Постанова № 98254043, 08.07.2021, Харківський районний суд Харківської області

Справа №643/1264/20

Провадження по справі №2-а/635/18/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Бобко Т.В.,

секретар судового засідання – Полоз М.М.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

представник позивача – ОСОБА_2 ,

відповідач – поліцейський роти №5 батальйону №4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції сержант поліції Ямшинський Олег Олександрович,

відповідач – Департамент патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Харківській області,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти №5 батальйону №4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Ямшинського Олега Олександровича, Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Харківській області про визнання дій відповідача протиправними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.

Позивач пред`явив до суду позов шляхом подання адміністративної позовної заяви, яким просив визнати дій відповідача поліцейського роти №5 батальйону №4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Ямшинського Олега Олександровича протиправними та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1993027 від 18 січня 2020 року відносно ОСОБА_1 .

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що постановою поліцейського роти №5 батальйону №4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Ямшинського Олега Олександровича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1993027 від 18 січня 2020 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень за порушення ним вимог п.п. 2.3, 2.4, 2.9 та 4.3 ПДР України. У вказаній постанові не зазначено, за якою саме статтею КУПАП позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, що є порушенням вимог ст. 283 КУпАП. Також в постанові не зазначений порядок її оскарження. Позивач вважає постанову поліцейського незаконною, протиправною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав. Так, 18 січня 2020 року приблизно о 15 годині 00 хвилин позивач на автомобілі ВАЗ 21101 реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався по пров. Льва Ландау, на вимогу поліцейського зупинити автомобіль, позивач зупинився. Поліцейський почав вимагати у позивача надати документи на право керування, зазначивши, що останній рухався не пристебнутим ременем безпеки, на що позивач зазначив, що це не може бути причиною зупинки. Однак поліцейські жодним чином не відреагували на твердження позивача, продовжували вимагати документи, а потім взагалі, перевищуючи свої службові повноваження, витягнули позивача з автомобіля, на що позивач вказав на їх незаконні дій, однак все одно надав документи, опору не чинив та викликав співробітників поліції за номером «102». На місці події було три екіпажа 5052, 5011 та 5004. Позивача направили до лікарні для проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння, зазначивши, що останній знаходиться у такому стані. Після огляду на стан сп`яніння, лікарем був наданий висновок, відповідно до якого ознак наркотичного сп`яніння у позивача виявлено не було. Позивач вважає, що відповідачем не надано жодних документів на підтвердження факту порушення ним ПДР України.

Аргументи учасників справи.

27 лютого 2020 року поліцейський роти №5 батальйону №4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції сержант поліції Ямшинський Олег Олександрович надав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на наступні обставини. Так, 18 січня 2020 року о 16 годині 04 хвилин ним було винесено постанову серії АЕК №1993027 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме за те, що ОСОБА_1 18 січня 2020 року о 14 годині 40 хвилин за адресою: м. Харків, пров. Льва Ландау, 215, керуючи транспортним засобом ВАЗ 21101 реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час руху користувався засобами зв`язку, тримаючи у руці мобільний телефон та розмовляючи по ньому, чим порушив вимоги п. 2.9д ПДР України, не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив вимоги п. 2.3в ПДР України, на транспортному засобі не працювали стоп сигнали, чим поршуив вимоги п. 31.4.3а РДР України, на вимогу поліцейського не пред`явив для перевірки документи, передбачені п. 2.1 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Відповідач зазначив, що керуючись вимогами ч. 1 ст. 126 КУпАП, ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» та п. 2.4 ПДР України, водій на вимогу працівника поліції зобов`язаний пред`являти документи, зазначені у п. 2.1 ПДР України у будь-якому випадку при законності дій поліцейського. Всупереч твердженням позивача, постанова ЕАК №1993027 від 18 січня 020 року повністю відповідає законодавчим вимогам, містить всі необхідні реквізити, до постанови доданий відеозапис з відеореєстратора та відеозапис за нагрудних камер поліцейських ХП 01930 та ХА 02345, на зворотній стороні постанови містяться роз`яснення прав особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, роз`яснений порядок сплати штрафу та порядок оскарження постанови. Відповідач зазначив, що при винесенні оскаржуваної постанови, керувався ПДР України, нормами КУпАП, в постанові чітко описане правопорушення, яке було скоєно, а тому він діяв в межах повноважень і не порушував норм матеріального та процесуального права. Факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, повністю підтверджується наданим до відзиву відеозаписом, який зазначений в оскаржуваній постанові. В обґрунтування своєї позиції посилався на постанову Верховного Суду від 25 вересня 2019 року по справі№635/19283/17. З приводу позовних вимог в частині визнання дій відповідача протиправними відповідач також заперечував, оскільки під час розгляду справи судом оцінюється складена постанова за змістом, формою, зясовується наявність доказів, які б свідчили про вчинення особою правопорушення, відповідність призначеного адміністративного стягнення, та на підставі сукупності зазначених факторів приймається відповідне рішкння.

