Рішення № 98246615, 01.07.2021, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/85/2021

Справа № 537/2352/20

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.07.2021 Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Дядечко І.І., за участі секретаря судового засідання Карпук Ю.Р., представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача – адвоката Нестеренка Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці Полтавської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кременчукнафтопродуктсервіс» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди,

встановив:

Представник позивача ТОВ «Торговий дім «Кременчукнафтопродуктсервіс» - адвокат Шумська І.Г. звернулась до суду з позовом, згідно вимог якого просить суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ТД «Кременчукнафтопродуктсервіс» майнову шкоду в розмірі 433 353 грн 20 коп. та понесені судові витрати в сумі 6 500 грн 30 коп.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_3 з 01 серпня 2017 року по 27 серпня 2019 року працював водієм автотранспортних засобів (з перевезення небезпечних вантажів автомобілем Volvo, Renault) в TOB «Торговий дім «Кременчукнафтопродуктсервіс». 27 липня 2019 року під час доставки нафтопродуктів на автомобілі Volvo, держ.номер НОМЕР_1 водій автотранспортних засобів ОСОБА_3 не впорався з керуванням автомобіля, що привело до дорожньо – транспортної пригоди. Дорожньо – транспортна пригода вчинена водієм ОСОБА_3 в результаті порушення ним Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001. Згідно з п. 1.5 Правил дорожнього руху «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків». Крім того, п. 2.3 Правил дорожнього руху встановлено: «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху...». Відповідно до пункту 12.1 Правил дорожнього руху: «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним». Пунктом 12.3 Правил дорожнього руху передбачено: «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу». Пунктом 5.1. робочої інструкції водія автотранспортних засобів (з перевезення небезпечних вантажів автомобілем Volvo, Renault) передбачено, що він повинен дотримуватись Правил дорожнього руху, якою водій повинен керуватися під час доставки нафтопродуктів. Внаслідок вчинення дорожньо – транспортної пригоди ОСОБА_3 було суттєво пошкоджено транспортні засоби, належні ТОВ Торговий дім «Кременчукнафтопродуктсервіс», чим завдано майнової шкоди. Станом на 27.07.2019 ТОВ «Торговий дім «Кременчукнафтопродуктсервіс» володіло автомобілем марки «Volvo», державний номер НОМЕР_1 , та напівпричепом - цистерною INDOX, державний номер НОМЕР_2 , на підставі договору найму транспортних засобів №47-05/19 від 20.05.2019, укладеного з ТОВ «Стратегія Еволюшн». У відповідності до умов вказаних договорів найму ТОВ «Стратегія Еволюшн» (Наймодавець) зобов`язується передати Наймачу в строкове платне користування транспортні засоби строком до 20.05.2022 включно. Пунктом 2.3 вказаного Договору на Наймача покладено обов`язок підтримувати автомобілі в технічно справному стані, за свій рахунок проводити їх капітальні та поточні ремонти на