Рішення № 98265901, 13.07.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2021 р. Справа № 922/2200/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом овариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування", с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський р.-н, Київська обл. до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", м. Харків про стягнення 32015,21 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування", с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський р.-н, Київська обл. (далі за текстом – позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", м. Харків (далі за текстом – відповідач) 32015,21 грн.

Позов обґрунтовано з посиланням на те що 28.05.2020 сталась дорожньо-транспортна пригода, за участю застрахованого позивачем (договір добровільного страхування наземного транспорту № CLAU-17602 від 28.05.2020) автомобіля “Toyota” д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля “Subaru” д/н НОМЕР_2 , яким керувала водій ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідачем згідно полісу № АР 000514878. У результаті даної ДТП пошкоджено транспортний засіб “Toyota” д/н НОМЕР_1 , а винною у скоєнні ДТП визнано водія автомобіля “Subaru” д/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 . Позивач зазначає, що ним, як страхувальником, виплачено власнику автомобіля “Toyota” д/н НОМЕР_1 страхове відшкодування в розмірі вартості відновлювального ремонту, а саме, 34615,21 грн.

Позивач вказує, що внаслідок зазначених обставин, до нього в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 228 Господарського кодексу України перейшло право вимоги (регресу) до заподіювача шкоди - водія автомобіля “Subaru” д/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 в межах здійснених фактичних затрат. Разом з тим, оскільки цивільно-правова відповідальність останнього застрахована відповідачем згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР 000514878, позивач вимагає сплати страхового відшкодування він відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.06.2021 відкрито провадження у справі № 922/2200/21; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом трьох днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом трьох днів з дня отримання відповіді на позов.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію вказаної ухвали від 08.06.2021.

Позивачем копію ухвали від 08.06.2021 отримано, про що свідчить зворотне поштове повідомлення № 015281/1, згідно з яким на адресу останнього надсилалась поштова кореспонденція (а. с. 48).

Надіслана на адресу відповідача копія ухвали від 08.06.2021 повернулась на адресу суду з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 44-47).

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про розгляд даної справи, а останні в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про розгляд судом справи.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою господарського суду Харківської області від 08.06.2021.

Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 28.05.2020 між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_1 , як страхувальником, укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № CLAU-17602 (а. с. 3-9), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом “Toyota” д/н НОМЕР_1 .

10.09.2020 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого позивачем (договір добровільного страхування наземного транспорту № CLAU-17602 від 28.05.2020) автомобіля “Toyota” д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля “Subaru” д/н НОМЕР_2 , яким керувала водій ОСОБА_2 . Внаслідок даної ДТП автомобіль “Toyota” д/н НОМЕР_1 зазнав механічних ушкоджень.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 30.10.2020 у справі № 753/16014/20 встановлено, що під час зазначеної ДТП водій ОСОБА_2 порушила п. 10.9 Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП України. Як наслідок, водій ОСОБА_2 визнана винною у скоєнні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Дана постанова набрала законної сили.

28.09.2020 ОСОБА_1 звернувся до позивача із заявою № 15/04/9.01/2607.20 (а. с. 28) про виплату страхового відшкодування.

Актом огляду ТЗ від 11.09.2020 працівниками позивача встановлено факт наявності у належного ОСОБА_1 автомобіля «Toyota» д/н НОМЕР_1 механічних пошкоджень.

Згідно зі звітом про оцінку КТЗ № 01-06/10 від 06.10.2020, виконаного суб`єктом оціночної діяльності – ФОП Куліш О.В., вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota» д/н НОМЕР_1 становить 33042,98 грн.

Вказана вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota» д/н НОМЕР_1 в розмірі 33042,98 грн. також встановлена ремонтною калькуляцією № 6363 від 10.09.2020 виконаній в системі Audatex (а.с. 21-22), що є додатком до звіту про оцінку КТЗ № 01-06/10 від 06.10.2020.

Згідно з рахунком № ВДиС-0045906 від 11.09.2020 складеними ТОВ “ВіДі Автострада” (а. с. 13) визначено вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля в розмірі 34615,21 грн.

Позивачем на підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування № 15/04/9.01/2607.20 від 28.09.2020 та рахунку ТОВ “ВіДі Автострада” № ВДиС-0045906 від 11.09.2020 визнано ДТП за участі автомобілів «Toyota» д/н НОМЕР_1 та “Subaru” д/н НОМЕР_2 , страховим випадком, про що складено страховий акт № 7178 від 01.10.2020 (а. с. 29-30).

