Рішення № 98265642, 06.07.2021, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2021 Справа № 917/245/21

Господарський суд Полтавської області у складі судді Сіроша Д. М., за участю секретаря судового засідання Скрильник Т. Л., розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Кречет”

до Державного підприємства "Полтавське лісове господарство"

про визнання бездіяльності незаконною та зобов`язання вчинити дії

представники сторін у судове засідання не з`явилися.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю “Кречет” звернулося з позовом до Державного підприємства "Полтавське лісове господарство" в якому просить:

1) визнати бездіяльність Державного підприємства "Полтавське лісове господарство" у ненаданні відповіді на листи ТОВ “Кречет” вих. № 33 від 01.11.2019, № 1 від 03.01.2020, № 8 від 02.03.2020, б/н від 31.07.2020;

2) зобов`язати Державне підприємство "Полтавське лісове господарство" розглянути та надати належним чином оформлену відповідь (рішення) на лист - звернення ТОВ “Кречет” вих. № 33 від 01.11.2019 та лист - звернення ТОВ “Кречет” вих. № 8 від 02.03.2020.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач чинить перешкоди позивачеві в оформленні права користування земельною ділянкою під будинком, чим завдає матеріальної шкоди власнику, адже через відсутність достатнього доступу до приміщення позивач не може належним чином доглядати, ремонтувати та обслуговувати нежилий будинок, котрий через погодні умови та безконтрольне залишення його без нагляду отримує руйнації, пошкодження та грабіж чужими особами. Лише попередня вартість нерухомого майна позивача складає 250000,00 грн (двісті п`ятдесят тисяч гривень). Крім того, кошти потрібні для ремонту будинку та догляду за ним складають ще 300000,00 грн (триста тисяч гривень). Якщо відповідач і в подальшому буде ігнорувати звернення позивача та не надаватиме можливості позивачеві оформити право користування земельною ділянкою біля будинку мисливця, будинок зазначає руйнації, краху та грабежу, а позивач отримає збитків щонайменше на 550000,00 грн (п`ятсот п`ятдесят тисяч гривень).

Відповідач у відзиві на позов (вх. № 4367) проти позову заперечує, посилаючись на те, що будь-який господарський спір між сторонами відсутній, порядок надання відповідей на листи і вимоги позивача в цілому не регулюється положеннями ГК України, ГПК України, а тому позовні вимоги є такими що не підлягають задоволенню.

12.04.2021 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі 1 пункту частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

При вирішенні клопотання суд виходив з наступного.

Як неодноразово зазначалось Верховним Судом, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 462/3516/17, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як дослідив суд, спір виник з приводу права користування відповідачем земельною ділянкою, відведеною ТОВ “Кречет” для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення під обслуговування нежитлових будівель (будинок мисливця) на території Тростянецької сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Згідно з пунктом 1 та пунктом 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Спірні правовідносини стосуються права користування на земельну ділянку, що потребує встановлення судом обставин правомірності його набуття та виходить за межі компетенції адміністративних судів.

Спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно - правових відносин, а стосується захисту приватних інтересів (майнового інтересу щодо конкретного об`єкту нерухомого майна – земельної ділянки і враховуючи суб`єктний склад сторін має вирішуватися за правилами ГПК України. Крім того, слід зазначити, що відповідач є власником нежитлових будівель, згідно з договором купівлі - продажу нерухомого майна від 28.11.2008, що розташовані на спірній земельній ділянці.

Наявність у позивача права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, стосовно якої заявлені вимоги до суб`єктів владних повноважень щодо незаконності їхніх дій чи бездіяльності, виключає розгляд справи як публічно - правового спору судами адміністративної юрисдикції (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 439/212/14-ц).

Отже, вказаний спір за своєю суттю, характером правовідносин, суб`єктним складом сторін, підставами та предметом позову не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного клопотання відповідача про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.

05.07.2020 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Суд задовольнив зазначене клопотання.

06.07.2021 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії листа Державного агентства лісових ресурсів України від 26.05.2020 № 02-33/3353-20.

Згідно з пунктами 2, 3 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати докази та подавати клопотання.

