Рішення № 98265193, 08.07.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.07.2021Справа № 910/2440/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Росторг-Інвест»

до Концерну «Військторгсервіс»

про стягнення 619.462,75 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Кимлик Ю.В.

за участю представників сторін

від позивача Капленко Г.В., самопредставництво

від відповідача Копил Я.В., самопредставництво

Суть спору :

16.02.2021 до Господарського суду міста Києва Товариства з обмеженою відповідальністю «Росторг-Інвест» до Концерну «Військторгсервіс» про стягнення 675.174,73 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що останнім на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 1/П-2020 від 30.04.2020 в період з 08.09.2020 по 12.09.2020 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 712.089,34 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними. Згідно з п. 2.1 договору розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 21 календарного дня. Проте відповідач в порушення умов договору розрахунок за поставлений товар в повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 675.174,73 грн, з яких 612.089,34 грн основного боргу, 27.281,41 грн пені, 28.008,33 грн інфляційні втрати, 7.795,65 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2440/21 від 23.02.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

03.03.2021 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Разом з подано заявою про усунення недоліків позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 619.462,75 грн, з яких 562.089,34 грн основного боргу, 25.038,57 грн пені, 25.720,40 грн інфляційних втрат та 6.614,44 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 відкрито провадження у справі № 910/2440/21 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

18.03.2021 позивачем до суду подано клопотання про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 19.889,25 грн.

18.03.2021 позивачем до суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів в підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем.

25.03.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що доданий позивачем акт звірки взаємних розрахунків за період вересень 2020 року підписаний невстановленими особами, адже не містить вказівки щодо прізвища та ініціалів нібито підписантів представників відповідача та позивача. Крім того, товарно-транспортні накладні № Р227 від 09.09.2020, № Р228 від 09.09.2020, № Р230 від 09.09.2020, № Р226 від 10.09.2020, № Р229 від 10.09.2020, № Р231 від 10.09.2020, № Р223 від 12.09.2020, № Р 224 від 12.09.2020, № Р225 від 12.09.2020 не містять вказівки на прізвище та ініціали нібито підписанта вказаних документів зі сторони відповідача. Отже відповідач вважає, що акт звірки та ТТН не є належними доказами. Передбачені умовами договору замовлення не надано. Відповідач стверджує що ним сплачено 191.969,88 грн на підтвердження чого є банківська виписка від 07.10.2020. Зауважує, що позивач так само як і відповідач не ведуть взаєморозрахунки з контрагентами в розрізі окремих видаткових накладних та періодів, а здійснюють дане за договором у цілому що не суперечить чинному законодавству. Отже, взагалі не зрозуміло, чому позивач вважає, що відповідач не здійснив оплату саме за доданими видатковими накладними. Наголошує, що у провадженні Господарського суду міста Києва знаходяться справи за стягненням заборгованості за договором поставки № 1/П-2020 від 30.04.2020, в яких пред`явлено вимоги не в цілому за договором, а окремо - частинами - за видатковими накладними. Відтак, з огляду на численні факти оплати відповідачем за згаданим договором (які не ставить під сумнів позивач), та у зв`язку з веденням бухгалтерського обліку за договором в цілому, а не окремо за кожною видатковою накладною, неясно чому позивач вважає, що у відповідача є заборгованість саме за вказаними видатковими накладними. У зв`язку з недоведеністю неналежного виконання умов договору відповідачем, останній вважає, що неможливим є задоволення позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

25.03.2021 від відповідача до суду надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи № 910/2440/21 в порядку спрощеного провадження. В обґрунтування поданих заперечень відповідач вказує те, що останній ставить під сумнів дійсність доказів, наданих позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, а тому зазначає про можливість виникнення необхідності подання клопотань про проведення судової почеркознавчої та економічної експертиз. Враховуючи викладене, відповідач просить розгляд справи № 910/2440/21 здійснювати в порядку загального позовного провадження.

05.04.2021 позивачем до суду подано заяву про повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 835,68 грн.

07.04.2021 позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що акт звірки взаємних розрахунків за вересень місяць 2020 року було підписано представником Концерну «Військторгсервіс», в особі філія «Східна». Враховуючи позицію Верховного суду у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 позивач зазначає, що відсутність у товарно-транспортних накладних прізвища та ініціалів осіб, які отримували товар за видатковими накладними, за наявності їх підписів у видаткових та товарно-транспортних накладних, які засвідчені відтиском печатки самої юридичної особи, не може свідчить про те, що така особа є не уповноваженою, чи що такі товарно-транспортні накладні є неналежним доказом у справі. Відтиск печатки на видаткових та товарно-транспортних накладних є свідченням участі Концерну «Військторгсервіс» в особі філія «Східна» як юридичної особи, у здійсненні господарських операціях за цими накладними. Позивач зазначає, що по мірі надходження коштів від відповідача відбувалось погашення заборгованості відповідно до поставок. Тому, на сьогоднішній день, згідно акту звірки взаємних розрахунків, не сплаченими залишаються 54 видаткових накладних. У позивача немає можливості надати копії заявок від відповідача, адже за домовленістю сторін, відповідач надавав заявки по телефону, а не на електронну адресу.

