Рішення № 98265226, 01.07.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.07.2021Справа № 910/20486/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Лаврова В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Тенет»

до Громадської спілки «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав»

про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладенні договору

за участі представників:

від позивача - Когут О.В. (уповноважений представник);

від відповідача - Гур`єв А.А. (уповноважений представник).

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Тенет» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської спілки «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладенні договору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, при укладенні з позивачем договору безпідставно обмежено дію договору на періоди з 22.06.2020 по 26.06.2020 та з 31.08.2020 по 03.09.2020, про що направлено позивачу протокол розбіжностей. Зазначає, що спірний договір є обовязковим в силу вимог закону, укладається шляхом підписання типового договору, оприлюдненого на веб-сторінці відповідача і підстав для обмеження дії вказаного договору у часі немає, оскільки позивач підписав редакцію договору відповідача. Крім того, відповідачем було прийнято оплату по вказаному договору у повному обсязі, що свідчить про незастосування відповідачем умов щодо обмеження дії договору в часі. Позивачем направлявся відповідачу протокол узгодження розбіжностей, в якому узгоджено всі розбіжності крім терміну дії договору. Враховуючи викладене, вважає, що спірні положення договору, викладені у протоколі розбіждностей не відповідають вимогам закону та просить вважати розбіжності умов п.5 .1. Договору про надання дозволу на кабельну реставрацію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення від 02.11.2020, укладеного між громадською спілкою «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» і Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Тенет» врегульованою в такій редакції: « 5.1. Цей договір є укладеним та набуває чинності в дату його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками, разом із тим Сторони домовились, що умови цього Договору застосовуються до правовідносин, що виникли між Сторонами з 10 квітня 2020р.»

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Тенет» залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

11.01.2021 через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 28.12.2020 подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 відкрито провадження у справі №910/20486/20 за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні 22.10.2020 суд протокольно ухвалив закрити підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Відповідач, протягом усього часу розгляду справи відзиву на позов не подав, суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Разом з тим, суд зазначає, що 01.07.2021 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідачем було подано письмові пояснення по суті позовних вимог у справі №910/20486/20 в яких останній зазначив, що позовні вимоги позивача є безпідставними, оскільки ГС «Коаліція аудіовізуальних не надавала згоди на врегулювання розбіжностей, пов`язаних зі строками дії спірного договору, оскільки впродовж зазначених строків, а саме: 24.06.2020 і 01.09.2020 були виявлені факти порушення авторських права третьої особи - ПП «Світова музика», що є предметом іншого судового провадження у справі №922/2950/20.

Відповідач не заперечує, що позивачем було направлено ГС «Коаліція аудіовізуальних» проект Договору про надання дозволу на кабельну реєстрацію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення. Окрім того, відповідач зазначив, що позивач отримував від ГС «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» листи з повідомленням про необхідність підписання такого договору: 06.03.2020, 13.05.2020, 26.08.2020 та на жоден з цих листів не відреагував, таким чином позивач здійснював діяльність провайдера програмної послуги без укладеного договору та без отримання відповідного дозволу хоча був обізнаний про необхідність укладення спірного договору ще у березні 2020, проте вирішив підписати цей договір лише через 7 місяців.

Також відповідач зазначив, що вимоги позивача про укладення договору у відповідній редакції порушує принцип діяльності організації колективного управління, а також порушує майнові авторські права ПП «Світова музика».

В судовому засіданні 01.07.2021 представник позивача підтримав викладені у позовній заяві вимоги та просив суд задовільнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.0172021 заперечив проти задоволення позовних вимог позивача з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що листом від 06.03.2020 Громадською спілкою «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» (відповідач) було направлено на Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Тенет» пропозицію про врегулювання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав під час здійснення кабельної ретрансляції, в якій було повідомлено про необхідність укладення кожній телерадіоорганізації, провайдеру програмної послуги та інших осіб, які незалежно від використаних технічних засобів здійснюють кабельну ретрансляцію договору із акредитованою організацією ГС «КАМП» про виплату винагороди відповідно до встановлених тарифів.

Листом №371-13/05/20 від 13.05.2020 відповідач звернувся до позивача із листом в якому зазначив про необхідність укладення з організацією колективного управління, яка здійснює управління майновими правами у відповідній сфері, договорів про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав. Окрім того, відповідач наголосив про необхідність якнайшвидшого звернення позивача до відповідача за для укладення відповідного договору.

