Рішення № 98254240, 02.07.2021, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/2763/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2021 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Кулініча Я. В.

з секретарем Грищенко Н. А.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Пашинської А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинення дій та стягнення моральної шкоди , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо переведення та здійснення нарахування пенсії державного службовця по інвалідності другої групи; визнати дії (бездіяльність) відповідача щодо розгляду його заяв про порушення законодавства протиправними; зобов`язати Овруцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перевести його та виплачувати з 05.08.2016 пенсію державного службовця по інвалідності другої групи відповідно до п.2, п.10, п.12 розділу ХІ Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» в розмірі 60 відсотків від заробітку, з якого сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, щомісячно в сумі 8550 грн. 43 коп. та провести її виплати, починаючи з 05.08.2016 з урахуванням вже виплачених сум пенсії, а також просить стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 100000 грн. та понесені додаткові витрати на оплату судово-психологічної експертизи в сумі 6072,00 грн.. Мотивуючи тим, що відповідачем неналежно виконано судове рішення у справі 286/3503/16-а, яким пенсійний орган було зобов`язано перевести його з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до пунктів 2, 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ, зокрема, пенсія державного службовця призначена із дати набрання рішенням законної сили, а не з дати звернення із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший. Пенсія обрахована без урахуванням всіх складових заробітної плати, на які було нараховано страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зокрема при перерахунку пенсії не враховано суму виплат у розмірі 55 698,66 грн за липень 2016 року. Позивач стверджує, що неналежне виконання пенсійним органом своїх прямих обов`язків з призначення та перерахунку пенсії завдало йому моральних страждань, розмір яких оцінюється у 100 000 грн..

Ухвалою судді Овруцького районного суду Житомирської області від 27.10.2021 року замінено у справі відповідача Овруцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області його правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Тобто, право на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів є невід`ємним правом фізичних і юридичних осіб, гарантованим Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Постановою Овруцького районного суду від 06.03.2017 було визнано дії Овруцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 в переведенні його з пенсії призначеної по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця по інвалідності другої групи протиправними та зобов`язано Овруцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії інваліда другої групи, призначеної йому відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця по інвалідності другої групи, відповідно до п.2, п.10, п.12 розділу ХІ Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення».

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017 вказану постанову було залишено без змін.

19.07.2017 року позивач звернувся із заявою до відповідача з питань невиконання вищевказих рішень судів та не призначення йому пенсії по інвалідності другої групи (а.с.11 Том 1).

Листом від 11.08.2017 року №4974/03 відповідач надано відповідь на вказане письмове звернення позивача. При цьому, йому повідомлено, що в постанові Овруцького районного суду від 06.03.2017 та ухвалі Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017 не зазначено з якої дати необхідно перевести його на пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про державну службу», тому відповідний перерахунок був проведений з дати набрання законної сили постановою суду, тобто з 03.04.2017. Розмір пенсії з вказаної дати становить 5765,50 грн.. Для розрахунку пенсії враховано посадовий оклад, ранг, надбавку за вислугу років станом на 02.08.2016 та надбавки за високі досягнення праці, а також премії з 01.05.2016 по дату звільнення, крім компенсації за невикористані відпустки за період роботи з 01.08.2012 по 31.07.2016 (а.с.13 Том 1 ).

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 11.06.2018 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного суду адміністративного суду від 12.12.2018 року, адміністративний позов ОСОБА_1 у даній справі задоволено частково. Визнано протиправними дії Овруцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності, призначеної згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця по інвалідності 2 групи згідно ст.37 Закону України «Про державну службу» з дати звернення та з врахуванням для перерахунку пенсії всіх виплат. Зобов`язано Овруцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 05.08.2016 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії державного службовця по інвалідності другої групи за нормами ст. 37 Закону України «Про Державну службу» від 10.12.1995 в розмірі 60 відсотків від сум заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з яких були нараховані та сплачені страхові внески або єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з врахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та інших виплат, які зазначено в довідках виданих Державною фінансовою інспекцією в Житомирській області від 02.08.2016. Стягнуто з Овруцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 54000 грн..

На виконання вказаного рішення суду позивачу було проведено перерахунок пенсії по інвалідності другої групи за нормами ст. 37 ЗУ «Про державну службу» від 10.12.1995 року з 05.08.2016 року в розмірі 60 відсотків від сум заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з яких були нараховані та сплачені страхові внески або єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з врахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та інших виплат, які зазначені в довідках виданих Державною фінансовою інспекцією в Житомирській області від 02.08.2016 року. Для розрахунку пенсії враховано оклад, ранг, надбавку за вислугу років станом на 02.08.2016 року та надбавки за високі досягнення праці і премії з 01.05.2016 року по дату звільнення, компенсацію за невикористану відпустку та грошову допомогу за останній рік. Розмір середньомісячної заробітної плати склав 10380,66 грн.. Загальна сума пенсійної виплати з 05.08.2016 року становить 6455,98 грн.. Загальна сума доплати по перерахунку пенсії з 05.08.2016 року по 31.03.2019 року складає 44540,91 грн. (а.с.93 -95 Том 2).