12.04.2021 від позивача до суду надійшла заява про повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 835,68 грн.

14.04.2021 позивачем до суду подано клопотання про прискорення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2440/21 від 21.04.2021 (після виходу судді з лікарняного) справу № 910/2440/21 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі; підготовче засідання призначено на 13.05.2021.

13.05.2021 відповідачем до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.

В підготовчому засіданні 13.05.2021 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 20.05.2021.

19.05.2021 позивачем д суду подано клопотання про долучення доказів.

20.05.2021 відповідачем до суду подано заперечення на клопотання позивача про приєднання доказів (подане до суду 18.03.2021).

20.05.2021 відповідачем до суду подано клопотання про надання для ознайомлення матеріалів справи.

20.05.2021 відповідачем до суду подано клопотання про витребування у позивача доказів в підтвердження поставлення продукції належної якості; про наявність у позивача відповідної продукції на дати поставок.

В підготовчому засіданні 20.05.2021 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, про відмову в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, з огляду на наступне

Частина 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Суд розглянувши подане відповідачем клопотання відмовляє в його задоволенні з огляду на невідповідність його вимогам ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки документи, що просить витребувати позивач не підтвердять обставин у даній справі.

В підготовчому засіданні 20.05.2021 судом постановлено, ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.06.2021.

07.06.2021 від позивача до суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2440/21 від 09.06.2021 заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції повернуто без розгляду.

10.06.2021 від позивача до суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2440/21 від 11.06.2021 заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено та постановлено забезпечити участь представника позивача у розгляді справи № 910/2440/21 у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою програми «EasyCon».

14.06.2021 відповідачем до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 15.06.2021 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 01.07.2021.

01.07.2021 відповідачем до суду подано заперечення на клопотання позивача про відшкодування витрат на правову допомогу та на клопотання позивача про долучення доказів у справі.

Позивач в судовому засіданні 01.07.2021 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 01.07.2021 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні 01.07.2021 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву на 08.07.2021.

В судовому засіданні 08.07.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Росторг-Інвест» (постачальник, позивач) та Концерном «Військторгсервіс» в особі філії «Східна» (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 1/П-2020 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується на умовах, передбачених цим договором, постачати в асортименті продукти харчування (далі - товар) покупцеві, а покупець зобов`язується приймати і оплачувати товар. Товар (продукти харчування),/ що постачається повинен відповідати описам до продуктів харчування з 1001 по 5021 найменувань продуктів до Каталогу продуктів харчування, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 591 від 15.11.3019.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору вартість поставленого товару повністю не сплатив, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 562.089,34 грн та за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховано 25.038,57 грн пені, 25.720,40 грн інфляційних втрат та 6.614,44 грн 3% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 9.1 договору він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Згідно з п. 1.2 договору найменування, кількість, ціна, строк поставки, адреса поставки товару вказується в замовленнях покупця, погоджених з постачальником, які є невід`ємною частинами цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору поставка товару здійснюється відповідно до замовлення покупця. Замовлення подається покупцем не пізніше, ніж за 3 (три) календарних дні до передбачуваної дати поставки на електронну адресу постачальника rostorg.invest2020@gmail.com.

Постачальник поставляє товар покупцю на умовах DDP (доставка на склад

покупця) в строки та за адресою, що визначаються покупцем в замовленні (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 2.4 договору право власності на товар переходить до покупця з дня поставки товару. Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін товарно-транспортних накладних, (далі по тексту - ТТН), які складаються у двох примірниках: один для покупця, один - постачальнику.

Згідно з п. 2.7 договору у момент приймання-передачі товару постачальник надає покупцю сертифікат якості виробника, якісне посвідчення.

Відповідно до п. 2.9 договору у разі поставки товару, не вказаного в замовленні або понад кількість, зазначеного в замовленні, а також у разі поставки неякісного товару або не допоставки товару, покупець зобов`язаний повідомити про це постачальника, і має право відмовитися від даного товару, обов`язково зробивши позначку про причини відмови в ТТН. Якщо зазначені позначки в ТТН відсутні, то вважається, що товар поставлений в повному обсязі без явних недоліків.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідачем не подано доказів в підтвердження того, що товар за договором був переданий без передбачених договором супутніх документів, зокрема наявність будь-якого листування з цього приводу.