уповноважених сервісних станціях на всьому строку користування. Крім того, вказаним пунктом Договору визначено, що в разі спричинення шкоди транспортним засобам, переданим в найм, Наймач повинен вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення з винних осіб збитків в тому числі, але не виключно: подати заяви, позовні заяви до відповідних органів та вчиняти інші дії щодо стягнення шкоди, спричиненої діями осіб, від власного імені та за власний рахунок. Пунктом 4.2 Договорів передбачено, що у разі виходу з ладу автомобілів, які використовуються за Договором, внаслідок порушень правил їх експлуатації чи інших навмисних дій Наймача останній відшкодовує Наймодавцю заподіяну цими діями шкоду в повному обсязі або ж за згодою наймодавця проводить за свої кошти відновлювальний ремонт. Відповідно до ст. 396 ЦК України правила про захист права власності поширюються на речові права власності на чуже майно. За змістом ч. 1 ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Стаття 398 ЦК України передбачає, що право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також інших підставах, встановлених Законом. Вказана стаття передбачає два види підстав, за яких виникає право володіння чужим майном: договір (найм (оренда), позичка, лізинг, перевезення, зберігання, комісія, тощо) та закон. Враховуючи, що відповідно до ст. 386, 395, 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій Законом чи договором, такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. В результаті дорожньо – транспортної пригоди було суттєво пошкоджено транспортні засоби, належні ТОВ «Торговий дім «Кременчукнафтопродуктсервіс», чим завдано майнової шкоди позивачу в розмірі 433 353,20 грн. У зв`язку з пошкодженням автомобіля марки «VOLVO FM400HP» (спеціалізований вантажний сідловий тягач), державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , з метою відновлення пошкодженого майна позивачу довелося понести наступні витрати: на підставі договорів №04-02 та №30 від 03.02.2020 про надання послуг, виконання робіт та/або купівлю-продаж товарів, укладеного ТОВ «Торговий дім «Кременчукнафтопродуктсервіс» з ТОВ «ВЕСТ ТРАКС» було проведено ремонт автомобіля марки «VOLVO FM400HP», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , після ДТП згідно акту виконаних робіт від 01.06.2020 за №122. Згідно акту вартість відновлювального ремонту склала 429 853,20 грн. Також ТОВ «Торговий дім «Кременчукнафтопродуктсервіс» було доручено експерту Корягіну В.В. провести експертизу нанесеного матеріального збитку в результаті ДТП. Відповідно висновку експерта №80-19 від 01.09.2019 вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «VOLVO FM400HP», д.н.з. НОМЕР_1 , складає 595 767,30 грн. Відповідно до акту здачі-приймання робіт за №80 від 05.08.2019 послуги експерта склали 3 500,00 грн. Таким чином, внаслідок неправомірних дій відповідача майну позивача була заподіяна шкода в розмірі 433 353,20 грн. На даний час заподіяна відповідачем шкода майну позивача не відшкодована, що змушує ТОВ «Торговий дім «Кременчукнафтопродуктсервіс» звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

