Рішення № 98265143, 16.06.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.06.2021Справа № 910/16982/20

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Свириденко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МБС-БУД"

вул. Ямська, буд.41, офіс 7, м. Київ 150, 03150

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ФАСАД"

пров. Бехтеревський, буд.4, оф. 2, м. Київ 53, 04053

про стягнення 2 121 610,91 грн.

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "МБС-БУД" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ФАСАД" (далі-відповідач) про стягнення 2 121 610,91 грн. за Договором субпідряду №02/19-Ф-2 від 26.02.2019.

Ухвалою Господарського суду м. Києва №910/16982/20 від 06.11.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МБС-БУД" залишено без руху.

11.11.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю "МБС-БУД" надійшли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 06.11.2020.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.12.2020.

10.12.2020 позивачем до суду подано клопотання про об`єднання справ в одне провадження.

14.12.2020 відповідачем подано відзив на позов, в котрому проти задоволення позовних вимог заперечує повністю із підстав недоведеності та необґрунтованості позовних вимог.

Протокольною ухвалою суду від 16.12.2020 судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 20.01.2021.

18.12.2020 позивачем до суду подано відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою суду від 20.01.2021 судом відмовлено в задоволенні клопотання про об`єднання справ в одне провадження та оголошено перерву до 10.02.2021.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.02.2021 сторін повідомлено про відкладення підготовчого засідання на 03.03.2021.

Протокольною ухвалою суду від 03.03.2021, суд, беручи до уваги усне клопотання сторін про відкладення розгляду справи, для можливості врегулювання спору мирним шляхом, ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву в підготовчому судовому засідання до 31.03.2021.

Протокольною ухвалою суду від 31.03.2021, судом оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14.04.2021.

Протокольною ухвалою суду від 14.04.2021 судом після дослідження доказів перед судовими дебатами оголошено перерву в судовому засіданні до 19.05.2021.

В судових дебатах судом оголошувались перерви.

В судове засідання, призначене на 16.06.2021 з`явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, просив у позові відмовити.

У судовому засіданні 24.02.2021 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «МБС-Буд» (підрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ТОП ФАСАД» (субпідрядник) 26 лютого 2019 року було укладено договір субпідряду №02\19-Ф-2 (надалі - Договір).

Відповідно до п.2.1. Договору ТОВ «ТОП ФАСАД» зобов`язався на власний ризик, власними силами, засобами, матеріалами якісно та у відповідності до будівельних норм виконати та здати ТОВ «МБС-Буд» комплекс робіт з улаштування фасадної системи Anserglob на об`єкті «Багатоповерховий житловий комплекс з об`єктами соціальної інфраструктури (перша черга - будівництво житлового будинку, секція 1.2.) вздовж Лисогірського узвозу, навпроти групи будівель №26-а, у Голосіївському районі м. Києва», здати такі роботи у встановлений строк, а Позивач зобов`язався здійснити приймання робіт та сплатити їх вартість у розмірі, визначеному в Договірній ціні відповідно до умов цього Договору.

До комплексу робіт за Договором та в їх вартість враховано дії субпідрядника по усуненню недоліків у виконаних роботах, у т.ч. виявлених під час прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта згідно з чинним законодавством України, (п.2.3. Договору)

Строк виконання повного комплексу робіт по договору становить 3 (три) календарні місяці з моменту підписання договору (п.4.1. Договору). Вказаний строк сторонами не переглядався.

Відповідач виконав роботи по Договору на загальну суму 10 332 768,48 грн., що складається із робіт прийнятих Позивачем за актами, що були подані разом з позовною заявою, та робіт за актом приймання виконаних будівельних робіт № 20 від 30.09.2020 р. від підписання якого Позивач відмовився без аргументації причин.

В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує, що Відповідач у строк, встановлений в договору, всього обсягу робіт не виконав, отримані від позивача в якості попередньої оплати грошові кошти (різницю) на вимогу Позивача не повернув.

Своїм листом вих. № 30/09-2 від 30.09.2020 р. Позивач повідомив Відповідача про розірвання Договору в односторонньому порядку з 10.10.2020 р.

Пунктом 11.5 Договору визначено, що у випадку дострокового розірвання договору сторонами складається та підписується акт про фактично виконані роботи за договором, за яким відбуваються кінцеві розрахунки.