З матеріалів справи вбачається, що постачальник передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 712.089,34 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками обох сторін:

№ 217 від 08.09.2020 на суму 275.103,16 грн,

№ 227 від 09.09.2020 на суму 100.850,40 грн,

№ 228 від 09.09.2020 на суму 97.376,66 грн,

№ 230 від 09.09.2020 на суму 100.850,40 грн,

№ 226 від 10.09.2020 на суму 4.202,10 грн,

№ 229 від 10.09.2020 на суму 42.685,33 грн,

№ 231 від 10.09.2020 на суму 17.634,10 грн,

№ 248 від 10.09.2020 на суму 825,00 грн,

№ 223 від 12.09.2020 на суму 6.900,96 грн,

№ 224 від 12.09.2020 на суму 14.899,32 грн,

№ 225 від 12.09.2020 на суму 50.761,91 грн.

Також до позовної заяви в якості доказів в підтвердження поставки товару відповідачу позивачем подано товарно-транспорті накладні № Р217 від 08.09.2020, № Р227 від 09.09.2020, № Р228 від 09.09.2020, № Р230 від 09.09.2020, № Р226 від 10.09.2020, № Р229 від 10.09.2020, № Р231 від 10.09.2020, № Р241 від 10.09.2020, № Р223 від 12.09.2020, № Р 224 від 12.09.2020, № Р225 від 12.09.2020.

Посилання відповідача на те, що зазначені товарно-транспорті накладні не містять вказівки на прізвище та ініціали нібито підписанта вказаних документів зі сторони відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки

Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку ТМЦ на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу й обліку виконаної роботи, та є одним із документів, який можуть використовувати для списання ТМЦ, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17, відсутність у накладних вказівки на прізвище та ініціали особи, яка отримала товар за цими накладними, за наявності її підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки самої юридичної особи, не може свідчить про те, що така особа є неуповноваженою чи що така видаткова накладна є неналежним доказом у справі.

Отже, відтиск печатки Концерну «Військторгсервіс» філія «Східна» на вказаних видаткових накладних та товарно-транспортних накладних є свідченням участі Концерну «Військторгсервіс», як юридичної особи, у здійсненні господарських операцій за цими накладними.

Відповідно до статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов`язаний повідомити про це продавця. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором.

Якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов`язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Відповідачем доказів в підтвердження отримання товару не у визначеній згідно домовленостей сторін кількості не подано. Також не подано наявність листування з приводу усунення невідповідностей.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.3 договору визначено, що всі розрахунки за цим договором здійснюються виключно в національній валюті України. Оплата партії поставленого товару здійснюється в гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання товару.

Відповідно до п. 3.4 договору датою оплати товару вважається дата перерахування коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника.

Згідно з п. 3.5 договору постачальник зобов`язується зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно чинного законодавства. При виписці рахунку і податкової накладної за поточний період враховується поворотна продукція, а саме: товар, не прийнятий покупцем з причин, зазначених у ТТН, згідно п. 2.9. цього договору. При реєстрації постачальником податкових накладних застосовуються наступні реквізити Покупця: Отримувач: Концерн «Військторгсервіс», філія «Східна», Концерну «Військторгсервіс»: ІПН: 336899226587; Код ЄДРПОУ Концерну «Військторгсервіс»: 33689922: Номер філії: 26.

Згідно з п.п. 201.1, 201.7, 201.10 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

З матеріалів справи вбачається, що за фактом постачання товару за договором (за вказаними вище видатковими накладними та на зазначені в них суми) позивачем подано податкові накладні № 218 від 10.09.2020, № 223 від 09.09.2020, № 224 від 09.09.2020. № 225 від 09.09.2020, № 226 від 10.09.2020, № 227 від 10.09.2020. № 228 від 10.09.2020, № 230 від 08.09.2020, № 239 від 12.09.2020, № 240 від 12.09.2020, № 241 від 12.09.2020, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується наданими позивачем відповідними квитанціями.

