Рішення № 98246551, 12.07.2021, Гребінківський районний суд Полтавської області

Гребінківський районний суд Полтавської області _______________

Справа № 528/396/21

Провадження № 2-а/528/16/21

РІШЕННЯ

Іменем України

12.07.2021 м. Гребінка

Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:

судді Шевченко В.М.,

секретар судового засідання Кузуб В.В.,

розглянув у приміщенні Гребінківського районного суду Полтавської області у письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів

адміністративну справу № 528/396/21

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Полтавській області

про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

29.04.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, обґрунтувавши його тим, що 21.04.2021 року о 07 год 46 хв начальником СРПП №4 старшим лейтенантом поліції Шевченком Ю.В. було складено постанову серії ЕАН №4098301 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 126 КУпАП за порушення п. 2.1.а ПДР. Позивач вважає, що постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, оскільки позивач не керував транспортним засобом, а котив в руках мопед, який придбав тиждень тому, на місце своєї роботи в Локомотивне депо Гребінка, тому що домовився з колегою про ремонт даного транспортного засобу. Зупинивши позивача по вул. Магістральній, працівники патрульної поліції запитали його куди він прямує, на що останній відповів, що веде мопед на ремонт. В подальшому інспектор повідомив позивачу, що мопед не зареєстрований у встановленому законом порядку (відсутній державний номерний знак), що є порушенням ПДР, також інспектор поцікавився чи має позивач посвідчення водія, на що ОСОБА_1 відповів, що немає. Після чого інспектор запитав позивача прізвище, ім`я та по-батькові, місце проживання та роздрукував квитанцію про сплату штрафу. В іншому примірнику позивач поставив свій підпис тому, що думав, що то є копія квитанції. Сама постанова (копія) вручена позивачу не була, також звертає увагу на те, що правопорушення відповідно до постанови було вчинено по АДРЕСА_1 , хоча місцем складання оскаржуваної постанови та місцем зупинки була вул. Магістральна.

Також позивач у своєму позові стверджує, що оскаржувана ним постанова винесена відповідачем із порушенням норм ПДР України, КУпАП. Зокрема, відповідач не виконав вимоги ст. 252 КУпАП, позбавив можливості позивача скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП України.

Просить скасувати винесену начальником СРПП №4 старшим лейтенантом поліції Шевченко Ю.В. постанову серії ЕАН №4098301 від 21.04.2021 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 126 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення закрити.

Ухвалою суду від 05.05.2021 в даній справі відкрито провадження, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та справу призначено до судового розгляду, задоволено клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 25.05.2021 задоволено клопотання позивача про заміну первісних відповідачів належним відповідачем; замінено первісних відповідачів - інспектора Гребінківського СПД ГУ НП в Полтавській області СПД №1 Лубенського РВП начальника СРПП №4 старшого лейтенанта поліції Шевченка Ю.В., Управління патрульної поліції в Полтавській області, на належного відповідача - Головне управління Національної поліції в Полтавській області.

15.06.2021 від Головного управління Національної поліції в Полтавській області надійшло клопотання про заміну відповідача - Головне управління Національної поліції в Полтавській області, належним відповідачем - інспектором Гребінківського СПД ГУ НП в Полтавській області СПД №1 Лубенського РВП начальника СРПП №4 старшого лейтенанта поліції Шевченком Ю.В., або залучення його у справі як співвідповідача.

17.06.2021 позивач ознайомився з матеріалами справи та подав клопотання, в якому заперечив проти заміни відповідача - Головного управління Національної поліції в Полтавській області, належним відповідачем - інспектором Гребінківського СПД ГУ НП в Полтавській області СПД №1 Лубенського РВП начальника СРПП №4 старшого лейтенанта поліції Шевченком Ю.В., або залучення його у справі як співвідповідача. Вказав, що визначення сторони відповідача - це право позивача, а не відповідача. При цьому, він як позивач вже подав суду клопотання про заміну інспектора Гребінківського СПД ГУ НП в Полтавській області СПД №1 Лубенського РВП начальника СРПП №4 старшого лейтенанта поліції Шевченка Ю.В., Управління патрульної поліції в Полтавській області, на належного відповідача - Головне управління Національної поліції в Полтавській області, який відповідно до положень чинного законодавства і є належним відповідачем. Просив відмовити у задоволенні клопотання.

Ухвалою суду від 17.06.2021 у задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції в Полтавській області про заміну відповідача - Головного управління Національної поліції в Полтавській області, належним відповідачем - інспектором Гребінківського СПД ГУ НП в Полтавській області СПД №1 Лубенського РВП начальником СРПП №4 старшим лейтенантом поліції Шевченком Ю.В., або залучення його у справі як співвідповідача відмовлено.

24.06.2021 відповідачем - Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області, отримано копію позовної заяви з документами та копію ухвали від 17.06.2021 (а.с.53, 54).

Сторони в судове засідання 07.07.2021 не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі, відповідач правом подання відзиву не скористався, інших заяв не подавав, а тому суд ухвалив судовий розгляд справи проводити в поряду письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів, що відповідає приписам ч. 3 ст. 194 КАС України.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, а також досліджених судом доказів прийшов таких висновків.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту.