Участь сторін та інших учасників справи.

Позивач та його представник – адвокат Головашич Ю.О. у судове засідання не з`явились, були повідомленими про день, час та місце розгляду справи належним чином, про причини свого неприбуття не повідомили.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Харківській області у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином у порядку ст. 268 КАС України.

Відповідач - поліцейський роти №5 батальйону №4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції сержант поліції Ямшинський Олег Олександрович, у судове засідання не з`явився, 31 травня 2021 року подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Виходячи з вимог ст.ст. 205, 268 КАС України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Рух справи

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 29 січня 2020 року провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 09 липня 2020 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського Управління патрульної поліції в Харківській області сержанта поліції Ямшинського Олега Олександровича про визнання протиправними дій, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення передано на розгляд Харківського районного суду Харківської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 вересня 2020 року вищевказану адміністративну справу передано в провадження суді Бобко Т.В.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 30 вересня 2020 року адміністративну справу прийнято до провадження судді Харківського районного суду Харківської області Бобко Т.В., розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 26 січня 2021 року клопотання представника позивача Головашич Юлії Олександрівни про залучення співвідповідача по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського Управління патрульної поліції в Харківській області сержанта поліції Ямшинського Олега Олександровича про визнання протиправними дій, скасування постанови про накладення адміністративного стягненнязадоволено, до участі у справі в якості співвідповідача залучений Департамент патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Харківській області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

18 січня 2020 року поліцейським УПП в Харківській області сержантом поліції Ямшинським О.О. винесено оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1993027, зі змісту якої слідує, що ОСОБА_1 18 січня 2020 року о 14 годині 40 хвилин, керуючи автомобілем ВАЗ 21101, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по пров. Льва Ландау, 215 м. Харкова, під час руху користувався засобами зв`язку, тримаючи їх в руці, а саме розмовляв по мобільному телефону, чим порушив вимоги п. 2.9д ПДР України, не був пристебнутим ременем безпеки, чим порушив вимоги п. 2.3в ПДР України, на транспортному засобі не працювали стоп сигнали, чим порушив вимоги п. 31.4.3 ПДР України та не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством – ліцензійної картки на транспортний засіб, а також полісу (договору) обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 2.4а ПДР України.

Вказаною постановою до позивача застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Позивач заперечує обставини вчинення ним адміністративних правопорушень, викладені в оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення, а також як на підставу протиправності винесеної постанови, посилається на невідповідність оскаржуваної постанови вимогам ст. 283 КУпАП.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.

Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення Правил дорожнього руху (частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, частина перша друга і четверта статті 126). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно ч.4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Статтею 283 КУпАП зокрема визначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.

У випадках, передбачених законодавством України, про захід стягнення робиться відповідний запис на протоколі про адміністративне правопорушення або постанова оформляється іншим установленим способом.

Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначені Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015р. за № 1395 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853) ( далі - Інструкція № 1395).

Пунктом 4 р.1 Інструкції № 1395 передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП.

З матеріалів справи вбачається, що справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 була розглянута безпосередньо на місці вчинення правопорушення без складення протоколу про адміністративне правопорушення, що відповідає вимогам ст.258 КУпАП, а також змісту Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395.

Разом з тим, зі змісту оскаржуваної постанови в порушення вимог ч. 2 ст. 283 КУпАП не вбачається зазначення органом, що її виніс, нормативного акту, що передбачає відповідальність за адміністративні правопорушення, які інкримінуються ОСОБА_1 .

