Ухвала суду № 98248679, 12.07.2021, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/6100/20

1-кп/219/490/2021

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2021 року м. Бахмут Донецької області

Артемівський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Шевченко Л.В.,

при секретарі Брагіної М.В.,

з участю: прокурора Цяпа Ю.О.,

захисників Косинського В.І., Поліщука Д.П.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахмут Донецької області матеріали кримінальних проваджень, внесених до ЄРДР за № 12020050150000364, № 12020230040000551 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває вказане кримінальне провадження.

Прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, та про продовження строку запобіжного заходу у виді домашнього арешту в певний час доби обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_2 з метою забезпечення їх належної процесуальної поведінки, оскільки процесуальні ризики, які стали підставою для обрання останнім таких запобіжних заходів не зменшились. Просив задовольнити клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_3 погодився з клопотанням прокурора про продовження йому запобіжного заходу у виді домашнього арешту на певний час доби.

Захисник – адвокат Поліщук Д.П. підтримав позицію обвинуваченого ОСОБА_3 .

Обвинувачений ОСОБА_2 не заперечував щодо продовження йому запобіжного заходу у виді домашнього арешту на певний час доби. Не заперечував, щоб дане судове засідання проводилося без участі його захисника Павличука В.П., зазначив, що таким чином не будуть порушуватися його права як обвинуваченого.

Захисник адвокат Косинський В.І. просив застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у виді особистої поруки, знову звертаючи увагу суду на те, що обвинувачений визнав свою вину, дав свідчення щодо свого викриття, йому немає сенсу впливати будь-яким чином на свідків, а потерпілі у провадженні відсутні. Повідомив, що обвинувачений перебуває під вартою більше року, а усі інші обвинувачені у даному кримінальному провадженні або вже засуджені та відбули покарання за угодами про визнання винуватості, або до них застосовні інші запобіжні заходи, не пов`язані з позбавлення волі. До суду прибули особи, які можуть поручитися за ОСОБА_1 , просить розглянути їх заяви та змінити запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_1 повідомив, що він визнав вину у вчиненні кримінальних злочинів, просив змінити йому запобіжний захід, оскільки йому потрібно пене лікування. Батьки його співмешканки згодні взяти його на поруки, а раніше подавали заяву, що не заперечують проти перебування його під домашнім арештом за адресою їх проживання. Повідомив, що під вартою у нього загострилися хвороби.

Прокурор заперечував проти зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , вважаючи, що тільки саме такий запобіжний захід як тримання під вартою забезпечить належну поведінку обвинуваченого.

Обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та захисник Поліщук Д.П. підтримали клопотання захисника Косинського С.Г. про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на особисту поруку.

Розглянувши вищевказане клопотання прокурора Цяпи Ю.О., клопотання захисника Косинського В.І. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 на особисту поруку, документи додані до цього клопотання, заяви осіб – поручителів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , вислухавши думку усіх учасників судового провадження, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Відповідно до п.3 ст.5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.

Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Судом встановлено, що ухвалою Артемівського міськрайонного суду від 14.05.2021 обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою по 11 липня 2021 року включно, а обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 продовжено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, строк якого спливає 11 липня 2021 року.

Відповідно до статті 180 КПК України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 КПК України цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу. Поручителю роз`яснюється у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється або обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки поручителя та наслідки їх невиконання, право на відмову від прийнятих на себе зобов`язань та порядок реалізації такого права. У разі невиконання поручителем взятих на себе зобов`язань на нього накладається грошове стягнення в розмірі: - у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, - від десяти до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом цієї норми поручителі повинні заслуговувати на довіру суду з огляду на повагу та авторитет у суспільстві, на що впливають їх моральні якості, рід занять або займана посада, життєвий досвід, громадська діяльність тощо. Поняття «довіри» само собою є оціночним і суб`єктивним, а підсилення його прикметником «особлива» ускладнює його розуміння. Втім, особа поручителя має визначатися з урахуванням позитивних і негативних соціальних, фізичних, психічних і правових елементів характеристики професії, фаху, посади, репутації, виконання громадських обов`язків, наявності державних та інших нагород, відзнак, почесних звань, вчених звань, наукових ступенів; віку, стану здоров`я, соціальної спрямованості; відсутності судимостей, адміністративних правопорушень, тощо. Також під час вибору поручителя слід враховувати і майновий стан потенційного поручителя, адже вибір у якості поручителя особи з обмеженими фінансовими можливостями може в подальшому створити труднощі у виконанні рішення, суду про накладення грошового стягнення, ухваленого у зв`язку з невиконанням поручителем взятих на себе зобов`язань (ч. 5 ст. 180 КПК).

