Ухвала суду № 98249004, 09.07.2021, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

КП № 236/1038/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.07.2021м. Лиман

Краснолиманський міський суд Донецької області, у складі:

головуючої судді - Сердюк Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Безорчук А.О.,

сторін кримінального провадження:

прокурора - Хмельової Н.А,

обвинувачених - ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2

захисників - Поляцько О.Ю.,

Попкової О.В.,

потерпілого - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лиман кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015050420000643 від 09 липня 2015 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Слов`янськ Донецької області, українки, громадянки України, заміжньої, з вищою освітою, маючої на утриманні двох неповнолітніх дітей, яка зареєстрована та проживає за адресою : АДРЕСА_1

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м.Чита Російської федерації, українки, громадянки України, з вищою освітою, вдови, пенсіонерки за віком, яка зареєстрована та проживає за адресою : АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 137 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно наказу директора Слов`янського Благодійного Фонду соціальної опіки дитини «Вітрила надії» (ЄДРПОУ 26127962, юридична адреса та адреса фактичного розташування: Донецька область, місто Слов`янськ, вулиця Серафімовича, будинок № 62-А) №64-14 від 16.01.2014 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була прийнята на посаду соціального працівника.

Відповідно до посадової інструкції соціального працівника Слов`янського Благодійного Фонду соціальної опіки дитини «Вітрила надії» (далі СБФ «Вітрила надії»), з якою ОСОБА_1 була ознайомлена 01.09.2014 року під особистий підпис, в її обов`язки, зокрема, входило сприяти створенню безпеки особистості учнів (вихованців, дітей) та забезпечення охорони їх життя і здоров`я.

На підставі договору від 4 жовтня 2011 року між Слов`янським благодійним фондом соціальної опіки дитини «Вітрила надії» в особі директора ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було укладено договір про провадження волонтерської діяльності. Відповідно до вказаного договору ОСОБА_2 була прийнята на посаду помічника вихователя Слов`янського благодійного фонду соціальної опіки дитини «Вітрила надії».

Відповідно до посадової інструкції помічника вихователя Слов`янського Благодійного Фонду соціальної опіки дитини «Вітрила надії», з якою ОСОБА_2 була ознайомлена 01.09.2014 року під особистий підпис, на останню було покладено відповідальність за життя та здоров`я дітей, а також обов`язок створювати безпечні умови для проведення занять, праці, прогулянок та спортивних змагань.

09.07.2015 року у період часу з 10 години 00 хвилин до 11 години 00 хвилин (більш точний час під час проведення досудового розслідування встановити не виявилося можливим) ОСОБА_1 , будучи відповідальним соціальним працівником за поїздку дітей СБФ «Вітрила надії» на озера в місті Лиман Донецької області згідно наказу від 08.07.2015 року директора фонду, приїхали з дітьми, та іншими соціальними працівниками, зокрема, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на озеро бази відпочинку «Варадеро» міста Лиман Донецької області.

В цей же день у період часу з 14 години 00 хвилин до 15 години 00 хвилин (більш точний час під час проведення досудового розслідування встановити не виявилося можливим) ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 внаслідок неналежного виконання своїх професійних обов`язків, діючи необережно, не переконавшись у безпечності відведеного місця для купання дітей на зазначеному озері, усвідомлюючи, що малолітні вихованці закладу не вміють плавати, тобто передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, чим проявили злочинну самовпевненість та допустили купання дітей у водоймищі, серед яких був і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , якого ОСОБА_1 розподілила у групу вихованців, здійснення контролю за якою остання поклала на помічника вихователя ОСОБА_2 .

В результаті протиправних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що виразились у відсутності належної організації купання дітей в озері та недостатнього контролю за збереженням життя та здоров`я дітей під час знаходження дітей у воді, в порушення вимог пунктів 6.1, 6.6, 6.16, 6.21 розділу VI Наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи №272 від 03.12.2001 «Про затвердження Правил охорони життя людей на водних об`єктах України» (далі – Правила), останні допустили смерть малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , внаслідок утоплення у водоймищі. Труп дитини було виявлено 09.07.2015 року о 16 годині 00 хвилин працівниками Краснолиманської рятувальної станції №9 на глибині 1,5 метра в озері даної бази відпочинку.

