Рішення № 98264972, 26.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.05.2021Справа № 910/20305/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Стеренчук М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК СРІБНА ВЕЖА" 04119, м. Київ, вул. Білоруська, 36А

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс-Центр" 01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ НАЗАРІВСЬКА, будинок 11

про стягнення 108 000,00 грн.

представники сторін:

від позивача: Філатова О.С. - ордер № 1081322 від 29.04.2021 року;

від відповідача: Питель Л.С. - ордер № 066290 від 16.02.2021 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК СРІБНА ВЕЖА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс-Центр" про стягнення заборгованості в сумі 108 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем як співвласника будинку обов`язку зі сплати згідно рішення загальних зборів ОСББ "ЖК Срібна Вежа", оформленого протоколом № 2 від 13.12.2018 року, разового внеску на встановлення СКУД відеоспостереження, огородження, автоматики та системи освітлення за 2019 рік, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12..2020 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Через відділ діловодства суду 13.01.2021 року від позивача на виконання вимог ухвали суду від 23.12.2020 року надійшла заява б/н від 11.01.2021 року про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено. Зокрема, до заяви додано оригінал платіжного доручення № 462 від 14.09.2020 року про сплату судового збору на суму 2102,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/20305/20, та, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, враховуючи відповідне клопотання позивача, господарським судом на підставі ч. 1 ст. 247 ГПК України вирішено розгляд справи № 910/20305/20 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за відсутності клопотань будь - якої із сторін про інше.

Дослідивши під час вирішення питання про відкриття провадження у справі матеріали позовної заяви та заяви про усунення недоліків б/н від 11.01.2021 року судом встановлено, що подана позовна заява не відповідає вимогам статей 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2021 року згідно приписів ч. 11 ст. 176 ГПК України залишено позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК СРІБНА ВЕЖА" без руху після відкриття провадження та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Через відділ діловодства суду 08.02.2021 року від позивача на виконання вимог ухвали суду від 29.01.2021 року надійшло клопотання б/н від 04.02.2021 року про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яке суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху після відкриття провадження у справі, позивачем усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2021 року за результатами розгляду заяви позивача про усунення недоліків позовної заяви продовжено розгляд справи № 910/20305/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Так, через канцелярію суду від відповідача 22.02.2021 року надійшов відзив на позовну заяву б/н б/д, в якому останній заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ТОВ" Будсервіс-Центр" є власником машино-місць у підземному паркінгу за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 36А, та не є співвласником вказаного житлового будинку, відтак у нього відсутній обов`язок брати участь у фінансуванні витрат на утримання, експлуатацію, поточний і капітальний ремонт, реставрацію, реконструкцію, технічне переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку. Окрім цього відзив містить клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Відзив судом долучено до матеріалів справи.

В свою чергу від позивача через канцелярію суду 26.02.2021 року надійшла відповідь на відзив б/н від 22.02.2021 року, в якій позивач не погоджується з доводами відповідача та зазначає з посиланням на Положення про внески і платежі до ОСББ ЖК Срібна Вежа про обов`язковість внесення встановлених рішеннями загальних зборів ОСББ внесків для всіх власників майна, в тому числі, власників машино-місць/гаражів/парко-місць. Відповідь на відзив судом долучена до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2021 року приймаючи до уваги подані сторонами заяви по суті спору, клопотання та докази, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування у даній справі, з метою надання сторонам можливості реалізувати принцип змагальності, рівності всіх учасників процесу перед законом та судом, забезпечення участі представників у судовому засіданні та надання додаткових доказів в обґрунтування вимог та заперечень, а також з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи, оцінки та дослідження доказів, суд дійшов до висновку про можливість задоволення клопотання відповідача та здійснення розгляду справи № 910/20305/20 в спрощеному позовному провадженні в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, призначивши судове засідання з розгляду справи по суті на 29.04.2021 року.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті 29.04.2021 року судом протокольно оголошено перерву до 26.05.2021 року.

Судом доведено до відома, що до початку судового засідання 26.05.2021 року від позивача через канцелярію суду надійшли додаткові пояснення по справі б/н від 17.05.2021 року, які судом долучені до матеріалів справи.

