Постанова № 9824819, 04.06.2010, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-2097/10/2570

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          04 червня 2010 р.                                                                                м. Чернігів

          Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді – Гром Л.М.

при секретарі – Тищенко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Козелецькому районі Чернігівської області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В :

27.04.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому просив суд стягнути з відповідача податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 783,00 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що за відповідачем обліковується заборгованість, яка є непогашеною, у зв’язку з чим порушуються вимоги Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» та Закону України «Про систему оподаткування» .

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його в повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені в позові.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі та зазначив, що даний автомобіль на даний час в його володінні не перебуває, проте зареєстрований саме на нього.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню на слідуючих підставах.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платник податків зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законодавством терміни.

Крім того відповідач згідно до ст. 11 вищезазначеного Закону несе відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та додержання законів про оподаткування.

Судом встановлено, що за громадянином ОСОБА_1 зареєстровано вантажний автомобіль ГАЗ 5205, 1983 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, який у відповідності до Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів» від 11 грудня 1991 року № 1963-ХІІ, із змінами, є об’єктом оподаткування. Виходячи із встановлених ставок податку за вказаний транспортний засіб з розрахунку за рік відповідачу належить до сплати 783,00 грн. податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (далі Закон), платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Стаття 2 вказаного Закону зазначає, що об'єктом оподаткування зокрема, є автомобілі вантажні - код за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності – 8704.

Відповідно до ст.. 3 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» встановлена ставка податку для автомобілів вантажних об’ємом циліндрів двигуна до 8200 куб. см та становить 15 грн. за 100 куб. см об’єму двигуна.

Згідно ст. 5 цього Закону, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.

Стаття 6 Закону «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» визначає порядок обчислення і сплати податків, а саме: сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у статті 3 цього Закону. За транспортні засоби, придбані протягом року, крім тих, що вперше реєструються в Україні, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу. У разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов'язані сплатити податок не більш як за три попередні роки. Перерахування неправильно сплаченого податку допускається не більш як за три попередні роки. Органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов'язані щомісячно повідомляти податкові органи про транспортні засоби, зареєстровані або зняті з реєстрації протягом попереднього місяця, за формою, затвердженою центральним податковим органом України, та їх власників.

Виходячи з системного аналізу норм діючого законодавства суд приходить до висновку, що Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів» не передбачено подання до податкової інспекції фізичними особами податкових декларацій по податку з власників транспортних засобів.

Оскільки у разі відсутності документів про сплату податку реєстрація, перереєстрація і технічний огляд транспортних засобів не повинні проводитися, органи реєстрації та проведення технічного огляду повинні контролювати сплату податку перед проведенням технічного огляду, реєстрацією та перереєстрацією транспортних засобів. Станом на 1 вересня ДАІ подає податковим органам списки громадян, транспортні засоби яких не пройшли техогляд у встановлені строки. На підставі цих даних та відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» податкові інспекції подають до судів позови про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Судом встановлено, що згідно ст. 1 вказаного Закону, відповідач є платником податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а транспортний засіб, що належить останньому, є об'єктом оподаткування, в розумінні ст.2 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів».

Відповідно до п. «е» ч. 1 ст. 4 Закону № 1963-ХІІ на 50 % від сплати податку звільняються вантажні автомобілі (код 8704), вироблені в країнах СНД і взяті на облік в Україні до 1990 року включно.

За транспортні засоби, що не експлуатуються з будь-яких причин, податок сплачується на загальних підставах за повний рік, оскільки зазначений податок є майновим i має бути сплачений незалежно від того, експлуатується транспортний засіб чи ні. Чинним законодавством не передбачено продовження терміну, за який сплачено податок з власників транспортних засобів за період, в якому він не експлуатувався, тобто, за період простою транспорту з будь-яких причин.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав, а судом при вирішенні даного спору не встановлено будь-яких порушень норм податкового законодавства України при нарахуванні податкового боргу.

Приймаючи до уваги викладені обставини, а також враховуючи, що відповідачем заборгованість не сплачена та ним визнана, суд вважає позовні вимоги Державної податкової інспекції у Козелецькому районі є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 104, 122, 160-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 783,00 грн. заборгованості по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів до Місцевого бюджету Козелецького району на р/р Лихолітської сільської ради № 33211808700186, банк отримувача: ГУДК в Чернігівській області, код 22824138, МФО 853592, код платежу 12020286.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду в повному обсязі виготовлена 10 червня 2010 р.

Суддя                                                                                           Гром Л.М.