Вищезазначеними пунктами Правил передбачено, що:

- безпека дітей на водних об`єктах забезпечується правильним вибором і обладнанням місць купання, організацією і контролем за купанням, проведенням роз`яснювальної роботи серед дітей і дорослих щодо правил поведінки на воді (п. 6.1);

- місце для купання дітей в природних водоймищах повинно відповідати таким вимогам: бути не ближче ніж за 500 м від причалів, пристаней, гребель та інших гідротехнічних споруд; повинно бути рівним, піщаним або дрібногальковим і очищеним від корчів, каміння, водоростей; глибина води в них має бути не більш як 1,2 м; швидкість течії (руху) води - не більш як 0,3 м; місця купання повинні бути огороджені на суші та у воді; ділянка акваторії не менше 10% загальної площі акваторії з глибиною не більше ніж 1,2 м позначається поплавковою огорожею або буями помаранчевого (червоного) кольору для купання осіб, які не мають навичок плавання (п. 6.6);

- купання дітей, які не мають навичок плавання, треба проводити в спеціально встановлених місцях відповідно до вимог цих Правил (п. 6.16);

- купання дітей, які не вміють плавати, під час походів, екскурсій, прогулянок заборонено (п. 6.21) .

Так, у порушення вимог пунктів 6.1, 6.6 Правил, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не дотримались вимог в частині вибору місця купання дітей та його облаштування, а саме: не впевнилися в тому, що місце для купання дітей у водоймищі відповідає вимогам щодо забезпечення безпеки дітей на водних об`єктах, зокрема, щодо глибини, рельєфу озера, його пологості.

Крім того, у порушення вимог 6.12, 6.21 Правил ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недотримались вимог в частині організації та контролю за купанням дітей, а саме: не впевнилися, що купання дітей, які не мають навичок плавання, проводиться у відповідності вищевказаним вимогам щодо забезпечення безпеки дітей на водних об`єктах, а купання дітей, які не вміють плавати, взагалі заборонено.

Допущені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушення вимог пунктів 6.1, 6.6, 6.12, 6.21 розділу VI Правил охорони життя людей на водних об`єктах України та професійних обов`язків знаходились в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням тяжких наслідків – смерті малолітнього ОСОБА_5 , що сталася 09.07.2015 року.

Таким чином, своїми діями, що виразились у невиконанні професійних обов`язків по охороні життя і здоров`я дітей внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 137 КК України.

В судовому засіданні 08 липня 2021 року обвинуваченою ОСОБА_1 , в присутності захисника Поляцько О.Ю., заявлено клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 137 Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків давності, оскільки з дня вчинення кримінального правопорушення минуло більше п`яти років.

Також, в судовому засіданні 08 липня 2021 року обвинуваченою ОСОБА_2 в присутності захисника Попкової О.В., заявлено клопотання про її звільнення від кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 137 Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків давності, оскільки з дня вчинення кримінального правопорушення минуло більше п`яти років.

Судом, з метою забезпечення істинності та добровільності позиції обвинувачених, роз`яснено обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що суд, за наявності підстав, передбачених ч.1 ст.49 КК України, може закрити кримінальне провадження у зв`язку із закінченням строків давності, звільнити особу від кримінальної відповідальності.

Разом з тим, оскільки звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності не має реабілітуючого характеру і означає визнання факту вчинення особою кримінального правопорушення, закон надає йому право заперечувати проти закриття провадження у такому разі судовий розгляд продовжується у загальному порядку.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявили суду, що зміст правових наслідків закриття провадження з нереабілітуючих підстав їм цілком зрозумілий та проти закриття провадження з відповідних підстав не заперечують.

ОСОБА_3 проти задоволення вказаних клопотань заперечив. Суду повідомив, що неодноразово звертався до органів поліції та прокуратури щодо проведення слідчих дій у кримінальному провадженні за фактом смерті його сина, втім отримував усні відмови.

Ознайомившись з матеріалами провадження, заслухавши думку прокурора, яка не заперечувала проти закриття кримінального провадження за ч.2 ст.137 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, з`ясувавши позицію обвинувачених та впевнившись у їх добровільності та усвідомленні наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя та здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Положеннями ст. 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

