Рішення № 98265503, 12.07.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2021 р. Справа № 916/1284/21

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

при секретарі судового засідання: Мукієнко Д.С.,

за участю представників:

позивача: не з`явився

відповідача: Заверюха В.О. згідно довіреності №103-13/244 від 01.09.2020р.,

розглянувши у спрощеному провадженні з викликом сторін справу №916/1284/21 за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” (84404, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22; ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Державного підприємства “Морський торговельний порт “Южний” (65481, Одеська область, м. Южний, вул. Берегова, 13) про стягнення 55810грн. штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальні дії суду:

Позивач на позовних вимогах наполягає, в їх обґрунтування зазначає, що 05.11.2020р. відповідно до накладної №42966960 зі станції Берегова регіональної філії “Одеська залізниця” на станцію Авдіївка регіональної філії “Донецька залізниця”, було відправлено вагон №53568911 з вантажем – “Вугілля кам`яне”. На станції Покровськ на підставі актів загальної форми №2595 та №1388 від 07.11.2020р. було здійснено комісійне переважування вагону №53568911 та складено комерційний акт №482004/612/138 від 07.11.2020р. Результат зафіксовано в Книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу, на станцію відправлення направлені телеграми. Комерційний акт №482004/612/138 від 07.11.2020р. засвідчує, що під час комісійного зважування з розчепленням на 150 т. вагах вантажоодержувача (повірка 16.07.2020р.) вагона №53568911 відправленого за накладною №42966960, за участю представників вантажоодержувача було встановлено розбіжності фактичної маси вантажу з зазначеною в накладній масою більше документа на 1350 кг. В накладній №42966960 зроблено відмітку про складання комерційного акту №482004/612/138 від 07.11.2020р. Відповідно до накладної №42966960, відправником вантажу є ДП “Морський торгівельний порт “Южний”. Маса вантажу визначена вантажовідправником без участі представників залізниці, завантаження проводилося силами та засобами вантажовідправника, що підтверджується відповідними відмітками у графах 24, 26, 28 перевізного документу. Вагон №53568911 був відчеплений від групової відправки для перевірки маси вантажу та був відправлений за іншою накладною (досилочною) №51562411 від 07.11.2020р, а надлишки вантажу перевантажені в інший вагон (акт загальної форми №1991, 1992 від 11.11.2020) №65302481 та відправлений за накладною №51641785 від 11.11.2020р. У відповідності з вимогами ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу відправнику нарахований штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, а саме: провізна плата по накладній №42966960 за вагон №53568911 складає 11162,00 грн., штраф складає: 11 162,00 грн. х 5 = 55 810,00 грн. Таким чином, позивач наполягає, що з відповідача підлягає стягненню по зазначеному вище перевізному документу, штраф у розмірі 55 810,00 грн.

Відповідач заперечуючи проти позову, подав до справи відзив на позов від 07.06.2021р. за вх.№15334/21 де просить суд у задоволенні позовної заяви АТ “Українська залізниця в особі регіональної філії “Донецька залізниця” АТ “Українська залізниця” відмовити у повному обсязі обґрунтовуючи це наступним.