02.09.2020 ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області провадження у справі було відкрито, призначено підготовче судове засідання та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, з дотримання ст. 178 ЦПК України

02.11.2020 ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області строк підготовчого судового провадження продовжено на 30 днів, в зв`язку із необхідністю належного повідомлення позивача та відповідача.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30.11.2020 строк підготовчого судового провадження продовжено на 30 днів, в зв`язку із необхідністю належного повідомлення позивача та відповідача.

02.03.2021 ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області за клопотанням представників позивача строк підготовчого судового провадження продовжено на 30 днів, до розгляду судом адміністративного матеріалу відносно відповідача ОСОБА_3 за ст. 124 КУПаП.

07.04.2021 відповідачем подано до суду відзив на позов, згідно якого відповідач в задоволені позову просить відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що в період з 01.08.2017 по 27.08.2019 він перебував у трудових правовідносинах з ТОВ «Торговий дім «Кременчукнафтопродуктсервіс» працюючі водієм автотранспортних засобів (з перевезення небезпечних вантажів автомобілем Volvo, Renauet). 27.07.2019 він перебував у відрядженні на автомобілі Volvo, державний номерний знак НОМЕР_1 , з доставки нафтопродуктів. Вказана обставина свідчить, що до правовідносин, що склалися між ним та позивачем необхідно застосовувати вимоги Глави IX «Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації» Кодексу законів про працю України. вважає, що відповідно до ст. 132, 134 КЗпП України підстав для покладення на нього шкоди, заявленої до стягнення позивачем, у розмірі 433 353,20 грн не має, оскільки, договорів про повну матеріальну відповідальність ним з позивачем не укладалось; автомобіль Volvo, державний номерний знак НОМЕР_1 , під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами він не одержував; ознак кримінального правопорушення в його діях не має; під час події ДТП він був тверезий; а випадки перелічені в п. 5-10 ст. 134 КЗпП України правовідносин, що склалися між ним та ТОВ «ТД «Кременчукнафтопродуктсервіс» взагалі не стосуються. Позовні вимоги щодо стягнення з нього шкоди в розмірі середньомісячного заробітку відповідно до ст. 132 КЗпП України позивачем не заявлялось. Крім того, позивачем суду в підтвердження розміру заподіяної шкоди не надано даних бухгалтерського обліку щодо балансової вартості (собівартості) автомобіля Volvo FM 400 HP vin НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_1 , за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами, як за власними даними бухгалтерського обліку так і за даними бухгалтерського обліку власника автомобіля ТОВ «Стратегія Еволюшин». Залишкова вартість автомобіля за даними бухгалтерського обліку (у тому числі за даними бухгалтерського обліку власника автомобіля) може буди значно нижча ніж заявлена до стягнення шкода. В підтвердження розміру шкоди позивачем надано договір № 30 від 03.02.2020 про технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів, договори поставки запчастин та паливно-мастильних матеріалів № 04-02 від 03.02.2020, акт виконаних робіт, списання запасних частин та паливно мастильних матеріалів № 122 від 01.06.2020. Вказані документи не містять відомостей, що ремонту підлягав автомобіль Volvo НОМЕР_5 vin НОМЕР_4 і що кошти в сумі 429 853,20 грн використані для ремонту саме автомобіля Volvo НОМЕР_5 vin НОМЕР_4 . Тобто за вказаними документами ідентифікувати транспортний засіб, який ремонтувався не можливо і вони не повинні прийматися до уваги судом в якості доказів розміру заподіяної шкоди. Висновок судового експерта Корягіна В.В. № 80-19 від 05.08.2019 також не повинен прийматися до уваги судом, оскільки судовий експерт для визначення вартості відновлювальних робіт у Ремонтній калькуляції №80-19 використав вартість автомобіля з Бюлетеня автотовароведа № 107 за липень 2019 року іншої моделі Volvo FH 400 S СНН-STD, Luft ніж та на якій відповідач потрапив у ДТП, оскільки за даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу у дорожньо-транспортну пригоду він потрапив на автомобілі Volvo НОМЕР_6 , яка взагалі є іншою моделлю сідлового тягача Volvo і якій є дешевший ніж автомобіль Volvo FH 400 S CHH-STD, Luft, який для розрахунків використав експерт. Також вказує на те, що відповідно до ст. 137 КЗпП України суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений. Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою. На даний час, він проживає в будинку АДРЕСА_1 разом із своєю родиною: дружиною ОСОБА_4 та неповнолітньою дочкою ОСОБА_5 , 2009 року народження. Його дружина ОСОБА_4 перебуває на обліку у Кременчуцькому МРЦЗ, як безробітна і отримує допомогу у розмірі 1000 грн на місяць. Він отримує пенсію по інвалідності у середньому 2000 грн на місяць. Дочка навчається у Кременчуцькому ліцеї № 11 у 6 класі. Таким чином його майновий стан не дозволяє відшкодувати заявлену до стягнення матеріальну шкоду.