Відповідно до частини 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

Згідно з частиною 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідач не обґрунтував неможливість подання доказів, у встановлений законом строк з причин, що не залежали від нього.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи листа Державного агентства лісових ресурсів України від 26.05.2020 № 02-33/3353-20.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.02.2021 суд залишив позовну заяву без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, встановив спосіб усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.03.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати у порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 11:30 12.04.2021.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.04.2021 суд продовжив строк проведення підготовчого засідання та оголосив перерву до 10:00 17.05.2021.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.05.2021 суд відклав підготовче засідання у справі № 917/245/21 на 10:00 08.06.2021.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.06.2021 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 10:00 06.07.2021.

Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

28.11.2008 Полтавська обласна громадська організація “Мисливсько-рибальське товариство “Кречет” продало, а Товариство з обмеженою відповідальністю “Кречет” (надалі - позивач) придбало у власність нежитлову будівлю, що знаходиться в селі Тютюнники Полтавського району Полтавської області по вулиці Гераськи будинок номер 7 (сім) на земельній ділянці Державного фонду, що підтверджується посвідченим приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Панченко О. Л. договором купівлі-продажу нерухомого майна за № 83.

За вказаною адресою розташовані: А-1 будинок мисливця глиноб., обкладений цеглою, загальною площею 56,9 кв. м, Б- погріб, В - сарай, № 1 - колодязь, загальною площею 108,6 кв. м (пункт 1.1 договору).

Право власності на будівлю зареєстроване приватним нотаріусом Панченко Л. О. в Державному реєстрі правочинів 28.11.2008 під номером правочину 3250799, що підтверджується витягом з державного реєстру правочинів 6786981 від 28.11.2008 та КП "Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району" 09.12.2008 під номером запису 308 в книзі 46, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 21198296 від 09.12.2008).

У державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності зареєстроване 26.06.2019 державним реєстратором виконавчого комітету Полтавської міської ради Андрущенком Я. С., що підтверджується витягом з ДРПП 172291186 від 02.07.2019.

Придбані позивачем нежитлові будівлі складаються з будинку громадського призначення А-І, а “Будинок мисливця” загальною площею 56,9 кв. м (веранда № 1 пл. 6,8 кв. м, коридор № 2 пл. 4,4 кв. м, санвузол № 2 пл. 3,9 кв. м, кухня № 4 пл.10,8 кв. м, кімната №5 пл. 12,3 кв. м, кімната № 6 пл. 18,7 кв. м), погріб Б загальною площею 8,8 кв м (сходи №1 пл. 3,3 кв. м, погріб № 2 пл. 5,5 кв. м), сарай В загальною площею 42,9 кв. м (сарай № 1 пл. 21,1 кв. м, сарай № 2 пл. 21,8 кв. м), колодязь № 1 висота 7 метрів, що підтверджується технічним паспортом КП “Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району” виготовленого станом на 17.02.2006 інвентаризаційна справа № 2-440-06.

ДП “Полтавське лісове господарство” (надалі - відповідач) погодило план розміщення садиби Мисливського товариства “Кречет” в кварталі 34 Розсошенського лісництва загальною площею 0,22 га саме для обслуговування нежитлової будівлі придбаної в подальшому позивачем 28.11.2008.

Формування земельної ділянки для обслуговування будинку мисливця згідно з планом на 0,22 га було здійснено з урахуванням даних викопіювання відповідача із планшета лісовпорядкування 1989 року місце розташування садиби мисливського товариства “КРЕЧЕТ” в кварталі № 34 за підписом помічника лісничого В. І. Дубини.

12.04.2010 Полтавською обласною державною адміністрацією винесено розпорядження № 126 від “Про надання дозволу на розробку містобудівного обґрунтування розміщення об`єкта містобудування та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки” про надання дозволу ТОВ “Кречет” (позивачу) на розробку містобудівного обґрунтування розміщення об`єкта містобудування та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлових будівель на території Тростянецької сільської ради Полтавського району Полтавської області (пункт 1 розпорядження); ТОВ “Кречет” подати містобудівне обґрунтування та проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розгляду та затвердження у встановленому законодавством порядку (пункт 2 розпорядження).

10.09.2010 головний державний санітарний лікар М. В. Романюк видав висновок №1249/22/383 щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову площею 0,3064 га.

