Рішення № 98247321, 12.07.2021, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/321/21

Провадження № 2/712/1134/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2021 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Романенко В.А.

за участю секретаря Назаренко М.О.

розглянувши в судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Черкаській області, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Черкаське автотранспортне підприємство 17127», Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області про встановлення факту нещасного випадку на виробництві, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Черкаській області, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Черкаське автотранспортне підприємство 17127», Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області про встановлення факту нещасного випадку на виробництві, зобов`язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що він перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Черкаське АТП-17127» в період з 22.05.2018 року по 01.12.2020 року.

Фактично, враховуючи зміну підприємством організаційної форми, він загалом працював водієм в АТП-17127 з 1983 по 1994 рік, з 1996 по 2004 рік, з 2013 по 2020 роки, а загалом - 25 років 6 місяців.

05.07.2020 року виконуючи свої трудові обов`язки як водій маршрутного автобусу він потрапив у дорожньо-транспортну пригоду за участі пожежного автомобіля.

Обставини вказаної ДТП станом на цей час розслідуються слідчим Державного бюро розслідування, кримінальне провадження № 62020100000001361.

У вказаному кримінальному провадженні його визнано потерпілим та вручено пам`ятку про процесуальні права та обов`язки.

Під час ДТП він отримав травму - закритий імпресійний перелом латерального виростку ВКГ правої гомілки зі зміщенням уламків.

15.07.2020 року ПрАТ «АТП-17127» у складі комісії з розслідування нещасних випадків складено Акт № 2, відповідно до висновку якого нещасний випадок стався в результаті порушення ПДР, що призвело до дорожньої пригоди. Фактично, отриману ним травму визнано такою, що не пов`язана з виробництвом.

Враховуючи те, що він отримав травму під час виконання трудових обов`язків (в робочий час та на робочому місці, яким для водія є кабіна автобуса), висновок про невиробничий характер травми є незаконним.

В порушення «Порядку розслідування нещасних випадків» АТП-17127 повідомило Управління Держпраці у Черкаській області про нещасний випадок лише 07.10.2020 року, тобто через три місяці після події та лише після його звернення зі скаргою, що є грубим порушенням законодавства та є приховуванням нещасного випадку (Відповідно до Порядку - прихований нещасний випадок на виробництві - нещасний випадок, про який роботодавець, потерпілий або працівник, який його виявив, не повідомив у встановлений цим Порядком строк відповідним органам та установам та/або нещасний випадок, розслідування якого не проведено комісією підприємства (установи, організації).

Під час складання Акту від 15.07.2020 року було відомо про характер травм, отриманих ним, так як в графі «Наслідки нещасного випадку» зазначено - «перелом зі зміщенням правої гомілки», що відповідає медичним висновкам та фактичним обставинам.

Відповідно до вказаного Класифікатора закриті та відкриті переломи довгих кісток кінцівок відносяться до тяжких травм.

Таким чином, внаслідок неповідомлення АТП-17127 у встановлені строки Управління Держпраці в Черкаській області про нещасний випадок (приховування нещасного випадку) він був позбавлений права на спеціальне, своєчасне розслідування нещасного випадку, що потягло за собою негативні наслідки.

Так, внаслідок травмування йому проведено 08.07.2020 року операцію (відкрита репозиція, МОС латерального виростку ВГК правої гомілки пластиною з кутовою стабільністю та гвинтами з кістковою аутопластикою). З моменту ДТП, яке відбулось 05.07.2020 року до 30.10.2020 року включно та з 03.11.2020 року по 30.11.2020 року включно перебував на лікуванні.

АТП-17127 без обґрунтувань не оплатило листки непрацездатності та не передало такі листки для оплати до Фонду соціального страхування.

Внаслідок цих порушень він не отримав жодної виплати ані від роботодавця, ані від Фонду.

Весь цей час його лікування та проживання забезпечувалось за рахунок пенсії його дружини та допомоги дітей.