15.04.2021 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Представник позивача зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що не можна вважати безспірним та доведеним факт того, що шкода заподіяна підприємству, установі, організації пов`язана з його винними протиправними діями (бездіяльністю). Однак в п. 2 Постанови №6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпека, незалежно від наявності вини. Відповідно до ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду вникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Також відповідач зазначає у відзиві, що він може нести відповідальність за заподіяну шкоду тільки в розмірі середнього заробітку, та про те, що між позивачем та відповідачем не укладався договір про завдану матеріальну відповідальність. Проте ТОВ «Торговий дім «Кременчукнафтопродуктсервіс» не погоджується з даним твердженням, адже приписами ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 ст. 166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодовувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України). Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами кримінального процесуального кодексу 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. Крім того у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що товариством не надано даних бухгалтерського обліку, а в документах, які підтверджують розмір заподіяної шкоди не указано, що саме автомобіль Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 , підлягав ремонту та наче б то експерт для визначення вартості відновлюваних робіт використовував вартість автомобіля з Бюлетня автотоварознавця № 107 за липень 2019 року іншої Volvo FH 400 S СНН-STD, Luft, який є значно дорожчим за модель світлового тягача Volvo НОМЕР_6 , яким керував відповідач при ДТП. В заперечення даних фактів зазначає, що в Договорі №30 від 03 лютого 2020 року про технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів не зазначається автомобіль Volvo, д.н.з. НОМЕР_7 , оскільки за даним договором технічному обслуговуванню та ремонту транспортних засобів підлягають всі автомобілі, що знаходяться у володінні Товариства. В цей же час акт виконаних робіт, списання запасних частин та паливно-мастильних матеріалів №122 від 01 червня 2020 року, містить відомості про автомобіль, що підлягав технічному обслуговуванню та ремонту, а саме Volvo FM, д.н.з. НОМЕР_1 . В бухгалтерському обліку ТОВ «ТД «Кременчукнафтопродуктсервіс», як орендаря відображаються такі операції, як: надходження орендованого об`єкту; нарахування орендних платежів; повернення чи викуп орендованого об`єкту. Всі інші відомості містяться безпосередньо в бухгалтерському обліку саме власника транспортного засобу. На підставі договорів №04-02 та №30 від 03.02.2020 про надання послуг, виконання робіт та/або купівлю-продаж товарів, укладеного ТОВ «ТД «Кременчукнафтопродуктсервіс» з ТОВ «Вест Тракс» було проведено ремонт автомобіля марки Volvo FM 400 HP 4X2 (спеціалізований вантажний сідловий тягач), д.н.з. НОМЕР_1 , після ДТП, згідно акту виконаних робіт від 01.06.2020 за №122. Згідно вищезазначеного акту вартість відновлювального ремонту склала 429 853,20 грн. Висновок судового експерта Корягіна В.В. №80-19 від 05.08.2019 ґрунтувався та встановлював вартість відновлюваних робіт саме по сідловому тягачу Volvo FM, д.н.з. НОМЕР_1 . У свою чергу бюлетень автотоварознавця №107 надає дані щодо вартості ідентичного транспортного засобу vin НОМЕР_4 , 2011 року випуску. Оцінка транспортного засобу здійснювалась у порядку передбаченому наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» №142/5/2092 від 24.11.2003.

15.04.2021 ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області строк підготовчого судового провадження продовжено на 30 днів, встановлено відповідачу ОСОБА_3 строк для подання заперечення на відповідь на відзив.

20.04.2021 представником відповідача – адвокатом Нестеренко Д.Г. подано до суду заперечення на відповідь на відзив. Представник відповідача зазначає, що у відповіді на відзив позивач посилається на те, що до правовідносин, які склалися між ОСОБА_3 та ТОВ «Торговий дім «Кременчукнафтопродуктсервіс» необхідно застосовувати главу 82 параграф 1 «загальні положення про відшкодування шкоди» ЦК України і Постанову Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» та Постанову Пленуму ВССУ № 14 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки». Проте, вважають таке ствердження позивача невірним, оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди 27.07.2019 ОСОБА_3 з 01.08.2017 по 27.08.2019 з перебував у трудових правовідносинах з ТОВ «Торговий дім «Кременчукнафтопродуктсервіс» працюючі водієм автотранспортних засобів (з перевезення небезпечних вантажів автомобілем Volvo, Renauet). 27.07.2019 відповідач перебував у відрядженні на автомобілі Volvo, державний номерний знак НОМЕР_1 , з доставки нафтопродуктів. Вказана обставина свідчить, що до правовідносин, що склалися між відповідачем та позивачем необхідно застосовувати вимоги Глави IX «Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації» Кодексу законів про працю України.

14.05.2021 на адресу суду від представника позивача надійшли письмові пояснення з урахуванням заперечень. Представник позивача зазначає, що 16 березня 2021 року Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області було винесено постанову по справі №537/3396/19 про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_3 . За результатами розгляду даної справи суд постановив: « ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 цього Кодексу». 29 квітня 2021 року Полтавським апеляційним судом було розглянуто апеляційну скаргу на постанову судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 березня 2021 року. За результатами розгляду даної скарги було постановлено: «Постанову судді Крюківського районного суду м. Кременчука від 16 березня 2021 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника адвоката Ігнатенка І.М. - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає». Відтак, вина водія автотранспортних засобів ОСОБА_3 в ДТП, що мало місце 27 липня 2019 року, встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Результатом протиправних дій відповідача стало заподіяння шкоди ТОВ «Торговий дім «Кременчукнафтопродуктсервіс», а тому вважає, що у спірних правовідносинах наявні всі необхідні умови для покладення відповідальності за заподіяну шкоду на заподіювача такої шкоди - ОСОБА_3 ..

07.06.2021 ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, що в ньому зазначені.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, що в ньому зазначені.

Відповідач ОСОБА_3 судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в задоволені позовних вимог ТОВ «Торговий дім «Кременчукнафтопродуктсервіс» відмовити в зв`язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_6 в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити, з підстав зазначених у відзиві.

Суд, заслухавши представників позивача, відповідача та його представника, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов таких висновків.

Згідно ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно ст. 4 ЦПК України та ст. 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають з встановлених обставин та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, а ніж закон. Більш того, виходячи з положень ЦПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.

Тому, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові, оскільки згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) та від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) зроблено правовий висновок про те, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку із цим суд, з`ясувавши при розгляді справи, що позивач послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує в рішенні саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Визначення предмета та підстав спору є правом позивача, у той час як встановлення обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії, заява № 48778/99).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21).

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановлено в судовому засіданні та зокрема підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_8 , наказом (розпорядження) №250к від 31.07.2017, наказом (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) №438к від 27.08.2019, ОСОБА_3 з 01.08.2017 по 27.08.2019 працював на посаді водія автотранспортних засобів (з перевезення небезпечних вантажів автомобілем Volvo, Renault) в ТОВ «Торговий дім «Кременчукнафтопродуктсервіс».

Згідно договору найму транспортних засов №47-05/19, укладеного між ТОВ «Стратегія Еволюшн» та ТОВ «ТД «Кременчукнафтопродуктсервіс» 20.05.2019, в користуванні позивача перебувають транспортні засоби: сідловий тягач -Е Volvo FM 400 HP 4X2, 211 року виготовлення, державний номер НОМЕР_1 та напівпричіп – цистерна Е INDOX FE3С1R, 2011 року виготовлення, державний номер НОМЕР_2 .

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами по справі 27.07.2019 під час виконання своїх посадових обов`язків, а саме доставки нафтопродуктів на автомобілі Volvo FM 400 HP 4X2, державний номер НОМЕР_1 , водій автотранспортних засобів (з перевезення небезпечних вантажів автомобілем Volvo, Renault) ОСОБА_3 не впорався з керуванням автомобіля, що призвело до дорожньо – транспортної пригоди.

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.03.2021, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, що передбачене ст. 124 КУпАП, провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП.

Вказаною постановою суду встановлено, що 27.07.2019 близько 22 год. 15 хв. на 144 км автодороги Київ-Чоп водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом VOLVO, д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом INDOX, д.н.з. НОМЕР_2 , в порушення вимог п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого скоїв зіткнення з транспортним засобом DAF XF 460 FT, д.н.з. НОМЕР_9 , з напівпричепом SCHMITZ SCS 24L – 1362МВ, д.н.з. НОМЕР_10 , під керуванням водія ОСОБА_7 , який рухався попереду. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 29.04.2021, постанову судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області щодо ОСОБА_3 залишено без змін.

Пунктом 6 статті 82 ЦПК України визначено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена ця постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто вказаною постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.03.2021, яка набрала законної сили 29.04.2021, встановлено винність ОСОБА_3 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок чого автомобіль марки «VOLVO FM400HP» (спеціалізований вантажний сідловий тягач), державний реєстраційний номер НОМЕР_3 отримав механічні пошкодження.