Частиною другою цієї статті передбачено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Судом встановлено, що 21.04.2021 начальником СРПП №4 старшим лейтенантом поліції Шевченком Ю.В., було складено Постанову серії ЕАН №4098301, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 126 КУпАП за порушення п. 2.1.а ПДР., згідно з якою на позивача накладено штраф у розмірі 3400 грн. У постанові вказується, що 21.04.2021 о 07:46:04 в м. Гребінка, вул. Героїв України, 8А, ОСОБА_1 керував транспортним засобом без захисного шолома; незареєстрованим ТЗ та не маючи права керування ТЗ (чим порушив п. 2.1.а. ПДР - керування Т/З особою, яка не має права керування Т/З (а.с.7).

Згідно з частинами другою-четвертою статті 258 КпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Виходячи із норм, викладених в ст. 77 КАС України, встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості.

Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.

Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 у справі № 357/10134/17 звертає увагу судів на приписи ст. 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Звертає увагу, що відповідно до вимог статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В силу принципу презумпції невинуватості, чинної в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно до ч.4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву, у встановлені Законом строки, на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

За приписами ч.2, ч.3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить інформації:

- про роз`яснення особі прав відповідно до ст. 268 КУпАП;

- про транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення - марка, модель, номерний знак, у постанові вказується формальне визначення «транспортний засіб»;

- про будь-яку фіксацію правопорушення, а також додаток відеофіксації до постанови;

- про отримання чи надсилання копії постанови особі, притягнутої до адміністративної відповідальності.

Крім цього, в оскаржуваній постанові відсутній підпис особи, яка винесла постанову.

Суд звертає увагу, що в постанові вказується дата, час і місце вчинення адміністративного правопорушення, зокрема 21.04.2021 07:46:04 в м. Гребінка, по вул. Героїв України (Фрунзе) 8А.

Водночас, на дослідженому судом відео-доказі - диску, що надано старшим інспектором, старшим лейтенантом поліції, Олександром Новіковим, відтворено два короткотривалих фрагменти руху без ідентифікації водія. Ці два фрагменти руху зафіксовано в м. Гребінка 21.04.2021 0 07 год 40 хв 33 сек та 21.04.2021 о 08 год 02 хв 30 сек, водночас, у постанові часом вчинення адміністративного правопорушення вказано 07 год 46 хв 04 сек.

Таким чином, час вчинення адміністративного правопорушення, зафіксованого на відео-доказі та зазначеного в протоколі, - є різним, на відео-доказі відсутня фіксація місця вчинення та відтворено два фрагменти керування без ідентифікації водія та транспортного засобу, а також в порушення ч.3 ст. 283 КУпАП у постанові по справі про адміністративне правопорушення не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, та не вказано про те, чи взагалі таке фіксування проводилось, не надано інших доказів вчинення правопорушення.

В зв`язку з чим суд зазначає, що зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам, передбаченим статтею 283 КУпАП.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 24.01.2019 в справі №428/2769/17.

Крім цього, згідно з оскаржуваною постановою, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у зв`язку з порушенням п. 2.1.а Правил дорожнього руху, а саме, керування транспортним засобом без захисного шолома, незареєстрованим транспортним засобом та без відповідного права на керування таким транспортним засобом.

Згідно з п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 (зі змінами) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

За диспозицією ч. 2 ст. 126 КУпАП адміністративна відповідальність наступає за умови керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідачем при винесенні постанови зазначено ознаки правопорушення, які відсутні в диспозиції ч. 2 ст. 126 КУпАП - керування транспортним засобом без захисного шолома та керування незареєстрованим транспортним засобом.

Загалом, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження порушень з боку позивача правил дорожнього руху, що дають підстави притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Згідно з п.1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Позивачем вказано на те, що він не керував мопедом, а котив його в руках, тобто він не порушував правил дорожнього руху. Натомість відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування цього.

Відповідно до статі 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статі 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, вказане не можна розуміти таким чином, що позивач взагалі звільнений від обов`язку доказування своїх вимог, тому обов`язок доказування розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Вищевикладене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року № 536/583/17 та від 14 березня 2018 року № 760/2846/17.

Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі "Алене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11 жовтня 2016 року по справі № 816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Окрім зазначеного вище суд звертає увагу, що усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень на користь особи-позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов`язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач.

Таким чином, суд вважає, що фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а в даному випадку відповідачем, в порушення вимог 72 КАС України не виконано обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, не надано належних і допустимих доказів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, що у свою чергу не дає можливості встановити винність позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, аналізуючи в сукупності наявні у справі докази, а також те, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування вимог позивача суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі обґрунтовані, постанова серії ЕАН № 4098301 від 21.04.2021 підлягає скасуванню, справа про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП закриттю за відсутністю події та складу правопорушення.

Згідно з ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем додано до матеріалів справи квитанцію про сплату судового збору в розмірі 454,00 грн. Відповідно до вимог ч.1 ст. 139 КАС України вимога позивача про стягнення на його користь судового збору підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 280 КУпАП, ст. 72-77, 139, 241-246, 286 КАС України,

УХВАЛИВ :

адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, - задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕАН № 4098301 від 21.04.2021 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 3400 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст. 126 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454,00 (чотириста п`ятдесят чотири грн 00 коп).

Копії рішення суду негайно надіслати сторонам.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Гребінківський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі його оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Інформацію стосовно справи, що розглядається, можна отримати за адресою: АДРЕСА_2 , та на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud1605.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Полтавській області, код 40108630, 36014, вул. Пушкіна, 83 м. Полтава.

Повний текст судового рішення складено 12.07.2021

Суддя В. Шевченко