03.12.2010 Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області надало висновок № 1121, відповідно до якого вважає за можливе погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ “Кречет” для обслуговування нежитлових приміщень загальною площею 0,3064 га сільськогосподарських земель (під господарськими будівлями і дворами), що знаходяться у запасі, не надані у власність та користування, за межами населених пунктів Тростянецької сільської ради Полтавського району Полтавської області при умові дотримання вимог, що зазначені у висновку щодо загальних вимог чинного природоохоронного законодавства.

Відповідно до висновку про погодження проекту землеустрою що відведення земельної ділянки від 16.12.2010 № 01-02-14/537, комісія з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою погодила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ “Кречет” для обслуговування нежитлових будівель за межами населених пунктів на території Тростянецької сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Головою районної державної адміністрації Павленком В. І. 16.05.2011 надано висновок №01- 32/1603 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлових будівель за межами населених пунктів на території Тростянецької сільської ради Полтавського району, відповідно до якого районна державна адміністрація вважає за можливе погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,3064 га для сільськогосподарських земель в довгострокову оренду терміном на 10 років при виконанні умов, визначених у висновках районних служб та дотримання всіх вимог згідно з чинним законодавством.

У 2011 році Комунальне підприємство “Полтавський районний центр земельного кадастру” виготовив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ “Кречет” для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення під обслуговування нежитлових будівель (будинок мисливця) на території Тростянецької сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Зазначений проект затверджений розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації № 477 30.11.2011.

Цим же розпорядженням позивачеві надано земельну ділянку для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення під обслуговування нежитлових будівель (будинок лісника) площею 0,3064 га забудованих земель в довгострокову оренду терміном на 10 років із земель не наданих у власність та користування за межами населених пунктів (пункт 2 розпорядження). Полтавську районну державну адміністрацію зобов`язано укласти договір оренди землі з ТОВ “Кречет”, попередньо узгодивши його умови з облдержадміністрацією (пункт 3 розпорядження).

14.12.2012 року ТОВ “Полтавське експертна землевпорядна компанія” на замовлення відповідача - Державного підприємства “Полтавське лісове господарство” розробила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку для ведення лісового господарства із категорії земель - землі лісогосподарського призначення; вид використання - для ведення лісового господарства; форма власності - державна, площа 719,2217 га, кадастровий номер 5324086200:00:010:0015; право постійного користування на яку передано ДП “Полтавське лісове господарство” (код ЄДРПОУ 25172647).

11.07.2019 позивач звернувся з листом № 20 до Щербанівської сільської ради з проханням надати дозвіл на виготовлення технічної документації на земельну ділянку Державного фонду України загальною площею 0,22 га на якій розташована нежитлова будівля в с. Тютюнники по вул. Гераськи, 7 на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

06.08.2019 Щербанівська сільська рада Полтавського району надала відповідь № 02- 29/1890 про те, що нежитлова будівля позивача знаходиться в межах зареєстрованої земельної ділянки державної власності з кадастровим номером 5324086200:00:010:0015, яка зареєстрована з правом постійного користування ДП “Полтавське лісове господарство” для ведення лісового господарства на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області. Відповідно до статті 122 Земельного кодексу України сільські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності. Враховуючи викладене Щербанівська сільська рада відмовляє у наданні дозволу на виготовлення технічної документації землеустрою.

02.09.2019 позивач звернувся до відповідача з листом № 26 з проханням надати довідку про те, що нежитлова будівля розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 5324086200:00:010:0015 в кварталі № 34 Розсошенського лісництва ДП “Полтавське лісове господарство”, яка належить до Державного фонду України з правом постійного користування ДП “Полтавське лісове господарство”.

10.09.2019 відповідач надав відповідь № 777 позивачеві про те, що дійсно зазначений об`єкт нерухомості, а саме: нежитлова будівля, що знаходиться за адресою Полтавська область, Полтавський район, село Тютюнники, вул. Гераськи, буд. 7, якій присвоєно реєстраційний номер 1862886353240, розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 5324086200:00:010:0015, що знаходиться в постійному користуванні відповідача (ДП “Полтавський лісгосп”). При цьому, відповідач роз`яснив, що до повноважень відповідача не входить питання щодо передачі в користування чи оренду земельних ділянок, з метою відчуження земельної ділянки необхідної для обслуговування будівлі керуючись нормами земельного законодавства необхідно направити звернення уповноваженим органам влади.

