Рішення № 98266003, 12.05.2021, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року м. Черкаси справа № 925/134/21

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., за участі представників сторін: позивача (в режимі відеоконференції) – адвокат Бевзюка О.О., відповідача – не з`явились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Довіра 1” до товариства з обмеженою відповідальністю “М`ясопромторг” про стягнення 333424 грн. 68 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю “Довіра 1” звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “М`ясопромторг” (далі-відповідач) про стягнення, на підставі договору поставки № 070901 від 07.09.2020 року, 155594 грн. 21 коп. боргу, 166531 грн. 17 коп. 1% річних за користування чужими коштами, 5458 грн. 29 коп. пені, 4870 грн. 10 коп. інфляційних втрат, 970 грн. 91 коп. 3% річних, що разом становить 333424 грн. 68 коп., та відшкодування судових витрат.

Позов мотивовано порушенням відповідачем порядку та строків оплати за товар за договором поставки № 070901 від 07.09.2020 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 15.02.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 925/134/21 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.04.2021 року (з урахуванням ухвали суду від 13.04.2021 року ).

Ухвалою суду від 20.04.2021 року, за клопотанням позивача, розгляд справи по суті відкладено на 12.05.2021 року.

В судовому засіданні 12.05.2021 року представник позивача позов з підстав, викладених у позовній заяві, підтримав і просив задовольнити повністю.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав, проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження не заперечив, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, не повідомивши причини. Ухвали суду від 15.02.2021 року, від 13.04.2021 року, 20.04.2021 року, направлені на адресу відповідача повернулась до суду з відміткою пошти про причини повернення «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, суд продемонстрував достатню старанність, щоб дозволити відповідачу, який повинен знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень учасникам справи, визначитися з провадженням у відкритій господарській справі та скористатись своїми правами і обов`язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, вважає його повідомленими належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з таких підстав.

07.09.2020 року позивач – товариство з обмеженою відповідальністю “Довіра 1”, як продавець, та відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю “М`ясопромторг”, як покупець, уклали договір поставки № 070901 (далі – Договір, а.с. 16-17), за умовами п. 1.1. якого продавець зобов`язався поставити та передати у власність покупця макуху, жмих, шрот соняшника в подальшому товар, а покупець зобов`язався прийняти товар та сплатити його вартість в порядку, строки передбачені договором.

У Договорі його сторони погодили всі істотні умови, зокрема, домовилися про таке:

п. 2.1. – поставка товару по даному договору здійснюється партіями, які оговорюються в рахунках та видаткових накладних;;

п. 3.2. – у разі якщо товар поставляється партіями, ціна за кожну партію, кількість наданого покупцю товару визначається у рахунках та видаткових накладних;

п. 3.3. – оплата за товар здійснюється покупцем у розмірі 100% по факту постачання товару, до моменту вивантаження товару з машини, на підставі виставленого рахунку-фактури;

п. 6.1.– договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2021 року або до повного та належного виконання умов передбачених договором;

п. 7.2.– у разі несвоєчасної оплати за товар покупець сплачує продавцю пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ від суми несплаченого товару за кожен день прострочення. Пеня сплачується покупцю за весь строк прострочення грошового зобов`язання. Строк позовної давності щодо стягнення пені встановлюється три роки;

п. 7.4. – у разі прострочення оплати за товар покупець сплачує продавцю проценти за користування чужими грошовими коштами, що передбачені ст.ст. 536, 692 ЦК України у розмірі 1% за кожен день прострочення.

Договір підписаний представниками обох сторін, їх підписи посвідчені їхніми печатками.

Як вбачається з рахунків на оплату № 35 від 11.11.2020 року, № 34 від 04.11.2020 року, №33 від 28.10.2020 року, № 30 від 20.10.2020 року, № 28 від 12.10.2020 року, № 27 від 02.10.2020 року, № 26 від 07.09.2020 року (а.с. 18, 21, 23, 26, 29, 32, 35), відповідних видаткових накладних: № 35 від 11.11.2020 року на суму з ПДВ – 155925 грн., № 34 від 04.11.2020 року на суму з ПДВ – 149850 грн., № 32 від 28.10.2020 року на суму з ПДВ – 196020 грн., № 30 від 20.10.2020 року на суму з ПДВ – 133515 грн., № 28 від 12.10.2020 року на суму з ПДВ – 125345 грн. 10 коп., № 27 від 05.10.2020 року на суму з ПДВ – 122149 грн. 21 коп., № 26 від 07.09.2020 року на суму з ПДВ – 116766 грн. (а.с.19,24, 27, 30, 33, 36) та товарно-транспортних накладних: № 111101 від 11.11.2020 року, № 041101 від 04.11.2020 року, № 281001 від 28.10.2020 року, № 201001 від 20.10.2020 року, № 121001 від 12.10.2020 року, № 051001 від 05.10.2020 року, № 070901 від 07.09.2020 року (а.с. 20, 22, 25, 28, 31, 34, 37) позивач поставив, а відповідач прийняв за зазначеними видатковими накладними товар в кількості 110 тон на загальну суму 999570 грн. 31 коп. грн., який відповідач прийняв без зауважень, однак повністю не оплатив.

