Рішення № 98265199, 08.07.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.07.2021Справа № 910/13397/18

За позовом Заступника спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері

Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша будівельно-монтажна

група»

про стягнення 1.469.467,25 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Кимлик Ю.В.

за участю представників сторін

від прокуратури Тракало Р.І., посвідчення № 063695 від 23.04.2021

від позивача Бондаренко В.В., самопредставництво

від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

08.10.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша будівельно-монтажна група» про стягнення 1.469.467,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем неналежно виконано умови договору підряду № 139 від 31.05.2018 в частині виконання зобов`язань щодо завершення робіт першого етапу, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача невикористані кошти з попередньої оплати за договором в розмірі 1.299.900,00 грн, 92.491,23 грн пені та 77.076,02 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 (суддя Блажівська О.Є.) відкрито провадження у справі № 910/13397/18, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 14.11.2018.

12.11.2018 до суду від Міністерства оборони України надійшли пояснення.

14.11.2018 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву з клопотанням про поновлення процесуального строку та зустрічну позовну заяву із аналогічним клопотанням.

Судове засідання, призначене на 14.11.2018 не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Блажівської О.Є у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13397/18 від 19.11.2018 засідання у справі призначено на 30.11.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13397/18 від 19.11.2018 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша будівельно-монтажна група» про продовження (поновлення) процесуального строку для подачі відзиву на позов та зустрічної позовної заяви відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13397/18 від 19.11.2018 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша будівельно-монтажна група» повернуто заявнику.

29.11.2018 до суду від Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління надійшла відповідь на відзив відповідача.

30.11.2018 відповідачем до суду подано заяву про зупинення провадження у справі до повернення матеріалів даної справи на адресу Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13397/18 від 30.11.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 20.12.2018.

30.11.2018 до суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша будівельно-монтажна група» на ухвали Господарського суду міста Києва № 910/13397/18 від 19.11.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13397/18 від 05.12.2018 скеровано матеріали справи № 910/13397/18 до Північного апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги на ухвали суду від 19.11.2018, зупинено провадження у справі Господарського суду міста Києва № 910/13397/18 до набрання законної сили рішенням (ухвалою/постановою) Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/13397/18, ухваленого за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвали Господарського суду міста Києва від 19.11.2018.

28.12.2018 до суду від відповідача надійшли клопотання про витребування доказів, клопотання про витребування оригіналів доказів, клопотання про залишення позову без розгляду у справі № 910/13397/18 та заперечення на відповідь на відзив у справі № 910/13397/18.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 про відмову у продовженні (поновленні) процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву та зустрічної позовної заяви у справі № 910/13397/18 залишено без змін, ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 про повернення зустрічної позовної заяви у справі № 910/13397/18 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13397/18 від 04.03.2018 поновлено провадження у справі № 910/13397/18, підготовче засідання призначено на 27.03.2019.

27.03.2019 до суду заступником військового прокурора Західного регіону України подані додаткові пояснення.

У судовому засіданні 27.03.2019 судом ухвалено, без виходу до нарадчої кімнати, про відкладення підготовчого засідання на 10.04.2019.

09.04.2019 відповідачем до суду подано клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

09.04.2019 відповідачем до суду подано клопотання про залишення позову без розгляду.

У судовому засіданні 10.04.2019 судом оголошено перерву до 24.04.2019.

18.04.2019 до суду заступником військового прокурора Західного регіону України подано клопотання про приєднання доказів.

18.04.2019 відповідачем до суду подано клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

18.04.2019 відповідачем до суду подано пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2019 призначено по справі № 910/13397/18 судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; зупинено провадження у справі № 910/13397/18 до одержання результату експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2019 поновлено провадження у справі № 910/13397/18; погоджено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз строк виконання експертизи понад 60 календарних днів для надання повного та об`єктивного висновку; вказано відповідачу про необхідність забезпечення проведення попередньої оплати експертизи протягом 15 днів з моменту отримання вказаної ухвали.

18.07.2019 відповідачем подано клопотання про продовження строків на виконання клопотання судового експерта щодо сплати вартості експертизи понад 45 календарних днів, в якому відповідачем запропоновано графік здійснення відповідної оплати.

Листом № 15786/19-44 від 01.10.2019 Київський науково-дослідний інститут судових експертиз продовжив строки оплати експертизи та погодив відповідачу запропонований останнім графік оплати.

Розпорядженням в.о. Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 за № 05-23/2730 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу матеріалів судової справи (у зв`язку з призначенням судді Блажівської О.Є. членом Вищої ради правосуддя), призначено проведення повторного автоматизованого розподілу даної судової справи.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2019 для розгляду справи визначено суддю Сівакову В.В.

14.05.2020 на адресу суду Київський науково-дослідний інститут судових експертиз листом № 15786/19-44 від 24.04.2020 повернув матеріали справи № 910/13397/18 без проведення експертизи, у зв`язку з не проведенням відповідачем попередньої оплати вартості проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2020 провадження у справі № 910/13397/18 поновлено; підготовче засідання призначено на 16.06.2020.

16.06.2020 на електрону пошту суду від відповідача надійшли пояснення щодо не здійснення оплати за проведення експертизи.

16.06.2020 на електрону пошту суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 912/2385/18.

В підготовчому засіданні 16.06.2020 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 14.07.2020.

14.07.2020 на електрону пошту суду від відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 провадження у справі № 910/13397/18 зупинено до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 912/2385/18.

15.04.2021 позивачем-1 подано до суду клопотання, на підставі ст. 230 Господарського процесуального кодексу України, про поновлення провадження у справі № 910/13397/18, у зв`язку з усуненням обставин, що зумовили його зупинення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2021 провадження у справі № 910/13397/18 поновлено; підготовче засідання призначено на 01.06.2021.

В підготовчому засіданні 01.06.2021 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 08.06.2021.

07.06.2021 від Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону до суду надійшла заява про зміну назви Військової прокуратури Західного регіону України на Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону.

08.06.2021 від позивача-1 до суду надійшло клопотання про заміну сторони у справі в порядку правонаступництва, а саме здійснити заміну Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління на його правонаступника - Міністерство оборони України.

08.06.2021 в підготовчому засіданні позивачем-1 заявлено усне клопотання про повідомлення відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша будівельно-монтажна група» про наступну дату, місце і час судового засідання через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13397/18 від 08.06.2021 відкладено підготовче засідання на 17.06.2021; здійснено правонаступництво Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління на Міністерство оборони України.

08.06.2021 судом офіційному веб-сайті судової влади України розміщено повідомлення для Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша будівельно-монтажна група» про те, що Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 відкладено підготовче засідання у справі № 910/13397/18 на 17.06.2021 (роздруківка повідомлення знаходиться в матеріалах справи).

10.06.2021 від Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону до суду надійшла заява про зміну назви Військової прокуратури Західного регіону України на Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону.

В підготовчому засіданні 17.06.2021 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 08.07.2021.

Прокуратура в судовому засіданні 08.07.2021 позовні вимоги підтримала повністю.

Позивач в судовому засіданні 08.07.2021 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 08.07.2021 не з`явився.

Відповідач належним чином повідомлення про судове засідання, оскільки ухвалу Господарського суду міста Києва № 910/13397/18 від 08.06.2021 надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією № 0105477591457 на адресу 010601, м. Київ, Печерський узвіз, 5, каб. 109, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 08.07.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Стаття 124 Конституції України регламентує, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Згідно ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Відповідно до приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»:

- представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1);

- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (ч. 3);

- прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч. 4).

За приписами ст. 53 Господарського процесуального кодексу України:

- у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3);

- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4).

У рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в господарському суді) встановлено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки. Представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб`єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації (п. 6 мотивувальної частини).

Прокуратурою, на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», повідомлено Міністерство оборони України та Західне територіальне квартирно-експлуатаційне управління про намір звернутися до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом в інтересах держави.

