Рішення № 98256475, 07.07.2021, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/1032/21

Провадження № 2/132/415/21

РІШЕННЯ

Іменем України

07.07.2021 Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Павленко І.В.

за участю секретаря Олійник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Ковальчук Ірина Валеріївна до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Голд», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича; приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Ковальчук І.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Голд», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича; приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.02.2021 року Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. було вчинено виконавчий напис щодо стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Голд» на загальну суму 50344,87 грн. 19.02.2021 приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Малковою М.В., на підставі виконавчого напису, було відкрито виконавче провадження №64578623. Вищевказаний виконавчий напис вчинений з порушенням закону, а тому є таким, який підлягає скасуванню. Зокрема порушено процедуру вчинення виконавчого напису затвердженого Законом України «Про нотаріат» та Постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 р. №1172.

Позивач в судове засідання не з`явився, однак в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Треті особи-приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Малкова М.В. в судове засідання також не з`явилися, про час та день розгляду справи повідомлені належним чином.

За вказаних обставин суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази по справі, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Терра Банк» було укладено кредитний договір №64677 від 15.06.2012 року. Кредит надається шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позичальника.

В подальшому на підставі ряду договорів про відступлення права вимоги за кредитними договорами право вимоги за вищевказаним кредитним договором перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Голд».

03.02.2021р. приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. було вчинено виконавчий напис щодо стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Голд» на загальну суму 50344,87 грн.

Разом з тим, з врахуванням кредитного договору №64677 від 25.06.2012 року, суд приходить до висновку, що даний виконавчий напис не відповідає вимогам законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року.

Відповідно до ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно із ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1.1., 1.2., 3.2., 3.5. Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року.

Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.

Пунктом 2 Розділу "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 до Переліку, визнано незаконними та нечинними. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року рішення суду залишено без змін.

Згідно з пунктом 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20 травня 2013 року "Про судове рішення в адміністративній справі" визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Таким чином, застосуванню при вирішенні спору підлягає постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 від 29 червня 1999 року в редакції постанови КМУ від 29 листопада 2001 року.

Пунктом 1 зазначеного Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Підпунктом 5.1. пункту 5 глави 16 "Вчинення виконавчих написів" розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, встановлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Таким чином, після скасування внесених постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 до Переліку змін виконавчий напис міг бути вчинений лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дублікату, що має силу оригіналу.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відтак, суд звертає увагу на ту обставину, що кредитний договір №64677 від 25.06.2012 року не є нотаріально посвідченим правочином, а отже не відповідає положенням законодавства про вчинення виконавчого напису.

Сам виконавчий напис має наслідком неможливість його фактичного виконання.

Аналогічних висновків дійшов Верховний суд у Постанові від 12 березня 2020 року у справі №757/24703/18-ц.

Крім того, матеріали справи не містять відомостей про те, що позивачем отримано повідомлення про численні відступлення прав вимоги за кредитним договором, а також повідомлення стягувача про розмір заборгованості.

За вказаних обставин, неотримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавило його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги відповідача. Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Таким чином, під час вчинення виконавчого напису приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. не було отримано увесь необхідний пакет документів згідно з діючим законодавством.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України).

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, вимога позивача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню підлягає до задоволення.

Статтею 133 ЦПК України чітко регламентовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи складаються з витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн та поштових витрат в розмірі 150 грн.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (постанова Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі № 509/550/17-ц, провадження № 61-11518св19).

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивачем на обґрунтування понесення витрат на правову допомогу, надано лише попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат та копію договору про надання правової допомоги. Проте, фактичні витрати позивача на професійну правничу допомогу не підтвердженні доказами, зокрема відповідними квитанціями чи будь-якими іншими платіжними документами, тому суд прийшов до висновку про відмову у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

На підтвердження доказів несення поштових витрат позивачем надано фіскальні чеки на суму 26 грн від 23.02.2021 та 32 грн від 23.02.2021. Тому поштові витрати складають 58 грн, які і підлягають стягненню на користь позивача.

Враховуючи, що позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1362 грн (908 грн судові витрати по сплаті судового збору за позовну вимогу немайнового характеру та 454 грн судові витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову) .

На підставі вищевикладеного, та керуючись ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 від 29 червня 1999 року в редакції постанови КМУ від 29 листопада 2001 року, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року, ст. ст. 4, 76-81, 89, 141, 263-265, 280-289, 353 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис, вчинений в м.Житомир 03.02.2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича і зареєстрованим в реєстрі за №19886 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Голд» заборгованість за кредитним договором №64677 від 25.06.2012 року в розмірі 50344,87 грн таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Голд» в дохід держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1362 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Голд» на користь ОСОБА_1 поштові витрати в розмірі 58 грн.

Решту судових витрат, пов`язаних з розглядом справи залишити за позивачем.

В іншій частині позовних вимог відмовити в зв`язку з їх безпідставністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя