Ухвала суду № 98255442, 12.07.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/5516/20

Провадження № 2-др/202/18/21

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2021 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Пеки Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Синиченка Юрія Вікторовича про ухвалення додаткового рішення поцивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива 2014», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Золотий Колос», ОСОБА_2 , про визнання договору поруки недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроскоп інтернешнл», Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива 2014» про визнання договору поруки недійсним. В ході розгляду справи були уточнені позовні вимоги та визначені строни по справі.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2021 року узадоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива 2014», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Золотий Колос», ОСОБА_2 , про визнання договору поруки недійсним – відмовлено.

29.06.2021 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Синиченко Ю.В. подано заяву про ухвалення додаткового рішення поцивільній справі, яка протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.06.2021 року передана судді Слюсар Л.П.

В заяві вказав, що після отримання рішення по справі встановлено наявність відразу трьох передбачених ст.270 ЦПК України самостійних підстав для ухвалення судом додаткового рішення, кожна з яких являється самостійною підставою для ухвалення додаткового рішення навіть без врахування інших підстав. Так, суд не ухвалив рішення стосовно позовної вимоги про недійсність договору поруки через наявність дефекту (незаконності) змісту договору, що полягає в невизначеності строку виконання та дії договору (ч.1 ст.203 ЦК України, ч.1 ст.631 ЦК України). Так, в повторній уточненій позовній заяві від 26 грудня 2020 року було жирним шрифтом чітко визначено та пронумеровано три правові підстави для визнання оспорюваного договору поруки недійсним, дві з яких (перша та третя) пов`язані з наявністю дефектів змісту оспорюваного договору (ч.1 ст.203, ч.1 ст.628, ч.1 ст.631 ЦК України) і тільки одна (друга) підстави пов`язана з дефектом волі (ч.5 ст.203 ЦК України). На думку заявника, суд розглянув позовні вимоги виключно з підстав наявності дефекту волі (ч.3, ч.5 ст.205 ЦК України) та поза увагою залишено позовну вимогу про наявність дефекту (незаконності) змісту договору, що полягає в невизначеності строку договору (ч.1 ст.203 ЦК України). Вказав, що суд ухвалив рішення стосовно інших позовних вимог з порушенням норм процесуального права та не вирішив питання про судові витрати по справі, оскільки в резолютивній частині рішення від 27 травня 2021 року про розподіл судових витрат нічого не зазначено, хоча при поданні позовної заяви позивач сплачував судовий збір. Так, в мотивувальній частині рішення суд зазначив, що «відповідно до ст.141 ЦПК України оскільки позивачу відмовлено в позові, то судові витрати не відшкодовуються». Вказав, що йому добре відомі приписи статті 141 ЦПК України, але в них нічого не сказано про те, що в разі відмови в позові суд в резолютивній частині рішення не повинен зазначити про розподіл судових витрат.

В судове засідання сторони не заявилися. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.270 ЦПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, доходить наступного висновку.

Відповідно до п.1, п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.5 ст.270 ЦПК України, додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Як встановлено в судовому засіданні, рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2021 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива 2014», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Золотий Колос», ОСОБА_2 , про визнання договору поруки недійсним в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

29.06.2021 року представником позивачаОСОБА_1 - адвокатом Синиченко Ю.В. подано заяву про ухвалення додаткового рішення поцивільній справі. Просив суд ухвалити у справі додаткове рішення, яким вирішити та на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.215, ст.ст.251-253, ч.1 ст.628, ч.1 ст.631 ЦК України задовольнити позовну вимогу про визнання недійсним договору поруки від 14 березня 2019 року через наявність дефекту (незаконності змісту), що полягає в невизначеності строку виконання та дії вказаного договору, а також вирішити питання про розподіл судових витрат між сторонами.

Як вбачається із ухваленого рішення по справі, судом розглянуті позовні вимоги позивача про визнання недійсним договору поруки як по змісту правочину - сукупністю його умов, які узгоджені сторонами правочину, так і строку договору (ч.1 ст.203 ЦК України, ч.1 ст.631 ЦК України) та позивачу відмовлено в позові.

Щодо посилання заявника, як на підставу ухвалення додаткового рішення, порушення норм процесуального права, які допущені на його думку при ухваленні рішення, зокрема про закінчення розгляду справи за відсутності представника позивача, виходу до нарадчої кімнати та відсутності вступної та резолютивної рішення, суд виходить з того, що підстави та мотивування ухвалення рішення за відсутністю учасників процесу містяться в тексті самого рішення та підтверджуються протоколами судового засідання та відповідно зазначені посилання не є підставою для ухвалення додаткового рішення, а є підставою для апеляційного оскарження.

Щодо зазначеної заявником підстави для ухвалення додаткового рішення по справі, яка полягає у не зазначенні в резолютивній частині рішення від 27 травня 2021 року про розподіл судових витрат, то суд виходить з наступного.

Як вбачається із повторно уточненої позовної заяви, позивач зазначає про попередній розрахунок судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи в сумі 4840,80 грн., в тому числі 840,80 грн. – сплата судового збору за подання позову до суду і 4000 грн. на сплату професійної правничої допомоги.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається:

1)у разі задоволення позову – відповідача;

2)у разі відмови в позові – на позивача;

3)у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача, то судові витрати позивачу не відшкодовуються, про що і зазначено в мотивувальній частині рішення суду від 27.05.2021 року. В резолютивні частині рішення суду згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначаються судові витрати по справі в разі розподілу судових витрат, що в даній справі не здійснюється.

Виходячи із вищевикладеного, оскільки рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, при ухвалені рішення судом розглянуті всі позовні вимоги, то суд не вбачає законних підстав для ухвалення додаткового рішення по справі та вимушений в задоволенні заяви відмовити.

Керуючись: ст.141, 246, 270 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Синиченка Юрія Вікторовича про ухвалення додаткового рішення поцивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива 2014», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Золотий Колос», ОСОБА_2 , про визнання договору поруки недійсним - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, шляхом подачі у 15-ти денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Л.П. Слюсар