Від відповідача до початку судового засідання 26.05.2021 року через канцелярію суду надійшли письмові пояснення б/н б/д, в яких відповідач зазначає, що машиномісця не відносять до категорії нежитлових приміщень, отже набуття права власності лише на машиномісце паркінгу, балансоутримувачем якого є ОСББ, автоматично не зараховує такого власника до співвласників багатоквартирного будинку. Окрім того відповідач наголошує, що оплачує позивачу послуги з обслуговування машиномісць ОСББ, чим належно виконує свої обов`язки щодо утримання та збереження майна, покладені на нього як власника майна. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем та відповідачем на час розгляду справи 26.05.2021 року суду не надано.

В судові засідання з розгляду справи по суті 29.04.2021 року та 26.05.2021 року з`явились уповноважені представники позивача та відповідача.

В судових засіданнях з розгляду справи по суті 29.04.2021 року та 26.05.2021 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях 29.04.2021 року та 26.05.2021 року проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.05.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення уповноважених представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч.4 ст.319 Цивільного кодексу України власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 360 Цивільного кодексу України встановлено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами та зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Так, статтею 1 цього Закону визначено терміни:

1) багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна;

2) допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);

3) нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна;

4) прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;

5) співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку;

6) спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія;

7) управитель багатоквартирного будинку - фізична особа-підприємець або юридична особа суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб;

8) управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку;

9) частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава.

Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Обов`язки співвласників багатоквартирного будинку визначені статтею 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", відповідно до частини 1 якої співвласники зобов`язані:

1) забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку;

2) забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку;

4) додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм;

5) виконувати рішення зборів співвласників;

6) забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин;

10) своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Обсяг зобов`язань та відповідальності кожного співвласника за договором, який є обов`язковим для всіх співвласників, визначається пропорційно до його частки співвласника. Співвласник звільняється від відповідальності за договором, який є обов`язковим для всіх співвласників, якщо доведе, що належним чином виконав відповідні обов`язки співвласника (ч. 2 ст. 8 вказаного Закону).

За приписами частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно із ст.385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Статтею 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" встановлено, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками.

За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку (ч. 1 ст. 9 вказаного Закону).

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Згідно зі ст.1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

У відповідності до ч.1 ст. 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Так, в порядку, передбаченому Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 36А, згідно протоколу установчих зборів № 1 від 07.07.2018 року створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Срібна Вежа» та проведено державну реєстрацію як юридичної особи 02.08.2018 року (номер запису: 10741020000077830), код ЄДРПОУ 42350871.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Відповідно до п. 2.3 Статуту завданням та предметом діяльності об`єднання є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; сприяння співвласниками в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Згідно зі ст.10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" вищим органом управління об`єднання є загальні збори, до виключної компетенції яких відноситься, зокрема затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів оприлюднюється. У передбачених статутом або рішенням загальних зборів випадках воно може бути надане співвласникам під розписку або направлене поштою (рекомендованим листом).

Аналогічне положення міститься п. 3.2 Статуту, згідно якого вищим органом управління об`єднання є Загальні збори співвласників, які вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об`єднання та скликаються не рідше одного разу на рік.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.

Як встановлено судом за матеріалами справи та визнається сторонами, відповідачеві на праві власності належать машиномісця, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 36А, в паркінгу житлового будинку, а саме: № 2, загальною площею 42 кв. м, № 6, загальною площею 27,8 кв. м, № 13, загальною площею 16,2 кв. м, № 15, загальною площею 13,2 кв. м, № 16, загальною площею 14 кв. м, № 17, загальною площею 13,5 кв. м, № 18, загальною площею 12,6 кв. м, № 19, загальною площею 16,6 кв. м., № 22, загальною площею 21,5 кв. м, № 25, загальною площею 15,7 кв. м, № 28, загальною площею 35,2 кв. м, № 32, загальною площею 22,4 кв. м, № 35, загальною площею 14 кв. м, № 36, загальною площею 13,9 кв. м, № 37, загальною площею 16,1 кв. м., № 39, загальною площею 13,1 кв. м, № 45, загальною площею 13,6 кв. м, № 47, загальною площею 13,9 кв. м, № 48, загальною площею 16 кв. м, № 50, загальною площею 18,2 кв. м., № 61, загальною площею 23,2 кв. м, № 75, загальною площею 22,8 кв. м., № 79, загальною площею 17,3 кв. м, № 81, загальною площею 61,4 кв. м, № 82, загальною площею 50,3 кв. м, № 90, загальною площею 13,2 кв. м., № 91, загальною площею 13,7 кв. м, № 97, загальною площею 13,5 кв. м, № 101, загальною площею 16,7 кв. м, № 107, загальною площею 27,4 кв. м.