09 жовтня 2020 року на адресу Відповідача було направлено акт про фактично виконані роботи, в якому з врахуванням відкоригованого обсягу робіт, помилково відображених в проміжних актах, визначено обсяг фактично виконаних робіт, їх вартість, зазначено про виправлення недоліків та недоробок, порядок оплати таких робіт.

В Вимозі про оплату від 09.10.2020р. було заявлено до Відповідача вимоги повернути залишок авансу в розмірі 354879,45 гривень та повернути зайво оплачені грошові кошти за фактично невиконані роботи, які були відображені помилково в актах приймання виконаних будівельних робіт, в розмірі 903114,60 гривень.

З огляду на розірвання договору, як стверджує Позивач, Відповідач утримує у себе кошти Позивача без належної на те правової підстави, що відповідно до ст.1212 ЦК України є підставою для повернення таких грошових коштів Позивачеві.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини підряду на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 Кодексу).

Як встановлено ч.4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до ст. 857 Цивільного кодексу України робота виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Таким чином, при укладенні договору підряду №02\19-Ф-2 від 26.02.2019 сторони були вільні у визначенні умов договору, на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши договір, в тому числі і щодо вартості проведення будівельних робіт.

Щодо безпідставності вимог Позивача про повернення коштів на усунення недоліків робіт за Договором суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 105 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. № 668 (надалі - Загальні умови) у разі виявлення замовником протягом гарантійних строків недоліків (дефектів) у закінчених роботах (об`єкті будівництва) і змонтованих конструкціях він ^ повідомляє про них підрядника в порядку, передбаченому договором підряду.

Відповідно до підпункту 12.2.1 Договору у випадку виявлення під час гарантійного строку недоліків (недоробок) в роботах, виконаних Субпідрядником за цим Договором, Сторони домовилися про такий порядок дій: Підрядник направляє Субпідряднику письмову вимогу про усунення недоліків (недоробок). При цьому така вимога повинна містити перелік та короткий опис недоліків (недоробок) із зазначенням суми завданої шкоди (за потреби), дату їх виявлення і строк усунення.

02.10.2020 р. Відповідачем від Позивача була отримана Вимога про усунення недоліків вих. № 25/09-1 від 25.09.2020 р. (поштове відправлення № 0308705710141), якою Позивач запропонував Відповідачу направити свого уповноваженого представника на об`єкт для складання та підписання дефектних актів на 01 жовтня 2020 року на 10 годину ранку.

Судом встановлено, що вказана вимога всупереч умовам підпункту 12.2.1 Договору не містить ні переліку та короткого опису недоліків (недоробок), ні дату їх виявлення, ні строк їх усунення.

Згідно з підпунктом 12.2.2. Договору Субпідрядник зобов`язаний був протягом 3 (трьох) календарних днів з дня отримання відповідної письмової вимоги Підрядника направити свого уповноваженого представника до Підрядника або на Об`єкт для складання та підписання Дефектного акту.

Як вже було зазначено вище. Відповідач отримав вказану вимогу лише 02.10.2020 р., що підтверджується роздруківкою результату пошуку поштового відправлення № 0308705710141 та дати його вручення Відповідачу з офіційного сайту «Укрпошта», що, у свою чергу, позбавило останнього розглянути пропозицію Позивача та/або надати відповідь на неї у встановленому законом порядку.

Суд погоджується із твердженнями Відповідача стосовного того, що згідно з умовами Договору у Відповідача був строк до 05.10.2020 р. для направлення свого уповноваженого представника для складання Дефектного акту, однак, Позивач, всупереч умовам Договору та чинного законодавства, не дочекавшись навіть отримання Відповідачем вимоги про усунення недоліків, повідомив про розірвання Договору та склав дефектний акт в односторонньому порядку.

Згідно з пунктом 107 Загальних умов, якщо підрядник відмовився взяти участь у складенні акта, замовник має право в порядку, визначеному договором підряду, скласти такий акт із залученням незалежних експертів і надіслати його підряднику.

Відповідно до пункту 12.2.5 Договору у випадку неявки уповноваженого представника Субпідрядника згідно цього Договору та/або необґрунтованої відмови Субпідрядника від підписання Дефектного акту, Підрядник складає односторонній Дефектний акт на підставі висновку (акту) організації (особи), що здійснює технічний нагляд.

