Рішення № 98260040, 05.07.2021, Токмацький районний суд Запорізької області

328/106/21

05.07.2021

2/328/234/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2021 року м.Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області в складі головуючого судді Коваленка П.Л., за участю секретаря судового засідання Баздирь О.Л., представника позивача Майсак В.О., представника відповідача ОСОБА_1 , розглянувши в залі суду в місті Токмак в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» про захист прав споживачів,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст заяв по суті справи та стислий виклад позиції учасників процесу.

ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 до суду подано позовну заяву до АТ «Запоріжгаз» про захист прав споживачів. В обґрунтування позову зазначено наступне. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.05.2012 позивач ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . На час отримання спадщини вказаний будинок був підключений до вуличного газопроводу. У зв`язку з відсутністю потреби у споживанні газу 09.04.2012 за заявою позивача, відповідач фізично відключив належний позивачеві будинок від газопостачання, про що був складений Акт про відключення об`єктів газопостачання. Працівниками відповідача були демонтовані всі газові прилади в будинку, лічильник газу та частина газопроводу на вводі, а сам ввід газопроводу був опломбований. Крім того, як видно з Акту про припинення та відключення газопостачання від 19.07.2017 представники відповідача вдруге переопломбували відключений газопровід без участі та згоди позивача, так як не попереджали позивача про необхідність в 2017 році здійснення переопломбування та не запрошували його для складання вищевказаного Акту, а цей акт було знайдено позивачем на подвір`ї домоволодіння в місті Молочанську Запорізької області. До 2020 року періодично позивач отримував рахунки відповідача з зазначенням про відсутність заборгованості, але з червня 2020 року відповідач почав надсилати рахунки із зазначенням про наявність боргу з розподілу природного газу. Окрім того, 29.11.2020 позивачем отримано «Досудове попередження» за підписом комерційного директора АТ «Запоріжгаз» ОСОБА_4 . Відповідно до вказаного попередження АТ «Запоріжгаз» безперервно надавало позивачеві та членам його сім`ї послугу з розподілу (доставки) природного газу в зв`язку з чим, станом на 01.11.2020 по особовому рахунку НОМЕР_1 обліковується заборгованість перед АТ “Запоріжгаз» Токмацьке відділення у сумі 204,1 грн. Вказану заборгованість АТ «Запоріжгаз» просить сплатити на свій рахунок, у випадку несплати 204,1 грн. погрожувало позивачеві зверненням до суду та стягненням цієї суми та інших витрат. У відповідь на вказане «Досудове попередження» позивач 01.12.2020 на адресу відповідача направив заяву-претензію. У вказаній заяві-претензії зазначив, «що вказана у «попередженні» інформація не відповідає дійсності, АТ «Запоріжгаз» не надавало та не могло надати позивачеві та членам його сім`ї послуг з розподілу (доставки) природного газу. Будь-яких відносин – договірних чи фактичних між АТ «Запоріжгаз» та позивачем не існує та не існувало. Будинок за адресою АДРЕСА_1 , відключений фізично від газорозподільчої мережі у 2012 році за заявою позивача із демонтажем газового обладнання, тобто, будинок механічно від`єднаний від мережі, що було зроблено працівниками АТ «Запоріжгаз», про що і було складено акт про припинення (обмеження) газоспоживання та пломбування вхідної труби газопроводу».

