Рішення № 98263167, 13.07.2021, Станично-Луганський районний суд Луганської області

Справа №408/254/21-ц

Провадження №2/430/131/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2021 року смт. Станиця Луганська

Станично-Луганський районний суд Луганської області у складі головуючої судді Дьоміної О.П., за участю секретаря судового засідання Савченко К.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Щастинської районної державної адміністрації Луганської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Нижньотеплівська сільська об`єднана територіальна громада Станично-Луганського району Луганської області, Нижньотеплівська сільська ВЦА Щастинського району Луганської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Біловодського районного суду Луганської області з цим позовом, в якому просила визнати за нею в порядку спадкування за законом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , її чоловіка ОСОБА_6 право на земельну частку (пай), розміром 8,73 умовних кадастрових гектара, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) за рахунок земель резервного фонду/запасу Верхньобогданівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області та зобов`язати відповідача видати ОСОБА_1 сертифікат на право на земельну частку (пай) згідно встановленої форми.

Ухвалою судді Біловодського районного суду від 18.02.2021 року зазначений позов переданий за підсудністю на розгляд Станично-Луганському районному суду Луганської області.

Зазначена справа надійшла до Станично-Луганського районного суду Луганської області 24.03.2021 року та ухвалою суду від 30.03.2021 року прийнята до провадження, призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 22.04.2021 року закрите підготовче провадження та вказана справа призначена до судового розгляду.

Згідно ухвали суду від 27.05.2021 року розгляд справи відкладений та визнано явку позивачки обов`язковою.