26.08.2020 відповідач повторно звернувся до позивача із листом повідомлення про необхідність укладення договору про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Позивач листом №917 від 02.11.2020 звернувся до відповідача в якому зазначив, що у відповідь на вищезазначені листи останнього щодо укладення договору про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав ТОВ НВП «Тенет» прийняло пропозицію ГС «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» щодо термінового укладення договору, погоджується з формою типового договору про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення. Окрім того, позивач просив відповідача направити підписаний примірник договір ТОВ НВП «Тенет».

Листом №01-13/11/20 від 13.11.2020 відповідач повідомив позивача про отримання пропозиції про укладення Договору про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення від 02.11.2020 б/н.

Разом з тим, відповідач повідомив, що у зв`язку із наявним та не вирішеним судовим конфліктом між позивачем та ТОВ «Комп Мюзік» щодо порушення немайнових суміжних прав, належних останньому, та порушенням ТОВ НВП «Тенет» майнових авторських прав належних ПП «Світова Музика», позивач направляє два примірники Протоколу розбіжностей від 13.11.2020 до Договору про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення, підписаних та скріплених печаткою відповідача.

Листом №1082 від 10.12.2020 адресованим відповідачу позивач зазначив, що не заперечує проти врегулювання формальних технічних розбіжностей зазначених в протоколі, але категорично заперечує погодження п. 5.1. щодо строку застосування договору в редакції ГС «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав».

Окрім того, позивач зазначив, що на підставі ч. 5 ст. 181 ГК України позивач звертається до господарського суду з метою врегулювання розбіжностей при укладенні договору відносно п. 5.1. договору в редакції відповідача, яка викладена в протоколі розбіжностей від 13.11.2020.

Спір виник у зв`язку з тим, що, як зазначає позивач, відповідач діє по відношенню до позивача упереджено, та висуває додаткові дискримінаційні умови у порівнянні з іншими учасниками ринку.

Частиною 1 ст.15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 179 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів.

Відповідно до положень норм ст. 180 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Пункт 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України визначає серед загальних засад цивільного законодавства свободу договору. Поряд з цим, ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 181 Господарського кодексу України Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Разом з тим ч.ч. 4, 5, 6, 7 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

22.07.2018 набув чинності Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», який визначає правові та організаційні засади колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в Україні.

Колективне управління - діяльність зі збору, розподілу та виплати правовласникам доходу від прав, що здійснюється в інтересах більше ніж одного правовласника на умовах та з дотриманням принципів, передбачених цим Законом (ст. 1 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав»).

Обов`язкове колективне управління - колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах (ст. 1 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав»).

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» обов`язкове колективне управління поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою організацією, незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами.

Обов`язкове колективне управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав здійснюється виключно у таких сферах: право слідування щодо творів образотворчого мистецтва; репрографічне відтворення творів та їх частин (уривків); відтворення в домашніх умовах і в особистих цілях творів, виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальних творів та їх примірників; кабельна ретрансляція об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення.

Перелік сфер колективного управління, за якими здійснюється обов`язкове колективне управління, визначений цією частиною, є вичерпним.

За кожною сферою обов`язкового колективного управління визначається одна акредитована організація.

Одна організація колективного управління може бути акредитована на здійснення обов`язкового колективного управління у декількох сферах, а також одночасно із здійсненням розширеного колективного управління.

Обов`язкове колективне управління не передбачає вилучення правовласником, повністю або частково, належних йому майнових прав з управління акредитованою організацією.

Згідно ч. 1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» провайдер програмної послуги - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії, виданої Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення, на договірних засадах надає абонентам можливість перегляду пакетів програм, використовуючи для передавання цих програм ресурси багатоканальних телемереж.

Програмна послуга - формування пакетів програм та забезпечення абонентам можливості їх перегляду на договірних засадах.

Ретрансляція - прийом і одночасна передача, незалежно від використаних технічних засобів, повних і незмінних телерадіопрограм або істотних частин таких програм, які транслюються мовником.

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» ретрансляція телерадіопрограм та передач, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення, на території України не обмежується. Порядок ретрансляції регулюється цим Законом.

Суб`єкт господарювання, який перебуває під юрисдикцією України, має на меті здійснювати ретрансляцію програм та передач і отримав на це дозвіл від правовласника (виробника), який не підпадає під юрисдикцію держави - члена Європейського Союзу або держави, яка ратифікувала Європейську конвенцію про транскордонне телебачення, має право здійснювати ретрансляцію програм та передач лише за умови відповідності їх змісту вимогам законодавства України, Європейської конвенції про транскордонне телебачення та у разі їх включення до переліку програм, що ретранслюються, за рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Право на ретрансляцію теле- та/чи радіопрограм визначається ліцензією на мовлення або ліцензією провайдера програмної послуги.