Проте, Міністерством оборони України та Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням жодних заходів щодо реального захисту інтересів держави, а саме щодо відновлення порушених прав не вжито.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом враховано висновки Верховного Суду у постанові від 08.02.2019 у справі № 915/820/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/28385/18.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Заступник військового прокурора Західного регіону України належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, вказав, у чому полягає порушення інтересів держави, та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

31.05.2018 між Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «перша будівельно-монтажна група» (генпідрядник, відповідач) укладено договір підряду № 139 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а генпідрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання робіт із «Будівництво будівлі казарми поліпшеного планування, в/м № 43, м. Ужгород, Закарпатської області» за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, військове містечко № 43, вул. Другетів, 91 (далі - об`єкт), що виконується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з п. 1.2 договору генпідрядник зобов`язався у строк, що не перевищує 210 календарних днів з дати укладення договору, виконати роботи з будівництва об`єкту та передати їх замовнику, а замовник прийняти і оплатити виконані роботи (об`єкт).

Спір виник внаслідок того, що відповідач у визначений умовами договору строк кошти попередньої оплати не використав, а отже має повернути сплачену позивачем суму авансу в розмірі 1.299.900,00 грн. Також за порушення умов договору щодо строків виконання 1 (першого) етапу робіт позивачем нараховано пеню в розмірі 92.491,23 грн та штраф в розмірі 77.076,02 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 10.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.12.2018, а в частині своїх зобов`язань та розрахунків до їх повного виконання сторонами.

Відповідно до п.п. 6.1.3, 6.3.1 договору замовник зобов`язаний протягом 5-ти (п`яти) календарних днів після підписання сторонами договору передати генпідряднику, а останній прийняти з оформленням відповідного акту приймання-передачі будівельний майданчик для виконання робіт по об`єкту та проектну документацію на об`єкт.

Згідно акту прийому-передачі майданчика під будівництво від 31.05.2018, який затверджено замовником 07.06.2018, замовник передав, а відповідач прийняв майданчик для початку будівництва.

Згідно з ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або спроби її визначення.

Згідно з п. 3.1 договору договірна ціна становить 12.999.000,00 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору зазначена ціна є твердою, викладається генпідрядником на підставі наданої ним цінової пропозиції згідно з вимогами нормативних документів у сфері ціноутворення в будівництві.

Згідно зі ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до п. 4.1.4 договору замовник може надавати генпідряднику попередню оплату (аванс) на виконання робіт по об`єкту, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 117 від 23.04.2014 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» та Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1764 від 27.12.2001 за таких умов:

а) аванс надається генпідряднику за наявності рішення головного розпорядника коштів замовника;

б) аванс надається на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів;

в) розмір попередньої оплати не може перевищувати 30 (тридцять) відсотків вартості від річного обсягу робіт;

г) генпідрядник зобов`язується використати одержану попередню оплату протягом 3-х (трьох) місяців після одержання попередньої оплати. По закінченні зазначеного терміну невикористані суми попередньої оплати повертаються замовнику;

д) для отримання попередньої оплати генпідрядник повинен письмово звернутися до засновника та узгодити з ним перелік витрат, на які передбачено використати отримання кошти.

Відповідач звернувся до замовника з листом № 55-162 від 05.06.2018 про надання йому попередньої оплати на придбання і постачання необхідних для початку виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів в розмірі 1.299.900,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що замовником згідно платіжного доручення № 260 від 19.06.2018 відповідачу перераховано попередню оплату в розмірі 1.299.900,00 грн.

Відповідно до п. 5.1 договору термін завершення виконання робіт по об`єкту - не пізніше ніж через 210 (двісті десять) календарних днів з дати укладання договору, а саме до 27.12.2018, у тому числі за етапами:

1 етап: не пізніше ніж через 45 (сорок п`ять) календарних днів з дати укладання договору, а саме до 14.07.2018 - повинні бути завершені наступні роботи: земляні роботи; улаштування фундаменту; улаштування монолітного поясу по фундаменту; улаштування вводів інженерних мереж; розведення мереж каналізації та водопостачання нижче відм. 0; улаштування підлоги по ґрунту до відм. 0.