Він підтверджує, що АТП-17127 надало йому матеріальну допомогу на комплект металевих конструкцій для остеосинтезу в розмірі 13800,00 грн. та оплатило операційний пакет в сумі 2868,00 грн., що саме по собі не звільняє від обов`язку оплатити листки непрацездатності (при цьому його середньомісячна заробітна плата складала 3922,71 грн.).

Викладені обставини свідчать про протиправні дії АТП-17127 - приховування нещасного випадку на виробництві, невизнання нещасного випадку виробничою травмою, не проведення оплати тимчасової непрацездатності позивача, не передання листків непрацездатності до Фонду соціального страхування для проведення страхових виплат.

01 жовтня 2020 року він був змушений звернутись зі скаргою до Управління Держпраці в Черкаській області.

Листом від 12 жовтня 2020 року Управління Держпраці в Черкаській області направило йому лист про те, що повідомлення про нещасний випадок, який стався 05.07.2020 року, надійшло до Управління від ПрАТ «Черкаське АТП -17127» 07 жовтня 2020 року.

Управління повідомило також, що для розслідування нещасного випадку створено спеціальну комісію, що відповідає вимогам п.п. 10, 14, 15 Порядку розслідування, почато розслідування, установлено осіб, які допустили порушення вимог нормативно-правових актів з охорони праці, та складено акт за формою Н-1, який після завершення розслідування має бути направлений позивачу ПрАТ «Черкаське АТП-17127».

Отже, враховуючи дату початку спеціального розслідування 07.10.2020 року таке розслідування мало бути завершене 28 жовтня 2020 року.

Всупереч вимогам щодо строків проведення спеціального розслідування він до цього часу не отримав акт за формою Н-1, що перешкоджає зверненню до Медико-соціальної експертної комісії для встановлення частки втрати працездатності.

Відсутність акту за формою Н-1 також унеможливлює отримання страхових виплати від Фонду.

Управління Держпраці не повідомляло його про продовження строку проведення спеціального розслідування, що відповідно до п. 37 Порядку розслідування є підставою для складання тимчасового Акту за формою Н-1 для здійснення страхових виплат.

Відповідно до п. 29 Порядку розслідування нещасних випадків факт настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) на виробництві може бути встановлено у судовому порядку.

Викладені в позовній заяві обставини свідчать про тривалу та протиправну бездіяльність Управління Держпраці у Черкаській області щодо складання акту за формою Н-1, що порушує його право на отримання страхових виплат та позбавляє його засобів до існування.

Порушені права можуть бути ефективно захищені в судовому порядку шляхом визнання факту настання нещасного випадку на виробництві та зобов`язання Управління Держпраці в Черкаській області скласти такий акт для подальшого здійснення страхових виплат.

Просить визнати нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 05 липня 2020 року під час виконання трудових обов`язків таким, що пов`язаний з виробництвом.

Зобов`язати Управління Держпраці в Черкаській області скласти акт за формою Н-1, яким визнати нещасний випадок, що стався з ОСОБА_1 05 липня 2020 року під час виконання ним трудових обов`язків водія на Приватному акціонерному товаристві «Черкаське автотранспортне підприємство - 17127» таким, що пов`язаний з виробництвом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, скерував до суду відзив та пояснення по справі.

Представники третьої особи в судовому засіданні при вирішенні даного позову покладалися на розсуд суду.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

У відповідності з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК).

Судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Черкаське АТП-17127» в період з 22.05.2018 року по 01.12.2020 року.

Фактично, враховуючи зміну підприємством організаційної форми, позивач працював водієм в АТП-17127 з 1983 по 1994 рік, з 1996 по 2004 рік, з 2013 по 2020 роки, а загалом - 25 років 6 місяців.

05.07.2020 року виконуючи свої трудові обов`язки як водій маршрутного автобусу ОСОБА_1 потрапив у дорожньо-транспортну пригоду за участю пожежного автомобіля.

Обставини вказаної ДТП станом на цей час розслідуються слідчим Територіального управління Державного бюро розслідування у місті Києві, кримінальне провадження № 62020100000001361, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.07.2020 року.

У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_2 визнано потерпілим та вручено пам`ятку про процесуальні права та обов`язки.