Позивач при обґрунтуванні позовних вимог посилається на те, що відповідно до висновку експерта №80-19, складеного 05.08.2019, за результатами проведення автотоварознавчого дослідження автомобіля «VOLVO FM400HP», реєстраційний номер НОМЕР_1 по заяві ТОВ «ТД «Кременчукнафтопродуктсервіс», вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Volvo FM 400 HP, реєстраційний номер НОМЕР_1 дорівнює вартості автомобіля на момент ДТП та складає 595 767,30 грн.

Згідно акту здачі – прийняття робіт №80 від 05.08.2019, рахунку – фактури №80 від 01.08.2019, за послуги по проведенню дослідження по визначенню вартості матеріального збитку автомобіля Volvo FM 400 HP, реєстраційний номер НОМЕР_1 із виїздом на огляд у Київ та складання фото таблиці, ТОВ «ТД «Кременчукнафтопродуктсервіс» сплатило 3 500 грн.

Як встановлено в судовому засіданні та зокрема підтверджується Актом виконання робіт, списання запасних частини та паливно - мастильних матеріалів №122 від 01.06.2020, на підставі договору №30 про технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів від 03.02.2020, договору поставки №04-02 від 03.02.2021, укладених між ТОВ «Веста Тракс» та ТОВ «ТД «Кременчукнафтопродуктсервіс», було проведено ремонт автомобіля марки «Volvo FM 400 HP» (спеціалізований вантажний сідловий тягач), реєстраційний номер НОМЕР_1 та вартість відновлювального ремонту склала 429 853,20 грн.

Таким чином встановлено розмір матеріальної шкоди, заподіяної майновим інтересам ТОВ «ТД «Кременчукнафтопродуктсервіс», внаслідок дій відповідача.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Водночас, враховуючи той факт, що відповідачем завдано матеріальної шкоди позивачу під час виконання ним своїх трудових обов`язків, тобто відповідач був найманою особою позивача, їхні відносини додатково регулюються Кодексом законів про працю України.

Стаття 130 КЗпП України передбачає, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами. Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

Відповідно до ст. 132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Випадки повної матеріальної відповідальності встановлені статтею 134 КЗпП України. Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 13511 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; 2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; 3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; 4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані; 5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; 6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків; 7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків; 8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу; 9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством; 10) шкоди завдано недостачею, знищенням або пошкодженням обладнання та засобів, наданих у користування працівнику для виконання роботи за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу. У разі звільнення працівника та неповернення наданих йому у користування обладнання та засобів з нього може бути стягнута балансова вартість такого обладнання у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1351 КЗпП України письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівником, який досяг вісімнадцятирічного віку та: 1) займає посаду або виконує роботу, безпосередньо пов`язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з Переліком посад і робіт, які заміщуються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для зберігання, обробки, продажу, перевезення або застосування в процесі виробництва, затвердженого постановою Державного комітету Союзу Радянських Соціалістичних Республік по праці та соціальних питанням та ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 447/24 посада водія не належить до категорії працівників, з якими згідно з статтею 1351 КЗпП України може бути укладений такий договір. Пункт 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, завданої підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» передбачає, що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (пункт 1 статті 134 КЗпП), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно з статті 1351 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Верховний Суд у справі № 743/1641/15-ц (Постанова від 29.01.2018 року) сформулював правовий висновок, відповідно до якого водій не належить до категорії працівників, з якими згідно з ст. 1351 КЗпП України може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність.

З`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що посада, яку обіймав відповідач, не міститься в Переліку посад і робіт, займаних або виконуваних працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатись письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення чи використання в процесі виробництва, затвердженого постановою Держкомпраці СРС і Секретаріату ВЦРПС від 28.12.77 р. N 447/24 (чинного на території України згідно із постановою Верховної Ради України від 12.09.91 р. N 1545-ХІІ). Вищезазначений перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Крім того, слід зазначити, що позивачем, враховуючи положення ст. 12, 76-83 ЦПК України, не надано до суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про функціональні та посадові обов`язки відповідача, які давали б суду підстави вважати, що останній може за законом нести повну матеріальну відповідальність перед позивачем.