Факт наявності права власності відповідача на вказані машиномісця підтверджується копіями витягів про реєстрацію права власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наявними в матеріалах справи.

Загальними зборами Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Срібна Вежа», проведеними 28.11.2018 року, прийнято рішення, оформлене протоколом № 2 від 13 грудня 2018 року, відповідно до п. 10 якого власники квартири у багатоквартирному будинку № 36-А по вулиці Білоруській у місті Києві протягом 2019 року зобов`язані сплатити разовий внесок на встановлення СКУД, відеоспостереження, огородження, автоматики та системи освітлення у сумі 2500,00 грн. з однієї квартири/нежитлового приміщення, 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок) з одного машиномісця (гаража) на одну машину, 6000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 копійок) з одного машиномісця (гаража) на дві машини та 9000,00 (дев`ять тисяч гривень 00 копійок) з одного машиномісця (гаража) на три машини. Дане рішення внесено і є складовою Положення про внески і платежі до ОСББ «ЖК «Срібна Вежа», затвердженого рішенням загальних зборів ОСББ «ЖК Срібна Вежа», оформленого протоколом № 2 від 13.12.2018 року (далі - Положення).

Окрім цього, як зазначено позивачем в поданій суду 26.02.2021 року відповіді на відзив, рішенням загальних зборів ОСББ «ЖК Срібна Вежа», проведених 09 грудня 2020 року за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, буд. 36-А, оформленого протоколом № 4 від 28.12.2020 року, вирішено: «Викласти п. 10.1 Протоколу № 2 Загальних зборів від 13.12.2018 року в наступній редакції:

- «Встановити, що власники житлових/нежитлових приміщень та машино- місць/гаражів/парко місць у багатоквартирному будинку № 36А по вулиці Білоруській в місті Києві з моменту набуття права власності зобов`язані сплатити разовий внесок на встановлення СКУД, ремонт, відеоспостереження, огородження, автоматики та системи освітлення у сумі:

- 2500,00 грн. з однієї квартири/нежитлового приміщення;

- 3000,00 грн. з одного машиномісця (гаража) на одну машину;

- 6000,00 грн. з одного машиномісця (гаража)на дві машини;

- 9000,00 грн. з одного машиномісця (гаража) на три машини.

Правлінню визначити кількість машин на кожному машиномісці (гаражі) з урахуванням наявності колон на машиномісці, висоти стелі та того, що одна машина потребує орієнтовно 15 кв.м площі.»

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків та платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, а також звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодувати заподіяні збитки.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 вище зазначеного Закону для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання.

За приписами ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Відповідно до п. 6.1 Статуту співвласники є відповідальними за порушення Статуту об`єднання та рішень статутних органів.

У відповідності до п. 1.1 Положення частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна та інших платежів встановлюється відповідно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, машиномісць (гаражів), що перебувають у його приватній власності згідно з чинним законодавством України та цим Положенням. У випадку зміни загальної площі квартири ( квартир) та/або нежитлових приміщень для розрахунку розміру внесків і платежів береться фактична загальна площа таких приміщень, про що правлінням Об`єднання складається відповідний акт.

Згідно п.1.4 Положення порядок сплати, перелік та роз0міри платежів співвласників, утому числі відрахувань до резервного, ремонтного фондів, інших цільових фондів встановлюються загальними зборами об`єднання відповідно до законодавства України, Статуту об`єднання та цього Положення.

Відповідно до п. 1.6 Положення підставою для сплати внесків і платежів співвласниками є рахунок (квитанція) з реквізитами Об`єднання, прізвищем, ім`ям та по-батькові співвласника, номером особового рахунку, призначенням внесків і платежів, періодом та сумою до сплати, які доставляються у поштові скриньки за адресою будинку або/і надсилаються на адресу електронної пошти співвласника. Відповідальність за вчасну оплату рахунків несуть співвласники.

Згідно п. 1.2 Положення сплата встановлених загальними зборами об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного та інших (цільових) фондів, внесків на організацію охорони будинку та прибудинкової території у розмірах та в строки, що встановлені загальними зборами Об`єднання, є обов`язковою для всіх співвласників.

Встановлені загальними зборами об`єднання внески і платежі, у тому числі внески на утримання будинку і прибудинкової території, внески до ремонтного та резервного фондів, інших (цільових) фондів, внески на організацію охорони будинку та прибудинкової території співвласники зобов`язані сплачувати за розрахунковий місяць до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, на банківський рахунок ОСБ «ЖК Срібна Вежа» за реквізитами, вказаними у квитанції (рахунку) на оплату (п. 1.10 Положення).