Тягар доказування обставин, які свідчать про те, що особа заслуговує на довіру або особливу довіру, а також обставин про те, що майновий стан потенційного поручителя дозволить йому сплатити грошове стягнення, яке буде накладено на нього у разі невиконання ним взятих на себе зобов`язань, покладається на сторону захисту, оскільки вона звернулася до суду з клопотанням про зміну раніше обраного запобіжного заходу на особисту поруку.

Суд виходить з того, що застосування особистої поруки є ефективним, коли для обвинуваченого розрив соціальних зв`язків з поручителем (поручителями) або підрив його авторитету є неприпустимим і навіть гіршим, ніж можлива перспектива застосування більш суворого запобіжного заходу, наявність важелів впливу на підозрюваного (обвинуваченого).

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які погодилися стати поручителями за належну поведінку та виконання обов`язків обвинуваченим ОСОБА_1 були роз`яснені ступінь тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого останній обвинувачується; права, якими наділений поручитель, в тому числі і право на відмову від взятих на себе зобов`язань і порядок реалізації такого права; обов`язки, що можуть бути покладені на кожного з них ухвалою суду та наслідки їх невиконання (зокрема, розміри грошового стягнення відповідно до п. п. 1 – 4 ч. 5 ст. 180 КПК України).

На переконання суду, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не повністю усвідомлюють, що реально здатні утримати обвинуваченого від дій, що перешкоджатимуть кримінальному судочинству, присікти можливе зловживання довірою з боку обвинуваченого, самонадіяно неповно розуміють ту відповідальність, яку вони можуть понести в разі застосування судом особистої поруки, обрання саме них поручителями і невиконання ними чи обвинуваченим обов`язків, визначених судом. Подані ними заяви про взяття особи на поруки є суто формальними, виготовлені однаковим печатним текстом. До клопотання про зміну запобіжного заходу не додано будь-яких доказів, аналізуючи які суд міг би зробити висновок, що вказані особи зможуть ефективно виконати свої зобов`язання як поручителя.

Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_5 бачив обвинуваченого 1-2 рази, а ОСОБА_4 керується лише бажанням доньки проживати з співмешканцем. Їх донька до затримання обвинуваченого була знайома з ним приблизно 4 місяці та проживала з обвинуваченим в іншому місці, а не в їх будинку, тобто, на думку суду, вони майже не знають обвинуваченого.

Додані медичні довідки не містять висновків про неможливість перебування обвинуваченого під вартою.

Також, зважаючи на тяжкість злочинів та їх суспільну небезпеку, суд вважає, що на даний час запобіжний захід у виді особистої поруки є неспівмірним з ризиками, передбаченими ст.177 КПК України.

Не роблячи передчасних висновків, щодо вини обвинувачених, беручи до уваги, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які згідно до ст.12 КПК України віднесено до тяжких злочинів та за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, судове провадження не завершено до спливу строку тримання під вартою, та визначені ст.177 КПК України ризики, а саме: переховування від суду, а також можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, які на даний час у кримінальному провадженні свої покази в судовому засіданні не надали, на час розгляду кримінального провадження не відпали і вони в повній мірі є підставою для задоволення клопотання прокурора та продовження обвинуваченим запобіжних заходів на строк до 60 днів.