2 етап: не пізніше ніж через 80 (вісімдесят) календарних днів з дати укладання договору, а саме до 19.08.2018 - повинні бути завершені наступні роботи: улаштування стін цегляних 1-го поверху з перемичками; улаштування монолітного поясу по стінам 1-го поверху; монтаж плит перекриття 1-го поверху з монолітними ділянками.

3 етап: не пізніше ніж через 120 (сто двадцять) календарних днів з дати укладання договору, а саме до 28.09.2018 - повинні бути завершені наступні роботи: улаштування стін цегляних 2-го поверху з перемичками; улаштування монолітного поясу по стінам 2-го поверху; монтаж плит перекриття 2-го поверху з монолітними ділянками; монтаж вікон 1-го поверху; прокладка внутрішніх мереж електропостачання на 1-му поверсі; прокладка внутрішніх мереж тепло-, водопостачання та каналізації на 1-му поверсі; улаштування внутрішніх стін (перегородок) 1-го поверху; улаштування бетонної стяжки підлоги 1-го поверху; монтаж сходів між 1 -м та 2-м поверхом.

4 етап: не пізніше ніж через 160 (сто шістдесят) календарних днів з дати укладання договору, а саме до 07.11.2018 - повинні бути завершені наступні роботи: улаштування стін цегляних горища; улаштування покрівлі; монтаж вікон 2-го поверху та горища; прокладка внутрішніх мереж електропостачання на 2-му поверсі; прокладка внутрішніх мереж тепло-, водопостачання та каналізації на 2-му поверсі; внутрішня штукатурка та облицювання керамічною плиткою стін 1-го поверху; монтаж профілів підвісних стель 1-го поверху; улаштування внутрішніх стін (перегородок) 2-го поверху; улаштування бетонної стяжки підлоги 2-го поверху; улаштування зовнішніх сходів.

5 етап: не пізніше ніж через 200 (двісті) календарних днів з дати укладання договору, а саме до 17.12.2018 - повинні бути завершені наступні роботи: внутрішня штукатурка та облицювання керамічною плиткою стін 2-го поверху; монтаж профілів підвісних стель 2-го поверху; утеплення та оздоблення фасаду; улаштування зливної системи; встановлення внутрішніх дверей; внутрішні оздоблювальні роботи (монтаж стельового гіпсокартону, штукатурка стін та стель, улаштування підлоги, монтаж армстронгу, поклейка шпалер, фарбування та покриття лаком тощо); встановлення сантехнічних приладів; улаштування світильників та електрофурнітури; благоустрій території; інші будівельні роботи відповідно до проекту.

6 етап: не пізніше ніж через 210 (двісті десять) календарних днів з дати укладання договору, а саме до 27.12.2018 - повинні бути завершені наступні роботи: під`єднання будівлі до зовнішніх інженерних мереж тепло-, електро-, водопостачання та каналізації; наведення порядку на об`єкті та прилеглій території (вивіз усього будівельного сміття, очищення конструкцій об`єкту від бруду та пилу тощо); підготовка будівлі до передачі в експлуатацію Замовнику (передача виконавчої, технічної та іншої документації на об`єкт, будівельні матеріали та конструкції, що використовувались при його будівництві); усунення недоліків, виявлених замовником при прийнятті об`єкта.

З урахуванням зазначених етапів робіт та граничних строків їх виконання генпідрядником розробляється календарний графік виконання робіт, який погоджується замовником та є невід`ємною частиною цього договору, у двох форматах:

1) поетапний (додаток 2 до договору), в якому зазначаються етапи виконання робіт, вартість кожного з етапів та строки завершення їх виконання;

2.) деталізований (додаток 3 до договору), в якому зазначаються усі роботи, що необхідно виконати на об`єкті та термін їх виконання.

Згідно з п. 5.1.2 договору місцем виконання робіт визначено: м. Ужгород, Закарпатська область, вул. Другетів, 87.