Із виписки з рахунку позивача відкритого в АТ «Райффайзен Банк Аваль» щодо відповідача вбачається, що отриманий товар відповідач оплатив частково у розмірі 843976 грн.10 коп. (а.с. 38-39), решту вартості товару у розмірі 155594 грн. 21 коп. в порушення умов Договору відповідач не оплатив, але погодив в акт звірки взаєморозрахунків станом на 07.09.2020 року (а.с. 40), вимога про його стягнення є предметом позову у справі, що розглядається.

За порушення строків оплати товару позивач нарахував до стягнення 166531 грн. 17 коп. 1% річних за користування чужими коштами, 5458 грн. 29 коп. пені, 4870 грн. 10 коп. інфляційних втрат, 970 грн. 91 коп. 3% річних. Вимога про їх стягнення також є предметом позову у справі, що розглядається.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору поставки № 070901 від 07.09.2020 року, вимоги позивача витікають із суті прав та обов`язків сторін за цим договором.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір – розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, застосування штрафних санкцій, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ч. 1, ст. 611, ст. 612 ч. 1 ЦК України: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У п. 3.3. Договору сторони погодили, що оплата за товар здійснюється покупцем у розмірі 100% по факту постачання товару, до моменту вивантаження товару з машини, на підставі виставленого рахунку-фактури.

Товар за Договором був отриманий відповідачем на суму 999570 грн. 31 коп. без зауважень, що підтверджується підписами представників відповідача, завіреними печатками відповідача на видаткових накладних: № 35 від 11.11.2020 року, № 34 від 04.11.2020 року, № 32 від 28.10.2020 року, № 30 від 20.10.2020 року, № 28 від 12.10.2020 року, № 27 від 05.10.2020 року, № 26 від 07.09.2020 року та товарно-транспортних накладних: № 111101 від 11.11.2020 року, № 041101 від 04.11.2020 року, № 281001 від 28.10.2020 року, № 201001 від 20.10.2020 року, № 121001 від 12.10.2020 року, № 051001 від 05.10.2020 року, № 070901 від 07.09.2020 року, проте оплату за отриманий товар відповідач здійснив частково на суму 843976 грн.10 коп., оплату товару на суму 155594 грн. 21 коп. не здійснив. Відповідно борг становить 155594 грн. 21 коп., який позивачем доведений належними та допустимими доказами, його наявність і розмір відповідачем не спростовані, тому зазначена сума боргу підлягає стягненню в судовому порядку.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем свого зобов`язання з оплати вартості поставленого позивачем товару, то у позивача виникло право вимагати примусового виконання відповідачем простроченого грошового зобов`язання в натурі.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

У зв`язку з простроченням сплати основного грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача на підставі п. 7.4. Договору

166531 грн. 17 коп. 1% річних за користування чужими коштами та на підставі п. 7.2. Договору 5458 грн. 29 коп. пені.

За видатковою накладною №26 від 07.09.2020 року позивач нарахував: 1 % річних з урахуванням здійснених відповідачем проплат у сумі 4926 грн. 54 коп., пені у сумі 162 грн. 57 коп.

За видатковою накладною №27 від 05.10.2020 року позивач нарахував: 1 % річних з урахуванням здійснених відповідачем проплат у сумі 58 грн. 43 коп., пені у сумі 1 грн. 93 коп.

За видатковою накладною №28 від 12.10.2020 року позивач нарахував: 1 % річних з урахуванням здійснених відповідачем проплат у сумі 6818 грн. 49 коп., пені у сумі 218 грн. 41 коп.

За видатковою накладною №30 від 20.10.2020 року позивач нарахував: 1 % річних з урахуванням здійснених відповідачем проплат у сумі 9391грн. 49 коп., пені у сумі 309 грн. 92 коп.

За видатковою накладною №32 від 28.10.2020 року позивач нарахував: 1 % річних з урахуванням здійснених відповідачем проплат у сумі 11761грн. 20коп., пені у сумі 388 грн.12 коп.