Під час ДТП ОСОБА_2 отримав травму - закритий імпресійний перелом латерального виростку ВКГ правої гомілки зі зміщенням уламків.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок.

За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року № 337 затверджено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві.

Відповідно до вказаного Порядку нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків або в дорозі (на транспортному засобі підприємства чи за дорученням роботодавця), внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання (отруєння) та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного та рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення тощо.

Відповідно до п. 8 Порядку у разі отримання інформації про нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) від безпосереднього керівника робіт, повідомлення від закладу охорони здоров`я, заяви потерпілого, членів його сім`ї чи уповноваженої ним особи тощо роботодавець зобов`язаний протягом двох годин повідомити підприємствам (установам, організаціям), зазначеним в абзацах четвертому - дев`ятому цього пункту, з використанням засобів зв`язку та не пізніше наступного робочого дня надати на паперовому носії повідомлення згідно з додатком 2.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про охорону праці» спеціальному розслідуванню підлягають: нещасні випадки, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого.

Віднесення нещасних випадків до таких, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого, здійснюється на підставі висновку про ступінь тяжкості травми згідно з Класифікатором розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженим МОЗ.

Відповідно до Класифікатора розподілу травм за степенем тяжкості, закриті та відкриті переломи довгих кісток кінцівок відносяться до тяжких травм.

Внаслідок травмування ОСОБА_1 08.07.2020 року проведено операцію - відкрита репозиція, МОС латерального виростку ВГК правої гомілки пластиною з кутовою стабільністю та гвинтами з кістковою ауто пластиною.

З моменту ДТП 05.07.2020 року по 30.10.2020 року включно та з 03.11.2020 року по 30.11.2020 року включно ОСОБА_1 перебував на лікуванні.

15.07.2020 року ПрАТ «АТП-17127» у складі комісії з розслідування нещасних випадків складено Акт № 2, відповідно до висновку якого нещасний випадок стався в результаті порушення ПДР, що призвело до дорожньої пригоди.

В акті від 15.07.2020 року в графі «наслідки нещасного випадку» зазначено «перелом зі зміщенням правої гомілки» що відповідає медичним висновкам та фактичним обставинам.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Стаття 153 КЗпП України визначає, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 цього Закону факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому КМУ, відповідно до Закону України «Про охорону праці».

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок.

Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах, визначається Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затверджених постановою КМУ № 337 від 17.04.2019 року.

Відповідно до п.12. Порядку на підприємстві (в установі, організації) утворюється комісія з розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь), що не підлягають спеціальному розслідуванню (далі - комісія).

Комісія утворюється наказом роботодавця не пізніше наступного робочого дня після отримання інформації про нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) від безпосереднього керівника робіт, повідомлення від закладу охорони здоров`я, заяви потерпілого, членів його сім`ї чи уповноваженої ним особи.

Відповідно до п. 30 Порядку розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) комісією підприємства (установи, організації) проводиться протягом п`яти робочих днів з дня утворення комісії.

У разі виникнення потреби у проведенні лабораторних досліджень, експертизи, випробувань для встановлення обставин і причин настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та у випадках, зазначених у пункті 43 цього Порядку, розслідування може бути продовжене роботодавцем за письмовим погодженням з територіальним органом Держпраці за місцем настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) або за місцезнаходженням підприємства (установи, організації) (у разі події (аварії, катастрофи тощо) під час руху транспортних засобів усіх видів) до отримання відповідних висновків, матеріалів, відповідей, пояснень тощо.

Відповідно до п. 41 Порядку за рішенням комісії (спеціальної комісії) у разі необхідності проведення лабораторних досліджень, випробувань, технічних розрахунків та експертизи для встановлення обставин і причин нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та розроблення плану заходів щодо запобігання виникненню подібних нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь) наказом роботодавця або органу, що утворив комісію (спеціальну комісію), може утворюватися експертна комісія за погодженням з органами, організаціями, установами тощо, представники яких залучаються до її роботи.

За результатами роботи експертна комісія зобов`язана скласти висновок, в якому повинна надати обґрунтовані та об`єктивні відповіді на поставлені комісією (спеціальною комісією) питання.