По-перше, відповідач заперечує проти зважування позивачем вантажу та зазначає, що комерційний акт попутної станції Покровськ від 07.11.2020р. №482004/612/138 не можна вважати належним та допустимим доказом невірного зазначення ДП «МТП «Южний» маси вантажу у перевізному документі, адже згідно з п. 12 Правил складання актів, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу. то станція в розділі "Є" комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: "Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено". Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, вказаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається. Відповідач зазначає, що не підтвердженим з боку позивача є факт перевірки вантажу, зокрема, його кількості та ваги на станції призначення Авдіївка, який прибув з актом попутної станції Покровськ, що свідчить про те, що відмітка в комерційному акті "Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено" проставлена та засвідчена без достатніх правових підстав. Також, відповідач звертає особливу увагу на те, що згідно ст. 52 Статуту залізниць України, зокрема визначено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу. Накладна від 05.11.2020р. №42966960 містить відмітку про маркування вантажу на момент його відправки у графі №20 «Найменування вантажу». В актах загальної форми, що стали підставою для переважування вантажу на станції Покровськ, внаслідок чого залізницею був складений комерційний акт, наявний запис про те, що маркування вапном слабке, місцями не проглядається. Фактично на шляху слідування потягу відбулося пошкодження вантажу, зокрема, його маркування, проте, в розумінні ст. 52 Статуту залізниць України мала проводитись перевірка маси і стану вантажу на станції призначення Авдіївка, чого проведено не було, що на думку відповідача є грубим порушення положень Статуту, у зв`язку з чим комерційний акт не є належним та допустимим доказом у справі. Також, відповідачем визначено, що згідно п.27 Правил видачі вантажів, надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яка становить 0,2%, відповідачем при відправленні вантажу було визначено масу нетто вантажу у вагоні №53568911 - 69300 кг. З урахуванням вищезазначеного пункту Правил видачі вантажів, допустимо виявлена на станції призначення різниця маси нетто вантажу могла складати у вагоні № 53568911 - 138,6кг. (0,2%. від 69300,00кг.), проте, позивачем зазначені обставини не були враховані при складенні комерційного акту. Позивачем долучено до позовної заяви копію технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ), проте залізницею не зазначено яким чином саме цей технічний паспорт відноситься до вагів залізниці, якими було здійснено переважування вагону № 53568911, із запису в технічному паспорті від 16.07.2020р. вбачається, що похибка ваг складає 2т-25т (1 е), 25т-100т (1е). Відмітка про похибку, позивачем жодним чином не пояснена, проте зазначена похибка могла вплинути на визначення ваги вантажу на станції Покровськ. Похибка ваг ДП «МТП «Южний» згідно паспорту на ваги, що долучені до матеріалів справи, становить + - 100 кг., а з урахуванням того, що у вагів залізниці теж наявна похибка то сукупна похибка ваг становить близько + - 200 кг. При застосуванні похибки + 200 кг. вага вантажу може бути збільшена на 200 кг., що додатково підтверджує правильність визначення відповідачем ваги вантажу. Пунктом 3.47 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України № 442 від 31.07.2012 (далі - Інструкція) визначені обставини, які мають бути обов`язково враховані власником ЗВВТ при здійсненні зважування вантажу, та відповідно мають бути підтверджені сторонами при розгляді даної справи. Відповідачем відзначено, що згідно п.22 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Технологічний процес навантаження вагонів силами ДП «МТП «Южний» обов`язково передбачає зважування належним чином паспортизованими (сертифікованими) електронними вагами кожного вагону після навантаження відповідно до вимог п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644. Так, на станції відправлення зважування було проведено на вагах заводський № 217 модель «ПУЛЬСАР» ВТВ-1СТБ, повірених в установленому порядку. Результати зважування на електронних ЗВВТ повинні видаватися у друкованому вигляді, для чого конструкція вагопроцесора має передбачати можливість підключення до нього друкувального пристрою. На виконання вищезазначеної норми, ДП «МТП «Южний» надано копію електронної вагової квитанції, яка підтверджує правильність визначення вантажу на станції відправлення, в той час як позивачем, результатів зважування, саме у вигляді визначеному Інструкцією, не надано та в комерційному акті зазначено, що зважування проводилось за допомогою 150-т статичних вагах станції, а в актах загальної форми зазначено, що контрольне зважування проводилось за допомогою динамічних ваг. Згідно п. 10 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (далі - Правила приймання вантажів до перевезення), зважування вантажів на вагонних вагах провадиться із зупинкою і розчепленням вагонів або із зупинкою без розчеплення, проте, згідно з актами загальної форми вагони було відчеплено для проведення контрольного зважування на статичних вагах та в свою чергу позивачем при здійсненні переважування було порушено вимоги п. 22 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, оскільки, фактично Позивачем переважування було здійснено в інший спосіб, шо вплинуло на вагу вантажу.