16.10.2019 позивач направив повторно відповідачеві листа з проханням вилучити земельну ділянку площею 0,3064 га Державного фонду України під обслуговування нежитлової будівлі, що знаходиться в с. Тютюнники Полтавського району по вул. Гераськи, 7, яка перебуває у власності позивача згідно з договором купівлі - продажу нерухомого майна від 28.11.2008 за реєстр. № 83.

23.10.2019 відповідач надав позивачеві відповідь листом № 927, відповідно до якого порядок вилучення земельних ділянок встановлено чинним законодавством України. Так, відповідно до положень статті 149 Земельного кодексу України земельні ділянки надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів АРК та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку передбачених цим кодексом за згодою постійного землекористувача. Відповідно до пункту 9 статті 149 Земельного кодексу України земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України “Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування”, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках визначених статтею 150 цього кодексу. Підприємством не складалися протоколи про адмінправопорушення, розгляд яких належить до компетенції судів у 2018 році, - вилучає Кабінет Міністрів України. Враховуючи викладене, та те, що до повноважень Підприємства не належить вилучення земельних ділянок з метою дотримання вимог чинного законодавства України, для розгляду питання по суті, запропоновано звернутися до уповноваженого органу державної влади.

01.11.2019 позивач знову звернувся до відповідача з листом № 33, в якому повідомив, що через помилку при виготовленні Технічної документації від 14.12.2012 земельну ділянку площею 0,3064 га, яка була надана ТОВ “Кречет” у користування, не було вилучено із загальної площі земельної ділянки 719,2217 га, яка дотепер перебуває у користуванні відповідача (ДП “Полтавський лісгосп”), а на окремій її ділянці розташовані нежитлові будівлі із адресою вул. Гераськи, 7, с. Тютюнники, Полтавського району (Щербанівська сільська ради), Полтавської області.

Таким чином, позивач просив відповідача виправити технічну помилку, що сталася не з вини ТОВ “Кречет”, шляхом внесення змін до технічної документації на земельну ділянку 719,2217 га Державного фонду України та вилучити земельну ділянку площею 0,30645 га, що дозволить ТОВ "Кречет" упорядкувати документацію на користування земельною ділянкою.

03.01.2020 позивач звернувся до відповідача з листом № 1 з проханням вирішити питання щодо виправлення технічної помилки.

02.03.2020 позивач звернувся з листом № 8 до відповідача з проханням надати нотаріально посвідчену згоду на вилучення земельної ділянки площею 0,22 га з загальної площі земельної ділянки з кадастровим номером 5324086200:00:010:0015, що в кварталі № 34 Розсошенського лісництва ДП “Полтавський лісгосп”, згідно з вимогами Земельного кодексу України та Лісового кодексу України.

31.07.2020 позивач знову звернувся до відповідача з проханням сприяти упорядкуванню документації на користування земельною ділянкою площею 0,22 га, на якій розташована нежитлова будівля, що належить ТОВ “Кречет” на праві власності.

Проте, як зазначає позивач, відповіді на вказані листи не отримав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статті 16 Цивільного кодексу України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту його прав та інтересів. Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника, та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати, зокрема, з договорів та інших правочинів, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної (творчої) діяльності, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів (наприклад, створення речей), безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, настання або ненастання певної події. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до стаття 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

Згідно зі статтею 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до статей 56, 57 Земельного кодексу України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

При цьому згідно з статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 49 Лісового кодексу України Державний лісовий кадастр на території України ведеться з метою ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду України, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами лісів.

Згідно зі статтею 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Відповідно до статті 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

За статтею 13 Земельного кодексу України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Згідно з нормами статей 181-184, 202-204 Земельного кодексу України, законів України “Про Державний земельний кадастр" та "Про землеустрій" дані державного земельного кадастру - це документальне підтвердження відомостей про правовий режим земель, їх цільове призначення, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, які ґрунтуються на підставі землевпорядної документації.

Відповідно до пункту 5 розділу VIII “Прикінцеві положення” Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Як встановив суд, позивач просить визнати бездіяльність ДП “Полтавський лісгосп” у ненаданні відповіді на листи ТОВ “Кречет” № 33 від 01.11.2019, № 1 від 03.01.2020, № 8 від 02.03.2020, б/н від 31.07.2020 та зобов`язати ДП “Полтавський лісгосп” розглянути та надати належним чином оформлену відповідь (рішення) на лист-звернення ТОВ “Кречет” вих. № 33 від 01.11.2019 та на лист-звернення ТОВ “Кречет” вих. № 8 від 02.03.2020.

Згідно з статтею 1 Закону України “Про звернення громадян” громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про доступ до публічної інформації” Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Слід зазначити, що запитувана позивачем інформація не є публічною.

У листі № 8 від 02.03.2020 ТОВ “Кречет” просить надати нотаріально посвідчену згоду на вилучення земельної ділянки площею 0,22 га із загальної площі земельної ділянки за кадастровим номером 5324086200:00:010:0015, що в кварталі № 34 Розсошенського лісництва ДП “Полтавський лісгосп”, згідно з вимогами Земельного кодексу України та Лісового кодексу України.

В той час, як у листі № 33 від 01.11.2019 ТОВ “Кречет” просить відповідача виправити технічну помилку, що сталася не з вини ТОВ “Кречет”, шляхом внесення змін до Технічної документації на земельну ділянку площею 719,2217 га Державного фонду України та вилучення земельної ділянки площею 0,3064 га.

Зміст даних листів суперечить один одному, оскільки в одному листі позивач просить надати погодження на вилучення земельної ділянки площею 0,22 га, а в іншому - внести зміни до технічної документації з метою вилучення земельної ділянки площею 0,3064 га.

Як дослідив суд, листом № 927 від 23.10.2019 ДП “Полтавське лісове господарство” повідомив позивача, що відповідно до пункту 9 статті 149 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб та запропонував позивачеві звернутись до уповноваженого органу.

Як вбачається з наданих доказів, у 2011 році Комунальне підприємство “Полтавський районний центр земельного кадастру” виготовив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ “Кречет” для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення під обслуговування нежитлових будівель (будинок мисливця) на території Тростянецької сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Зазначений проект затверджений розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації № 477 30.11.2011.

Цим же розпорядженням позивачу надано земельну ділянку для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення під обслуговування нежитлових будівель (будинок лісника) площею 0,3064 га забудованих земель в довгострокову оренду терміном на 10 років із земель не наданих у власність та користування за межами населених пунктів.

Проте позивач не зареєстрував право користування зазначеною земельною ділянкою.

Матеріали справи не місять доказів відмови позивачеві у реєстрації, виділеної земельної ділянки площею 0,3064 га.

Як дослідив суд, 14.12.2012 ТОВ “Полтавська експертна землевпорядна компанія” на замовлення Державного підприємства “Полтавське лісове господарство” (відповідач у справі) розробила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку для ведення лісового господарства із категорії земель - землі лісогосподарського призначення; вид використання - для ведення лісового господарства; форма власності - державна, площа 719,2217 га.

Як вбачається з Витягу з Державного земельного кадастру НВ-5314048732019 від 21.08.2019 дата державної реєстрації земельної ділянки площею 719,2217 га кадастровий номер 5324086200:00:010:0015 - 08.05.2013. Цільове призначення – для ведення лісового господарства. Вид використання земельної ділянки - для ведення лісового господарства Право постійного користування земельною ділянкою зареєстровано за Державне підприємство “Полтавське лісове господарство”.

Матеріали справи не містять доказів оспорення позивачем, зареєстрованого за відповідачем права постійного користування на земельну ділянку площею 719,2217 га кадастровий номер 5324086200:00:010:0015, яка включає земельну ділянку, виділену позивачеві.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач чинить перешкоди позивачеві в оформленні права користування земельною ділянкою під будинком, чим завдає матеріальної шкоди власнику, адже через відсутність достатнього доступу до приміщення позивач не може належним чином доглядати, ремонтувати та обслуговувати нежилий будинок, котрий через погодні умови та безконтрольне залишення його без нагляду отримує руйнації, пошкодження та грабіж чужими особами. Лише попередня вартість нерухомого майна позивача складає 250000,00 грн (двісті п`ятдесят тисяч гривень). Крім того, кошти потрібні для ремонту будинку та догляду за ним складають ще 300000,00 грн (триста тисяч гривень). Якщо відповідач і в подальшому буде ігнорувати звернення позивача та не надаватиме можливості позивачеві оформити право користування земельною ділянкою біля будинку мисливця, будинок зазначає руйнації, краху та грабежу, а позивач отримає збитків що найменше на 550000,00 грн (п`ятсот п`ятдесят тисяч гривень).