Зазначений висновок використовується комісією (спеціальною комісією) під час складання акта за формою Н-1 і є невід`ємною частиною матеріалів розслідування.

Відповідно до п.43 Порядку заклади судово-медичної експертизи, експертно-технічні центри, органи досудового розслідування, інші органи та установи на запит роботодавця, голови комісії (спеціальної комісії), потерпілого (членів його сім`ї чи уповноваженої ними особи) повинні безоплатно надавати у найкоротший строк матеріали та висновки щодо нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), а у разі, коли необхідні висновки судово-гістологічної та судово-токсикологічної експертизи, - після проведення цих досліджень.

Відповідно до п. 29 Порядку факт настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) на виробництві може бути встановлено у судовому порядку.

Відповідно до п. 52 Порядку обставини, за яких нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) визнаються пов`язаними з виробництвом, є, окрім іншого:

виконання потерпілим трудових (посадових) обов`язків згідно з внутрішнім трудовим розпорядком підприємства (установи, організації), у тому числі у відрядженні (згідно з внутрішнім трудовим розпорядком підприємства (установи, організації), на яке він відряджений);

перебування потерпілого на робочому місці, на території підприємства (установи, організації) або в іншому місці під час виконання трудових (посадових) обов`язків чи завдань роботодавця з моменту прибуття на підприємство (в установу, організацію) до відбуття з нього, що фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства (установи, організації), у тому числі в робочий і надурочний час.

АТП-17127 Управління Держпраці у Черкаській області повідомило про нещасний випадок лише 07.10.2020 року, тобто через три місяці після події.

Наказом Управління Держпраці у Черкаській області від 07.10.2020 року № 119-р «Про визначення комісії зі спеціального розслідування нещасного випадку у ПрАТ «Черкаське АТП - 17127» утворено комісію із спеціального розслідування нещасного випадку з тяжким наслідком, що стався 05.07.2020 року водієм автотранспортних засобів ПрАТ «Черкаське АТП - 17127» ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем`єр-міністра України - Міністра економіки, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з п. 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до Положення про Управління Держпраці у Черкаській області, затвердженого наказом Держпраці від 03.08.2018 № 84, Управління Держпраці у Черкаській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці та відповідно їй підпорядковується.

Відповідно до абзацу 7 пункту 10 Порядку № 337 спеціальному розслідуванню підлягають нещасні випадки, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого.

Згідно з пунктом 31 Порядку № 337 спеціальне розслідування нещасного випадку та /або гострого професійного захворювання (отруєння) проводиться протягом 15 робочих днів.

У разі виникнення потреби в проведенні лабораторних досліджень, експертизи, випробувань, отримання відповідних висновків (органів досудового розслідування, закладів охорони здоров`я та судово-медичної експертизи тощо), а також додаткових пояснень від осіб, причетних до нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), розслідування може бути продовжене наказом органу, який утворив спеціальну комісію, до отримання відповідних висновків, матеріалів, відповідей, пояснень тощо.

Згідно з пунктом 39 Порядку № 337 розслідування нещасних випадків, що сталися внаслідок події (аварії, катастрофи тощо) під час руху транспортних засобів усіх видів, проводиться з обов`язковим використанням відомостей (матеріалів) розслідування такої події (протокол огляду та ескіз місця події, пояснення свідків, висновки, постанови тощо), підготовлених відповідними органами (органами досудового розслідування).

За фактом дорожньо-транспортної пригоди, що сталася на перехресті вулиць Смілянська та Надпільна в місті Черкаси 05.07.2020 о 13 годині 20 хвилин з маршрутним автобусом БАЗ-А079 № 102 «Черкаси-Бузків», р.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та автомобілем ЗІЛ131НА, р.н. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 , внаслідок якої ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, Другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, відкрито кримінальне провадження № 62020100000001361 від 06.07.2020 року з правовою кваліфікацією за частиною 1 статті 286 КК України.