Таким чином, положення Договору та чинного законодавства дозволяли Позивачу складати дефектний акт в односторонньому порядку лише у випадку відмови Відповідача взяти участь у складанні такого акту та/або у випадку необґрунтованої відмови від його підписання.

З огляду на вказане вище, суд приходить до висновку, що оскільки Вимога про усунення недоліків була отримана Відповідачем лише 02.10.2020 р., у Позивача не було законодавчих чи договірних підстав складати дефектний акт в односторонньому порядку 01.10.2020 р.

02.10.2020 р. Позивачем на адресу Відповідача була надіслана Вимога про усунення недоліків будівельних робіт за вих. № 02/10-2 від 02.10.2020 р. згідно складеного в односторонньому порядку Позивачем Дефектного акту № 2 від 01.10.2020р. В зазначеній вимозі Позивач вимагав Відповідача усунути недоліки у строк до 10.10.2020 р.

09.10.2020 р. Позивач, не дочекавшись самостійно встановленого ним строку на усунення Відповідачем недоліків, надіслав Відповідачу Вимогу про оплату за вих. № 09/10-2 від 09.10.2020 р., згідно з якою, вимагав відшкодувати витрати на усунення дефектів (недоліків) по вищезазначеному складеному в односторонньому порядку дефектному акту. У зв`язку з тим, що дефектний акт був складений з порушенням процедури, вимоги Позивача, що ґрунтуються на підставі нього, не породжують жодних наслідків для Відповідача.

Окрім того, як вбачається із дефектного акту Позивач виявив, що нібито внаслідок незавершення технологічного циклу по влаштуванню утеплювача, раніше облаштований утеплювач втратив свої властивості, пошкоджений опадами та непридатний для подальшого застосування в облаштуванні фасаду.

Відповідно до частини 3 статті 882 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника.

Суд зазначає, що матеріалами справи та її фактичними обставинами підтверджується, що Позивач прийняв роботи по улаштуванню фасаду за Договором без зауважень, що підтверджується підписаними сторонами актами виконаних будівельних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні будь які докази того, що під час підписання актів виконаних будівельних робіт Позивач повідомляв Відповідача про виявлення допущених у роботі відступів від умов Договору або інших недоліків.

Суд погоджується із твердженням Відповідача, котре належними та допустими доказами не спростовано Позивачем, усі недоліки, заявлені Позивачем в дефектному акті для їх усунення, є очевидними (не прихованими) і об`єктивно, при їх наявності, повинні були виявлені Позивачем при прийнятті будівельних робіт.

За правилами частини 3 статті 882 ЦК України ризик знищення або пошкодження результатів робіт перейшов до Позивача як замовника. Однак, в порушення вказаної норми права, Позивач виставляє у вину Відповідача пошкодження переданих Позивачу результатів будівельних робіт, що виникли на думку останнього у зв`язку з погодними умовами.

Про несвоєчасність повідомлення Відповідача про складання дефектного акту та його безпідставність Відповідач повідомляв Позивача своїм листом, копія якого міститься в матеріалах справи.

Щодо безпідставності вимог Позивача про повернення зайво сплачених коштів за нібито фактично невиконані Відповідачем будівельні роботи, які нібито помилково були відображені в актах приймання виконаних будівельних робіт у сумі 903 114,60 грн. суд зауважує наступне.

05.10.2020 р. Позивач надіслав Відповідачу Вимогу про повернення коштів за вих. №05/10-5 від 05.10.2020р.

У Вимозі про повернення коштів за вих. № 05/10-5 від 05.10.2020р. Позивач зазначив, що ним нібито виявлено факт відсутності фактичного виконання робіт, які були зазначені в попередніх актах приймання виконаних будівельних робіт, у зв`язку з чим вимагав повернення коштів т.з. «помилково заактованих» та оплачених Позивачем, як Підрядником, за субпідрядні роботи за Договором в сумі 903 114,60 грн. та повернення авансу за (начебто) не виконані Відповідачем будівельні роботи в сумі 354 879,45 грн.

Разом з вимогою Позивач надіслав Акту огляду № 2 від 01.10.2020 р., відкоригований Акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт (коригування) від 05.10.2020 р. та відкориговану Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2020 р.