Максимальні обсяги ретрансляції та орієнтовний перелік (за жанрами) передбачених до ретрансляції програм та передач визначаються програмною концепцією мовлення згідно з вимогами цього Закону.

Провайдери програмної послуги здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм та передач у багатоканальних телемережах відповідно до переліку телерадіопрограм та передач, які передбачено надавати у складі програмної послуги.

Згідно з ч. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» кабельна ретрансляція - прийом і одночасна передача телерадіоорганізаціями, провайдерами програмної послуги та іншими особами незалежно від використаних технічних засобів повних і незмінних передач (програм) організацій мовлення або їх істотних частин, а також творів, виконань, фонограм, відеограм, зокрема таких, що містяться в таких передачах (програмах) організацій мовлення, за умови що початкова трансляція такої передачі (програми) здійснена організацією мовлення, яка не підпадає під юрисдикцію України відповідно до закону або міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» користувачі зобов`язані до початку використання у своїй діяльності об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім випадків, передбачених цим Законом та Законом України «Про авторське право і суміжні права», укласти з організацією колективного управління, яка здійснює управління майновими правами у відповідній сфері, договір про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

З наведеного слідує, що існує пряма вказівка в Законі України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» щодо укладання користувачами до початку використання у своїй діяльності об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім випадків, передбачених цим Законом та Законом України «Про авторське право і суміжні права» договору про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав з організацією колективного управління, яка здійснює управління майновими правами у відповідній сфері.

Згідно ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Як встановлено судом позивач, отримавши від відповідача 26.11.2020 підписаний примірник договору, укладення я кого є обов`язковим на підставі закону з протоколом розбіжностей, у встановлений ст.181 ГК України строк направив відповідачу протокол врегулювання розбіжностей. Проте вказаним протоколом узгодження розбіжностей сторони не врегульовували розбіжності щодо п.5.1 договору, які є предметом спору.

Матеріали справи не містять доказів врегулювання розбіжностей у порядку, визначеному ч. 5 ст. 181 Господарського кодексу України щодо п.5.1 Договору.

Також, суд зазначає, що позивачем під час розгляду не подано жодних доказів щодо погодження з відповідачем звернення ТОВ НВП «Тенет» до суду для врегулювання непогоджених розбіжностей.

Разом з тим, як вбачається зі змісту позовної заяви, датованої 21.12.2020 та квитанції служби кур`єрської доставки від 22.12.2020, позивач звернувся до суду з позовом 22.12.2020, тобто після спливу визначеного ст.181 ГК України строку.

У зв`язку із вищезазначеним, суд вважає що розбіжності визначені у протоколі розбіжностей не були врегульовані у порядку визначеному ч. 5, 6 ст. 181 Господарського кодексу, а в силу положень ч. 7 ст. 181 даного кодексу Договір про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім, прав організацій мовлення на програми організацій мовлення є таким що укладений з урахуванням Протоколу розбіжностей від 13.11.2020.

Отже, враховуючи не дотримання позивачем порядку укладання договору та врегулювання розбіжностей, визначених нормами ГК України, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Доводи позивача щодо неможливості відступлення від умов типового договору та підписання ним запропонованої відповідачем редакції договору судом відхиляються, оскільки позивачем не надано доказів невідповідності п.5.1 Договору вимогам норм чинного законодавства, визначені п.5.1 положення не є істотними умовами вказаного договору, а сторони не позбавлені права конкретизувати певні положення типового договору.

Стосовно зауважень позивача щодо виставлення відповідачем рахунків-фактури на оплату в яких останнім не зазначено жодних зауважень щодо оплати у період з 21.06.2020 по 26.06.2020 та з 31.08.2020 по 03.09.2020, які в подальшому були оплачені позивачем, суд зазначає, що перераховані позивачем грошові кошти за вказані періоди були повернуті останньому як повернення помилково нарахованої винагороди на підтвердження чого відповідачем долучено копії платіжних доручень, що визнається обома сторонами.

Всі інші доводи та позивача судом розглянуті та відхилені як такі, що не впливають на результат вирішення даного спору.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 13.07.2021

Суддя Я.В. Маринченко