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, станом на 16.12.2020 року у відповідача перед ОСББ «ЖК Срібна Вежа» утворилась заборгованість зі сплати разового внеску на встановлення СКУД, відеоспостереження, огородження, автоматики та системи освітлення за 2019 рік в загальній сумі 108 000,00 грн., на підтвердження чого позивачем надані відомості відповідних особових рахунків сплати за комунальні послуги станом на 14.12.2020 року та копія обігової відомості розрахунків за комунальні послуги станом на 01.09.2020 року.

Судом встановлено за матеріалами справи, що позивач за наслідками звернення відповідача з питання надання товариству доступу в паркінгу та використання паркомісць звернувся 31 березня 2020 року до ТОВ «БУДСЕРВІС-ЦЕНТР» листом № 31/03/2020, який відповідачем отримано 22.04.2020 року, з проханням сплатити разовий внесок на встановлення СКУД, відеоспостереження, огородження, автоматики та системи освітлення в будинку № 36 А по вулиці Білоруській в місті Києві.

У відповідь на вказане звернення відповідач листом № 20-2/17/1-15 від 19.06.2020 року, копія якого наявна в матеріалах справи, повідомив ОСББ про відсутність підстав для сплати разових внесків та неправомірність блокування відповідачеві доступу до машиномісць, що належать останньому на праві власності.

Окрім цього, у відповідь на звернення відповідача від 19.06.2020 року позивач листом № 09/07/2020 від 09.07.2020 року звернувся до ТОВ «Будсервіс - Плюс» з пропозицією придбання машини для миття підлоги з подальшою її передачею ОСББ та зарахування коштів, залучених на придбання машини, як сплати разового внеску згідно рішення загальних зборів ОСББ, оформленого протоколом загальних зборів від 13.12.2018 року №2.

Частина 6 статті 13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначає, що у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.

Відповідно до п. 1.18 Положення у випадку систематичної несплати співвласником встановлених загальними зборами Об`єднання внесків і платежів без поважних причин, а також у випадку умисного знищення або пошкодження співвласником/мешканцем/користувачем спільного майна, ОСББ має право звернутися до суду із позовною заявою про стягнення грошових коштів із такого співвласника/мешканця/користувача.

Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві та вбачається із матеріалів справи, свої зобов`язання щодо сплати ОСББ «ЖК «Срібна Вежа» грошових коштів в сумі 108 000,00 грн. в якості разового внеску за встановлення СКУД, відеоспостереження, огородження, автоматики та системи освітлення, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також рішенню загальних зборів ОСББ, оформленого протоколом № 2 від 13.12.2018 року, Статуту та Положення, відповідач не виконав, в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс - Центр» утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В свою чергу, встановлюючи фактичні обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд зазначає, що у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.

Пункт 4 ст. 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов`язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Наразі сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Поряд із цим суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 даного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, тобто в розумінні вказаного Закону співвласниками багатоквартирного будинку визнаються лише власники квартир та нежитлових приміщень.

Пунктом 2.5.1 ДБН В.2.2.-15-2005 «Житлові будинки, основні положення» передбачено, що у підвальних, підземних, цокольних і на першому поверхах багатоквартирних житлових будинків допускається облаштування вбудованих і вбудовано-прибудованих гаражів та стоянок для зберігання легкових автомобілів та мотоциклів, які належать мешканцям цих будинків, відповідно до вимог ДБН360, ДБН В.2.3-15.

Згідно з визначенням, наведеним у додатку Б ДБН В.2.3-15:2007 «Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів», машино-місце - площа, необхідна для встановлення автомобіля, що складається з площі горизонтальної проекції нерухомого екіпажу з додаванням розривів наближення до сусідніх екіпажів або будь-яких перешкод.

Тобто згідно наведених ДБН гаражі та стоянки в багатоквартирних будинках призначені для зберігання транспорту саме мешканців цих будинків.

Як свідчать фактичні обставини справи та сторонами не заперечувалось, відповідач не є власником ні квартири, ні нежитлових приміщень в житловому будинку, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, буд. 36-А, позаяк у його власності перебувають виключно машиномісця.

