Ухвала суду № 98256663, 13.07.2021, Березнегуватський районний суд Миколаївської області

Провадження № 2-з/470/8/21

Справа № 470/161/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2021 року смт. Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Лященко В.Л., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Данилової Катерини Юріївни про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до фермерського господарства «Єнісей» про скасування державної реєстрації на право оренди земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В :

31 березня 2021 року на адресу Березнегуватського районного суду Миколаївської області надійшла позовна заява від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Данилової Катерини Юріївни до фермерського господарства «Єнісей» про скасування державної реєстрації на право оренди земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. У позовній заяві вказано, що позивач є власником земельної ділянки, яку отримав у спадщину після смерті матері ОСОБА_2 .. При реєстрації права власності на землю було виявлено зареєстрований договір оренди на вказану земельну ділянку від 09 лютого 2016 року між орендарем ФГ «Єнісей» та орендодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що фактично свідчить про неукладення даного договору.

09 липня 2021 року на адресу Березнегуватського районного суду Миколаївської області надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Данилової Катерини Юріївни до фермерського господарства «Єнісей» про забезпечення позову. У вказаній заяві просить заборонити фермерському господарству «Єнісей» вчиняти будь-які дії на земельній ділянці площею 9,0694 га, кадастровий номер 4821186000:04:000:0064, яка належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину №756 від 04.12.2020; а також заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії на вказаній земельній ділянці.

Зазначає, що на даний час відповідач має реальну можливість проводити сільськогосподарські роботи на земельній ділянці, яка була нібито була йому передана за оспорюваний договором. Специфікою сільськогосподарських робіт є їх тривалість у часі, тобто якщо роботи по підготовці земельної ділянки та посіву сільгоспкультури були розпочаті влітку, то земельна ділянка буде зайнята під цією культурою аж доти, поки не дозріє врожай. Крім того, таке як «сівозміна» зумовлює обмежене використання сільгоспкультур для посіву наступного сезону. Стверджує, що вищезазначені обставини значно утруднюють або навіть роблять неможливим на деякий час виконання рішення суду в частині усунення перешкод у користуванні позивачем належною йому земельною ділянкою площею шляхом повернення вказаної земельної ділянки від відповідача в разі, якщо позов буде задоволено, а отже його право все одно буде порушено

Учасники процесу не повідомлялися про розгляд заяви, у відповідності до вимог ч.1 ст.153 ЦПК України.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до фермерського господарства «Єнісей», судом встановлено наступне.

Згідно частини 1 статті 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 2 статті 149 ЦПК України, передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені в статті 150 ЦПК України, серед яких є накладення арешту на майно.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

В постанові Верховний Суд від 1 жовтня 2020 року у справі № 524/188/18 зазначив, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття таких заходів призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 17.10.2018 року справа № 183/5864/17-ц.

Згідно висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.09.2019 року у справі № 320/3560/18 (провадження № 61-5051св19), умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Водночас, з поданої заяви не вбачається обґрунтована необхідність у застосуванні забезпечення позову. Суду не надано доказів, що свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду за заявленим позовом. Тобто, вказана обставина лише зазначена у заяві без будь-якого обґрунтування та наведення доказів на підтвердження цього.

Таким чином, суд вважає, що доводи заявника на обґрунтування заявлених вимог є невмотивованими, суперечливими, і такими, що ґрунтуються на припущеннях та не підтверджуються відповідними доказами.

Крім того, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч.10 ст.150 ЦПК України).

Із змісту позовної заяви та заяви про забезпечення позову вбачається, що обраний спосіб забезпечення позову фактично наперед вирішує питання, які стосуються розгляду частини позовних вимог по суті, оскільки беззаперечно пов`язаний з предметом спору, що відповідно до вимог частини 10 статті 150 ЦПК України, є недопустимим. Отже, обраний позивачем спосіб забезпечення позову є тотожним задоволенню частини заявлених вимог, що прямо заборонено процесуальним законом.

Також слід звернути увагу, що відповідно п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

У відповідності з зазначеною нормою, до заходів забезпечення позову належать заборона відповідачеві вчиняти певні дії, тобто конкретні дії.

Отже, допускаючи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти, оскільки заборона відповідачам вчиняти будь-які дії щодо майна, без конкретизації цих дій, свідчить про вжиття судом фактично абстрактних (не конкретних) заходів до забезпечення позов.

Як вбачається з заяви поданої представником позивача, в ній ставиться вимога про заборонення вчиняти будь-які дії на земельній ділянці, тобто заявлені вимоги є не конкретизованими.

При розгляду вказаної справи, суд зважає на Конституційні права громадян, оскільки у Конституції України закріплена ціла низка як гарантій прав та свобод людини та громадянина, які дозволяють кожному громадянину обирати вид своєї поведінки, при цьому вони не можуть бути обмежені, чи якимось іншим чином порушені, судом.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку щодо відсутності обґрунтованих законних підстав для вжиття заходів забезпечення позову, у зв`язку з чим подана заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 149-155, 260 ЦПК України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Данилової Катерини Юріївни про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до фермерського господарства «Єнісей» про скасування державної реєстрації на право оренди земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Березнегуватський районний суд Миколаївської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Дата складення ухвали 13.07.2021 року.

Суддя В. Л. Лященко