Відповідно до п. 5.1.3 договору генпідрядник зобов`язаний:

- розпочати виконання робіт на об`єкті за договором протягом 5-ти (п`яти) календарних днів з дати підписання договору обома сторонами та отримання від замовника проектної документації на об`єкт;

- забезпечити введення об`єкта в експлуатацію;

- завершити виконання робіт та передати об`єкт замовнику відповідно до умов договору не пізніше ніж через 210 (двісті десять) календарних днів з дати укладання договору, з виконавчою документацією по об`єкту, у тому числі надати «Акт приймання виконаних будівельних робіт» за формою № КБ- 2в та «Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат» за формою № КБ-3.

Передача виконаних робіт по об`єкту генпідрядником та їх приймання замовником оформлюється актом приймання виконаних будівельних робіт та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма № КБ-2В, № КБ-3) з обов`язковим попереднім оформленням виконавчої технічної документації, актів на приховані роботи, виконавчих схем, тощо (п. 5.2.4 договору).

Згідно з п. 4.2 договору підрядник зобов`язується використати одержану попередню оплату протягом трьох місяців після їх одержання, але у будь-якому разі до кінця поточного бюджетного року відповідно до вимог постанови Кабінету міністрів України від 23.04.2014 № 117 (із змінами). По закінченню терміну невикористання кошти повертаються замовнику.

Підрядник підтверджує використання коштів отриманої попередньої оплати актами виконаних підрядних робіт, складених за формою КБ-2в і довідками про вартість виконаних підрядних робіт, складених за формою КБ-3.

Замовник звернувся до відповідача з листом № 303/23/2/3825 від 27.08.2018, в якому у зв`язку з ненаданням письмового звіту щодо використання попередньої оплати, зокрема акту приймання виконаних робіт за формою № КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та втрат № КБ-3, вимагав у строк до 20.09.2018 надати відповідні документи. Також у цьому листі замовник просив повернути невикористану суму авансу.

Відповідно до п. 6.2.2 договору замовник має право здійснювати контроль та технічний нагляд за виконання робіт (включаючи контроль якості, вартості та обсягу робіт тощо).

07.09.2018 замовником складено акт огляду об`єкту «Будівництво будівлі казарми поліпшеного планування, в/м № 43, м. Ужгород, Закарпатської області» та встановлено, що відповідачем не виконано роботи першого етапу будівництва, який мав бути завершений 15.07.2018.

07.09.2018 замовником затверджено відомість обсягу виконаних робіт, вартість яких склала 130.898,69 грн.

При цьому відповідачем підтверджуючих документів (акт форми № КБ-2в та довідка № КБ-3) про виконання робіт на загальну суму 130.898,69 грн не надано.

Відповідач у відповідь на лист замовника № 303/23/2/3825 від 27.08.2018 листом № 55-419 від 25.09.2018 повідомив про неправомірність повернення невикористаної суму попередньої оплати посилаючись на те, що у договорі передбачено обов`язок генпідрядника звітувати за виконані роботи, а за використану попередню оплату форми звіту договором не передбачено; не зважаючи на це відповідач ще у липні 2018 року надав замовнику звіт за використання попередньої оплати; замовник звіт не прийняв, обґрунтованих пояснень не надав. Крім цього зазначив, що відповідач не здійснив фінансування виконання робіт, як це визначено відповідним графіком.

В матеріалах справи наявний поданий відповідачем звіт про використані кошти на суму 1.298.196,10 грн, проте жодних доказів того, що відповідачем надіслано або вручено замовнику вказаний звіт не подано.

В матеріалах справи наявний лист № 55-402 від 07.09.2018, в якому відповідач просить замовника розглянути звіт про фактично використані кошти згідно якого була здійснена закупівля товарно-матеріальних цінностей та надані передплати постачальникам; просив внести коригування в кошторисну вартість ТМЦ та провести коригування робіт відповідно до змін в проектних рішеннях; просив підписати акти виконаних робіт і додаткові угоди на виконання додаткових робіт, перенесення строків виконання робіт, повернувши другі екземпляри.

Проте відповідачем доказів надіслання або вручення цього листа замовнику разом із зазначеними в ньому документами не подано.