Отже, в контексті вищенаведених норм ДБН окреме парко-місце та/або паркінг не є приміщенням (як допоміжним, так і нежитловим), і, відповідно, відповідач, як власник окремих парко-місць та/або паркінгу за відсутності квартири/нежитлового приміщення у даному житловому будинку не є співвласником спільного майна багатоквартирного будинку, позаяк набуття права власності лише на машиномісце в паркінку, балансоутримувачем якого є ОСББ, не визначає правовий статус такого власника автоматично як співвласника багатоквартирного будинку.

Наразі суд наголошує, що на законодавчому рівні не врегульовано питання участі в ОСББ власників машиномісць у багатоквартирних житлових будинках, які не мають іншої власності у таких будинках.

В свою чергу суд зазначає, що порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Положеннями ст.ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг, зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, а обов`язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості.

Із зазначених положень закону випливає, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Суд зазначає, що в розумінні Закону України «Про житлово - комунальні послуги» послуги ОСББ з встановлення СКУД, відеоспостереження, огородження, автоматики та системи освітлення і їх подальше використання також відносяться до житлово - комунальних послуг, а отже такі витрати мають бути покладені на відповідача як власника майна, в процесі утримання якого вони надаються та споживаються, позаяк послуги позивача надаються відповідачу не з утримання належних йому на праві власності машиномісць, а з управління багатоквартирним будинком та утримання його в цілому, а отже відповідач в силу статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зобов`язаний пропорційно займаній площі відшкодовувати витрати позивача на ці послуги.

У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Наведена правова позиція узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.04.2020 у справі №910/7968/19.

Також обов`язковість участі власників машиномісць у витратах багатоквартирного будинку пропорційно площі таких об`єктів, а саме оплаті житлово-комунальних послуг визначена у п.11 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 року №315 та зереєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.12.2018 року за №1502/32954.

Суд зауважує, що власник машиномісця у підземному паркінгу багатоквартирного будинку, поряд із користуванням належним йому машиномісцем, користується також підземним паркінгом будинку в цілому, як внутрішньобудинковим приміщенням загального користування, що перебуває у спільній власності, та позивач надає послуги, які не можуть бути відокремлені, та отримання яких відповідач не може бути позбавлений у зв`язку з їх специфікою надання (освітлення паркінгу, охорона, утримання систем водопостачання, прибирання тощо).

Наразі ОСББ, які самостійно (власними силами та/або з залученням на договірній основі інших юридичних та фізичних осіб) забезпечують утримання будинку і прибудинкової території, при визначенні розміру внесків (платежів) на таке утримання повинні виходити з розміру витрат, передбачених кошторисом об`єднання, який відповідно до ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" затверджується загальними зборами членів об`єднання.

При цьому ні зазначеним Законом, ні іншими законодавчими актами України не передбачено затвердження або погодження органами місцевого самоврядування розмірів внесків та платежів, визначених загальними зборами ОСББ.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 01.04.2015 року у справі №916/2197/13, від 11.11.2015 року у справі №3-945гс15, у постановах Верховного Суду від 28.08.2019 року у справі №761/32537/13-ц, від 26.02.2020 року у справі №522/2137/14.

Як зазначалось судом вище, обов`язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 22 лютого 2018 року у справі №910/13182/17, витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належного їм нежитлового приміщення та спільного майна, а також членства в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку.

При цьому суд приймає до уваги висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 22.05.2019 року у справі № 922/4065/16, згідно якого власники парко - місць не можуть бути членами об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, оскільки машинні місця (паркінги) не відносяться до категорії нежитлових приміщень, а отже їх власники не мають права голосу на установчих зборах у момент створення ОСББ, а також використовувати «квадратні метри» свого паркомісця в голосуваннях на зборах ОСББ, на який посилається відповідач в своїх поясненнях щодо суті спору, та зазначає, що в контексті предмету даного позову зазначена правова позиція вищенаведених висновків суду не спростовує.

Як встановлено судом, позивачем визначено загальний розмір разових внесків, який, за твердженням позивача, підлягав сплаті відповідачем, виходячи з площі машиномісць, які належать останньому на праві власності (щодо кожного окремо), а також рішень, які були затверджені загальними зборами Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Срібна Вежі".