Листом №690-Лв-10655-1220 від 15.12.2020 відповідач знову повідомив позивача про наявність заборгованості (на думку відповідача) в сумі 224,20 грн. Повідомив, що після закінчення (розірвання) договору розподілу природного газу Оператор ГРМ здійснює припинення газопостачання (розподіл природного газу) шляхом механічного від`єднання газових мереж споживача від газорозподільної системи. Також, повідомив про те, що роботи з припинення газопостачання здійснюються на договірних засадах за договірними цінами та запропонував надати документи про право власності на будинок та особисті документи власника будинку. У вказаному листі відповідач повідомив позивача про те, що в тому числі 02.11.2018 за вказаною адресою працівниками АТ «Запоріжгаз» проведено переопломбування крану вводу, про що складений акт та вказав, що цей акт додається до листа, хоча фактично не додав його до відповіді. Вказаний акт у позивача відсутній, так як вказане переопломбування відбувалось також без присутності позивача, без попередження та в порушення права власності, так як без дозволу та участі позивача було проникнення представників відповідача на територію домоволодіння та вчинення незаконних дій щодо переопломбування, так як необхідності в цьому не було, тому що в 2017 році вони вже здійснювали вказані дії щодо переопломбування, що підтверджується копією Акту від 19.07.2017. Вищевикладені обставини та події підтверджують, що на протязі 2017-2020 років представники відповідача вчиняли протиправні та незаконні дії щодо права власності позивача та прав споживача, так як без його відома та участі проникали на територію домоволодіння, вчиняли дії щодо безпідставного переопломбування, виставляли рахунки та досудове попередження щодо наявності неіснуючої заборгованості в розмірі 224,20 гривень, так як з 09.04.2012 будинок позивача фізично відключений від вуличного газопроводу представниками відповідача та на протязі 8 років позивач не споживає і не користується послугами відповідача. Будь-яких договірних чи фактичних відносин між позивачем та відповідачем не існує. Незаконними діями відповідача позивачеві спричинена моральна шкода, яку позивач обґрунтовує наступним. Нарахування неіснуючої заборгованості за розподіл газу дуже сильно вплинуло на фізичний і моральний стан позивача. Позивач є суддею у відставці, який протягом більш ніж 25 років здійснював правосуддя, а відтак є законослухняною людиною з наданими Конституцією України та законом «Про судоустрій і статус суддів» підвищеним статусом в суспільстві та авторитетом. Позивач не притягався до будь-якого виду відповідальності. Це стосується і відносин в житлово-комунальній сфері. Неправомірними діями відповідача протягом більш ніж року щодо встановлення позивачеві статусу боржника перед ним шкодить іміджу позивача законослухняної людини та призвело до негативних емоційних переживань. Позивач в передбачений законом спосіб відреагував на незаконні вимоги відповідача та повідомив йому про незаконне нарахування боргу з розподілу газу та фізичне від`єднання будинку від газорозподільчої мережі. Але відповідач, ігноруючи здоровий глузд та маючи в своєму розпорядженні документи щодо фізичного відключення будинку від газорозподільної мережі, наполягає на сплаті неіснуючого боргу та погрожує зверненням до суду. Крім того, відповідач незаконно вимагає з позивача конфіденційні документи щодо особи позивача, та вимагає кошти за відключення будинку від газопостачання при тому, що будинок протягом більш ніж 8 років фізично від`єднаний відповідачем від газорозподільчої мережі. Вказані дії відповідача є свавільними та безумовно негативно вплинули на самопочуття позивача. Позивач є немолодою людиною, є особою з інвалідністю 2 групи, страждає на ряд тяжких хронічних захворювань. Через наявні захворювання перебуває на обліку в КУ «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» Запорізької обласної ради та Запорізькій обласній лікарні. Регулярно проходив стаціонарне лікування в умовах Токмацької ЦРЛ. В останні роки через ліквідацію Токмацької ЦРЛ, звільнення профільних спеціалістів та пандемію коронавірусу лікується самостійно за раніше наданими призначеннями лікарів. Незаконні дії відповідача спричинили загострення хронічних хвороб позивача, а саме гіпертонії та цукрового діабету. Фактично своїми діями щодо встановлення позивачеві статусу боржника, відповідач принизив честь, гідність та ділову репутацію позивача. Єдиним засобом захисту від незаконних дій відповідача при відмові його скасувати добровільно незаконно нараховану заборгованість за ненадані послуги є звернення до суду для захисту порушених прав. Через вказані незаконні дії відповідача позивач був змушений звернутись за юридичною допомогою до адвоката та понести фінансові витрати, що також спричиняє йому душевні страждання, бо вказані витрати не були б для нього необхідними через дотримання відповідачем вимог закону та належне виконання своїх повноважень. Таким чином, спричинення позивачеві зазначеними діями відповідача моральної шкоди, призвело до необхідності тривалого відновлення порушеного права, звернення за правовою допомогою та судовим захистом, зміни звичайного способу життя та, зважаючи на вказане, мали наслідком моральні страждання. В зв`язку з чим, ОСОБА_2 просить суд визнати незаконними дії АТ «Запоріжгаз» щодо нарахування заборгованості за розподіл (доставку) природного газу та зобов`язати АТ «Запоріжгаз» скасувати нараховану заборгованість за розподіл (доставку) природного газу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнути з АТ «Запоріжгаз» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5000 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 17.01.2019 прийнято до провадження позовну заяву ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» про захист прав споживачів та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Представником ПАТ «Запоріжгаз» відзив на позовну заяву не надано.

