Ухвала суду № 98259605, 13.07.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5954/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2021 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Дергачової Н.В., при секретарі судового засідання – Стегней К.В., за участі: позивача – ОСОБА_1 та її представника – ОСОБА_2 , відповідача – ОСОБА_3 та його представника – ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді ами позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог – Служба у справах дітей Ужгородської міської ради, про визначення місця проживання неповнолітніх дітей, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернулася до Ужгородського міськрайонного суду із позовною заявою до відповідача - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), третя особа без самостійних вимог – Служба у справах дітей Ужгородської міської ради, за якою просить суд:

-визначити місце проживання доньки, ОСОБА_5 , 2009 року народження, та сина, ОСОБА_3 , 2012 року народження, з їх матір`ю – ОСОБА_1 .

За ухвалою від 08.07.2020 року судом було відкрите провадження у цій справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

05.08.2020 року до суду (через канцелярію) надійшов письмовий відзив на позовну заяву, не підписаний відповідачем.

10.12.2020 року до суду надійшов висновок органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому від 02.12.2020 року № 856/23/02-14, наданий за зверненням заяви ОСОБА_1 , позивача у цій справі, за яким за наслідками розгляду наявних матеріалів та враховуючи інтереси малолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та той факт, що батько малолітніх належно виконує свої батьківські обов`язки органом опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому встановлено, що доцільним буде залишити місце проживання малолітніх дітей разом з їх батьком гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою його місця проживання.

10.12.2020 року до суду також від Служби у справах дітей Ужгородської міської ради надійшло клопотання від 03.12.2020 року про розгляд справи без їх участі.

В судовому засіданні судом було поставлене на вирішення клопотання позивача – ОСОБА_1 та її представника – ОСОБА_2 про витребування доказів, за яким вони просять суд: витребувати з Івано – Франківського міського суду вирок від 1993 року відносно ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Івано – Франківськ, ідентифікаційний код НОМЕР_1 , засудженого Івано – Франківським міським судом за ч. 2 ст. 118 КК України (задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насилля, погрози або з використанням безпорадного стану потерпілої вчинене повторно, або групою осіб, або особливо небезпечним рецидивістом чи особою, яка раніше вчинила будь – який із злочинів, передбачених статтею 117 або частиною другою статті 122 цього Кодексу, або таке, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а так само вчинене щодо неповнолітньої).

В обґрунтування клопотання вони зазначили, що позбавлені можливості отримати цей доказ самостійно.

Відповідач та його представник категорично заперечили проти задоволення судом зазначеного клопотання, оскільки ця судимість вже погашена і вони вважають, що цей доказ не має жодного доказового значення у цій справі.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно положень ч. ч. 1, 6, 7 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Судом також було поставлено на вирішення клопотання від 01.07.2021 року представника відповідача – ОСОБА_4 за яким він просить суд: закрити провадження у цій справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки відсутній предмет спору у цій справі. Встановлені відносно сторін рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у цивільній справі № 308/14631/14-ц від 05.10.2015 року обставини, що сторони дійшли згоди щодо місця проживання дітей в загальному порядку не спростовані, тому не потребують доказування та мають преюдиційний характер та доводять відсутність спору у цивільній справі № 308/5954/20.

У судовому засіданні 13.07.2021 року позивач та її представник категорично заперечили проти задоволення судом зазначеного клопотання, просили суд відмовити у його задоволенні, оскільки вважають, що зі спливом певного проміжку часу, віку дитини та обставин, між сторонами знову виник спір про визначення місця проживання дітей, тому відсутні правові підстави для закриття провадження у цій справі.

Як зазначено у п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Поряд із цим за змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення "відсутність предмета спору" в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 456/847/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження N 61-1807св20), від 1 березня 2021 р. № 372/977/19 (провадження № 61-22969св19).