Зокрема, як встановлено судом за матеріалами справи, підтверджено позивачем та визнано відповідачем, останнім здійснювалась оплата послуг ОСББ з обслуговування та утримання машиномісць, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) з утримання машиномісць та копіями платіжних доручень, що, на переконання відповідача, є доказом належного виконання ТОВ «Будсервіс - Центр» обов`язків з утримання та збереження майна, які покладені на нього як власника Цивільним кодексом України.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або невиконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Пунктом 1.10 Положення ОСББ визначено строк оплати співвласниками встановлених загальними зборами об`єднання внесків і платежів, у тому числі на утримання будинку і прибудинкової території, внески до ремонтного та резервного фондів, інших цільових фондів, внески на організацію охорони будинку та прибудинкової території тощо.

В свою чергу в пункті 10 рішення загальних зборів ОСББ, оформленого протоколом №2 від 13.12.2018 року встановлено, що власники квартири у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 протягом 2019 року зобов`язані сплатити разовий внесок на встановлення СКУД, відеоспостереження, огородження, автоматики та системи освітлення у сумі 2500,00 грн. з однієї квартири/нежитлового приміщення, 3000,00 грн. з одного машиномісця (гаража) на одну машину, 6000,00 грн. з одного машиномісця (гаража) на дві машини та 9000,00 грн. з одного машиномісця (гаража) на три машини.

Тобто згідно даного рішення загальних зборів ОСББ визначено обов`язок зі сплати протягом 2019 року спірних внесків для власників квартир у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 , в тому числі з урахуванням площі машиномісця, що належить такому власнику.

Зважаючи на той факт, що відповідач як власник виключно машиномісць в підземному паркінгу не може бути віднесений до власників квартир у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 , зазначеним рішенням загальних зборів, оформленого протоколом № 2 від 13.12.2018 року в первісній редакції обов`язок відповідача зі сплати таких разових внесків не обумовлюється, а отже на дату звернення позивача до суду з даною позовною заявою 16.12.2020 року (згідно поштового конверту) докази порушення відповідачем своїх зобов`язань у спірній частині відсутні.

При цьому наявність внесених рішенням загальних зборів ОСББ від 09.12.2020 року, оформленого протоколом № 4 від 28.12.2020 року, змін до спірного пункту 10.1 рішень загальних зборів, оформленого протоколом № 2 від 13.12.2018 року, згідно яких встановлено обов`язок для власників житлових/нежитлових приміщень та машиномісць/гаражів/паркомісць у багатоквартирному будинку № 36-А по вулиці Білоруській у місті Києві з моменту набуття права власності сплатити разовий внесок на встановлення СКУД, ремонт, відеоспостереження, огородження, автоматики та системи освітлення, враховуючи дату звернення позивача до суду з позовною заявою не може бути розцінена судом в якості підстав для сплати відповідачем разового внеску за 2019 рік на встановлення СКУД, відеоспостереження, огородження, автоматики та системи освітлення, стягнення якого є предметом позовних вимог ОСББ «ЖК Срібна Вежа» у даній справі.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (стаття 12 Цивільного кодексу України).

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб`єктам цивільного права.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Поряд із цим суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 року у справі № 912/1856/16, від 14.05.2019 року у справі № 910/11511/18, від 28.05.2020 року у справі № 910/7164/19.

Наразі, вирішуючи кожний конкретний спір на підставі всіх встановлених обставин, суд повинен установити, на захист якого права подано відповідний позов, чи порушене, не визнане або оспорене таке право відповідачем (відповідачами), а також з`ясувати, чи призведе задоволення заявлених вимог до реального та ефективного поновлення порушеного права, та залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

При цьому, під ефективним поновленням слід розуміти реальний позитивний вплив судового рішення про задоволення позову на виявлену під час судового розгляду обставину порушення/невизнання/оспорення, або запобігання виникненню спору щодо права, на захист якого був поданий позов.

Таким чином, за висновками суду, враховуючи дату звернення з позовною заявою 16.12.2020 року та оформлення протоколу 28.12.2020 року щодо внесення змін від 09.12.2020 року до рішення загальних зборів ОСББ від 13.12.2018 року, матеріали справи свідчать про ненастання обставин, з якими законодавство України, що регулює спірні правовідносини, пов`язує можливість для висновку про порушення прав позивача, оскільки останнім не надано доказів на підтвердження відповідних обставин щодо визначення на таку дату обов`язку відповідача як власника машиномісць зі сплати разового внеску на встановлення СКУД, відеоспостереження, огородження, автоматики та системи освітлення за 2019 рік, а отже і доказів на підтвердження факту порушення відповідачем таких зобов`язань, відтак підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні статті 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову повністю з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 09 липня 2021 року.

Суддя А.М. Селівон