09.2020року, як його невід`ємна частина. Вважали доводи позивача щодо обгрунтування позову недоречними. Просили в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 26 жовтня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та справу призначено до підготовчого судового засідання за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та запереченнях на відзив на позов, просив позовні вимоги задовольнити. Пояснив, що 10,11 вересня 2020року не прибув на робоче місце, оскільки не був зобов`язаний приходити, тому що виконував роботу в дистанційному режимі, хоча на той час до ресурсів підприємства доступу не мав. Зазначив, що в той час, коли немає службових завдань, він аналізує інформацію про науково-технічні досягнення, здійснює аналіз науково-технічної літератури. Звітів щодо виконаної роботи не надавав, оскільки посадовою інструкцією це не передбачено. Зазначив, що твердження ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» про те, що з позивачем узгоджено графік робочого часу з 08-00 до 10-00, що нібито підтверджується наказом (розпорядженням) № 28- ВК про прийняття на роботу від 18.07.2018 р. не відповідає дійсності, оскільки жодного документу (в т.ч. наказу), в якому був би регламентований особистий графік робочого часу позивач не підписував. Також зазначив, що твердження відповідача щодо невиконання вимоги надати письмові пояснення щодо своєї відсутності на робочому місці також не відповідають дійсності. Зокрема, будь-яких пропозицій щодо надання письмових пояснень щодо своєї «відсутності на робочому місці» від посадових осіб відповідача позивачу 09.09.2020 р. не надходило. Вказав, що фактичні обставини, які визначали можливість/неможливість виконання своїх обов`язків на роботі за сумісництвом у відповідний час та причини неможливості явки на роботу за сумісництвом на 08-00 годину були доведені як напередодні, так і на місці як усно, так і письмово - у тексті заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати, яка була проаналізована на місці (відповідь на яку було надано листом від 09.09.2020 р. № 309).

Також вказав, що в листі відповідача від 09.09.2020 р. № 309 зазначається, що про те, що позивач 09.09.2020 р. не з`явився на роботу о 08-00год, складено акт про відсутність на робочому місці від 09.09.2020 р. Проте із зазначеним актом під час явки позивача до офісу відповідача 09.09.2020 р. останній не був ознайомлений, поштою він позивачу не надсилався, правові наслідки, спричинені цим актом, невідомі.

В актах №№ 2 і 3 про відсутність на робочому місці відповідно від 10.09.2020 р. та 11.09.2020 р. наголошується на відсутності позивача на робочому місці з 08-00 год. та на невідпрацюванні останнім двох годин робочого часу в ці дні. Вважає, що відсутні будь-які погоджені документи та інші відомості, які б регламентували знаходження на робочому місці саме в цей час та тривалість щоденного робочого часу в дві години.

Представники відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували. Зазначили, що між відповідачем та позивачем не погоджувались ніякі зміни в робочому часі, в тому числі і не було встановлено гнучкого режиму робочого часу (стаття 60 КЗпрП України). Аналіз норм КЗпрП України, які наводить позивач, не свідчить про те, що між сторонами було досягнуто іншої домовленості, ніж робочий час, визначений в Наказі про прийняття на роботу. Зазначили, що позивач не заперечує, що з`явився на роботі 09 вересня 2020р. о 16:00, за годину до завершення робочого часу, при цьому до роботи не став й ставати не бажав, а лише хотів отримати відпустку без збереження заробітної плати. Також 10 вересня позивач не з`являвся на роботі, не вказує при цьому ніяких поважних причин того, чому не прийшов на роботу. Зазначили, що всі доводи позову зводяться до того, що позивач не мав змоги працювати у погоджений час, адже він в цей час працює за основним місцем роботи. При цьому ніяких доказів того, що він звертався до підприємства відповідача з пропозицію з проханням перевести його на гнучкий режим робочого часу - не надає. Доводи про те, що директор підприємства чи безпосередні керівники знали, що у позивача є основне місце роботи не може свідчити, що вони повинні були знати графік роботи позивача за основним місцем. Вважають, що, таким чином, поведінка позивача була порушенням трудової дисципліни. З приводу роботи позивача в дистанційному режимі, вказали, що будь-який регламентуючий документ з цього приводу на підприємстві не приймався. З приводу внесення змін до наказу №59-ВК зазначили, що відбулась технічна помилка, яка була усунена наказом №59/1-ВК. Просили в задоволенні позову відмовити.