Так, зі змісту вказаної постанови, слідує, що ОСОБА_1 18 січня 2020 року о 14 годині 40 хвилин, керуючи автомобілем ВАЗ 21101, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по пров. Льва Ландау, 215 м. Харкова, під час руху користувався засобами зв`язку, тримаючи їх в руці, а саме розмовляв по мобільному телефону, чим порушив вимоги п. 2.9д ПДР України, не був пристебнутим ременем безпеки, чим порушив вимоги п. 2.3в ПДР України, на транспортному засобі не працювали стоп сигнали, чим порушив вимоги п. 31.4.3 ПДР України та не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством – ліцензійної картки на транспортний засіб, а також полісу (договору) обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 2.4а ПДР України.

Відповідно до вимог п. 2.9д ПДР України, водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв`язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання). Згідно п. 2.3в ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів. Відповідно до п. 31.4.3 ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу. Згідно п. 2.4а ПДР України, На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1., відповідно до якого водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту — технічний талон); у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв — дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах — дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції; на маршрутних транспортних засобах — схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів — документацію відповідно до вимог спеціальних правил, що визначаються Європейською Угодою про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (далі — спеціальні правила) (пункт змінено 11.11.2020); чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення); у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака Розпізнавальний знак "Інвалід" «Водій з інвалідністю» — документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності). При цьому, відповідальність за порушення вказаних вимог Правил Дорожнього Руху України, передбачена різними статтями КУпАП, зокрема ч. 1 ст. 121 (керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світллових приладів чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється), ч. 5 ст. 121 (порушення правил користування ременями безпеки), ч. 2 ст. 122 (користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями , що дозволяють вести перемови без допомоги рук), ч. 1 ст. 126 КУпАП України (керування транспортним засобом особою, яка не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).Отже, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що фактично ОСОБА_1 інкримінується вчинення чотирьох окремих адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена різними статтями закону про адміністративну відповідальність, при цьому санкції таких статей передбачають різні за суворістю міри адміністративного стягнення. Як вже зазначалось вище судом, оскаржувана постанова не містить зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за адміністративні правопорушення, які інкримінуються ОСОБА_1 . При цьому, у зв`язку з відсутністю оригіналу оскаржуваної постанови в матеріалах справи та наявністю в матеріалах справи її копії, яка була долучена позивачем до позову і не відображала всього тексту постанови, судом, виходячи з вимог ч. 4 ст. 9 КУпАП, було запропоновано учасникам справи надати оригінал оскаржуваної постанови. На виконання вказаних вимог відповідачем – поліцейським Ямшинським О.О. була надана копія оскаржуваної постанови, зі змісту якої також не вбачається зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за адміністративні правопорушення, які інкримінуються ОСОБА_1 . Оригінал оскаржуваної постанови сторонами суду наданий не був. Доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, в тій частині, що на позивача було накладено стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, тобто за не пред`явлення позивачем на вимогу поліцейського документів, передбачених п. 2.1 ПДР України, не підтверджені жодними доказами. Відповідно до вимог ст. 36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень. Постанова не містить відомостей щодо прийняття органом, що склав постанову, будь-яких рішень з приводу порушення позивачем вимог п.п. 2.9д, 2.3в та 31.4.3 ПДР України, про що також зазначено в оскаржуваній постанові, а тому, враховуючи, що санкція статей закону про адміністративну відповідальність, які передбачають відповідальність за порушення вказаних вимог ПДР України, і за вчинення яких передбачені суворіша міра адміністративного стягнення, ніж санкцією ч. 1 ст. 126 КУпАП, доводи відповідача про накладення штрафу з урахуванням вимог ст. 36 КУпАП не ґрунтуються на нормах закону та є безпідставними. Зі змісту оглянутих в судовому засіданні відеозаписів з нагрудних камер поліцейського також не можливо встановити вказані обставини.