Постановою Верховного суду від 17.09.2020 року рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 11.06.2018 року та постанову Сьомого апеляційного суду адміністративного суду від 13.12.2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний суд зазначив, що крім наведених складових заробітної плати, які мають враховуватися при обчисленні розміру пенсії позивача, у довідці №06-11-21/3787 від 02.08.2016, виданій ДФІ в Житомирській області, зазначено суму виплат за липень 2016 року у розмірі 55 698,66 грн.. Однак, правову природу виплат в означеній сумі, та чи входять ці виплати до системи оплати праці державних службовців, з якої обраховується пенсія, суд не встановив.

У зв`язку з цим, 29.09.2020 року відповідачем зроблено перерахунок пенсії позивача. Розмір середньомісячної заробітної плати склав 9229,56 грн.. Загальна сума пенсійної виплати з 01.10.2020 року становить 5765,50 грн.(а.с.224 Том 2).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які виникли, суд зазначає наступне.

Відповідно до наказу державної фінансової інспекції Житомирської області №59-о від 10.06.2016 року ОСОБА_1 було надано компенсацію за невикористані відпустки за період роботи з 01.08.2012 року по 31.07.2016 року (а.с.44-45 Том 2).

За змістом ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про Державну службу» пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України "Про оплату праці" визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

В ч.2 ст. 33 Закону України "Про державну службу" встановлено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Відповідно до ч.1 ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Згідно ст. 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що отримані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.

Разом з цим, суд зазначає, що грошова компенсація за невикористані дні відпустки є одноразовою виплатою, яка, хоча і включається до фонду заробітної плати (додаткового), проте є виплатою за невідпрацьований час, має іншу правову природу та відноситься до разових платежів; не пов`язана з виконанням позивачем своїх службових обов`язків і має компенсаційний характер, пов`язаний, як правило, із фактом звільнення працівника та наявністю невикористаних днів відпустки. Відповідно грошова компенсація за невикористані дні відпустки не враховується при обчисленні розміру пенсії.

Проте, матеріальна допомога на оздоровлення з якої сплачені страхові внески, що підтверджується довідками Державної фінансової інспекції в Житомирській області від 02.08.2016 року, включається до складу заробітної плати державного службовця та враховується при обчисленні розміру його пенсії.

Однак, як встановлено в судовому засіданні здійснюючи перерахунок пенсії позивача з 01.10.2020 року, відповідач не включив до її розміру суму матеріальної допомоги на оздоровлення.

З огляду на те, що функції щодо нарахування розміру пенсії віднесено до компетенції відповідача, суд не уповноважений здійснювати розрахунок сум виплат, а тому у вказаній частині вимоги задоволенню не підлягають.

Не підлягають також до задоволення вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо переведення та здійснення нарахування пенсії державного службовця по інвалідності другої групи та визнання дії (бездіяльність) відповідача щодо розгляду його заяв про порушення законодавства протиправними, оскільки на момент ухвалення судом рішення позивача переведено на пенсію державного службовця по інвалідності другої групи та проведено перерахунок пенсії.

В частині вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди суд звертає увагу на наступне.

Згідно ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зі змісту вказаної норми слідує, що у такому порядку розглядаються адміністративним судом вимоги про відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди. Основною умовою такого розгляду є те, щоб така вимога була заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин і якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Пленум Верховного Суду України в п.п.3, 5 постанови № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснив, що моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В ст. 107 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено відповідальність Пенсійного фонду, його органів та посадових осіб за порушення у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов`язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У п. 10 постанови від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави.

Згідно ст. 124 Конституції України та п.5 ч.3 ст.2 та ст.14 КАС України судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

У правовідносинах, що склалися між сторонами, встановлено протиправну бездіяльність відповідача, яка була пов`язана із відмовою позивачу в переведенні його з пенсії призначеної по інвалідності, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця по інвалідності другої групи, яка встановлена рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, а також несвоєчасним та неналежним їх виконанням.

За таких обставин, оскільки неможливість для позивача отримати пенсію, і на яку в нього відповідно були законні очікування, в порядку та розмірі визначеному законом, протягом тривалого строку становить втручання у його право на мирне володіння своїм майном, суд приходить до висновку, що через душевні страждання, які позивач зазнав у зв`язку з несвоєчасним та неналежним виконанням рішення з вини посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, за дії (бездіяльність) яких держава несе відповідальність відповідно до ст. 56 Конституції України, ст. ст. 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України, позивач має право на відшкодування йому за рахунок держави моральної шкоди.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Таким чином, оскільки відповідачем, який є органом виконавчої влади, допущено протиправні дії відносно позивача, то останній є суб`єктом завдання шкоди при здійсненні владно-адміністративних повноважень.