Третя особа - директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Залізничавтоматика» Гаєвський В.В. проти задоволення позову заперечував, пояснив, що позивач знаходився у відпустці й напередодні був попереджений щодо виходу на роботу 09.09.2020року для участі в технічній нараді, для виконання укладеного підприємством договору з великим обсягом робіт. Проте, з`явився позивач лише 09.09.2020року о 16.00год. Зазначив, що до цих подій були одиничні випадки, коли позивач не з`являвся на роботу чи з`являвся в зручний для нього час, але ці факти мали місце виключно за згодою керівництва підприємства, для якого важливим є кінцевий результат й які, таким чином, «йшли назустріч» позивачу. Тому, для оптимізації роботи підприємства, будь-які заходи впливу до позивача не застосовувались. Вказав, що, крім того, існує практика виконання завдань в дистанційному режимі, але для того, щоб виконувати завдання, працівник повинен їх отримати від керівництва.

Суд, дослідивши доводи учасників справи, заслухавши їх вступне слово, допитавши свідків, оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, у їх сукупності та взаємозв`язку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Судом встановлено, що наказом № 28-ВК про прийняття на роботу від 18.07.2018 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу з 19.07.2018 року на посаду начальника відділу розроблення програмного забезпечення за сумісництвом. Умови праці (згідно атестації робочого місця) з 08.00 години до 10.00 години. Тривалість робочого дня (тижня) – 10 годин (а.с. 104 Т1).

Наказом №46-ВК від 23 липня 2020 року ОСОБА_1 було надано щорічну основну відпустку. До роботи стати 09 вересня 2020 року (а.с.119 Т1).

Доповідною запискою, ОСОБА_3 повідомив директора ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Залізничавтоматика» (далі – ТОВ «НВП «Залізничавтоматика») ОСОБА_9 , що ОСОБА_1 з 08.00 до 16.00 не з`явився на робочому місці та не відпрацював 2 години робочого часу 09 вересня 2020 року (а.с.120 Т1).

Наказом №23-2020 від 09 вересня 2020 року Директором ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Залізничавтоматика» створена комісія для з`ясування причин відсутності працівника на робочому місці та вподальшому було складено Акт№1 про відсутність на робочому місці начальника відділу розроблення програмного забезпечення ОСОБА_1 . Згідно Акту, будь-які відомості щодо наявності поважних причин відсутності працівника на робочому місці – відсутні (а.с.121,122 Т1).

Складений Акт від 09.09.2020року про відмову ОСОБА_1 від надання письмових пояснень причин відсутності на роботі (а.с.123 Т1).

Наказом №57-ВК від 09.09.2020року на ОСОБА_1 накладене дисциплінарне стягнення у вигляді догани, в зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 на роботі 09.09.2020року без поважних причин. 09.09.2020року після 16-ї години він прибув в приміщення підприємства, відмовився надавати письмові пояснення своєї відсутності на робочому місці протягом робочого часу підприємства, до роботи не приступив (а.с.124 Т1). Згідно Акта від 09.09.2020року, ОСОБА_1 відмовився ознайомитись з наказом про накладення дисциплінарного стягнення від 09.09.2020р. (а.с.125 Т1).

В цей же день, 09.09.2020р. ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» з заявою про надання відпустки без збереження заробітної плати (а.с.126 Т1).

Листом №309 відприємства від 09.09.2020року в наданні відпустки було відмовлено ОСОБА_1 в зв`язку з терміновою необхідністю виконання робіт за договором № 148-ПУ-ДЛТ від 07 вересня 2020року (а.с.127 Т1).

Доповідною від 10 вересня 2020 року, директор технічний - ОСОБА_3 повідомив директора ТОВ ВП «Залізничавтоматика» Гаєвського В.В., що ОСОБА_1 з 08.00 до 16.00 не з`явився на робочому місці та не відпрацював 2 години робочого часу ОСОБА_1 на роботу не з`явився (а.с.128 Т1).

Наказом №24-2020с від 10.09.2020року Директором ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» створена комісія для з`ясування причин відсутності працівника на робочому місці (а.с.129 Т1), складено Акт №2 про відсутність на робочому місці начальника відділу розроблення програмного забезпечення забезпечення ОСОБА_1 , будь-які відомості щодо наявності поважних причин відсутності працівника на робочому місці – відсутні (а.с.130 Т1).

Наказом №58-ВК від 10.09.2020року на ОСОБА_1 накладене дисциплінарне стягнення у вигляді догани в зв`язку з прогулом 10.09.2020року, оскільки ОСОБА_1 був відсутній на роботі без поважних причин 10 вересня 2020 року, в робочий час він так і не прибув в приміщення підприємства, був відсутній на робочому місці протягом робочого часу підприємства, до роботи не приступив (а.с.131).

На ім`я ОСОБА_1 направлений лист з проханням терміново з`явитись на робочому місці та надати письмові пояснення щодо причин відсутності та попереджено, що в разі неявки на роботі його буде звільнено за п.4 ст.40КЗпП України.

Доповідною від 11.09.2020року ОСОБА_3 повідомив директора ТО ВП «Залізничавтоматика» Гаєвського В.В., що ОСОБА_1 з 08.00 до 11.55 не з`явився на робочому місці та не відпрацював 2 години робочого часу 11.09.2020року (а.с.132 Т1). Наказом №25-2020 від 11 вересня 2020 року директором ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» створена комісія для з`ясування причин відсутності працівника на робочому місці (а.с.134 Т1).

Актом №3 встановлена відсутність на робочому місці начальника відділу розроблення програмного забезпечення забезпечення ОСОБА_1 (а.с.133 Т1), будь-які відомості щодо наявності поважних причин відсутності працівника на робочому місці - відсутні.

Наказом №59-ВК від 11.09.2020року ОСОБА_1 притягнутий дисциплінарної відповідальності у вигляді догани в зв`язку з прогулом 11.09.2020, оскільки ОСОБА_1 був відсутній на роботі без поважних причин 11 вересня 2020 року, відмовився надавати письмові пояснення відсутності на робочому місці протягом робочого часу підприємства, до роботи не приступив.

В табелях обліку робочого часу ТО ВП «Залізничавтоматика» за вересень 2020 року зафіксовано неявку позивача на роботу з нез`ясованих причин у зазначений період.

Наказом №59/1-ВК від 11 вересня 2020 року було внесено зміни до Наказу №59-ВК від 11 вересня 2020 року, яким вирішено внести зміни в пункт №2 Наказу №59 від 11.09.2020 р. «Про дисциплінарне стягнення на ОСОБА_1 » Замість тексту: «Оголосити догану ОСОБА_1 – начальнику відділу програмного забезпечення» вважати вірним: «Звільнити ОСОБА_1 - начальника відділу програмного забезпечення» (а.с.135,136 Т1).

Наказом №60-ВК від 11.09.2020року, про припинення трудового договору (контракту), ОСОБА_1 було звільнено за прогул без поважних причин, п.4 ст.40 КЗпрП України 09 вересня 2020року. Підставою для звільнення став наказ про накладення дисциплінарного стягнення №59-ВК від 11.09.2020року (а.с.137).

Так, обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вважає наказ №28-ВК від 18.07.2018 року про прийняття на роботу на ТО ВП «Залізничавтоматика» в частині тривалості робочого тижня, а саме - 10 годин та визначених умов праці з 08-00 години до 10-00 години – неналежним доказом, оскільки даний документ не відповідає діючим нормативним вимогам щодо оформлення, оскільки напис «з 08-00години до 10-00 години» міститься у графі «умови праці (згідно атестації робочого місця)». Оцінюючи даний документ, суд вважає, що визначення часу роботи позивача належним чином здійснено в графі «умови праці» й зазначення в цій графі додаткової інформації – «згідно атестації робочого місця» не впливає на розгляд справи по суті.

Крім того, позивач піддав сумніву справжність наданого Наказу про прийняття на роботу №28-ВК від 18.07.2018року, оскільки вважає, що фрази «з 08-00 години до 10-00 години» в графі «умови праці (згідно атестації робочого місця) в аутентичному документі не було, вважає, що зазначена фраза вірогідно була додрукована в оригіналі або доставлена в електронній копії шляхом технічних маніпуляцій. При цьому зазначив, що, у випадку, якщо підроблення не було, фраза «з 08-00 години до 10-00 години у графі умови праці (згідно атестації робочого місця) стала наслідком некомпетенції посадової особи відповідача, яка готувала проект вказаного наказу й є абсолютно недоречною та не може трактуватися як регламентований час перебування на роботі. Також позивач піддав сумніву справжність фрагменту копії наказу, де міститься підпис позивача про ознайомлення з наказом та дата ознайомлення.

