Рішення № 98264907, 05.07.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/71/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2021 Справа № 908/1143/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кореспондент Регіони” (71503, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, буд. 25-б, оф. 214, код ЄДРПОУ 40082969)

До відповідача: Виконавчого комітету Енергодарської міської ради (71502, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, буд. 11, код ЄДРПОУ 04526934)

про стягнення 29 400,00 грн.,

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

26.04.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Кореспондент Регіони” до Виконавчого комітету Енергодарської міської ради про стягнення заборгованості за договором про надання послуг № 24 від 07.02.2020 у розмірі 29 400,00 грн.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2021 справу №908/1143/21 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 30.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/1143/21 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочато з 27.05.2021, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.

28.05.2021 від Виконавчого комітету Енергодарської міської ради на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву № 01-01-36/2471 від 25.05.2021 (вх. № 11041/08-08/21 від 28.05.2021), згідно якого відповідач заперечив проти позовних вимог та просить суд в задоволенні позову відмовити.

11.06.2021 до господарського суду Запорізької області повернулась ухвала від 30.04.2021 про відкриття провадження у справі № 908/79/21, яка надіслана на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Кореспондент Регіони” (71503, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, буд. 25-б, оф. 214) з поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає наступне. У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17).

Станом на 05.07.2021 документи запропоновані ухвалою від 30.04.2021 від позивача до суду не надійшли.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У судовому засіданні 05.07.2021 судом прийнято вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та відзив на позовну заяву суд зазначає наступне.

Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 07.02.2020 між Виконавчим комітетом Енергодарської міської ради (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Кореспондент Регіони” (виконавець, позивач) укладено договір № 24 про надання послуг, за умов якого виконавець прийняв на себе зобов`язання самостійно чи з залученням третіх осіб, надати замовнику послуги SMM (маркетинг у соціальних мережах) з розміщення та поширення медійних матеріалів у соціальних мережах, відповідно до специфікації (додаток до договору), а замовник зобов`язався прийняти ці послуги та оплатити їх на умовах цього договору. Ціна договору згідно п. 3.1. договору склала 76 300,00 грн., а строк дії договору, згідно п. 10.1, з моменту його підписання сторонами (01.01.2020) та до 31.12.2020. Відповідно до п. 4.1. договору, послуга вважається наданою після підписання сторонами актів виконаних робіт (наданих послуг). 12.11.2020, на виконання умов договору, позивачем передано відповідачу фото звіт про виконані роботи на дев`яти аркушах, рахунок-фактуру № 62 від 12.11.2020 та акт виконаних робіт № 8-ССМ20 від 12.11.2020 на суму 29 400,00 грн. Проте, в порушення п. 3.2. договору, замовник не здійснив оплату наданих позивачем послуг, чим порушив умови договору. З метою врегулювання спору, у відповідності до п. 8.1. договору, 18.12.2020 позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою № 1220-01 (вх. № 6805/01-010444) про оплату наданих послуг, яка залишена відповідачем без задоволення та відповіді. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 901, 903 Цивільного кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву зазначивши, що згідно п. 4.1. договору, послуга вважається наданою після підписання сторонами актів виконаних робіт (наданих послуг). Відповідно до інформації відділу інформації та зв`язків з громадськістю Енергодарської міської ради, відсутня будь-яка інформація щодо надання або ненадання послуг відповідно до актів наданих ТОВ “Кореспондент Регіони”. Крім цього, відповідно до п. 10.1 договору № 24 від 07.02.2020, на теперішній час договір є недіючим, будь-які фінансові видатки (грошові кошти) виконавчого комітету Енергодарської міської ради на 2021 рік по вказаному договору не закладені. Відповідач зазначає, що надані позивачем докази не містять достатніх відомостей щодо надання послуг відповідно до договору, обізнаності ТОВ “Кореспондент Регіони” зі змістом медійних матеріалів у соціальних мережах, які направлені на висвітлення будь-якої інформації виконавчого комітету Енергодарської міської ради, відсутні також докази прямого причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та фактом надання послуг з розміщення інформаційного матеріалу в соціальній мережі Facebook, що свідчить про відсутність у діях відповідача складу цивільного правопорушення та виключає можливість підписання актів виконаних робіт та сплати будь-яких коштів. Крім цього, в актах виконаних робіт за договором не визначено період, за який ці послуги надані та вартість фактично наданих послуг, від загальної суми. Також, як докази надання послуг відповідачу позивачем надано копії фото звітів до акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 12.11.2020 № 8-ССМ20 за договором № 24 від 07.02.2020 за підписом помічника міського голови Ступень Т.В., яка є не уповноваженою особою на підписання будь-яких документів по цьому договору та не є стороною по цьому договору. На підставі викладеного, відповідач вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження надання ним послуг за договором № 24 від 07.02.2020, у зв`язку з чим просить суд в задоволенні позову відмовити.