По – друге, відповідачем зазначено про підписання комерційних актів неуповноваженими особами позивача та визначено, що пункт 10 Правил складання актів, встановлює підписання комерційного акту начальником станції (його заступником), начальником вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівником станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувачем, якщо він брав участь у перевірці, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці. Комерційний акт №482004/612/138 від 07.11.2020р. не містить підпису начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) та позовна заява не містить належних доказів відсутності на станції Покровськ посад начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), проте до позову додано копії посадової інструкції від 12.12.2017р. та посадової інструкції №235 від 15.12.2017р. для підтвердження наявності у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідних повноважень на складання комерційного акту, однак жодних доказів щодо зайняття ОСОБА_2 посади, позивач не надав. В інструкції відсутні відомості щодо ознайомлення з нею ОСОБА_2 , а відтак повноваження останнього на підписання комерційного акту не підтверджено належним чином. Дані документи на думку відповідча не можна вважати належними доказами наявності у вказаних осіб повноважень на складання та підписання комерційного акту, оскільки, зазначення у посадовій інструкції повноважень щодо підписання комерційного акту жодним чином не свідчить про наявність у вказаних осіб права на підпис комерційного акту саме як начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи). Відповідачем визначено, що матеріали справи не містять доказів покладання на цих осіб виконання обов`язків начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи). На думку відповідача комерційний акт мав бути підписаний начальником структурного підрозділу Станція Покровськ» (або його заступником), працівником станції, який особисто здійснював перевірку та начальником вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) або особою уповноваженою на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення. Зі змісту наказу № 119/ДС від 14.01.2020р. не вбачається, що в штатному розкладі станції Покровськ відсутня посада начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), також із зазначеного наказу не вбачається кого саме на станції Покровськ, уповноважено на підписання комерційних актів замість начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи).

По – третє, відповідач вказує, що позивачем до позовної заяви надана копія документу, походження якого невідоме і на думку останнього не може бути прийнятий як ані належний, ані допустимий доказ у зазначеній справі, у зв`язку з тим, що не зрозуміло яким чином та при яких обставинах був складений цей документ, та що саме він підтверджує. Залізницею не вказано яке походження мають доданий до позовної заяви звіт про зважування та протокол порівняння ТГНЛ з даними зважування поїзда на ТДВВ та яке відношення вони мають до ваг, якими було здійснено переважування на станції Покровськ, адже згідно п.8 Правил складання актів, комерційні акти складаються у трьох примірниках на бланках установленої форми і заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. На кожному акті проставляється штемпель станції. Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу. Якщо комерційний акт складається на станції відправлення або на попутній станції, то другий примірник акта додається до перевізних документів. Про складений комерційний акт проставляється відмітка у перевізних документах у порядку, визначеному правилами оформлення перевізних документів. Згідно пункту 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли, дані факти засвідчуються актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт. На думку відповідача чинними правилами оформлення перевізних документів не передбачене одночасне складання комерційного акту та акту загальної форми у разі виявлення неправильного зазначення маси вантажу у перевізному документі (накладній). Також, відповідач звертає увагу суду, що в комерційному акті, зокрема, зазначено про те, що маркування вапном слабке, місцями не проглядається. Дана обставина не відповідає дійсності та спростовується накладною від 05.11.2020р. №42966960, в якій у графі № 20 «Найменування вантажу» безпосередньо вказано про маркування вантажу на момент його відправки. Згідно п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644. договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам`ятки про забирання вагонів працівниками відправника і залізниці. Після завантаження вагону №53568911 він був прийнятий до перевезення Залізницею без будь-яких зауважень, що підтверджується пам`яткою про забирання вагонів від 05.11.2020 №23493, що свідчить про втручання у цілісність маркування на шляху слідування даного вагону. Після прийняття залізницею вагону №53568911 до перевезення, ДП «МТП «Южний» не є особою, на яку покладається відповідальність по збереженню вантажу на шляху слідування від станції відправлення до станції призначення. Маса вантажу, яка вказана у перевізному документі, була відображена у внутрішньо- складському документі ДП «МТП «Южний» «Отвес», та фактично дублює інформацію електронних вагових квитанцій, які видаються за результатами зважування, відправник - ДП «МТП «Южний» не міг зазначити іншу масу вантажу у залізничній накладній, ніж та, що зазначена у наведених документах.