Вказані пояснення позивача ОСОБА_1 суд оцінює критично, як пояснення суперечливі й такі, що не містять будь-якої доказової інформації при розгляді даної справи по суті. Крім того, від позивача клопотання щодо призначення відповідної судової експертизи не надходило. Також, позивач, зазначаючи про нібито фальсифікацію доказів відповідачем, не надав будь-яких доказів того, що відповідачем був погоджений інший графік роботи, аніж той, що встановлений в Наказі №28-ВК від 18.07.2018року. Таким чином, вказаний доказ - Наказ про прийняття на роботу №28-ВК від 18.07.2018року ТО ВП «Залізничавтоматика» є належним й допустимим доказом в цій справі. Таким чином, визначеними та узгодженими між сторонами за цим спором умовами праці позивача на підприємстві ТО ВП «Залізничавтоматика» є робота за сумісництвом з 08.00 години до 10.00 години з тривалістю робочого тижня – 10 годин.

Також позивач в судовому засіданні пояснив, що протягом 2 років роботи на підприємстві майже ніколи не знаходився на робочому місці з 08-00 до 10-00 години, оскільки працював в цей час за основним місцем роботи й його явки на роботу за сумісництвом в зазначений проміжок часу мали одиничний характер. Вказав, що такий гнучкий режим роботи був в усній формі погоджений із керівництвом підприємства під час прийняття на роботу, а саме - з ОСОБА_3 та директором ОСОБА_4 . Вказав, що, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 60 КЗпрП України, такий стан речей, а саме - встановлення норми робочого часу на тиждень без окремого погодження тривалості кожного робочого дня та графіку перебування на робочому місці, відповідає гнучкому режиму робочого часу, який передбачає змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу. Вважає, що саме такий режим робочого часу був фактично для нього встановлений. Вказав, що той факт, що адміністрацією підприємства не було укладено з ним як працівником, окремо письмової угоди про режим робочого часу, зокрема, не оформлено наказ про встановлення індивідуального режиму робочого часу, а замість цього надано перевагу усним домовленостям, вважає провиною виключно роботодавця та недоліком організації виробничої діяльності підприємства з його боку.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що в ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» працювала з осені 2018 по серпень 2020року за сумісництвом, при цьому працювала разом з ОСОБА_1 в Університеті залізничного транспорту за основним місцем роботи. Зазначила, що зазвичай за основним місцем працювали в 1-й половині дня, а на підприємство ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» приходила в другій половині дня. Вказала, що й вона, й позивач працювали за сумісництвом у вільні дні, в залежності від зайнятості за основним місцем роботи.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що працює на підприємстві провідним інженером. Зазначив, що йому графік роботи позивач не відомий, але може пояснити, що останній з`являвся на роботу в різний час, й в першій, й другій половині дня. Були випадки роботи позивача в дистанційному режимі, та проведення технічних нарад в його відсутності, коли ОСОБА_11 його заміщував.

Третя особа - директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Залізничавтоматика» Гаєвський В.В., в судовому засіданні зазначив, що під час роботи позивача на підприємстві мали місце випадки, коли позивач не з`являвся на роботу чи з`являвся в зручний для нього час, але ці факти мали місце виключно за згодою керівництва підприємства, для якого важливим є кінцевий результат й які, таким чином, «йшли назустріч» позивачу. Тому, для оптимізації роботи підприємства, будь-які заходи впливу до позивача не застосовувались. В даному випадку позивач заздалегідь був попереджений щодо явки на роботу у визначений час 09.09.2020року, проте не з`явився з особистих мотивів як 09.09.2020року, так і вподальшому.

Оцінюючи вказані пояснення позивача, свідків, третьої особи, суд виходить з того, що, будучи працівником, прийнятим на роботу на підприємство згідно трудового договору, позивач зобов`язаний додержуватись трудової дисципліни, зокрема, умов праці, визначених як згідно Наказу про прийняття на роботу №28-ВК від 18.07.2020року, так і згідно Правил Внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «НВП» «Залізничавтоматика».

Таким чином, пояснення вказаних свідків щодо того, що позивач на підприємстві з`являвся на робоче місце в зручний для нього час, не виконуючи графік роботи, визначений власником підприємства в наказі №28-ВК від 18.07.2018 року про прийняття на роботу – суд оцінює критично, як такі, що не мають доказового значення для розгляду даної справи по суті, оскільки додержання трудової дисципліни на підприємстві є обов`язком працівника, тоді як вживання/невживання відповідних заходів про притягнення порушників трудової дисципліни до відповідальності, є правом роботодавця, визначеним, зокрема, згідно п.5.2 Правил Внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «НВП» «Залізничавтоматика».