Інших обставин, які б з врахуванням положень ст. 134, 1351 КЗпП України, давали суду підстави для висновку про можливість покладення на відповідача (працівника) повної матеріальної відповідальності за завдану підприємству шкоду, при розгляді справи не встановлено.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що на відповідача не поширюються положення законодавства щодо повної матеріальної відповідальності. А відтак, згідно зі ст. 132 КЗпП України його матеріальна відповідальність обмежується середнім місячним заробітком.

Як роз`яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, завданої підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», за правилами ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Якщо межі матеріальної відповідальності були визначені в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов контракту. Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати. Згідно зі ст. 130 КЗпП України не одержані або списані в доход держави прибутки з підстав, пов`язаних з неналежним виконанням працівником трудових обов`язків (так само як і інші неодержані прибутки) не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню. При матеріальній відповідальності в межах середнього місячного заробітку він визначається відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 110 Порядку обчислення середньої заробітної плати, а саме виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують вирішенню судом справи про відшкодування шкоди, або за фактично відпрацьований час, якщо працівник пропрацював менше двох місяців, а в разі коли працівник останні місяці перед вирішенням справи не працював або справа вирішується після його звільнення - виходячи з виплат за попередні два місяці роботи на даному підприємстві (в установі, організації).

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 110, у всіх випадках, крім оплати часу відпусток та виплати компенсації за невикористані відпустки, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Розрахунок здійснюється виходячи з виплат, що нараховані працівникові в місяцях розрахункового періоду, а саме виходячи із заробітної плати, яка нарахована пропорційно відпрацьованому часу.

Згідно пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, окрім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Тобто, при нарахуванні середньої заробітної плати у всіх випадках її обчислення відповідно до норм Порядку враховуються всі суми нарахованої заробітної плати, крім виплат, що передбачені як виняток пунктом 4 Порядку і ці виплати, в тому числі і премії, відносяться до тих місяців, за який вони нараховані.

Як вбачається з довідки про доходи №202 від 11.05.2021, наданої позивачем в обґрунтування позовних вимог, загальна сума доходів ОСОБА_3 за період роботи водієм автотранспортних засобів (газовоз) в ТОВ «ТД «Кременчукнафтопродуктсервіс» з 01.03.2019 по 27.08.2019 складає 68 683 грн 96 коп., при цьому вказана довідка не містить відомостей необхідних для розрахунку середньомісячного заробітку відповідача, що позбавляє суд можливості визначити відповідну суму, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Розрахунок середньомісячного заробітку відповідача позивачем не проводився та не надався.

Окрім того позивачем не надано відомостей про те чи стягувалися із відповідача кошти за пошкодження даного автомобіля за той час коли останній перебував у трудових відносинах із позивачем, після вчинення дорожньо – транспортної пригоди, а саме з 27.07.2019 по 27.08.2019.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи вищевикладене, встановлені обставини справи, а також на доведення факту завдання позивачу матеріальної шкоди відповідачем, та те, що така шкода має бути відшкодована у розмірі середньомісячного заробітку відповідача, при цьому відомості про середньомісячний заробіток позивача сторонами не надавались, за даними відомостями, що містяться в матеріалах справи вказаний розрахунок провести неможливо, суд дійшов висновку, що в задоволені позовних вимог ТОВ «Торговий дім «Кременчукнафтопродуктсервіс» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди необхідно відмовити за недоведеністю суми, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Керуючись ст. 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. 1116, 1187 ЦК України, ст. 130, 132, 134, 1351 КЗпП України, суд -

ухвалив:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кременчукнафтопродуктсервіс» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Роз`яснити сторонам, що відповідно до п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст рішення складено 12.07.2021.

Суддя І.І.Дядечко