Позивачем на обґрунтування розміру заподіяної йому моральної шкоди надано висновок експерта судово-психологічної експертизи від 05.02.2018 року (а. с. 52-71 Том 1).

За результатами психологічного обстеження ОСОБА_1 було встановлено, що глибина його моральних страждань значно виражена, тобто під час травмуючих подій він переживав значний душевний біль, суттєві фізичні страждання, тривалий час відчував тривогу, страх, гнів, обурення та приниження, які мали руйнівну силу для його повноцінного фізичного та психологічного функціонування. При цьому його немайнові втрати не є непоправними та можуть минути через деякий час після отримання компенсації.

Експерт у висновку звернув увагу на такі приватні критерії, які обгрунтовують позовні вимоги ОСОБА_1 , зокрема: порушення нормальних життєвих зв`язків. Так, від дій заподіювачів шкоди були порушені окремі права підекспертного, а саме: він був позбавлений справедливої, з його точки зору, пенсії, і відповідно, умов для нормальної життєдіяльності. Внаслідок цього у нього знизився рівень самооцінки, виникло почуття непотрібності, безпомічності та страх за майбутнє. Це суттєво порушило якість життя його сім`ї; громадянські права; він втратив довіру до державних органів; погіршення відносин з оточуючими людьми. Так, під час бесіди з психологом підекспертний вказав, що досліджувані події призвели до того, що він став дратівливим, нестриманим, у нього погіршилися стосунки з друзями, родичами, знайомими, сусідами; індивідуальні особливості підекспертного, а саме: незначна вираженість таких механізмів особистісного захисту, як витіснення або дистанціювання, фіксованість на негативних емоціях. Зазначені особливості призводять до загостреного переживання подій навколишньої дійсності. Тобто, підекспертний весь час в період суду та конфлікту з Пенсійним фондом України знаходився в стані емоційної напруги, фрустрації. Подібний стан, якщо і не викликав в даний час будь-яких психічних або виражених соматичних розладів, з високою ймовірністю може бути причиною подібних розладів в майбутньому.

Крім цього, необхідно враховувати особливості конкретного випадку, а саме: генералізований вплив досліджуваних подій на сім`ю підекспертного.

Оскільки матеріальний достаток залежав від доходів підекспертного, його переживання включали не лише страх за його майбутнє, а і за долю сім`ї.

Таким чином, враховуючи позицію підекспертного відносно суми відшкодування його моральних страждань, обставин справи та особливостей конкретного випадку, експерт вважає, що сума заявленого ОСОБА_1 грошового еквіваленту моральних страждань, спричинених йому є обґрунтованою.

Виходячи з викладеного, експерт визначив, що досліджувана ситуація призвела до значного зниження якості життя ОСОБА_1 , був порушений його психологічний стан та соціальне функціонування. Поганий психологічний стан, в свою чергу, відобразився на погіршенні його здоров`я.

Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Суд, оцінюючи обставини справи та характер спірних правовідносин у їх сукупності, виходячи із вимог розумності і справедливості, приходить до висновку, що в даному випадку, моральна шкода підлягає відшкодуванню в розмірі 50000 грн..

ОСОБА_1 було понесено витрати за проведення судово-психологічної експертизи в сумі 6000 грн., про що свідчать копії рахунку-фактури №108/12 від 08.12.2017 та квитанції № NONK534846 від 11.12.2017 року, а тому з відповідача слід стягнути на користь останнього 3000 грн. (6000 х 50%=3000 грн.) судових витрат за проведення експертизи.

Шо стосується сплачених позивачем 72,00 грн. комісії за послуги банку, то зазначені витрати, не належать до судових витрат, передбачених ст. 132 КАС України.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», а тому судовий збір в сумі 960,00 грн. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог.

Керуючись ст. ст. 6-9, 19-20, 77, 78, 139, 243- 245, 293 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01.10.2020 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії державного службовця по інвалідності другої групи за нормами ст. 37 Закону України «Про Державну службу» від 10.12.1995 в розмірі 60 відсотків від сум заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з яких були нараховані та сплачені страхові внески або єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з врахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, які зазначено в довідках виданих Державною фінансовою інспекцією в Житомирській області від 02.08.2016 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, що знаходиться в м. Житомир по вул. О. Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341, на користь ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , моральну шкоду в сумі 50000 грн..

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, що знаходиться в м. Житомир по вул. О. Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3000 грн..

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області що знаходиться в м. Житомир по вул. О. Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 1355934, в дохід держави судовий збір в сумі 960,00 грн..

На рішення суду до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Овруцький районний суд Житомирської області може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Я. В. Кулініч

Повний текст рішення складено 12 липня 2021 року