Дійсно, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, за рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.10.2015 року у справі № 308/14631/14-ц за наслідками розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, позов було задоволено. Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , укладений 12 травня 2007 року та зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ужгороду реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області за актовим записом № 222 – розірвано. Малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – залишено на проживанні з батьком – ОСОБА_3 .

При цьому у ході розгляду справи було встановлено, що сторони дійшли згоди щодо місця проживання малолітніх дітей, у зв`язку з чим, виходячи із вимог ст. 160 СК України та ст. 174 ЦПК України, суд вважає, що вимога позивача про залишення малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на проживанні з батьком є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1, 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що на цей час існує спір між сторонами про визначення місця проживання дітей. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.10.2015 року у справі № 308/14631/14-ц не має преюдиційного значення у цій справі, оскільки склад учасників у цих справах різний; спір щодо місця проживання дітей фактично судом не вирішувався по суті через відсутність спору між сторонами, було лише констатовано, що сторони дійшли згоди щодо місця проживання малолітніх дітей та підтверджено таку згоду у рішенні, до участі у тій справі судом не залучалася Служба у справах дітей Ужгородської міської ради, не досліджувалися будь – які докази (в тому числі і висновок Служби у справах дітей Ужгородської міської ради). Тоді як на цей час одній дитині - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилося 12 років, тобто згідно ч. 2 ст. 160 СК України обов`язковому з`ясуванню підлягає думка самої дитини щодо її місця проживання. Відтак зі спливом великого проміжку часу у майже шість років, відсутня згода щодо місця проживання малолітніх дітей між батьками, про свідчить і звернення позивача до Служба у справах дітей Ужгородської міської ради, відтак доводи відповідача та його представника не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, у суду відсутні підстави для закриття провадження у цій справі саме через відсутність предмету спору, тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

Що ж стосується клопотання про витребування доказів, то, оскільки позивачем та її представником підтверджено факт звернення до Івано – Франківського міського суду із клопотанням від 15.06.2021 року про отримання таких доказів та отримання відмови у їх наданні від Івано – Франківського міського суду від 17.06.2021 року № 01-42/536/2021, тобто неможливість самостійно надати докази, суд вважає за необхідне з урахуванням принципу диспозитивності задовольнити клопотання позивача – ОСОБА_1 та її представника – ОСОБА_2 про витребування доказів, та витребувати з Івано – Франківського міського суду Івано – Франківської області вирок від 1993 року відносно ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Івано – Франківськ, ідентифікаційний код НОМЕР_1 , засудженого Івано – Франківським міським судом за ч. 2 ст. 118 КК України (задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насилля, погрози або з використанням безпорадного стану потерпілої вчинене повторно, або групою осіб, або особливо небезпечним рецидивістом чи особою, яка раніше вчинила будь – який із злочинів, передбачених статтею 117 або частиною другою статті 122 цього Кодексу, або таке, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а так само вчинене щодо неповнолітньої).

Керуючись ст. ст. 76, 77, 81, 84, 255, 260, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання від 01.07.2021 року представника відповідача – ОСОБА_4 про закриття провадження у цій справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Клопотання позивача – ОСОБА_1 та її представника – ОСОБА_2 про витребування доказів – задовольнити.

Витребувати з Івано – Франківського міського суду Івано – Франківської області вирок від 1993 року відносно ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Івано – Франківськ, ідентифікаційний код НОМЕР_1 , засудженого Івано – Франківським міським судом за ч. 2 ст. 118 КК України (задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насилля, погрози або з використанням безпорадного стану потерпілої вчинене повторно, або групою осіб, або особливо небезпечним рецидивістом чи особою, яка раніше вчинила будь – який із злочинів, передбачених статтею 117 або частиною другою статті 122 цього Кодексу, або таке, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а так само вчинене щодо неповнолітньої).

Докази, які вимагає суд, направляються до суду безпосередньо до дня наступного розгляду справи, а саме до 04 серпня 2021 року до 14 годин 00 хвилин.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Дергачова