Також пояснення позивача в тій частині, що час та режим його роботи на підприємстві відповідають гнучкому режиму робочого часу, який передбачає змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу - судом оцінюються критично.

Так, згідно ч.ч.1,8 ст.60 КЗпрП України, за письмовим погодженням між працівником і власником підприємства, установи, організації незалежно від форми власності або уповноваженим ним органом для працівника може встановлюватися гнучкий режим робочого часу, що передбачає саморегулювання працівником часу початку, закінчення роботи та тривалості робочого часу упродовж робочого дня, на визначений строк або безстроково, під час прийняття на роботу або пізніше… Гнучкий режим робочого часу може встановлюватися: 1) за заявою працівника з прийнятними для нього часовими межами графіка роботи без дотримання вимог щодо повідомлення працівника не пізніше ніж за два місяці про зміну режиму роботи; 2) власником або уповноваженим ним органом - у разі виробничої необхідності з обов`язковим повідомленням працівника не пізніше ніж за два місяці про зміну режиму роботи.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що гнучкий режим робочого часу може бути встановлений за письмовим погодженням між працівником і власником підприємства, а також за заявою працівника. Проте, в даному випадку позивачем суду не надано будь-яких доказів, що відповідачем був погоджений інший графік роботи, аніж той, що встановлений в Наказі №28-ВК від 18.07.2018року. Також слід зазначити, що Правилами внутрішнього трудового розпорядку чи Колективним договором не передбачено зміну режиму роботи в усній формі. Таким чином, вказані пояснення позивача суд оцінює критично, як і твердження щодо прибуття позивача на підприємство 09.09.2020 року не о 16.0 0год., а о 15.47 год., оскільки даний факт не впливає на суть спору в даній справі.

Також не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи пояснення позивача в тій частині, що йому було заблоковано доступ до території підприємства, в тому числі до робочого місця через турнікет, що розташований одразу за вхідними дверима, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту перешкоджання відповідачем у допуску на робоче місце позивача у період із 09.09.2020року по 11.09.2020 року, тоді як згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Також судом враховуюється, що в період 10,11 вересня 2020року позивач на підприємство не з`являвся, що не оспорюється самим позивачем.

Крім того, позивач зазначає, що факти, які свідчать про неможливість явки на роботу за сумісництвом, зокрема, 10-го і 11 вересня 2020року, були доведені до адміністрації письмово — у вигляді заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати.

Вказані пояснення позивача суд оцінює критично.

Так, відповідно до положень ст.26 ЗУ «Про відпустки» «Відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін» визначено, що за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Як вбачається з вказаної норми права, надання відпустки без збереження заробітної плати є правом, а не обов`язком роботодавця. Тож, надавши таку заяву, позивач мав отримати відповідну згоду роботодавця щодо погодження вказаної заяви, в протилежному випадку - зобов`язаний був з`явитись на роботу згідно встановленого графіку роботи. Проте, надавши вказану заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати роботодавцю 09.09.2020року, позивач вподальшому на роботу не з`явився, вважаючи вказану причину неявки на роботу об`єктивною та поважною.

Проте, листом №309 від 09.09.2020року ОСОБА_1 в наданні відпустки було відмовлено в зв`язку з терміновою необхідністю виконання робіт за договором № 148-ПУ-ДЛТ від 07 вересня 2020року (а.с.127 Т1). Крім того, слід зазначити, що позивачем не заперечувалось в судовому засіданні, що вже 09.09.2020року ОСОБА_3 відразу повідомив позивача про відмову в наданні такої відпустки, оскільки підприємство не має змоги чекати на позивача 14 днів.

Таким чином, подання позивачем заяви про відпустку без збереження заробітної плати від 09.09.2020року не є поважною причиною неявки останнього на робоче місце в ТОВ «НВП» «Залізничавтоматика» з 09 по 11.09.2020року.