Позивач не погоджуючись із обставинами викладеними у відзиві відповідача на позов, подав до суду відповідь на відзив від 18.06.2021р. за вх.№16661/21 де вказано, що правильність визначення ваги вантажу та внесених в накладну відомостей щодо ваги вантажу, при перевірці перевізних, документів не передбачена. Також, згідно п.2.3. Правил в графі 55 “Правильність внесених відомостей підтверджую” представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Таким чином, станцією відправлення Берегова Одеської залізниці вага вантажу у вагоні №5356891 не перевірялась і він був прийнятий до перевезення відповідно до п.28 "Правил приймання вантажів до перевезення", поставлений у склад поїздів на підставі перевізних документів наданих та заповнених відправником та вага вантажу у спірному вагоні була визначена вантажовідправником, що підтверджується графою 24 накладної №4103350 та п.п.1, 3, 4, 5 відомостей до накладної. Позивач зазначає, що комерційний акт станції №482004/612/138 від 07.11.2020р. є належними та допустимим доказом, оскільки складений у відповідності з пунктом 10 «Правил складання актів», затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002р. №334, та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за №567/6855, підписаний трьома працівниками залізниці, уповноваженими на підписання комерційних актів. Так як на станції Покровськ по штатному розпису відсутня посада завідуючого вантажним двором, про що зазначено в розділі Д комерційного акту №482004/612/138 від 07.11.2020р. для контролю за правильністю складання комерційних актів начальником, структурного підрозділу «Станція Покровеськ» видано наказ, яким визначені працівники станції уповноважені на підписання комерційних актів» складених на станціях структурного підрозділу «Станція Покровськ». Позивач вказує, що комерційний акт №482004/612/138 від 07.11.2020р. не є окремим комерційним актом, а другим екземпляром комерційного акту№482004/612 від 07.11.2020р., складеного на попутній станції Покровськ, який у відповідності до п.8 Правил складання актів був направлений з перевізними документами, а саме накладною №42966960 в графі 49 якої зроблено відмітку про складання комерційного акту. Позивач вказує, що у відповідності до ст.24 ч.2 Статуту залізниць України, залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також, періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, таким чином в діях залізниці будь-яких порушень нормативно-правових документів щодо зважування спірних вагонів по станції Авдіївка не допущено. Позивач також, заперечуючи проти твердження відповідача стосовно застосування норми природної втрати вантажу 2% від маси, зазначив, що норма природної втрати по вагону №53568911 згідно приписів п.27 Правил видачі вантажів складає 1% від маси нетто. Тому по станції Покровськ при складанні комерційного акту №482004/612 від 07.11.2020р. була вірно врахована норма природної втрати по вагону №53568911, згідно приписів п.27 Правил видачі вантажів, яка складає 1% від маси нетто.

Ухвалою суду від 13.05.2021р. відкрито провадження у справі №916/1284/21, постановлено розглядати справу №916/1284/21 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 14.05.2021р. виправлено описку в ухвалі суду від 13.05.2021р. та доповнено вступну частину ухвали від 13.05.2021р. про відкриття провадження по справі після слів “за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03150, м.Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” (84404, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22; ел. пошта: a.komissarova@lotus.don.uz.gov.ua)” словами “до Державного підприємства “Морський торговельний порт “Южний” (65481, Одеська область, м. Южний, вул. Берегова, 13)”.

07.06.2021р. за вх.№15335/21 до суду від ДП “МТП “Южний” надійшло клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та ухвалою суду від 11.06.2021р. було призначено справу №916/1284/21 до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін на 30.06.2021р. о 14год.30хв.

У судовому засіданні 30.06.2021р. оголошено протокольну ухвалу про перерву до 12.07.2021р. об 11год. 00хв.

Ухвалою суду від 30.06.2021р. викликано АТ “Українська залізниця в особі РФ “Донецька залізниця” АТ “Українська залізниця” у судове засідання, яке відбудеться 12.07.2021р. об 11год.00хв.

У судовому засіданні 12.07.2021р. оголошено протокольну ухвалу про поновлення позивачу строків на подання доказів та залучено до матеріалів справи разом із додатками пояснення позивача від 09.07.2021р. за вх.№18498/21.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

05.11.2020р. було відправлено вагон №53568911 з вантажем вугілля кам`яне зі станції Берегова Регіональної філії “Одеська залізниця” на станцію Авдіївка Регіональної філії “Донецька залізниця” за накладною №41658865.

07.11.2020р. складено Акт загальної форми №39523 (форма ГУ-23). Відповідно до вказаного акту, складеного у присутності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , вказано, що по прибуттю потяга №9508, вагон №53568911 було встановлено, що при зважуванні на динамічних тензовагах виявлено підозру невідповідності маси вантажу у вагоні більше документа 4300кг і вантажопід`ємності 4100кг. В перевізних документах є відмітка: “Вантаж маркований вапном”. Висота навантаження не вказана. В наявності поверхня вантажу ущільнена нерівномірно, від рівня бортів до низу бортів 30 см., маркування вапном слабке, місцями не проглядається. Вагон бездверний, люки закриті. Течі вантажу немає. Вагон відчеплений для контрольного переважування на статичних вагах станції. Продовжується строк доставки.