Ухвалою суду від 16.06.2021 року, за клопотанням позивачки у вказаній справі замінено первісного відповідача – Станично-Луганську РДА Луганської області на Щастинську РДА Луганської області за залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Нижньотеплівську сільську ВЦА Щастинського району Луганської області.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 з яким вона перебувала у шлюбі з 27.12.1974 року. Від спільного життя позивачка з чоловіком мають 7 (сімох) спільних дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (який ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 29 років помер) та ОСОБА_4 (прізвище у шлюбі — ОСОБА_7 ). Так, після смерті чоловіка відкрилася спадщина, яку позивачка разом із малолітніми та неповнолітніми дітьми прийняла в порядку спадкування за законом за першою чергою в рівних частках згідно приписів ст. ст. 524 — 527, 529, 533, 535, 548, 549 ЦК Української PCP (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), шляхом фактичного управління та володіння майном останнього, зокрема частиною будинку АДРЕСА_1 , де й по сьогоднішній день вона зареєстрована і проживає. При цьому до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини з метою отримання свідоцтва про право на спадщину не зверталася. Оскільки за загальним правилом до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, тому позивачка із дітьми, як спадкоємці, прийняли у спадщину усі права померлого ОСОБА_6 , окрім його особистих немайнових прав. Одним із успадкованих прав спадкодавця є набуте ним за життя право на земельну частку (пай), що виникло у нього у зв`язку з перебуванням у трудових відносинах з КСП «Червоний прапор» ('"Красное знамя", місцем розташування якого було с. Верхньобогданівка Станично-Луганського району Луганської області) в період з 23.03.1985 року по 20.10.1993 року та членством у цьому КСП до дня смерті, виходячи з положень чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України (в редакції 1990 року), Указу Президента України від 10.11.1994 року за №666/94 "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" та похідного від них Указу Президента України від 08.08.1995 року за №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", згідно яких право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства. Факт трудових відносин померлого ОСОБА_6 з КСП "Червоний прапор" та його членство у цьому КСП підтверджується: "Трудовой книжкой колхозника — ОСОБА_8 " від 20.12.1978 року, листом КУ "ОБ`ЄДНАНИЙ ТРУДОВИЙ АРХІВ СТАНИЧНО-ЛУГАНСЬКОГО РАЙОНУ” від 15.09.2020 року за № 962, архівними довідками цієї комунальної установи від 15.09.2020 року №961 і №960, "архивной справкой Госархива от 20.11.2020 года №С-1453/2". При цьому позивачка вважає, що ця "архивная справка Госархива от 20.11.2020 года №С- 1453/2" є належним, допустимим та достовірним доказом, і має прийматися судом до уваги, оскільки в такому разі підлягають застосуванню так звані "намібійські винятки" Міжнародного суду ООН, згідно яких документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Таким чином, враховуючи, що померлий ОСОБА_6 , як член КСП "Червоний прапор" який мав право на земельну частку (пай), був живий на початку процедури реформи/розпаювання земель, але не встиг його реалізувати, а пунктом 3 Указу Президента України від 10.11.1994 року за №666/94 "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" установлено, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом успадкування, то відповідно позивачка та її діти, як спадкоємці, успадкували це право і можуть його реалізувати замість спадкодавця. В свою чергу, приписами пунктів 1, 2, 4 Указу Президента України від 08.08.1995 року за №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" установлено, що паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості), при паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства є рівними, де розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах з числа їх працівників. А як випливає із змісту "Выписки из протокола общего собрания (собрания уполномоченных) членов коллективного сельскохозяйственного предприятия "Червоний Прапор" Станично-Луганского района Луганской области" от 26.10.1996 года за №10 "Об утверждении стоимости и размера земельного пая" - розмір пая повинен становити 8,73 умовних кадастрових гектара. Таким чином, виходячи із положень земельного законодавства України - успадковане право на земельну частку (пай) повинно поширюватися на пай у розмірі 8,73 умовних кадастрових гектара без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) за рахунок земель резервного фонду/запаса Верхньобогданівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області (згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 року за №717-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області" село Верхньобогданівка входить до Нижньотетівської сільської об`єднаної територіальної громади Станично-Луганського району Луганської області). Причому, згідно пункту 5 Указу Президента України від 08.08.1995 року за №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" - видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. Таким чином, беручи до уваги, що ані положеннями законодавства чинного на час існування відповідних правовідносин, ані діючим законодавством України не встановлено строків для звернення до районної державної адміністрації за сертифікатом на право на земельну частку (пай), й враховуючи, що діти позивачки не виявили бажання щодо реалізації успадкованого ними права, керуючись правами, закріпленими Конституцією України, 02.12.2020 року позивачка направила до Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області заяву з проханням визнати як за померлим ОСОБА_6 право на земельну частку (пай), так і за нею - похідне право на земельну частку (пай) у порядку спадкування, шляхом видачі відповідного сертифіката, для його подальшої реалізації в порядку, передбаченому Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)". Але, листом від 14.12.2020 року за №4549 Станично-Луганська районна державна адміністрація Луганської області відмовила позивачці у видачі сертифіката на право на земельну частку (пай), посилаючись на те, що її чоловік помер за 7 місяців до видачі Державного акту на право колективної власності на землю КСП "Червоний прапор" серія НОМЕР_1 від 30.10.1995 року, сертифікату відповідно не отримував та до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), доданого до Державного акту включений не був, позивачці було рекомендовано звернутися до суду.

Таким чином, Станично-Луганська районна державна адміністрація Луганської області не визнала за померлим ОСОБА_6 права на земельну частку (пай) й похідного права позивачки в порядку спадкування, що порушує її майнові права - право мирно володіти своїм майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У відповідності до ст. 15 ЦК України - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтями 1, 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачено, що право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку, де рішення суду про визнання цього права є документом, що посвідчує право на земельну частку (пай). Тому, підтвердження права померлого ОСОБА_6 на земельну частку (пай) й похідного права позивачки у порядку спадкування за законом є для неї важливим, адже надасть змогу реалізувати в подальшому свої права та інтереси відповідно до приписів Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укласти договір оренди земель сільськогосподарського призначення, тощо.

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Від позивачки та третіх осіб, а також від відповідача надійшли заяви, в яких останні просили розглянути справу за їх відсутності: позивачка та треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник третьої особи - Нижньотеплівської сільської ВЦА Щастинського району Луганської області заперечень до позову не мав.

Представник відповідача - Щастинської районної державної адміністрації Луганської області, просив вирішити позов на розсуд суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного:

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Зі змісту ч. 1 ст. 81 ЦПК України вбачається, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до копії паспорту серії НОМЕР_2 , виданого Станично-Луганським РВУМВС України в Луганській області 20.06.2003 року – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка м. Чкалов, зареєстрована з 21.03.1985 року в АДРЕСА_1 .

Копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 27.12.1974 року Боковським районним РАГСом Ростовської області, підтверджується факт укладення шлюбу між ОСОБА_6 , 1952 року народження та ОСОБА_9 , 1955 року народження, ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис №77, прізвище дружини після укладення шлюбу " ОСОБА_10 ".

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 31.03.1995 року Верхньобогданівською сільською радою Ст-Луганського району Луганської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 43 роки в смт. Станиця Луганська, Станично-Луганського району, Луганської області помер ОСОБА_6 .

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 13.02.2017 року виконавчим комітетом Верхньобогданівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області – ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Верхньобогданівка Станично-Луганського району Луганської області помер ОСОБА_3 .

Копією трудової книжки колгоспника від 20.12.1978 року підтверджується факт того, що вона видана на ім`я ОСОБА_6 , 1952 року народження, про те, що останній вступив в члени колгоспу "Дружба" 1978 року, 23.03.1985 року прийнятий до колгоспу "Червоний прапор".

Відповідно до листа директора КУ "Об`єднаний трудовий архів Станично-Луганського району" від 15.09.2020 року за №962 на ім`я позивачки надані архівні довідки на ОСОБА_6 по колгоспу КСП "Червоний прапор" Станично-Луганського району Луганської області від 15.09.2020 року за №960, №961 про відпрацьовані дні та стаж роботи, одночасно повідомлено, що рішення (протоколи) загальних зборів КСП "Червоний прапор" до комунальної установи на зберігання не передавалися, ці документи знаходяться на тимчасово окупованій території у м. Луганську.

Відповідно до архівної довідки директора КУ "Об`єднаний трудовий архів Станично-Луганського району" від 15.09.2020 року за №961 на ім`я позивачки – колгосп "Червоний прапор" реорганізовано в КСП "Червоний прапор" у 1993 році (протокол №1 від 30.01.1993 року).

Зі змісту архівної довідки директора КУ "Об`єднаний трудовий архів Станично-Луганського району" від 15.09.2020 року за №960 на ім`я позивачки – у книгах нарахування заробітної плати працівникам колгоспу "Червоний прапор" є відомості про ОСОБА_6 , та у документах та його відпрацьовані дні по колгоспу становили 1985-229, 1986-338, 1987-343, 1988-304, 1989-343, 1990-336, 1991-358, 1992-362, 1993-11. Колгосп "Червоний прапор" реорганізовано у КСП "Червоний прапор" у 1993 році. В книгах нарахування зарплати працівникам КСП "Червоний прапор є відомості про період роботи ОСОБА_6 з 31.01.1993 року по листопад 1993 року включно".

Згідно архівної довідки, виданої установою, що розташована на тимчасово окупованій території від 20.11.2020 року за №С-14532 – рішенням загальних зборів уповноважених членів колгоспу "Червоний прапор" Верхньобогданівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області (протокол №1 від 08.02.1986 року) "Про затвердження рішень правління колгоспу про прийняття в члени колгоспу – ОСОБА_6 прийнятий в члени колгоспу в 1985 році." Рішенням правління КСП "Червоний прапор" Верхньобогданівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області (протокол №6 від 28.01.1993 року) ОСОБА_6 надана відпустка з 09.01.1993 року. Одночасно повідомлено, що в документах колгоспу "Червоний прапор" Верхньобогданівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області за 1985-1993 роки інших відомостей про прийняття та виключення з членів колгоспу ОСОБА_6 не виявлено.

Зі змісту виписки з протоколу загальних зборів (зборів уповноважених) членів КСП "Червоний прапор" від 26.10.1996 року за №10 вирішено затвердити вартість земельного паю в розмірі 22870,94 грн. та площу паю 8,73 умовних кадастрових гектара.

Заявою позивачки від 02.12.2020 року підтверджується факт її звернення до Станично-Луганської РДА Луганської області з проханням визнання за померлим чоловіком ОСОБА_6 право на земельну частку (пай), так і за нею – похідне право на земельну частку (пай) у порядку спадкування, шляхом видачі відповідного сертифікату, для його подальшої реалізації у порядку, передбаченому ЗУ "про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)."