Крім того, суд враховує також наступні обставини.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху (далі - ПДР), затверджені постановою КМ України від 10 жовтня 2001 року №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 цього Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

В оскаржуваній постанові наявне посилання на відеозаписи з бодікамер ХА01930, ХА02345, що відповідає вимогам Закону України «Про Національну поліцію» та узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13 лютого 2020 року у справі № 524/9716/16-а. Враховуючи викладене, суд вважає про відсутність підстав щодо визнання вказаного доказу недопустимим та надає оцінку йому у сукупності з іншими доказами відповідно до вимог ст. 90 КАС України.

Згідно зі ст. 279 КУпАП, посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Як вбачається зі змісту оглянутих в судовому засіданні відеозаписів з нагрудних камер поліцейського, на неодноразові прохання позивача надати докази на підтвердження вчинення ним адміністративних правопорушень, таких доказів поліцейськими позивачу надано не було.

Не вбачається зі змісту відеозаписів і те, що працівниками поліції позивачу були роз`яснені права та обов`язки позивачу, в тому числі право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, право звертатися з клопотаннями та заявами, надавати пояснення по суті правопорушення.

Посилання відповідача ОСОБА_3 на те, що права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, роз`яснені в самій постанові, як і порядок оскарження постанови є безпідставними, оскільки таке зазначення в оскаржуваній постанові жодним чином не звільняє посадову особу, що розглядає справу, від обов`язку роз`яснити права та обов`язки особам, які беруть участь у справі саме під час її розгляду, що прямо передбачено вимогами ст. 279 КУпАП.

Натомість, суд не приймає до уваги і доводи позивача щодо незазначення в оскаржуваній постанові порядку її оскарження, оскільки такі доводи повністю спростовується змістом вказаної постанови.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу.

Як вже зазначалося вище, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Суд вважає за необхідне зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

Незазначення в оскаржуваній постанові нормативного акту, що передбачає відповідальність за адміністративні правопорушення, які інкримінуються ОСОБА_1 , а також відсутність даних щодо прийняття рішень з приводу всіх інкримінованих останньому порушень ПДР України за результатами розгляду справи, позбавляє суд можливості встановити, чи була оскаржувана постанова прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність вищевказаним критеріям, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення посадовою особою не було дотримано встановленого законом порядку її винесення, а тому вона підлягає скасуванню у судовому порядку з підстав порушення процедури розгляду адміністративного матеріалу.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Згідно з п.2 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

Враховуючи, що відповідачем не доведена правомірність винесення оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, тому вважає за необхідне постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1993027 від 18 січня 2020 року відносно ОСОБА_1 скасувати. Враховуючи, що підставою скасування оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення є порушення відповідачем процедури розгляду справи, наявність або відсутність вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, судом не встановлювались, у зв`язку з чим суд не надає оцінку доводам сторін, наданих ними по суті правопорушення. Враховуючи викладене, з урахуванням встановлених КАС України завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність надіслання справи про адміністративне правопорушення у відношенні позивача на новий розгляд до компетентного органу, а саме - до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції.

Разом з тим, в ході судового розгляду позивачем не доведено протиправність дій відповідача, не надано на підтвердження вказаних обставин і жодних доказів. Посилання позивача на те, що працівники поліції діяли незаконно, коли примусово витягнули його з автомобіля не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Оглянуті в судовому засіданні відеозаписи з нагрудних камер поліцейського жодним чином не підтверджують вказані обставини, як і не свідчать про вчинення поліцейськими будь-яких інших протиправних дій відносно позивача ОСОБА_4 . Виходячи з наведеного, суд відмовляє у задоволенні позову в частині визнання протиправними дій відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 5, 7, 8, 9, 72-78, 241-246, 286, 293 КАС України, суд –

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до поліцейського роти №5 батальйону №4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Ямшинського Олега Олександровича, Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Харківській області про визнання дій відповідача протиправними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності– задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1993027 від 18 січня 2020 ркоу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 направити на новий розгляд до Управління патрульної поліції в Харківській області.

У задоволенні вимог про визнання дій відповідача протиправними – відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: поліцейський роти №5 батальйону №4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції сержант поліції Ямшинський Олег Олександрович, код ЄДРПОУ 40108646, юридична адреса: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315.

Відповідач : Департамент патурльної поліції в особі Управління патрульної поліції в Харківській області, код ЄДРПОУ 40108646, юридична адреса: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315.

Суддя Т.В.Бобко