Суд зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

На даний час розгляд двох кримінальних проваджень, об`єднаних в одне, не завершено, та перебуває на стадії судового розгляду.

У рішенні у справі «Хассельбайнк проти Нідерландів» (№ 73329/16) Європейський суд з прав людини у Страсбурзі констатував порушення на ст. 5 §3 (право на свободу і безпеку) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та визнав, що правильним є практика норвежського суду, який скасував тримання під вартою через те, що існувала реальна перспектива того, що підозрюваному не буде призначене покарання у вигляді позбавлення волі, а якщо і буде, воно виявиться коротшим, ніж термін його тримання під вартою, яке він уже відбув.

ОСОБА_1 визнав себе винуватим у вчиненні кримінальних порушень проти громадської безпеки, за які, як зазначено вище, може бути призначено покарання від 3 до 7 років При цьому він також вказує, що це була провокація з боку правоохоронних органів, що суду належить з`ясувати і вирішити чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинені кримінальні правопорушення.

У рішенні «Маріянчук та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що основною метою статті 5 Конвенції є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.

Щодо визначення конкретного суспільного інтересу, який слід взяти до уваги при вирішенні питання про можливість продовження запобіжного заходу в цьому кримінальному провадженні, суд зазначає, що обвинуваченим пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, які є небезпечними проти громадської безпеки.

На переконання суду, у цьому кримінальному провадженні суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_1 процесуальних обов`язків, а менш суворі запобіжні заходи як застава та особисте зобов`язання не є ефективними запобіжними заходами для забезпечення процесуальної поведінки обвинуваченого, не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_1 судом на теперішній час не встановлено. Крім того, у суду відсутні будь-які дані, які б свідчили, що обвинувачений ОСОБА_1 за станом здоров`я не може перебувати в умовах ізоляції від суспільства.

При цьому, продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява № 28969/04 від 16.05.2013), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».

Водночас, застосований до обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які мають тісні соціальні зв`язки, постійне місце проживання, запобіжний захід у виді домашнього арешту суд вважає достатнім та необхідним для забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків та зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст.177 КПК України, без порушень засад ст. 5 Конвенції зможе гарантувати належну поведінку обвинувачених до прийняття остаточного судового рішення.

На підставі викладеного, суду дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжних заходів, застосованих до обвинувачених.

В задоволенні клопотання захисника Косинського В.І. та обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу на особисту поруку – відмовити.

Керуючись ст.ст. 131, 177, 183, 199, 331, 372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим строку запобіжних заходів – задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263 КК України, строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на термін 60 (шістдесят) днів, тобто, по 04 вересня 2021 року включно.

В задоволенні клопотання захисника Косинського В.І., підтримане ОСОБА_1 , щодо взяття обвинуваченого на поруки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 – відмовити.

Продовжити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263 КК України, строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту на строк 60 (шістдесят) днів, тобто, по 04 вересня 2021 року включно, із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 в період часу 20.00 години вечора до 06.00 години ранку наступної доби.

Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.263 КК України, строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту на строк 60 (шістдесят) днів, тобто, по 04 вересня 2021 року включно, із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 в період часу 20.00 години вечора до 06.00 години ранку наступної доби.

Зобов`язати обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виконувати наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

1) прибувати за кожною вимогою до суду;

2) не відлучатися за межі міста Часів Яр Донецької області без дозволу суду;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Бахмутський РВП ГУНП в Донецькій області.

Роз`яснити обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , що відповідно до ч.5 ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за їх поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вони перебувають, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на них зобов`язань, застосовувати електронні засоби контролю.

В разі невиконання покладених на обвинувачених обов`язків до них може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

В наступне судове засідання викликати прокурора, захисників, обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а обвинуваченого ОСОБА_1 доставити з Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань № 6» Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору - для відома; направити начальнику Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№6)», начальнику Бахмутського РВП ГУНП України в Донецькій області - для виконання.

Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення копії ухвали. В частині зміни запобіжного заходу на домашній арешт ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.В.Шевченко