Також суд оцінює як неспроможні посилання позивача на положення п. 4.15 Посадової інструкції Начальника відділу розроблення програмного забезпечення та зобов`язання по збереженню комерційної таємниці (а.с.224 Т1), згідно якого останній має право «виконувати частину своїх посадових обов`язків дистанційно – зокрема – застосуванням необхідних технічних засобів (зв`язку, мережі Інтернет, мобільніх додатків тощо). Дійсно, в судовому засіданні стороною відповідача не заперечувалось, що на підприємстві існує практика виконання завдань в дистанційному режимі, але в даному випадку позивач не вийшов на роботу після закінчення чергової відпустки, не приступив до виконання покладених на нього трудових обов`язків, не отримував від роботодавця будь-яких завдань, тому вказані пояснення позивача суд оцінює критично.

Крім того, в позовній заяві позивач посилається на положення наказу ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» від 17.03.2020 р. № 14-2020, прийнятого на підприємстві в зв`язку з запровадженням в Україні карантину щодо запобігання поширення гострої респіраторної хвороби COVID -19 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 наказом по ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» від 17.03.2020 р. № 14-2020, згідно якого працівники підприємства, були переведені на віддалений (дистанційний) режим роботи. Оцінюючи вказані доводи позивача, суд враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 на всій території України карантин був встановлений з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р., тоді як в даному випадку події стосуються вересня 2020 року, крім того, згідно пояснень представника відповідача ОСОБА_3 , наданих в судовоум засіданні, станом на вересень місяць 2020року вказаний наказ на підприємстві втратив свою дію.

Згідно Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, «сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового

договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Для роботи за сумісництвом згоди власника або уповноваженого

ним органу за місцем основної роботи не потрібно».

Відповідано до ст.57 КЗпрП України, Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

Так, згідно п. 4 ч.1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності.

Згідно із статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватись трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Таким чином, з аналізу обставин, встановлених судом під час судового розгляду, позивач, будучи прийнятим на роботу на підприємстві ТО ВП «Залізничавтоматика» наказом №28-ВК від 18.07.2018 року за сумісництвом, будучи обізнаним та ознайомленим щодо тривалості робочого тижня, а саме - 10 годин та визначених й узгоджених умов праці - з 08-00 години до 10-00 години, допустив прогул на ТО ВП «Залізничавтоматика» без поважних причин не з`явившись на роботу з 09 по 11 вересня 2020року. Пояснення позивача в тій частині, що фактичною неявкою на роботу позивача була зайнятість за основним місцем роботи не можуть розцінюватись як поважна причина його неявки на роботу за сумісництвом, адже визначений в наказі №28 –ВК від 18.07.2018року графік роботи позивача на підприємстві ТО ВП «Залізничавтоматика» - був з позивачем узгоджений.

Крім того, позивач вважає наказ № 59/1- ВК юридично нікчемним, та таким, що є підписаним заднім числом. Вказав, що наказ йому не надсилався та жодним іншим чином не доводився до відома. Оцінюючи вказаний наказ, суд виходить з того, що факт внесення змін Наказом №59/1-ВК від 11.09.2020року не скасовує наказ №59-ВК,№60-ВК в частині звільнення позивача ОСОБА_1 , й які були направлені на адресу останнього й з якими він ознайомлювався, що не заперечувалось позивачем в судовому засіданні. Також на підтвердження належного й своєчасного оформлення вказаного документу, відповідачем наданий Журнал реєстрації наказів з кадрових питань (а.с.247-248 Т1). Крім того, судом приймаються до уваги пояснення відповідача в тій частині, що наказ №59/1-ВК від 11.09.2020року був направлений на адресу позивача разом з наказом №59-ВК від 11.09.2020року, як невід`ємна частина.

Щодо заперечень позивача в частині правильності дати звільнення, а саме – 09.09.2020року, слід зазначити, що п. 2.27. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58 (далі — Інструкція № 58) прямо зазначається, що днем звільнення вважається останній день роботи.

Згідно вимог ст.148 КЗпрП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Таким чином, вірною датою звільнення позивача є 09.09.2020року.

Згідно положень ст.149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Так, позивачем заперечувався факт відмови надавати письмові пояснення причин відсутності на роботі 9 вересня 2020р., зазначив, що йому не пропонувалося надавати письмових пояснень, це ж саме стосується й відмови позивача ознайомитись з наказом № 57- ВК від 9 вересня 2020р. про дисциплінарне стягнення. При цьому вказав, що надання письмових пояснень є правом, а не обов`язком особи, яка притягається до дисциплінарної відповідальності. При цьому зазначив, що відповідач визнає, що отримав пояснення позивача, в ході яких він зазначив об`єктивну, на його думку, неможливість явки на роботу за сумісництвом в зазначений відповідачем час.