Листом заступника голови Станично-Луганської РДА Луганської області від 14.12.2020 року за №4549 позивачці відмовлено, оскільки ОСОБА_6 , який був членом КСП "Червоний прапор" з 23.03.1985 року по 20.10.1993 рік, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто за сім місяців до видачі Державного акту на право колективної власності на землю КСП "Червоний прапор" серія НОМЕР_1 від 30.10.1995 року, сертифікату не отримував та до списку осіб, що мають право на земельну частку (пай) доданого до Державного акту включений не був.

Довідкою сільського голови Великочернігівської сільської ради від 09.02.2021 року за №29 підтверджується той факт, що позивачка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 з 21.03.1985 року.

Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 27.04.2021 року за №64518239 встановлено, що за параметрами запиту у Спадковому реєстрі ОСОБА_6 , дата смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1 – інформація відсутня.

Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 27.04.2021 року за №64518249 встановлено, що за параметрами запиту у Спадковому реєстрі ОСОБА_6 , дата смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1 – інформація відсутня.

При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

При цьому, якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин ЗК України та Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Так, відповідно до ч. 1 п. 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» - право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Частиною 3 ст. 23 ЗК України передбачено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.

До державного акта додається список цих громадян.

Таким чином, згідно з вимогами статей 22, 23 ЗК України та зазначеного Указу - особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов:

1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання;

2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю;

3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

Отже, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

При цьому громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку. У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.

Такі правові висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 06 квітня 2020року у справі за №634/1184/16-ц.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України - до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслілок його смерті.

Як роз`яснено у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року за №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» - сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта на право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Позивачкою не надано доказів того, що за життя її чоловік звертався до відповідного КСП чи інших організацій щодо невключення його до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) під час розпаювання земель КСП чи оскаржував дії КСП, в тому числі в судовому порядку, щодо невключення його до цих списків, чи іншим чином порушував питання про виділення йому земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючого документу на неї.

З огляду на це, суд вважає, що спадкодавець за життя не набув право на земельну частку (пай).

Верховний Суд у постанові від 26.11.2018 року у справі за №392/1660/16-ц зазначає, що судами попередніх інстанцій, вирішуючи спір, встановлено, наявність передумов для набуття спадкодавцем права на земельну ділянку (пай), оскільки раніше вона працювала в КСП і залишилася членом зазначеного підприємства. Водночас, дії підприємства щодо невключення її до списку громадян-членів КСП, які мають право на земельний пай, сама особа за життя не оскаржувала та, відповідно, питання про виділення їй земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючих документів, які б підтверджували наявність у неї права власності на земельну частку (пай), за її життя не вирішувалося. За таких обставин, підстави для визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування відсутні, оскільки спадкодавець, такого права за життя не набула.

Аналогічна позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 року у справі за №396/1683/18-ц.

Також, у постанові Верховного Суду від 24.03.2020 року у справі за №538/302/19-ц, яка розглядалась з подібних правовідносин, Верховний Суд зазначає, що оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спадкодавець був членом КСП, яке отримало Державний акт на право колективної власності на землю, також не надано доказів того, що спадкодавець звертався до зборів співвласників, до сільської ради або райдержадміністрації з питанням про включення його до списку осіб, що мають право на земельну частку (пай), чи з позовом до суду, висновки судів про відмову у задоволенні позову є правильними, оскільки особа у період з 1997 року по 2005 рік не виявила бажання отримати земельну частку (пай) і використати своє право на включення її до списку членів.

У зв`язку зі смертю спадкодавця спадщина відкривається на те майно, яке належало останньому на день його смерті на праві приватної власності, або на його частку в спільному майні.

З наданих позивачкою до позову документів вбачається, що на момент смерті ОСОБА_6 не набув право на земельну частку (пай) із земель, яка перебуває у колективній власності КСП "Червоний прапор", оскільки не був включений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), доданого до державного акту, а відтак позивачка, дружина померлого, як спадкоємець не має права успадкувати те, що не належало спадкодавцю на час відкриття спадщини.

За таких обставин позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 4, 10-13, 30, 76-81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 1216, 1218 ЦК України, ст. ст. 22, 23 ЗК України, Указом Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року за №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Щастинської районної державної адміністрації Луганської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Нижньотеплівська сільська об`єднана територіальна громада Станично-Луганського району Луганської області, Нижньотеплівська сільська ВЦА Щастинського району Луганської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Луганського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.П. Дьоміна