При цьому, матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження чинення перешкод позивачеві в оформленні права користування земельною ділянкою під будинком.

Також, позивач не довів причинно - наслідкового зв`язку між ненаданням відповіді на листи відповідачем та неможливістю оформлення речового права на виділену земельну ділянку.

З огляду на викладене, твердження відповідача стосовно того, що відповідач чинить перешкоди в оформленні права користування земельною ділянкою, є безпідставними та такими, що непідтверджені належними та допустимими доказами.

Щодо вилучення земельної ділянки лісогосподарського призначення, що перебуває в постійному користуванні ДП “Полтавський лісгосп” (Розсошенське лісництво: квартал 34 виділ 2) для розміщення та обслуговування нежитлових будівель, що належать позивачеві на право власності, слід зазначити наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 149 Земельного кодексу України, у редакції, чинній на час звернення позивача до відповідача з відповідним листом (№ 927 від 23.10.2019) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 9 статті 149 Земельного кодексу України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку (частина 10 статті 149 Земельного кодексу України).

При цьому, відповідно до статті 20 Земельного кодексу України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, зміна цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з листів № 77 від 10.09.2019, № 927 від 23.10.2019 позивачеві роз`яснено те, що до повноважень ДП “Полтавський лісгосп” не належить вилучення земельних ділянок та з метою дотримання вимог чинного законодавства України, для розгляду питання по суті, запропоновано звернутися до уповноваженого органу державної влади.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України “Про звернення громадян” не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті.

Позивач не надав суду жодних доказів звернення до уповноваженого органу з метою вилучення земельної ділянки та оформлення речового права на неї, в установленому Законом порядку.

Також, слід зазначити, що до матеріалів справи не додано доказів надіслання на адресу відповідача листа від 02.03.2020 № 8 (фіскальний чек та опис вкладення відсутні).

З огляду на викладене, суд не вбачає бездіяльності відповідача.

Також, слід зазначити, що обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач чинить перешкоди позивачеві в оформленні права користування земельною ділянкою, при цьому предметом спору в цій справі є визнання бездіяльності ДП “Полтавський лісгосп” у ненаданні відповіді на листи ТОВ “Кречет” № 33 від 01.11.2019, № 1 від 03.01.2020, № 8 від 02.03.2020, б/н від 31.07.2020 та зобов`язання ДП “Полтавський лісгосп” розглянути та надати належним чином оформлені відповіді (рішення) на лист-звернення ТОВ “Кречет” вих. № 33 від 01.11.2019 та на лист-звернення ТОВ “Кречет” вих. № 8 від 02.03.2020.

Проте суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимог про визнання бездіяльності та зобов`язання надати відповіді на листи не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема надання у володіння або користування спірної земельної ділянки, оскільки відповідач не є органом, який наділений повноваженнями на прийняття рішення про вилучення земельної ділянки та її передачу позивачеві.

Також, судове рішення про задоволення позову не буде підставою для вилучення спірної земельної ділянки.

Крім того, слід зазначити, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

У справі що розглядається, задоволення позовних вимог про визнання бездіяльності ДП “Полтавський лісгосп” у ненаданні відповіді на листи ТОВ “Кречет” № 33 від 01.11.2019, № 1 від 03.01.2020, № 8 від 02.03.2020, б/н від 31.07.2020 та зобов`язання ДП “Полтавський лісгосп” розглянути та надати належним чином оформлені відповіді (рішення) на лист-звернення ТОВ “Кречет” вих. № 33 від 01.11.2019 та на лист-звернення ТОВ “Кречет” вих. № 8 від 02.03.2020 не призведе до поновлення прав позивача, а отже такі вимоги є неефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів захисту.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відмову в позові.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Д. М. Сірош