09 липня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015050420000643 внесені відомості про кримінальне правопорушення з правовою кваліфікацією ч.1 ст.115 КК України. Згідно Витягу з ЄРДР від 09 липня 2015 року внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , що виразились у відсутності належної організації купання дітей в озері та недостатнього контролю за збереженням життя та здоров`я дітей під час знаходження у воді, було допущено смерть малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , внаслідок утоплення у водоймищі пляжу "Варадеро" в м.Лиман Донецької області. За результатами досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015050420000643 від 09 липня 2015 року за ч.1 ст.115 КК України, слідчим СВ Краснолиманського МВ ГУМВС України у Донецькій області Косиком І.С. винесено постанову про закриття кримінального провадження від 30 вересня 2015 року (т.1 а.с.к.п.123-125). Вказану постанову було скасовано 28 жовтня 2015 року прокурором Краснолиманської міжрайонної прокуратури Хмельовою Н.А. (т.1 а.с.к.п.126). 06 листопада 2015 року кваліфікацію кримінального правопорушення змінено з ч.1 ст.115 КК України на ч.2 ст.137 КК України. Після зміни кваліфікації кримінального правопорушення ні слідчим, ні прокурором більше трьох років не вчинялося жодної процесуальної дії щодо розслідування вчиненого кримінального правопорушення (т.1. а.с.к.п.127-128). 05 червня 2019 року постановою слідчого СВ Лиманського ВП Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області Зимоглядчук Д.А. винесено постанову про призначення інженерно – технічної експертизи з охорони праці (безпеки життєдіяльності). Згідно висновку № 3293-3295 за результатами проведення судової інженерно - технічної експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності від 08 серпня 2019 року, проведеної Донецьким науково - дослідним інститутом судових експертиз, причиною настання нещасного випадку з малолітнім ОСОБА_5 під час купання в озері на території бази відпочинку "Варадеро" ІНФОРМАЦІЯ_7 є необумовлена (наказ директора СБФ "Вітрила надії" ОСОБА_7 від 08.07.2015 року) організація купання дітей в озері відповідальною за поїздку дітей СБФ "Вітрила надії" ОСОБА_1 та недостатній контроль зі сторони помічника вихователя ОСОБА_2 під час знаходження закріпленої групи дітей у воді. Обставинами, які обумовили настання нещасного випадку є недотримання Правил охорони життя людей на водних об`єктах України, в частині вибору місць купання та його облаштування, організацією і контролем за купанням, чим порушено розділ VI пункти 6.1, 6.6, 6.16, 6.21 Правил; недотримання правил охорони життя людей на водних об`єктах України перебуває у причинному зв`язку з настанням події, яка сталася 09 липня 2015 року на озері "Варадеро" в м.Лиман, Донецької області з малолітнім ОСОБА_5 ; недотримання вимог розділу VI пункти 6.1, 6.6, 6.16, 6.21 Правил, невиконання посадових обов`язків в частині охорони життя та здоров`я дітей, допущені соціальним працівником СБФ "Вітрила надії" ОСОБА_1 та помічником вихователя ОСОБА_2 знаходяться в причинному зв`язку з настанням події, а їх дії (бездіяльність) призвели до настання нещасного випадку з малолітнім ОСОБА_5 під час купання в озері на базі відпочинку "Варадеро" 09 липня 2015 року. Обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшов до Краснолиманського міського суду Донецької області 19 березня 2020 року, тобто менш ніж за чотири місяці до спливу строку притягнення до кримінальної відповідальності.

Вказані обставини свідчать, що посадовими особами слідчих органів допущено затягування та порушення кримінально-процесуального законодавства при розслідуванні кримінального провадження за фактом неналежного виконання обов`язків щодо охорони життя та здоров`я дітей, які спричинили смерть малолітньої дитини. Жодних обґрунтованих пояснень щодо непроведення процесуальних дій три з половиною роки ні прокурор, ні слідчі суду не надали.

Суд вважає за необхідне зазначити, що звільнення від кримінальної відповідальності на підставі спливу строків давності є наслідком неефективного досудового розслідування, проведеного з порушенням розумних та об`єктивно необхідних строків, яке в свою чергу призвело до нівелювання принципу невідворотності покарання.