В своєму відзиві на позов Управління Держпраці у Черкаській області, що на виконання вимог п. 39 Порядку № 337 направлено запити до Територіального управління Державного бюро розслідувань розташовуваного у місті Києві про надання інформації та документів щодо обставин і причин ДТП та до КНП «Третя місцева лікарня» за інформацією про ступень тяжкості та характер отриманих травм ОСОБА_1 .

Наказом Управління Держпраці від 29.10.2020 року № 138-пр «Про продовження терміну спеціального розслідування нещасного випадку із тяжким наслідком, що стався у ПрАТ «Черкаське АТП 17127» продовжено термін спеціального розслідування нещасного випадку із тяжким наслідком, щшо стався з ОСОБА_1 , до отримання інформації (матеріалів).

На даний час розслідування кримінального провадження триває.

Акт за формою Н-1 за результатами спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 05.07.2020 з водієм ОСОБА_1 , спеціальною комісією не складався, спеціальне розслідування нещасного випадку триває.

Відповідно до п. 53 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затверджених постановою КМУ № 337 від 17.04.2019 року, нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) визнаються не пов`язаними з виробництвом у разі вчинення потерпілим кримінального правопорушення, що встановлено обвинувальним вироком суду або постановою (ухвалою) про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами; смерті працівника від загального захворювання або самогубства, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та/або відповідною постановою про закриття кримінального провадження.

Відповідно до п. 54 Порядку контроль за своєчасністю та об`єктивністю проведення розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь), аварій, підготовкою матеріалів розслідування, веденням їх обліку, вжиттям заходів до усунення причин їх настання здійснюють органи Держпраці та робочі органи Фонду відповідно до компетенції.

Зазначені органи у разі виявлення порушень вимог цього Порядку та/або у зв`язку з надходженням від потерпілого (члена його сім`ї чи уповноваженої ними особи) обґрунтованого звернення разом з підтвердженими документами щодо незгоди з висновками комісії стосовно обставин та причин нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) вживають відповідно до компетенції заходів для проведення повторного розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), затвердження чи перегляду затвердженого акта за формою Н-1.

Відповідно до п. 55 Порядку № 337 за результатами перевірки матеріалів розслідування та/або у разі відмови роботодавця провести розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) чи скласти або затвердити акт за формою Н-1, а також у разі приховування факту нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) посадова особа Держпраці або її територіального органу має право видавати обов`язковий до виконання припис за формою Н-9 згідно з додатком 24 щодо проведення розслідування, оформлення матеріалів розслідування відповідно до вимог цього Порядку.

Отже, в разі незгоди потерпілого з бездіяльністю комісії щодо проведення розслідування і складання акту відповідної форми, працівник має право звернутись до органу Держпраці із заявою, а той, в свою чергу, має право видавати обов`язкові для виконання приписи за формою Н-9 щодо оформлення матеріалів розслідування відповідно до положень Порядку № 337. В іншому випадку за захистом своїх прав працівник може звернутись до суду.

Відповідно до п. 58 Порядку якщо потерпілі, члени їх сім`ї, установи, організації, які брали участь в проведенні розслідування, незгодні з висновками комісії, протягом трьох років з дати отримання акту за формою Н-1 можуть звернутись до роботодавця, органів Держпраці щодо призначення повторного розслідування.

Висновки повторного спеціального розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) можуть бути оскаржені лише у судовому порядку.

Відповідно до п. 57 порядку № 337 рішення комісії (спеціальної комісії), зміст акта за формою Н-1 можуть бути оскаржені в судовому порядку потерпілим, членами його сім`ї або уповноваженою ними особою, робочим органом Фонду, а також іншими органами, установами, підприємствами та організаціями, представники яких брали участь у розслідуванні (спеціальному розслідуванні).

Отже, в судовому порядку можливо встановити факт нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом в разі оскарження рішень комісії про розслідуванню нещасного випадку.

Окрім того, вищезазначеними нормами Порядку № 337 передбачена можливість продовження строків розслідування нещасного випадку з метою проведення експертизи для встановлення обставин і причин нещасного випадку, для проведення якої наказом утворюється експертна комісія або якщо такі висновки надаються відповідними установими у найкоротший термін на запит роботодавця.