Згідно з ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт - негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Не зважаючи на викладене, відповідачем не подано жодних доказів направлення або вручення замовнику акту приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми № КБ-3, які б підтверджували використання попередньої оплати. Також не подано актів приймання виконаних будівельних робіт № КБ-2в складених та підписаних генпідрядником з відміткою про відмову їх підписання замовником.

Суд відзначає, що за клопотанням відповідача з метою з`ясування обсягу та вартості виконаних відповідачем робіт, судом ухвалою від 24.04.20219 було призначено експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституті судових експертиз, проте у зв`язку з не здійсненням відповідачем попередньої оплати експертизи остання не була проведення експертною установою.

Згідно зі ст. 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 6.3.2 договору генпідрядник зобов`язався забезпечити виконання робіт, якість яких відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства у строки, встановлені договором.

Матеріали справи не містять жодних належних доказів використання попередньої оплати, а саме виконання відповідачем робіт за договором на суму 1.299.900,00 грн, зокрема відсутні підписані сторонами акт приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми № КБ-3.

Умовами договору сторони не визначили строк виконання зобов`язання щодо повернення не використаної попередньої оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалось вище відповідач у листі № 303/23/2/3825 від 27.08.2018 просив повернути невикористану суму авансу.

Отже відповідач зобов`язаний внаслідок ненадання акту виконаних робіт форми № КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3 повернути позивачу грошові кошти, що здійснено відповідачем не було.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 1.299.900,00 грн невикористаної суми попередньої оплати, докази освоєння якої відсутні, тобто сплачених за роботи, які фактично виконано не було.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.1.5 договору зміна строків виконання робіт та передачі об`єкта замовнику здійснюється шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди до договору (з обґрунтуванням обставин, що його спричинили).

Сторонами доказів в підтвердження досягнення згоди щодо зміни строків виконання робіт шляхом укладення відповідної додаткової угоди не подано.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк роботи не виконав, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.2.6 договору замовник має право за умови несвоєчасного чи неякісного виконання генпідрядником зобов`язань за договором вимагати від нього оплати визначених умовами договору штрафних санкцій, відшкодування заподіяних збитків, а також повернення отриманих від замовника на виконання таких обов`язків коштів.

Відповідно до п. 7.4 договору за порушення строків виконання робіт по будь-якому із етапів, визначених пунктом 5.1 договору, стягується пеня у розмірі 0,2% від вартості

робіт, з яких допущено прострочення невиконання за кожний день прострочення, а за прострочення виконання робіт понад 20 (двадцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості таких робіт.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Умовами п. 7.4 договору сторони передбачили інший розмір пені, що не суперечить вищевказаним нормам Господарського кодексу України.

07.09.2018 замовником затверджено відомість обсягу робіт, не виконаних на першому етапі, вартість яких склала 1.101.086,02 грн.

Оскільки прострочення з виконання робіт мало місце, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 92.491,23 грн пені та 77.076,02 грн (за обґрунтованими розрахунками позивача виходячи із вартості не виконаних робіт на суму 1.101.086,02 грн).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається прокуратура в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на викладене, позовні вимоги Заступника спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша будівельно-монтажна група» (01601, м. Київ, вул. Печерський узвіз, 5, каб. 109, код ЄДРПОУ 40051731) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПРОУ 00034022) 1.299.900 (один мільйон двісті дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот) грн 00 коп. невикористаних коштів з попередньої оплати за договором підряду № 139 від 31.05.2018, 92.491 (дев`яносто дві тисячі чотириста дев`яносто одна) грн 23 коп. пені та 77.076 (сімдесят сім тисяч сімдесят шість) грн 02 коп. штрафу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша будівельно-монтажна група» (01601, м. Київ, вул. Печерський узвіз, 5, каб. 109, код ЄДРПОУ 40051731) на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, 20, код ЄДРПОУ 38326057) 22.042 (двадцять дві тисячі сорок дві) грн 01 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 13.07.2021.

СуддяВ.В.Сівакова