Як вбачається з Акту огляду № 2 від 01.10.2020 р. Позивач виявив, що нібито частина робіт, що була включена в раніше підписані акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, фактично не були виконані.

Відповідно до частин 1-2 статті 853 Цивільного кодексу України Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Таким чином, замовник втрачає право заявляти саме про явні недоліки роботи, тобто ті, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відсутність виконаних будівельних робіт за Договором це явні недоліки і вони не могли не бути встановленими під час прийняття виконаних робіт, а тому не заявивши про них Відповідачу під час прийняття робіт. Позивач втратив право посилатись на відсутність виконаних робіт на даний момент та не може в односторонньому порядку коригувати акти приймання виконаних будівельних робіт.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.07.2020 р. у справі № 922/2216/18.

Норми матеріального права не надають права замовникові в односторонньому порядку здійснювати переоцінку підписаних ним актів приймання виконаних підрядних робіт.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Вищого Господарського суду України від 05.05.2011 р. у справі № 21/257,

Також слід зазначити, що Позивач не тільки прийняв роботи за Договором, а й оплатив їх, що додатково підтверджує відсутність претензій з боку Позивача щодо об`єму виконаних Відповідачем робіт за Договором.

Крім того, як зазначалося вище, своїм листом вих. № 30/09-1 від 30.09.2020 р. Позивач повідомив Відповідача про розірвання Договору в односторонньому порядку.

За правилами частини 4 статті 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов`язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи те, що Договір розірвано в односторонньому порядку Позивачем, а іншого вказаним Договором не встановлено, Позивач не має права вимагати від Відповідача повернення оплачених коштів за раніше виконані та прийняті Позивачем роботи за Договором.

Щодо безпідставності вимог Позивача про повернення авансу за нібито не виконані Відповідачем будівельні роботи

На виконання пункту 5.1. Договору Відповідач направив Позивачу акт приймання виконаних будівельних робіт № 20 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2020 р. в трьох примірниках для підписання.

Відповідно до пункту 5.2 Договору Підрядник протягом 5 (п`яти) робочих днів перевіряє надані документи та підписує їх і повертає один примірник Субпідряднику, або надає останньому мотивовану відмову від підписання.

Однак, Позивачем акт приймання виконаних будівельних робіт № 19 та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2020 р. підписані не були, натомість Позивачем було направлено Відмову від підписання вказаних документів від 30.09.2020 р. за вих. № 30/09-5.

В порушення п. 5.2. Договору Відмова від підписання було невмотивованою, а тому необґрунтованою та безпідставною, про що Відповідачем було повідомлено Позивача листом.

Відповідно до частини 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Будівельні роботи за вересень 2020 р. виконані Відповідачем в повному об`ємі та підтверджуються актом приймання виконаних будівельних робіт № 20 за вересень 2020 р., складеним Відповідачем, який в силу положень частини 4 статті 882 ЦК України є дійсним. Дійсність акту не спростовується листами Позивача, які не містять вмотивованих причин його непідписання.

Непідписання акту приймання виконаних будівельних робіт № 20 та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2020 р. з формальних підстав не звільняє Позивача, як Підрядника, від обов`язку оплатити виконані Відповідачем роботи, що було здійснено за рахунок авансового платежу, повернення якого вимагає Позивач.

Таким чином, вимоги Позивача про повернення авансу за нібито не виконані Відповідачем будівельні роботи є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що відповідач кількість та якість робіт перевірив, підписавши відповідні акти приймання виконаних будівельних робіт без зауважень та заперечень, що не спростовувалося стороною Позивача. Матеріали справи не містять мотивованої відмови Позивача від приймання виконаних позивачем будівельних (ремонтних) робіт з підстав неналежної якості, обсяг виконаних робіт погоджений сторонами за актом №20 за вересень 2020.

Підсумовуючи викладені вище та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про повернення сплаченого авансу за нібито невиконані будівельні роботи та за помилково заактовані роботи задоволенню не підлягають, враховуючи відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних вимог Позивача.

Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивач не довів належними та допустимими доказами свою правову позицію.

З огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та не доведеними належними доказами у справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 12.07.2021

Суддя М.О. Лиськов