07.11.2020р. складено Акт загальної форми №2595 (форма ГУ-23). Відповідно до вказаного акту, складеного у присутності ОСОБА_5 , ОСОБА_6 вказано, що при контрольному зважуванні вагону №53568911 на статичних вагах станції ВВЕТ 150-т виявилось більше документа 1350кг понад вантажопідйомності 1150кг.

07.11.2020р. складено Акт загальної форми №1388 (форма ГУ-23). Відповідно до вказаного акту, складеного у присутності ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 вказано, що на підставі складеного акту загальної форми №2595 від 11.07.2020р. комісією у складі ДС ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , була проведена перевірка маси вантажу у вагоні. Фактична маса брутто вагона склала 94950 кг, тара вагона ПД 24300кг. Маса вантажу нетто за ПД 69300кг. Фактична маса вантажу нетто 70650кг, що більше документу на 1350кг і понад вантажопідйомність 1150кг.

На підставі складеного акту загальної форми №2595 від 07.11.2020р., комісією у складі ДС ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , була проведена перевірка маса вантажу у вагоні №53568911 та складено акт загальної форми №1388 (форма ГУ-23) від 07.11.2020р. де зазначено, що фактична маса брутто вагона склала 94950 кг, тара вагона ПД 24300кг. Маса вантажу нетто за ПД 69300кг. Фактична маса вантажу нетто 70650кг, що більше документа на 1350кг і понад вантажопідйомність 1150кг.

Позивачем надано витяг з Книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах (ф. ГУ-78) з якого вбачається, що у вагоні №53568911 фактично маса нетто становить 70650 кг, за документами 69300 кг.

На підтвердження справності вагів надано технічний паспорт №82 засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ), з якого вбачається, що ваги повірені 16.07.2020р.

Комерційний акт №482004/612/138 від 07.11.2020р. (форма ГУ-22) складений на додаток до акту ст.Покровськ Дон. залізниці від 07.11.2020р. №2595. У комерційному акті вказано, що вагон №53568911 вантажопідйомністю 69,5т. прибув 07.11.2020р. поїздом №9508. Вантаж завантажено засобами відправника, маса вантажу при завантаженні визначена відправником на електронних вагах. В комерційному акті в розділі “Д. Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку” вказано, що згідно АЗФ 2595 від 07.11.2020р., 1388 від 07.11.2020р. ст.Покровськ комісією у складі: робітників станції ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ДСЗ ОСОБА_7 була проведена перевірка маси вантажу у вагоні. В документі зазначено брутто відсутнє, тара вагона 24300, нетто 69300кг. При подаванні вагона на 150т статичні ваги станції, які повірені 16.07.2020р. виявлено: фактична маса брутто вагона склала 94950 кг, тара вагона з ПД 24300кг, нетто 70650 кг, що більше документа на 1350кг та понад ВП на 1150кг. В документі наведено: навантаження насипом, маркування вапном, місцями не проглядається. Люки закриті, течі вантажу немає. Вагон в технічному стані справний. Зав. вантажним двором по штату немає. Комерційний акт підписано Зам. ДС ОСОБА_7 , робітниками станції ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Заступником станції Покровськ Ветошко Д.В. складено оперативне повідомлення від 07.11.2020р. про те, що по прибуттю потяга №9508 у вагоні №53568911 при зважуванні на динамічних тензовагах виявлено невідповідність маси вантажу у вагоні більше документу 4300кг.

Також, при контрольному переважуванні вагону №53568911 (вантажу за накладною №42966960) на 150 т статичних вагах станції виявилось брутто 94950кг, тара 24300кг більше документу 1350 кг та г/п 1150кг, про що заступником станції Покровськ ОСОБА_7 складено оперативне повідомлення від 07.11.2020р.

11.11.2020р. заступником станції Покровськ Ветошко Д.В. складено оперативне повідомлення про те, що комерційна несправність вагону №53568911 усунена, надлишки вантажу в кількості 1160 кг перевантажені у вагон №65302481.