Факт нещасного випадку, що стався з позивачем 05.07.2020 року.

Як встановлено Управління Держпраці у Черкаській області, що на виконання вимог п. 39 Порядку № 337, направлено запити до Територіального управління Державного бюро розслідувань розташовуваного у місті Києві про надання інформації та документів щодо обставин і причин ДТП та до КНП «Третя місцева лікарня» за інформацією про ступень тяжкості та характер отриманих травм ОСОБА_1 .

В разі надання доказів щодо утворення експертної комісії з метою проведення експертизи або інших доказів щодо призначення експертизи саме для вирішення питань щодо усунення розбіжностей, виявлених комісією в ході розслідування (в даному випадку стосовно встановлених у потерпілого діагнозів), то лише в такому випадку зазначені дії комісії щодо продовження строків розслідування можуть розцінюватись судом як такі, що відповідають вимогам Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затверджених постановою КМУ № 337 від 17.04.2019 року.

Враховуючи вищезазначене, а також той факт, що суд не повинен підмінювати функції комісії з розслідування нещасного випадку, а комісією не завершена робота по розслідуванню нещасного випадку, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи представника відповідача про передчасність звернення позивача до суду, не приймаються судом до уваги, оскільки така передчасність може мати місце в разі, якщо членами комісії дотримуються вимоги Порядку № 337 щодо проведення розслідування нещасного випадку, оформлення матеріалів такого розслідування ( в частині створення експертної комісії для складання висновку з метою усунення протирічь, наявності постанови про призначення експертизи саме з тих питань, вирішення яких буде усувати розбіжності, виявлені в ході розслідування, а не з будь-яких інших питань).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути : 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи, може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Конституційний Суд у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути відповідним наявним обставинам.

За приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» констатував: «50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.»

Надаючи правову оцінку належності обраного заінтересованою особою способу захисту, суди повинні зважати і на його ефективність в контексті статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України мають вищу юридичну силу, а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушене цивільне право чи інтерес підлягає судовому захисту у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає лише те, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» відповідно до статті 19 Конституції України , статті 1 ЦПК та з урахуванням положення частини четвертої статті 10 ЦПК вийти за межі заявлених вимог вирішити незаявлену вимогу, задовольнити вимогу позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено) суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом.

Враховуючи той факт, що позивачем фактично оскаржується бездіяльність комісії і заявляються вимоги про зобов`язання членів комісії видати акт за формою Н-1, пов`язаного з виробництвом, в той час, як встановлення такого факту в судовому порядку можливо лише в разі оскарження результатів комісії відповідно до п. п. 29, 57, 58 Порядку, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині встановлення нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, що стався з ОСОБА_1 05.07.2020 року під час виконання трудових обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦПК України, приймаючи до уваги той факт, що судом встановлена передчасність прийняття рішення щодо продовження строків розслідування без належного виконання вимог п.п. 30,41 Порядку № 337 (щодо утворення експертної комісії для проведення експертизи або при наявності відповідних доказів про призначення експертизи з метою усунення розбіжностей, виявлених в ході розслідування), з метою ефективного захисту прав позивача, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог позивача в частині зобов`язання комісію провести розслідування даного нещасного випадку у відповідності до вимог Порядку № 337 і скласти акт відповідної форми.

Такий спосіб захисту, за думкою суду, є ефективним, не суперечить закону.

На підставі викладеного, керуючись ст. 16 ЦК України, ст. 153 КЗпП України, Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затверджених постановою КМУ № 337 від 17.04.2019 року,ст. ст. 3, 5, 12, 13, 18, 258, 260, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Черкаській області, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Черкаське автотранспортне підприємство 17127», Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області про встановлення факту нещасного випадку на виробництві, зобов`язання вчинити певні дії задоволити частково.

Зобов`язати комісію розслідування нещасного випадку на виробництві провести розслідування та скласти акт розслідування нещасного випадку відповідної форми згідно вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затверджених постановою КМУ № 337 від 17.04.2019 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду через місцевий суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Головуючий Романенко В.А.

Повний текст рішення суду виготовлений 12 липня 2021 року.