Враховуючи викладені обставини позивачем на підставі умов договору добровільного страхування наземного транспорту № CLAU-17602 від 28.05.2020 виплачено ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 34615,21 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4199 від 02.10.2020 (а. с. 31).

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля “Subaru” д/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 застрахована відповідачем згідно з полісом серії АР № 000514878 діючим станом на 10.09.2020, яким також передбачено ліміт відповідальності за шкоду майну в розмірі 130000 грн.

З посиланням на зазначені обставини, позивач звернувся до відповідача з вимогою про страхове відшкодування № 15/04/8.04/461-20 від 08.12.2020 (а. с. 32-33), в якій керуючись, зокрема, ст. 27 Закону України “Про страхування” просив відшкодувати сплачене страхове відшкодування у розмірі 34615,21 грн.

Однак, зазначені вимоги позивача відповідачем залишені без задоволення.

Зазначені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовною заявою у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з п. 1 ст. 76, п. 1 ст. 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.

Особою, відповідальною за завдану шкоду, може бути як безпосередній її заподіювач, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розраховану за правилами цього підпункту.

Пунктом 22.1 статті 22 зазначеного Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Статтею 29 цього ж Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі ст. 29 та п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством та в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

У справі що розглядається, у відповідача у зв`язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов`язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право на вимоги якої перейшло до позивача у зв`язку з виплатою страхового відшкодування, за мінусом франшизи.

У даному випадку, розмір заподіяної матеріальної шкоди в результаті ДТП визначено на підставі рахунку № ВДиС-0045906 від 11.09.2020 складеним ТОВ “ВіДі Автострада” та становить в загальному розмірі 34615,21 грн.

Дана сума відшкодована позивачем на користь страхувальника в повному обсязі, а саме: сплачено на його користь 34615,21 грн.

Суд також зазначає, що у звіті про оцінку КТЗ № 01-06/10 від 06.10.2020, виконаного суб`єктом оціночної діяльності – ФОП Куліш О.В., вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota» д/н НОМЕР_1 хоча і становить меншу суму, ніж встановлена в рахунку № ВДиС-0045906 від 11.09.2020 складеного ТОВ “ВіДі Автострада”, проте суд з цього приводу враховує, що жоден експерт чи оцінювач не може визначати точну вартість відновлювального ремонту. Це зумовлено тим, що така особа не здійснює безпосередній ремонт пошкодженого авто. Остаточну ж вартість відновлювального ремонту визначає саме виконавець робіт – працівники СТО, які і ремонтують авто. Таким чином, визначення відновлювального ремонту на підставі рахунку СТО є правомірним та таким, що ґрунтується на положеннях законодавства. Стаття 22 Закону України «Про обов`язкове страхування» є загальною та констатує обов`язок страховика здійснити відшкодування шкоди оціненої у визначену даним Законом порядку за усіма видами страхових випадків. Сам же порядок визначається статтями 23-31 Закону України «Про обов`язкове страхування» для кожного окремого страхового випадку. Що ж стосується статті 29, яка регламентує виплату за пошкоджений автомобіль, то у ній прямо вказано, що страховик відшкодовує саме вартість відновлювального ремонту. Таким чином виплата може бути здійснена і на підставі рахунку з СТО.

В даному випадку, в силу положень ст. 993 ЦК України, та ст. 27 Закону України "Про страхування" відповідач має відшкодувати позивачу сплачене ним страхове відшкодування.

В силу положень ст. 993 ЦК України, та ст. 27 Закону України "Про страхування" відповідач має відшкодувати позивачу сплачене ним страхове відшкодування за виключенням франшизи.

В даному випадку згідно з полісом № АР 000514878 розмір франшизи складає 2600,00 грн.

Зазначене свідчить про законність та обґрунтованість заявленого позивачем позову, та є підставами для його задоволення.

За таких обставин, за результатами розгляду справи з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 32015,21 грн страхового відшкодування.

Крім того, з урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 2270,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (адреса: 61001, м. Харків, пр.-т Гагаріна, буд. 41/2, секція 8, офіс 1-12; код ЄДРПОУ: 31236795) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" (адреса: 08131, Київська обл., Києво-Святошинський р.-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 56; код ЄДРПОУ 35429675):

32015,21 грн. страхового відшкодування;

2270,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Суддя О.І. Байбак