Позивачем надано копію наказу від 14.01.2020р. №119/ДС “Про призначення відповідальних осіб, які мають право підпису комерційних актів форми ГУ-22 по станції Покровськ”, відповідно до якого: 1. Призначено відповідальною особою за складання комерційних актів інженера станції “Покровськ” ОСОБА_8 . 2. Призначено відповідальних осіб, які мають право підпису в комерційних актах, складених на станції “Покровськ” згідно Статуту залізниць України: - начальника станції ОСОБА_7 , або його заступники; - за відсутності в штатному розписі станції “Покровськ” штатної одиниці – начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) інженера станції “Покровськ” ОСОБА_8 ; - змінних агентів комерційних станції “Покровськ”; - змінних маневрових диспетчерів станції “Покровськ”; 3. За відсутністю будь-кого з призначених працівників їх обов`язки покладаються на працівників, які їх заміщують; 4. Контроль за виконанням наказу покладено на заступника начальна станції ОСОБА_7 . Наведений наказ серед інших працівників, підписано Зам. ДС ОСОБА_7 , робітниками станції ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які підписали комерційний акт №482004/612/138.

На підтвердження повноважень ОСОБА_7 , який підписав комерційний акт, позивачем було надано копію посадової інструкції заступника начальника станції Покровськ. Зазначена посадова інструкція затверджена 12.12.2017р. першим заступником начальника структурного підрозділу “Служба перевезень” регіональної філії “Донецька залізниця” – Селютіном Ю.О., ОСОБА_7 на станції “Покровськ” безпосередньо проводив зважування вагона №53568911, що підтверджується актами загальної форми, а також відповідає його посадовій інструкції.

Також, на підтвердження повноважень ОСОБА_1 (відповідно до наказу начальника станції Покровськ ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у зв`язку із укладанням шлюбу вважається ОСОБА_1 ), яка підписала комерційний акт, позивачем було надано копію посадової інструкції комерційного агента на структурному підрозділі “Станція Покровськ” №235. Зазначена посадова інструкція затверджена начальником структурного підрозділу РФ “Донецька залізниця” - Вакуленко Д.В. 15.12.2017р.

Повноваження ОСОБА_2 , який підписав комерційний акт, підтверджуються наданою позивачем копією посадової інструкції маневрового диспетчера станції Покровськ. Зазначена посадова інструкція затверджена 08.05.2019р. начальником структурного підрозділу “Станція Покровськ ” регіональної філії “Донецька залізниця” – Д.В. Вакуленко.

Відповідно до накладної №42966960 відправником вантажу є ДП “Морський торговельний порт “Южний”. Маса вантажу визначена вантажовідправником без участі представників залізниці (графа 24), завантаження проводилось вантажовідправником.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представника позивача, відповідача, їх мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення позову, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч.7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Статтею 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з частинами першою-третьою статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

В силу частин першої, другої статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Отже, суд зазначає, що накладна №42966960 від 05.11.2020р. є належним доказом виникнення у ДП "Морський торговельний порт "Южний" та АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця" господарського зобов`язання щодо перевезення вантажу відповідно до ст.173, 174 ГК України (ст.11, 202, 509 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 920 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань (ч.5 ст.307 ГК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457 затверджено Статут залізниць України (далі – Статут).

За приписами ст.ст.2, 3 Статуту ним визначаються обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

Згідно ст.6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відповідно до ст.23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

В силу ст.37 Статуту під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Отже, саме на відправника законодавством покладено обов`язок заповнення комплекту перевізних документів.

Згідно ст.24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

За умовами ст.ст.118, 122 Статуту за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. За неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до вимог пункту 5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі – Правила), якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Під час застосування статей 118 та 122 Статуту необхідно враховувати, що штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки. Збитки (додаткові витрати), завдані залізниці через допущені відправником порушення, зазначені у статтях 118 та 122 Статуту, підлягають відшкодуванню відправником незалежно від сплати ним штрафу, оскільки згідно із статтею 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Таким чином, недотримання вимог, визначених Статутом, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, що користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту. При цьому зазначений штраф відповідно до пунктів 118, 122 Статуту стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.

Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 05.02.2019 у справі №914/2339/17.

Стаття 52 Статуту залізниць України, визначає, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі, зокрема, прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами (частина перша статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт").

Згідно зі статтею 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 (далі – Правила).

Пунктом 10 Правил визначено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Отже, у пункті 10 Правил визначено перелік осіб-працівників залізниці, які мають право підписувати комерційні акти в силу їх посадового становища (начальник станції (його заступник) і начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), а також працівники залежно від обставин їх особистої участі у перевірці вантажу, який прибув на станцію залізниці. За наявності трьох підписів зазначених працівників залізниці комерційний акт вважатиметься таким, що складений згідно з вимогами пункту 10 Правил складання актів.