Проте, допитаний в якості свідка ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що 09.09.2020року ОСОБА_1 не вийшов на роботу після закінчення відпустки. При цьому для з`ясування причин його відсутності ним особисто був зроблений дзвінок в Університет 09.09.2020року., де керівник ОСОБА_1 за основним місцем роботи повідомив, що останній на роботі й з ним все гаразд. Також читав смс-повідомлення, що надійшло від ОСОБА_1 ОСОБА_4 10.09.2020р., що він раніше 17.00години прийти на роботу змоги не має. Зазначив, що особисто повідомив працівників про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці. Фактично розслідування щодо відсутності останнього на робочому місці було розпочато о 08-00год, коли він не з`явився на роботу й ввечері були складені відповідні документи з цього факту. Вказав, що для того, щоб виконувати завдання в дистанційному режимі, позивач повинен їх був отримати від нього, від ОСОБА_3 . Оскільки ОСОБА_1 не з`явився на роботу, то, відповідно, будь-яких завдань від підприємства не отримував та не мав права їх виконувати. Коли позивач з`явився на роботу 09.09.2020року о 16-й годині, він запропонував йому надати пояснення відсутності на робочому місці, проте замість відповіді, він намагався вручити заяву про відпустку без збереження заробітної плати, що було розцінено як відмова від надання пояснень.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що був членом комісії по з`ясуванню причин неявки ОСОБА_1 на робочому місці 09,10,11 вересня 2020року. Підтвердив, що пам`ятає бесіду з ОСОБА_1 , коли з`ясовувалось питання його відсутності на робочому місці, оскільки він прийшов на роботу біля 16-ї години, а повинен відпрацювати не менше 2-х годин в день, при цьому він пояснював, що не вважає це суттєвим. Тому йому пропонували надати свої пояснення, в тому числі щодо пропозицій відносно його бачення подальшої роботи на підприємстві. Пояснив, що ОСОБА_1 з`являвся на робочому місці в різний час, частіше в другій половині дня. Вказав, що наказ про переведення підприємства на дистанційний режим роботи станом на вересень 2020року вже не діяв.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що працює на підприємстві головним інженером проектів. Зазначив, що не пам`ятає, де знаходився 09.09.2020року, але не пам`ятає, щоб ОСОБА_1 в той день перебував на робочому місці в ТОВ «НВП «Залізничавтоматика». Йому особисто відомо, що з`ясовувались причини неявки ОСОБА_1 на роботу, й те, що конкретних фактів останній щодо причин своєї неявки не пояснював.

Крім того, відповідачем на адресу позивача направлені рекомендовані листи з відповідними документами, в тому числі з листами з проханням терміново з`явитися на робочому місці і надати письмові пояснення щодо причин відсутності на робочому місці від 09.09.2020р., від 10.09.2020року, від 11.09.2020року відповідно.

Таким чином, доводи позивача про те, що звільнення відбулося без отримання письмових пояснень від позивача, що є порушенням приписів статті 149 КЗпП України, а саме - порушенням порядку застосування дисциплінарного стягнення, є необґрунтованими, оскільки відповідач направляв на адреси позивача листи щодо з`ясування причин відсутності працівника на роботі з 09.09.2020року та вимагав надати пояснення з цього приводу, отже, відповідач дотримувався трудового законодавства при застосуванні дисциплінарного стягнення до позивача. Крім того, як встановлено судом під час судового розгляду, будь-які об`єктивні дані, які б свідчили про поважність причин відсутності позивача на робочому місці в зазначений період – відсутні.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06листопада 1992 року №9"Про практику розгляду судами трудових спорів" вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

На підставі наведеного, суд приходить до переконання про те, що оскаржувані накази про оголошення ОСОБА_1 догани, звільнення з посади, припинення трудового договору - видані у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до вимог ст.ст.10, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, суд дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ухвалює рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Питання про судові витрати суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись п.3 ст. 40 КЗпП КЗпП України, ст.ст. 10-13,76-81,89,141,264-265, ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Залізничавтоматика», третя особа: директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Залізничавтоматика» Гаєвський Віталій Вікторович про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Залізничавтоматика», ЄДРПОУ 30655683, місцезнаходження: м. Харків, пр. Науки, буд. 36, к. 32.

Третя особа: директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Залізничавтоматика» ОСОБА_4 , 1973 року народження, місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 12.07.2021 року.

Суддя: О. О. Маньковська