Представник позивача адвокат Майсак В.О. наполягала на задоволенні позовної заяви, просила задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 пояснив, що відповідно до пункту 9 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем припинення розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу. Також зазначив, що витрати на правову допомогу не є співрозмірними.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, в контексті положень ст.ст.12, 264 ЦПК України, дійшов наступних висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.05.2012 позивач ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 31.05.2012 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.12.2013.

На час отримання спадщини вказаний будинок був підключений до вуличного газопроводу. 09.04.2012 відповідач фізично відключив належний позивачеві будинок від газопостачання, про що був складений Акт про відключення об`єктів газопостачання, відповідно до якого будинок відключений від газопостачання шляхом зняття згону після РТГС-10.

Тобто 09.04.2012 в будинку АДРЕСА_1 було припинено газопостачання в порядку, передбаченому Правилами надання населенню послуг з газопостачанню, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 №2246 в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Як видно з Акту про припинення та відключення газопостачання від 19.07.2017 представники відповідача вдруге переопломбували відключений газопровід без участі та згоди позивача, так як не попереджали позивача про необхідність в 2017 році здійснення переопломбування та не запрошували його для складання вищевказаного Акту.

Як слідує з матеріалів справи, до 2020 року позивач періодично отримував рахунки відповідача з зазначенням про відсутність заборгованості та нульові об`єми споживання газу.

З грудня 2020 року відповідач почав надсилати рахунки із зазначенням про наявність боргу з розподілу природного газу.

Окрім того, 29.11.2020 позивачем отримано «Досудове попередження» за підписом комерційного директора АТ «Запоріжгаз» ОСОБА_4 . Відповідно до вказаного попередження АТ «Запоріжгаз» безперервно надавало позивачеві та членам його сім`ї послугу з розподілу (доставки) природного газу в зв`язку з чим, станом на 01.11.2020 по особовому рахунку НОМЕР_1 обліковується заборгованість перед АТ “Запоріжгаз» Токмацьке відділення у сумі 204,1 грн.

Листом №690-Лв-10655-1220 від 15.12.2020 відповідач знову повідомив позивача про наявність заборгованості в сумі 224,20 грн., посилаючись на пункт 9 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем.

Відповідно до пункт 9 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача. У цих випадках Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу.

Відповідно до глави 1 розділу I Кодексу газорозподільних систем, в Кодексі терміни вживаються у таких значеннях:

заява-приєднання – складена за встановленою формою письмова заява споживача, що засвідчує його волевиявлення на приєднання до договору розподілу природного газу та містить персоніфіковані дані споживача та його об`єкта;

замовник – фізична особа, або юридична особа, або фізична особа - підприємець, яка на підставі відповідного договору замовляє у оператора газорозподільної системи послугу з приєднання до газорозподільної системи та/або розподілу природного газу;

побутовий споживач – споживач, що є фізичною особою та придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність;

приєднання до ГРМ – сукупність організаційних і технічних заходів, у тому числі робіт, спрямованих на створення технічної можливості для надання послуги розподілу природного газу, які здійснюються у зв`язку з підключенням об`єкта будівництва чи існуючого об`єкта замовника до газорозподільної системи;

споживач природного газу (споживач) – фізична особа, фізична особа – підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.