Суд погоджується з доводами потерпілого ОСОБА_3 , що тривалий час посадові особи, які здійснювали досудове розслідування усувалися від виконання своїх обов`язків, втім на час розгляду справи судом Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено постановлення окремих ухвал за фактом самоусунення органів поліції та прокурорів від виконання своїх обов`язків (висновок Верховного суду в постанові № 686/23167/19 від 19 листопада 2020 року).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.49 КК України (в редакції чинній на момент вчинення кримінального правопорушення) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років у разі вчинення злочину середньої тяжкості. Положенням ч.3 ст.12 КК України (в редакції чинній на момент вчинення кримінального правопорушення) визначено, що злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років

На час судового розгляду справи кримінальне правопорушення, в якому обвинувачуються ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до ч.4 ст.12 КК України, відноситься до нетяжкого злочину, тобто до злочину, передбаченого цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 статті 137 Кримінального кодексу України, є неналежне виконання обов`язків щодо охорони життя та здоров`я дітей, якщо вони спричинили смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки, що карається обмеженням волі на строк від трьох до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Таким чином, з урахуванням тяжкості та часу вчинення діяння, яке інкриміноване обвинуваченим, суд приходить до висновку, що під час проведення судового розгляду строк давності притягнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності збіг за ч.2 ст.137 КК України.

При цьому, визнання обвинуваченими своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, як обов`язкової умови такого звільнення, кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Згідно з положеннями ст.63 Конституції України та ст.18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Виходячи з цих положень закону, визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їх згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання.

Згідно з ч.2 ст.49 КК України перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років.

Відповідно до ч.3 ст.49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

Судом не встановлено обставин і не отримано об`єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч.ч. 2, 3 ст.49 КК України.

Згідно п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Закриття кримінального провадження з цієї підстави не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує (ч.8 ст.284 КПК України).

Також суд зазначає, що дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст. 49 КК України є безумовною і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим.

Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа) досудове розслідування, попередній розгляд справи суддею, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.

Суд приходить до висновку про те, що обвинувачені, розуміючи зміст процесуальних дій, що відбувались під час судового засідання, маючи безумовне та гарантоване законодавством право на судовий розгляд провадження та перевірку судом обґрунтованості обвинувачення у вчиненні ними кримінального правопорушення, таким правом не скористалися та не заперечували проти закриття провадження за нереабілітуючих підстав.

Також суд зазначає, що відмова суду у звільненні обвинувачених від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності буде порушенням прав обвинуваченого, що є недопустимим.

Крім цього, така відмова може призвести до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо розгляду справи упродовж розумного строку, що є також неприйнятним.

До початку судового розгляду потерпілим ОСОБА_3 пред`явлений цивільний позов до Слов`янського благодійного фонду соціальної опіки дитини "Вітрила надії", треті особи : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 6700 грн. та моральної шкоди в сумі 100000 грн. (т.1. а.с.216).

Порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентований главою 9 КПК України.

Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст. 129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.

Вирішення цивільного позову при звільненні особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження по справі суперечить вказаним вище нормам закону.

Враховуючи системний аналіз зазначених норм КПК, суд дійшов висновку, що цивільний позов не підлягає розгляду у випадках закриття кримінального провадження як на досудовому розслідуванні, так і в суді.

В той же час, у випадку закриття кримінального провадження на встановлених КПК України підставах, суд зобов`язаний роз`яснити цивільному позивачеві його право пред`явити аналогічний позов у порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вимоги ст.ст. 128-129 КПК України, суд роз`яснює цивільному позивачу його право на пред`явлення позовних вимог про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в порядку цивільного судочинства та залишає позов, який був пред`явлений в даному кримінальному провадженні, без розгляду.

На підставі викладеного, у зв`язку із закриттям кримінального провадження цивільний позов ОСОБА_3 до Слов`янського благодійного фонду соціальної опіки дитини "Вітрила надії", треті особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок злочину підлягає залишенню без розгляду.

Долю речових доказів суд не вирішує відповідно до ст.100 КПК України, оскільки вони суду не надавались.

Процесуальні витрати на проведення інженерно - технічної експертизи з охорони праці (безпеки життєдіяльності) стягненню з обвинувачених не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.49 КК України, ст.ст.284, 369, 372 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від кримінальної відповідальності за пред`явленим обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.137 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звільнити від кримінальної відповідальності за пред`явленим обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.137 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015050420000643 від 09 липня 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 137 КК України - закрити.

Цивільний позов ОСОБА_3 до Слов`янського благодійного фонду соціальної опіки дитини "Вітрила надії", треті особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 6700 грн. та моральної шкоди в сумі 100000 грн. - залишити без розгляду.

Роз`яснити потерпілому ОСОБА_3 право на звернення з позовом про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Краснолиманський міський суд Донецької області протягом семи днів з моменту її проголошення.

Повний текст ухвали суду складено, підписано та надано для ознайомлення учасникам кримінального провадження 09 липня 2021 року о 13 годині 00 хвилин.

Головуюча суддя -