Таким чином, у наведеному пункті імперативно визначено суб`єктний склад працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, проте зазначена норма не виключає можливості залучення до складання комерційного акта й інших працівників залізниці поряд з особами, підписи яких є обов`язковим реквізитами комерційного акта.

За змістом частин першої, третьої статті 64 та частини третьої статті 65 Господарського кодексу України підприємство як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов`язків між працівниками підприємства.

Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акта.

Саме таку правову позицію Верховного Суду викладено в постановах від 23.11.2018 у справі №916/2450/17 та від 21.08.2019 у справі №905/2360/18.

Як зазначалося вище, комерційний акт від 07.11.2020р. №482004/612 підписаний робітниками станції ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та зам ДС ОСОБА_7 . На підтвердження повноважень яких позивачем надано копію посадової інструкції заступника начальника “Станція Покровськ”, копію посадової інструкції комерційного агента на структурному підрозділі “Станція Покровськ” №235, копію посадової інструкції маневрового диспетчера станції Покровськ та наказом від 14.01.2020р. №119/ДС, який серед інших підписано працівниками станції ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та зам ДС ОСОБА_7 .

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що комерційний акт №482004/612 від 07.11.2020р. підписаний повноважними особами.

Твердження відповідача про необхідність доведення факту виконання цими особами функцій начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) судом оцінюється критично, оскільки не ґрунтуються на приписах законодавства.

Аналогічну правову позицію про відсутність необхідності доведення факту виконання уповноваженим підписантом комерційного акту функцій начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) викладено в постанові Верховного Суду від 21.08.2019р. у справі №905/2360/18.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що комерційний акт №482004/612 від 07.11.2020р. складений відповідно до вимог Правил, а тому є належним та допустимим доказом на підтвердження факту невідповідності ваги, вказаної вантажовідправником у накладній №42966960 від 05.11.2020р., фактичній масі вантажу, встановленій позивачем.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на ті обставини, що на шляху слідування вантажу відбулося пошкодження вантажу, втручання у цілісність маркування вагону, що в свою чергу могло позначитися на кількості вантажу.

У комерційному акті зафіксовано, що вагон навантажений насипом, маркування вапном місцями не проглядається, люки закриті, течі вантажу немає. Вагон в технічному стані справний.

Крім того, під час відправлення вантажу представники відправника, будь-яких відомостей щодо несправності вагону, в який навантажується вантаж, не зазначали.

Відповідно до ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, судом відхиляються посилання відповідача щодо пошкодження вантажу та його маркування, оскільки, відповідачем не доведено, що позивачем було втрачено чи пошкоджено вантаж, при цьому, як зазначено вище, вантаж прибув у справному вагоні.

Щодо твердження відповідача стосовно того, що чинними правилами оформлення перевізних документів не передбачено одночасне складання комерційного акту та актів загальної форми у разі виявлення неправильного зазначення маси вантажу у перевізному документі (накладній) суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Тож, під час прибуття вагону №53568911 на попутну станцію, якою була проведена перевірка маси вантажу у вказаних вагонах, за результатами якої виявлена невідповідність фактичної маси вантажу тій масі вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладних, внаслідок чого, здійснено переважування вантажу, який слідував, що мало наслідком складання комерційного акту наявного в матеріалах справи.

Згідно п. 3 Правил складання актів, Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності. Перелік підстав складання комерційних актів не є вичерпним. До того ж, згідно з п. 3 Правил складання актів, Акти загальної форми засвідчують обставини і не повинні містити підстав його складання. Звідси, не є порушенням вимог законодавства одночасне складання залізницею комерційних актів та актів загальної форми, тому позиція відповідача з цього приводу є неналежною.

Також, судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо видачі у друкованому вигляді результатів зважування на електроних ЗВВТ, з огляду на наступне.

Пунктом 3.5 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої МІУ від 31.07.2012 № 442, встановлено, що у ЗВВТ для статичного зважування, прийнятих в експлуатацію до набрання чинності цією Інструкцією, допускається відсутність друкувального пристрою.

Оскільки інструкцію затверджено наказом від 2012 року, а ЗВВТ Позивача прийнято до експлуатації у 2009р., що підтверджується копією технічного паспорту ЗВВТ по ст. Покровськ, у даному випадку результати зважування можуть бути зафіксовані за відсутності друкувального пристрою на підставі вказаної Інструкції.