Відповідно до пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Судом встановлено, що між позивачем та АТ «Запоріжгаз» жодних договірних/фактичних відносин не існувало. Протилежне стороною відповідача не доведено, жодних доказів не надано. Крім того, судом враховується відсутність відзиву на позовну заяву, хоча представником відповідача в даній справі виступав адвокат Швайковський А.А., який відповідно до ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років.

За загальним правилом, у справах, де захисту підлягають права споживачів, обов`язок доведення правомірності своїх дій покладений на виконавця послуг, до яких і відноситься Оператор ГРМ, який здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Стаття 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

В оцінці поведінки відповідача суд враховує, що АТ «Запоріжгаз» здійснює власну діяльність як професійний учасник ринку, який спеціалізується на наданні певного роду послуг, що висуває зрозумілі вимоги до рівня професійності, кваліфікації та обізнаності його співробітників.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Таке рішення, на розсуд суду, виходячи з характеру спірних правовідносин, досліджених доказів є справедливим та відповідає вимогам Закону.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки суду.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить що висновку, що позов ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» про захист прав споживачів є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

При визначенні розміру морального відшкодування суд враховує істотність вимушених змін в житті позивача, характер, тривалість та обсяг його глибоких моральних страждань. Нарахування неіснуючої заборгованості за розподіл газу вплинуло на фізичний і моральний стан позивача. Позивач є інвалідом 2 групи з дитинства, суддею у відставці, який протягом багатьох років здійснював правосуддя, а відтак є законослухняною людиною з наданими Конституцією України та законом України «Про судоустрій і статус суддів» підвищеним статусом в суспільстві та авторитетом, тому суд приходить до висновку про необхідність стягнути з відповідача на користь позивача суму завданої моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.133 ЦПК України).

П.1 ч.3 ст.133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки представником позивача було надано підтвердження фактичної оплати витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку, що такі витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

На думку суду, такий розмір витрат є обґрунтованим, враховуючи поведінку сторони відповідача, який неодноразово відкладав розгляд справу по суті, поведінку сторони позивача під час розгляду справи, професійну підготовку представника до її розгляду та значення даної справи для позивача.

Що стосується заяви представника відповідача про надмірно великий розмір витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне. Відповідно до ч.6 ст.137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Стороною відповідача не доведено неспівмірність витрат на оплату позивачем правничої допомоги адвоката.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

За змістом ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав

Отже при подачі позову ОСОБА_2 заявлено вимоги немайнового характеру та він у силу наведеного закону був звільнений від сплати судового збору за вимогами про захист прав як споживача.

Оскільки за цими вимогами, які за своїм змістом є вимогами немайнового характеру, позивач звільнений від сплати судового збору, то у відповідності до положень ст.141 ЦПК України ці витрати підлягають стягненню з відповідача в дохід держави у розмірі 1816 грн. (за дві позовні вимоги 908 грн.х2=1816 грн.)

Керуючись ст.ст.526, 610, 611 ЦК України, Розділу X та Розділу XI Кодексу газорозподільних систем, Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.19, 133, 141, 264, 265, 274, 279, 280, 282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» про захист прав споживачів – задовольнити.

Визнати незаконними дії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» щодо нарахування заборгованості за розподіл (доставку) природного газу та зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» скасувати нараховану заборгованість за розподіл (доставку) природного газу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_2 , в сумі 224,20 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» на користь держави витрати по оплаті судового збору в сумі 1816,00 грн.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», місце знаходження 69035, місто Запоріжжя, вулиця Заводська, будинок 7, код в ЄДРПОУ 03345716.

Представник позивача: адвокат Майсак Віта Олександрівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №461 від 02.02.2004, адреса для листування: 71701, Запорізька область, місто Токмак, вулиця Володимирська, 19/173.

Представник позивача: адвокат Швайковський Анатолій Анатолійович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №ЗП 002215 від 11.06.2019, адреса для листування: АДРЕСА_3 .

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення (п.15, п.п.15.5 Перехідних положень ЦПК України).

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, тобто, у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Дата складання повного рішення суду 09.07.2021.

Суддя