Рішення № 98265684, 13.07.2021, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/387/21

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Шатного Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Громтранс" (33016, Рівненська область, м. Рівне, вул. Фабрична, буд.4-Б, офіс 3, код ЄДРПОУ 43745613)

про стягнення 33 929,70 грн..

Без (повідомлення) виклику сторін

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Шатний Сергій Миколайович (далі Позивач) звернувся в Господарський суд Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Громтранс" (далі Відповідач) про стягнення 33 929,70 грн..

Даний позов обгрунтовує наступним. Між ФОП Шатним Сергієм Миколайовичем та ТОВ "Громтранс" укладено Договір-заявку №08/02/2021/2 від 08 лютого 2021 року на перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом м. Вевіс (Литва) - м. Київ (Україна). Обумовлена вартість перевезення склала 33 929,70 грн. Вантаж - тканина. Міжнародне перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом із причепом, що належить ФОП Шатному Сергію Миколайовичу, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 / НОМЕР_3 . Перевезення вантажу здійснювалось із використанням міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №04022021К2 від 09 лютого 2021р. Зазначає, що вчасно та відповідно до умов заявки виконав перевезення, що підтверджує підписом та датою одержувача вантажу - LLC «UNIVERS U» на вищезгаданій міжнародній товарно-транспортній накладній. Однак Відповідач не оплатив надані Позивачем послуги по перевезенню.

Ухвалою суду від 25 травня 2021 року позовну заяву Фізичної особи-підприємця Шатного Сергія Миколайовича залишено без руху. Зобов"язано Фізичну особу-підприємця Шатного Сергія Миколайовича у 10 денний строк з дня отримання даної ухвали усунути порушення, допущені при оформлені позовної заяви та через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області подати належним чином засвідчений переклад на українську мову міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №04022021К2 від 09 лютого 2021р..

04.06.2021 року від Фізичної особи-підприємця Шатного Сергія Миколайовича надійшов належним чином засвідчений переклад на українську мову міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №04022021К2 від 09 лютого 2021р..

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15.06.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Відповідач відзиву на позов суду не надав. До господарського суду Рівненської області повернулась ухвала суду від 22.06.21 року з відміткою органу поштового зв"язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Громтранс" значиться: 33016, Рівненська область, м. Рівне, вул. Фабрична, буд.4-Б, офіс 3, код ЄДРПОУ 43745613. Таким чином, суд вважає, що Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву з боку Відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

Між Фізичною особою-підприємцем Шатним Сергієм Миколайовичем та ТОВ "Громтранс" укладено Договір-заявку №08/02/2021/2 від 08 лютого 2021 року на перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом м. Вевіс (Литва) - Київ (Україна). Відповідно до умов Договору-заявки №08/02/2021/2 від 08 лютого 2021 року Позивач зобов`язувався надати Відповідачу автотранспортні послуги на перевезення вантажу при досягненні згоди по всіх викладених в Договорі-заявці обов`язкових пунктах, до яких відноситься: точна дата і час надання автотранспортного засобу під завантаження, маршрут перевезення, характеристика вантажу (назва, розмір, вага), адреса місць завантаження і розвантаження, відправник і отримувач вантажу, умови оплати, особливі умови перевезення конкретного виду вантажу, а також інші умови.

На підставі Договору-заявки №08/02/2021/2 від 08 лютого 2021 року Фізична особа-підприємець Шатний Сергій Миколайович надав відповідачу наступні послуги:

09 лютого 2021 р. - 16 лютого 2021 р. здійснено перевезення вантажу за маршрутом: м.Вевіс (Литва) - Київ (Україна), що підтверджується відмітками в міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) №04022021К2 від 09 лютого 2021 року. Вантаж отриманий Одержувачем 16.02.2021 року, про що свідчить в пункті 24 міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №04022021К2 від 09 лютого 2021 року, печатка останнього.

Міжнародне перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом Volvo з причепом НОМЕР_2 / НОМЕР_3 , який надав Позивач.

Згідно Договору-заявки №08/02/2021/2 від 08 лютого 2021 року оплата за надані послуги з перевезення вантажу склала 1000 Євро, що по курсу НБУ на день вивантаження становить 33 929,70 грн.. Оплата мала бути здійснена протягом 14 банківських днів після отримання оригіналів документів.

17.02.2021 Відповідачу кур"єрською службою Нова пошта експрес-накладною №59000647180238 були надіслані необхідні для оплати оригінали документів та їх завірені копії мокрою печаткою, а саме:

-Договір-заявки №08/02/2021/2 від 08 лютого 2021 року;

- CMR №04022021К2 від 09 лютого 2021 року;

-Рахунок-фактуру №51 від 16 лютого 2021 року;

- Акт виконаних робіт №51 від 16 лютого 2021 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Громтранс" не виконало свого обов`язку по оплаті наданих послуг Фізичною особою-підприємцем Шатним Сергієм Миколайовичем, відтак у Товариства з обмеженою відповідальністю "Громтранс виникла заборгованість, яка становить 33 929,70 грн..

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 909 Цивільного Кодексу України та ст.307 Господарського Кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.916 Цивільного Кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Договір перевезення підтверджується складанням міжнародної транспортної накладної (CMR).

Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником (ст. 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - Конвенція).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Конвенції, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду.

Україна приєдналась до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року (м. Женева) відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006, та є договірною країною у розумінні ч. 1 ст. 1 Конвенції.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України збов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, враховуючи, що Позивач належними та допустимими доказами довів факт надання Відповідачу послуг по перевезенню вантажу та наявність заборгованості Відповідача за Договором-заявкою №08/02/2021/2 від 08 лютого 2021 року на перевезення вантажу автомобільним транспортом на суму 33 929,70 грн., а Відповідач вказаних обставин належними та допустимими доказами не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Відповідача, так як спір виник внаслідок його неправильних дій.

Статтею 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Відповідно до цієї ж статті датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відтак датою ухвалення даного рішення є дата складення його повного тексту.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Громтранс" (33016, Рівненська область, м. Рівне, вул. Фабрична, буд.4-Б, офіс 3, код ЄДРПОУ 43745613) на користь Фізичної особи-підприємця Шатного Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ) заборгованість у сумі 33 929 (тридцять три тисячі дев"ятьсот двадцять дев"ять) грн.70 коп. та 2 270 грн.00 коп.. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.