Слід зазначити, що умовами договору сторони не визначили, що оплата поставленого товару має відбуватись з обов`язковим зазначенням в платіжному документі посилання на певні видаткові накладні або товарно-транспортні накладні, у зв`язку з чим позивачем здійснюється зарахування отриманих від відповідача коштів в рахунок погашення наявної на момент оплати заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем зараховано здійснені відповідачем оплати 13.10.2020 та 26.10.2020 в рахунок часткової оплати на суму 150.000,00 грн за накладною № 217 від 08.09.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.2.1 договору за відсутності зауважень, приймати поставлені товари згідно з належним чином оформленими і підписаними документами (ТТН) та здійснювати оплату товару на умовах цього договору.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов`язання по сплаті отриманого згідно договору товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед постачальником, розмір якої складає 562.089,34 грн (712.089,34 грн - 150.000,00 грн).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленого товару в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленого товару в розмірі 562.089,34 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату поставленого товару не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5.3 договору за прострочення оплати покупцем вартості поставленого товару останній зобов`язується сплатити постачальнику неню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо сплати товару.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати за поставлений товар, проте не передбачили інший період нарахування ніж встановлений законом.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті орендної плати та за надані сервісні послуги відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої за розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) становить 24.791,11 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 24.791,11 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 25.720,40 грн інфляційних втрат та 6.614,44 грн - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 25.720,40 грн інфляційних втрат (за обґрунтованими розрахунками позивача).

За результатами здійснення судом власного перерахунку 3% річних становлять 6.200,43 грн, які підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені та 3% річних в позові слід відмовити, оскільки позивачем не враховано положення ст.ст. 253, 254 Цивільного кодексу України у зв`язку з чим невірно визначено період прострочення.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Росторг-Інвест» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 19.889,25 грн слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У позовній заяві позивач зазначив, що орієнтований розрахунок витрат на правову допомогу становить приблизно 20.000,00 грн.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

06.07.2020 між позивачем (замовник) та Адвокатським об`єднанням «Компанія «Довіра» (виконавець) укладений договір про надання правової допомоги № 709/м, за умовами якого виконавець прийняв на себе зобов`язання надати замовнику правничу допомогу, а останній прийняти такі послуги та своєчасно їх оплатити.

Згідно з п. 3.3 даного договору виконання послуги та її оплата підтверджується актом виконаних робіт, який підписується сторонами або їх уповноваженими представниками. Оплата послуг здійснюється на протязі 5 (п`яти) діб з моменту отримання замовником грошових коштів.

11.01.2021 між замовником та виконавцем укладено додаткову угоду № 3 до договору про надання правової допомоги № 709/м від 06.07.2020, якою визначено наступне

1.1. Виконавець зобов`язується надати консультаційну та правову допомогу замовнику щодо витребування заборгованості з Концерну «Військторгсервіс» за договором поставки № 1/11-2020 від 30.04.2020.

1.3. Сторонами погоджено вартість окремих видів адвокатських послуг(додаток № 1 до додаткової угоди), а також визначено винагороду адвокату в результаті позитивного вирішення справи у розмірі два відсотка від задоволеної судом суми позову, яка сплачується до винесення рішення та корегується за результатами судового рішення.

1.4. Для виконання робіт та надання послуг, визначених в п. 1.1. даної додаткової угоди, визначається адвокати Клопков Сергій Миколайович та Марних Ярослав Олександрович.

17.03.2021 між сторонами складено акт надання послуг, яким засвідчено що замовник прийняв надані виконавцем послуги вартістю 19.889,25 грн, що включає в себе 12.389,25 грн - 2% суми позову (гонорар).

Позивач сплатив на користь адвокатського об`єднання грошові кошти в розмірі 19.889,25 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 95 від 17.03.2021.

Підтвердженням того, що Марцих Ярослав Олескандрович є адвокатом свідчить свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2044 від 12.02.2019.

Відповідачем не підтверджено неспівмірність розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу зі складністю спору.

Суд приходить до висновку про відповідність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правову допомогу критеріям, що визначені ст. 126 Господарського процесуального кодексу України та не вбачає підстав для його зменшення.

Судом прийнято до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові № 904/4507/18 від 12.05.20120 щодо гонорару успіху адвоката.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування коштів адвокатському об`єднанню на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 19.868,01 грн.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Концерну «Військторгсервіс» (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А, код ЄДРПОУ 33689922) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росторг-Інвест» (69063, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 29, код ЄДРПОУ 43591006) 562.089 (п`ятсот шістдесят дві тисячі вісімдесят дев`ять) грн 34 коп. основного боргу, 24.791 (двадцять чотири тисячі сімсот дев`яносто одна) грн 11 коп. пені, 25.720 (двадцять п`ять тисяч сімсот двадцять) грн 40 коп. інфляційних втрат, 6.200 (шість тисяч двісті) грн 43 коп. 3% річних, 9.282 (дев`ять тисяч двісті вісімдесят дві) грн 02 коп. витрат по сплаті судового збору та 19.868 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн 01 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 13.07.2021.

СуддяВ.В. Сівакова