Надані до матеріалів справи докази дозволяють розглянути справу по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

07.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Кореспондент Регіони” (виконавець, позивач) та Виконавчим комітетом Енергодарської міської ради (замовник, відповідач) укладено договір про надання послуг № 24 (Договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, виконавець прийняв на себе зобов`язання самостійно чи з залученням третіх осіб, надати замовнику послуги SMM (маркетинг у соціальних мережах) з розміщення та поширення медійних матеріалів у соціальних мережах, відповідно до специфікації (додаток до договору), а замовник зобов`язався прийняти ці послуги та оплатити їх на умовах цього договору.

Закупівля здійснюється за – ДК 021:2015 – 98110000-7 Послуги підприємницьких, професійних та спеціалізованих організацій. Матеріал виготовляється власними силами Замовником та передається для розміщенні Виконавцю (п. 1.2 договору).

Виконавець зобов`язується:

- надавати замовнику послуги належної якості за даним договором;

- надавати замовнику на його вимогу інформацію про хід виконання робіт (п. 2.1).

Замовник зобов`язується:

- надавати виконавцю завдання на послуги SMMз розміщення та поширення медійних матеріалів у соціальних мережах;

- прийняти надані виконавцем послуги та сплатити їх вартість (п. 2.2).

Згідно п. 3.1. договору, ціна договору становить 76 300,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 3.2. договору визначено, що оплата послуг SMM з розміщення та поширення медійних матеріалів у соціальних мережах за цим договором здійснюється у безготівковій формі на розрахунковий рахунок виконавця шляхом перерахування грошових коштів протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання Актів виконаних робіт (надання послуг).

Відповідно до п. 3.3. договору, між замовником та виконавцем за цим Договором будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з місцевого бюджету виникають тільки при наявності відповідного бюджетного призначення (бюджетних асигнувань), виділених Замовнику у 2020 році в залежності від обсягів реального фінансування передбаченого у кошторисі Замовника.

Замовник не несе відповідальності за несвоєчасне перерахування коштів виконавцю при затримці фінансування з місцевого бюджету та відсутності фінансового підкріплення в УДКСУ (п. 3.4. договору).

Розділом 4 договору сторони визначили порядок здачі-приймання послуг.

Послуга вважається наданою після підписання сторонами актів виконаних робіт (наданих послуг) (п. 4.1).

Акти виконаних робіт (наданих послуг) підписуються уповноваженими представниками сторін протягом двох робочих днів з моменту виконання робіт (надання послуг) (п. 4.2).

Згідно п. 9.2. договору, умови цього Договору можуть бути змінені за взаємною письмовою згодою обох Сторін. Всі додатки та додаткові угоди до цього Договору мають юридичну силу лише за умови підписання їх обома Сторонами.

Відповідно до п. 9.3 договору, одностороння відмова від цього Договору не допускається, крім зазначених Договором або законодавством випадків.

Після підписання даного Договору всі попередні переговори, листування, попередні угоди та протоколи, що так чи інакше стосуються його питань та умов, втрачають юридичну силу (п. 9.4).

Усі питання щодо відносин між Сторонами, які не врегульовані цим Договором, регулюються діючим законодавством України (п. 9.5).

Пунктом 10.1 договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2020 року, в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Відповідно до п.3 ст. 631 ЦКУ сторони встановили, що умови цього Договору застосовуються до стосунків між ними, що виникли до його укладення, а саме з 01 січня 2020.