Твердження відповідача про те, що вантаж у вагоні №53568911 позивачем було прийнято для перевезення без будь-яких зауважень, зокрема, і щодо його ваги, судом до уваги не приймаються, адже за умовами пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі – Правила приймання вантажів до перевезення), вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), а у даному випадку вагон №53568911, в якому позивачем було виявлено невідповідність фактичної маси перевізному документу, є саме напіввагоном, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у тому числі захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Стосовно посилання відповідача на те, що згідно з п.22 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, перевірка маси вантажу на станції призначення проводиться таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення, суд вказує наступне.

Абз.2 п.22 Правил видачі вантажів встановлено, що зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.

Пунктом 5 Правил встановлено, що загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. До розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об`єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом-виробником цистерни).

За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов`язаний зазначити в накладній. Таким чином, аналіз зазначених норм дозволяє прийти до висновку, що мається на увазі спосіб зважування на вагах чи розрахунковий спосіб визначення маси вантажу.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем безпідставно ототожнюється спосіб визначення/перевірки маси вантажу (регламентований ст.37 Статуту залізниць України) зі способом зважування на вагах, тоді як п.22 Правил видачі вантажів встановлює, по-перше, не суворе правило відповідності визначення маси вантажу на станції призначення, способу визначення маси вантажу на станції відправлення (“…як правило…”), а, по-друге, мова йде саме про спосіб визначення маси вантажу, який кореспондується зі ст.37 Статуту залізниць України та в означеному випадку є один і той же - шляхом зважування на вагах. В свою чергу, відповідач вказує про недотримання порядку зважування - тобто процедури в межах одного способу визначення маси вантажу, проте з п.10 Правил приймання вантажів до перевезення вбачається, що порядок зважування (із зупинкою і розчіпленням вагонів або із зупинкою без розщеплення для даного типу вантажу) залежить від типу використаних вагонних ваг, при цьому, вимог щодо використання однотипних ваг та ідентичного порядку зважування при визначенні/ перевірки маси вантажу на станції відправки та станції призначення нормативні документи не містять.

Таким чином, аналіз зазначених норм дозволяє прийти до висновку, що мається на увазі спосіб зважування чи розрахунковий спосіб визначення маси вантажу. Оскільки перевірка маси вантажу та визначення маси вантажу на станції відправлення було визначено шляхом зважування на вагонних вагах, тож позивачем належним чином та у відповідності до зазначених вище вимог було проведено перевірку маси вантажу, при цьому посилання на ваги різного типу судом не приймаються до уваги, оскільки у даному випадку визначальним є саме спосіб визначення маси вантажу.

Посилання відповідача щодо невірно здійсненого розрахунку штрафу, з огляду на неврахування позивачем 0,2% норми втрати вантажу суд не приймає до уваги, враховуючи наступне.

Згідно п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів з мінеральним паливом - вугіллям кам`яним, становить 1% маси, зазначеної в перевізних документах.

З урахуванням визначення національними стандартами України кам`яного вугілля як твердого мінерального палива, при видачі вантажу з кам`яним вугіллям застосовується норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто), яка становить 1 % маси вантажу, що зазначена в перевізних документах.

Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у сумі 55810,00грн. - п`ятикратної плати за всю відстань перевезення (провізна плата 11162,00грн. х5), судом встановлено, що зазначений розрахунок зроблено позивачем правильно та у відповідності до вимог діючого законодавства.

Вирішуючи питання щодо доцільності надання правової оцінки іншим доводам сторін, суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлення судом наявності належних та допустимих доказів для покладання на відповідача відповідальності у вигляді штрафу згідно положень ст. 118, 122 Статуту залізниць України, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 2270,00грн.

Враховуючи повне задоволення позовних вимог позивача, йому за рахунок відповідача підлягає відшкодуванню судовий збір в сумі 2270,00грн.

Керуючись ст.ст. 123, 124, 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити повністю позов Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” (84404, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22; ел. пошта: a.komissarova@lotus.don.uz.gov.ua) до Державного підприємства “Морський торговельний порт “Южний” (65481, Одеська область, м. Южний, вул. Берегова, 13) про стягнення 55810грн. штрафу.

2. Стягнути з Державного підприємства “Морський торговельний порт “Южний” (65481, Одеська область, м. Южне, вул. Берегова, 13, код ЄДРПОУ 04704790) на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” (84404, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) 55810 (п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот десять) грн. 00 коп. штрафу, 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00коп.судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13 липня 2021 р.

Суддя І.А. Малярчук