За видатковою накладною №34 від 04.11.2020 року позивач нарахував: 1 % річних з урахуванням здійснених відповідачем проплат у сумі 12411грн. 54коп., пені у сумі 224 грн.28 коп.

За видатковою накладною №35 від 11.11.2020 року позивач нарахував: 1 % річних з урахуванням здійснених відповідачем проплат у сумі 121363 грн. 48 коп., пені у сумі 4004грн.99 коп.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.4. Договору, сторони домовились, що у разі прострочення оплати за товар покупець сплачує продавцю проценти за користування чужими грошовими коштами, що передбачені ст.ст. 536, 692 ЦК України у розмірі 1% за кожен день прострочення.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розділом 6 постанови Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” роз`яснено господарським судам питання, пов`язані із співвідношенням процентів річних і процентів за користування чужими коштами. Відповідно до п.п. 6.1.-6.3 розділу 6 цієї постанови, проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання. Якщо договором або чинним законодавством не передбачено розміру процентів за користування чужими коштами, то припис частини другої статті 625 ЦК України може бути застосований господарським судом лише за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

Оскільки у Договорі сторони передбачили розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), судом встановлено наявність порушення відповідачем грошового зобов`язання, то позивач вправі звернутися до відповідача з позовом про стягнення зазначених процентів.

Разом з тим, розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами, від простроченої суми за вказані періоди позивачем методологічно та арифметично проведено не правильно, відповідно до розрахунку суду 1% річних за користування чужими коштами за відповідні періоди прострочення відповідачем оплати товару за видатковими накладними: № 35 від 11.11.2020 року, № 34 від 04.11.2020 року, № 32 від 28.10.2020 року, № 30 від 20.10.2020 року, № 28 від 12.10.2020 року, № 27 від 05.10.2020 року, № 26 від 07.09.2020 становить 461 грн. 93 коп. і в такому розмірі вимога позивача в цій частині теж підлягає задоволенню.

Згідно з п. 7.2. Договору у разі несвоєчасної оплати за товар покупець сплачує продавцю пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ від суми несплаченого товару за кожен день прострочення. Пеня сплачується покупцю за весь строк прострочення грошового зобов`язання. Строк позовної давності щодо стягнення пені встановлюється три роки.

При вирішенні спору в частині стягнення спірної суми пені суд керується приписами статей 549 - 552, 610-612, 614 ЦК України, статтями 216-218, 229 - 232, 234 ГК України.

Розрахунок пені, проведений позивачем, відповідає умовам Договору, нормам ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», роз`ясненням, викладеними в постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» N 14 від 17.12.2013 року, арифметично і методологічно виконаний правильно, тому вимога про її стягнення також підлягає задоволенню.

Також у зв`язку з простроченням сплати основного грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення на підставі ст. 625 ЦК України за період з листопада 2020 року по січень 2021 року 4870 грн. 10 коп. інфляційних втрат, 970 грн. 91 коп. 3% річних.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок спірних сум інфляційних втрат і 3% річних позивачем арифметично і методологічно проведено правильно, судом перевірено, визнано вірним і в такому розмірі заявлені вимоги і в цій частині теж підлягають задоволенню.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, з урахуванням викладеного, відповідно до умов Договору, обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що відповідач не виконав договірні зобов`язання щодо своєчасності розрахунків за поставлений товар, прострочив їх оплату, тому вимога про стягнення 155594 грн. 21 коп. боргу, 5458грн. 29 коп. пені, 4870 грн. 10 коп. інфляційних втрат, 970 грн. 91 коп. 3% річних, 461 грн. 93 коп. 1% річних за користування чужими коштами судом визнається обґрунтованою, доказаною і задовольняється в такому розмірі. В стягненні 166069 грн. 24 коп. 1% річних за користування чужими коштами слід відмовити.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог – 2510 грн. 33 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, ст. 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “М`ясопромторг”, код ЄДРПОУ 41141710, місцезнаходження: 18031, м. Черкаси, вул. Університетська, буд 33, офіс 51 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Довіра 1”, код ЄДРПОУ 40065943, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, провул. Штурманський, буд. 1, кв. 85 - 155594 грн. 21 коп. боргу, 5458грн. 29 коп. пені, 4870 грн. 10 коп. інфляційних втрат, 970 грн. 91 коп. 3% річних, 461 грн. 93 коп. 1% річних за користування чужими коштами, 2510 грн. 33 коп судових витрат.

В решті позову в частині стягненні 166069 грн. 24 коп. 1% річних за користування чужими коштами - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.07.2021 року.

Суддя В.М. Грачов