Згідно додатку 1 до договору № 24 від 07.02.2020 «Специфікація», яка підписана та скріплена печатками обох сторін, назва послуги – послуги SMM з розміщення та поширення медійних матеріалів у соціальних мережах у кількості 218 штук (350,00 грн. за 1 шт.) на загальну суму 76 300,00 грн.

В матеріалах справи міститься акт наданих послуг № 8-ССМ20 від 12.11.2020, укладений між ТОВ «Кореспондент Регіони» та Виконавчим комітетом Енергодарської міської ради, в якому зазначено, що виконавцем були надані наступні послуги: розміщення інформаційного матеріалу в соціальних мережах у кількості 84 штук на загальну суму 29 400,00 грн.

З вищевказаного акту вбачається, що він підписаний та скріплений печаткою ТОВ «Кореспондент Регіони». Підпису уповноваженої особи та відбитку печатки з боку Виконавчого комітету Енергодарської міської ради вказаний акт не містить (а.с. 10).

Також, в матеріалах справи міститься рахунок-фактура № 62 від 12.11.2020 на суму 29 400,00 грн. та заява ТОВ «Кореспондент Регіони» на ім`я Виконавчого комітету Енергодарської міської ради про оплату наданих послуг за № 1220-01 від 18.12.2020. Доказів надсилання вказаних документів на адресу відповідача матеріали справи не містять (а.с. 11-12).

Отже, Предметом розгляду справи є стягнення заборгованості за договором про надання послуг № 24 від 07.02.2020 у розмірі 29 400,00 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи № 908/1143/21, проаналізувавши норми чинного законодавства та оцінивши докази, суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з наданих суду документів, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов`язки. Обов`язки позивача виразились у надані послуг, а обов`язки відповідача - в їх оплаті.

За приписами ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містять п. п. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Строки здійснення розрахунків узгоджено сторонами, про що зазначалось вище, а саме 10 днів з моменту підписання актів виконаних робіт (надання послуг).

Так, розділом 4 договору сторони визначили, що послуга вважається наданою після підписання сторонами актів виконаних робіт (наданих послуг) (п. 4.1). Акти виконаних робіт (наданих послуг) підписуються уповноваженими представниками сторін протягом двох робочих днів з моменту виконання робіт (надання послуг) (п. 4.2).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на умови договору про надання послуг № 24 від 07.02.2020 та Акт наданих послуг № 8-ССМ20 від 12.11.2020 на загальну суму 29 400,00 грн., який підписаний та скріплений печаткою лише з боку позивача – ТОВ «Кореспондент Регіони», і не містить підпису уповноваженої особи відповідача та відбитку печатки (а.с. 10).

Доказів надсилання позивачем на адресу відповідача - Виконавчого комітету Енергодарської міської ради акту наданих послуг № 8-ССМ20 від 12.11.2020 на загальну суму 29 400,00 грн. позивачем суду не надано, як і доказів надсилання заяви № 1220-01 від 18.12.2020 про оплату наданих послуг з відповідним переліком додатків.

Інших доказів, які б вказували на виникнення заборгованості у відповідача за договором про надання послуг № 24 від 07.02.2020, як і доказів фактичного виконання умов договору з надання послуг на суму 29 400,00 грн., в т. ч. доказів передачі відповідачем позивачу матеріалів для розміщення у соціальних мережах позивач суду не надав.

Пунктом 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Згідно із ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з`ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання. Традиційно правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (Заява N 16404/03) від 19 лютого 2009 року 921, зазначається, що хоча стаття 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії", від 12 липня 1988 року, серія A, N 140, с. 29, пп. 45 - 46, та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії", від 9 червня 1998 року, Reports 1998-IV, с. 1462, п. 34).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи. Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Вказана правова позиція взаємоузгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 01.08.2019 у справі № 927/313/18.

Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені Позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку що вимоги Позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Його доводи судом до уваги не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Повний текст рішення складено та підписано 12.07.2021.

Суддя К.В. Проскуряков

Згідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.