Рішення № 98265298, 13.07.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2021 р. м. Київ

Справа № 911/1386/21

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Чистий світ-трейд” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Моноліт-Будсіті” про стягнення 60 560,17грн, без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Чистий світ-трейд” (далі – ТОВ “Чистий світ-трейд”) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Моноліт-будсіті” (далі - ТОВ “Моноліт-будсіті”) про стягнення 60 560,17грн, з яких: 55 153,30грн - основний борг; 598,36грн – 3% річних, які нараховані за період з 31.12.2020 по 11.05.2021; 2233,70грн - втрат від інфляції, нарахованих за період з січня 2021 року по квітень 2021року; 2574,81грн пені за період з 31.12.2020 по 11.05.2021.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки, укладеним в спрощеній формі, в частині своєчасного проведення розрахунку за товар, переданий згідно видаткової накладної №23956 від 29.12.2020 (а.с.1-7)

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.05.2021 відкрито провадження у даній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання, а також встановлено строки для подання сторонами заяв по суті (а.с.45-46).

Копія відповідної ухвали отримана позивачем 31.05.2021, а відповідачем – 03.06.2021, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №0103278127870 та №0103278127935 (а.с.49-50).

В силу п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Ухвала суду, за змістом п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.

Отже, ухвала суду від 26.05.2021 вважається врученою сторонам у даній справі: позивачу – 31.05.2021, а відповідачу – 03.06.2021.

У відповідності до ч. 1 ст. 251 ГПК України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач у даній справі правом подати відзив у встановлений такою нормою строк не скористався; клопотань про поновлення відповідного строку від відповідача до прийняття рішення у справі не надходило.

У строк, встановлений ч.7 ст.252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Дослідивши зібрані у справі документи і матеріали, суд встановив наступні обставини.

29.12.2020 позивач передав, а відповідач прийняв товар – 2 зволожувача-очисника повітря Dyson Pure Humidify та стайлер для волосся Dyson Airwarp HS01 мідний з дорожнім чохлом, що підтверджується видатковою накладною №23956 від 29.12.2020 (а.с.12). У такій накладній визначена вартість за одиницю товару, загальна вартість, застосована знижка, розмір ПДВ у складі вартості товару та загальна вартість товару, який передається, що дорівнює 55 153,30грн; прізвище осіб, які брали участь у господарській операції, їх підписи з засвідченням печаткою сторін.

Відповідач гарантійним листом від 04.03.2021 підтвердив факт отримання вказаного товару та зазначив, що здійснена оплата повернута з причин некоректного заповнення реквізитів та гарантував оплату товару за такою накладною до 15.03.2021 (а.с.16).

06.04.2021 позивач направив відповідачу претензією №145 від 05.04.2021, у якій вимагав здійснення розрахунку за поставлений ним товар у розмірі 55 153,30грн (а.с.13-14), що підтверджується поштовою накладною №0407323631711 (а.с.15).

Вказана претензія, як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, отримана відповідачем 07.04.2021, про що свідчить повідомлення №0971400004906 (а.с.15).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що переданий відповідачу товар не оплачений.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку оплатити отриманий від позивача товар, а також застосування до відповідача відповідальності встановленої чинним законодавством за порушення взятих на себе зобов`язань.

Заявлені вимоги суд вважає частково обґрунтованими з наступних підстав.

В силу ч. 2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При цьому, в силу ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, згідно ч. 4 ст.203 ЦК України правочин (договір є правочином за змістом ч.2 ст.202 ЦК України) має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1 ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом; заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. При цьому, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Як визначено ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Факт укладення сторонами договору купівлі-продажу вказаного у накладній товару в усній формі підтверджується письмовими доказами: підписаною сторонами видатковою накладною №23956 від 29.12.2020, якою також підтверджено виконання зобов`язання позивача з передачі відповідного товару; гарантійним листом відповідача, у якому ним підтверджено факт передачі товару та наявність обов`язку здійснити оплату за нього.

Таким чином, суд погоджується з твердженнями позивача про укладення між сторонами договору в усній (спрощеній) формі, що підтверджено письмовими доказами.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Укладений між сторонами у даній справі договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Так, як визначено ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України, яка регулює порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Під час розгляду справи, сторонами не надано доказів зміни загального правила, визначеного вищевказаною нормою, щодо строку оплати поставленого товару за взаємною згодою сторін.

Доказів оплати переданого товару до прийняття рішення у даній справі не надано.

Як унормовано ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За вказаних обставин, враховуючи, що відповідач не оплатив товар, він є таким, що допустив порушення виконання зобов`язання, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 55 153,30грн основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2233,70грн - втрат від інфляції, нарахованих за період з січня по квітень 2021 року, а також 598,36грн - 3% річних, нарахованих за період з 31.12.2020 по 11.05.2021.

Відповідно до ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, наведений позивачем у позовній заяві, суд встановив, що такий розрахунок за відповідний період є правильним, отже вимоги про стягнення з відповідача 598,36грн - 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Розрахунку втрат від інфляції, здійснений позивачем фактично не за той період, який вказано у позовній заяві – січень 2021 року – квітень 2021 року, оскільки з таблиці розрахунку вбачається, що позивачу не був відомий на момент розрахунку індекс інфляції за квітень 2021 року. При цьому, за розрахунком суду за період з січня по березень 2021 року (включно), як фактично заявлено, розмір втрат від інфляції складає 2234,99грн. Однак, враховуючи, що у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, заявлені позивачем вимоги в частині стягнення втрат від інфляції підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2233,70грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2574,81грн пені за період з 31.12.2020 по 11.05.2021.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

В силу чч. 2, 3 вказаної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, як установлено ч.1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ч.2 ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Поряд з цим, у даній справі судом не встановлено, що сторони у письмовій формі домовились про застосування такого виду відповідальності – пені за порушення зобов`язання з оплати переданого товару.

З урахуванням зазначеного, вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 2574,81грн є такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати по оплаті позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача – пропорційно задоволеним вимогам, що складає 2173,49грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Моноліт-Будсіті” (ідентифікаційний код 40086586; 09714, Київська обл., Богуславський р-н, с. Дибинці, пров. Ватутіна, 17) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Чистий світ-трейд” (ідентифікаційний код 37738933; 04655, м. Київ, проспект С.Бандери, 21) 55 153,30грн основного боргу, 598,36грн – 3% річних, 2233,70грн втрат від інфляції, а також 2173,49грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. У задоволенні позову в частині стягнення 2574,81грн пені відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання рішення та у порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова