Рішення № 98246274, 12.07.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9761/20

Провадження № 2/369/727/21

РІШЕННЯ

Іменем України

12.07.2021 Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Дубас Т.В.,

за участю секретаря Мазурик Д.С.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товарної біржі "Київська універсальна біржа", Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області" про визнання правочину дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив суд:

визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомості, зареєстрований 21.03.1996 на Київській універсальній біржі, зареєстрований в КП "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області" 05.04.1996 під реєстровим № 2499а в книзі 12;

визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 21.03.1996 відповідач 1 та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу нерухомості за адресою АДРЕСА_1 . Договір складено та зареєстровано на Київській універсальній біржі за № В1349/2799. Договір був зареєстрований у КП "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області".

Зі слів позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Відповідно до заповіту все майно ОСОБА_3 заповів ОСОБА_1 .

24.12.2019 була заведена спадкова справа № 510/2019 до майна померлого. 15.06.2020 державним нотаріусом Києво-Святошинської районної нотаріальної контори Київської області видана постанова про відмову у вчинені нотаріальної дії на підставі відсутності нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 .

Позивач фактично є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за заповітом, однак неможливість внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно права власності на житловий будинок і змусило позивача звернутись до суду.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.10.2020 було відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.05.2021 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач та його представник в судове засідання 13.05.2021 не з`явились, подали клопотання про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання 13.05.2021 також не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений, причини неявки та позицію щодо позову суду не повідомив.

Відповідач Товарна біржа «Київська універсальна біржа» в судове засідання свого представника не направила, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена, причини неявки свого представника та позицію щодо позову суду не повідомила.

Відповідач КП «БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області» в судове засідання 13.05.2021 свого представника також не направило, подало до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

У зв`язку з неявкою сторін та їх представників у судове засідання в силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 21.03.1996 ОСОБА_3 купив у ОСОБА_2 будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований на Київській універсальній біржі за реєстровим № В1349/2799 та зареєстрований у Київському міжміському бюро технічної інвентаризації 05.04.1996 за реєстровим № 2499а у книзі 12. Вказане підтверджується листом КП "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області" від 28.02.2020 за № 392.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 07.12.2019 серія НОМЕР_1 .

13.07.2014 ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори за реєстровим № 2-2178, яким все своє майно заповів позивачу.

У видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , було відмовлено державним нотаріусом, що підтверджується постановою про відмову у вчинені нотаріальної дії від 15.07.2020 № 1706/02. Мотивами вказаної відмови стало те, що позивач надав державному нотаріусу згаданий вище договір купівлі-продажу, що не посвідчений нотаріально.

Крім того, з наданих суду технічних паспортів на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , від 15.03.1996 та від 25.02.2020, а також з листа КП "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області" від 28.02.2020 за № 392, вбачається, що з часу укладення спірного договору купівлі-продажу та до 28.02.2020 до спірного житлового будинку було прибудовано прибудову площею 3,9 кв.м, зведену у 2004 році. Доказів законності такої прибудови, введення житлового будинку в експлуатацію з урахуванням цієї прибудови суду надано не було.

Також в ході вирішення спору суду не було надано матеріалів спадкової справи № 510/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , також не надходило клопотання позивача про їх витребування судом, з власної ініціативи суд позбавлений права вчиняти такі дії з огляду на принципи змагальності та диспозитивності цивільного процесу, проголошені ст.ст. 12, 13 ЦПК України. З урахуванням вказаного суд позбавлений можливості визначити коло спадкоємців та осіб, які претендують на спірний будинок як на майно, набуте в шлюбі, чинність поданого суду заповіту, а також встановити інші обставини, пов`язані з правовідносинами спадкування.

Крім того, суду не було надано актуальної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо спірного житлового будинку, що б могло підтвердити або спростувати відсутність події відчуження спірного будинку ОСОБА_3 за його життя. Знову ж таки, з власної ініціативи суд позбавлений права витребовувати докази з огляду на принципи змагальності та диспозитивності цивільного процесу, проголошені ст.ст. 12, 13 ЦПК України.

Зважаючи на встановлені обставини, суд вважає за необхідне проаналізувати наступні правові норми.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як передбачено ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Згідно з ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

В силу вимог ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

У розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт від органів архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) раніше отримано право власності.

Об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти, не є об`єктами права власності (постанова Верховного Суду України від 04.12.2013 у справі № 6-130цс13).

Зважаючи на рекомендації Верховного Суду України, викладені у п. 11 Постанови Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

У постанові від 28.04.2021 у справі № 707/2-1006/2011 Верховний Суд вказав, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом із тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутності визначенні процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Такий же правовий висновок викладено і у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 05.05.2019 у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).

З огляду на постанову ВС від 08.07.2020 у справі № 200/5153/15-ц визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному з`ясуванню обставин по справі, роз`яснює їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

З огляду на ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто, в результаті аналізу правових норм та правових висновків Верховного Суду, з огляду на встановлені у ході розгляду справи обставини суд приходить до наступних висновків.

Вимоги позивача, в першу чергу, випливають з правовідносин спадкування, тому основним доказом у даній справі є матеріали спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . Проте, як було вже вказано, суду ці матеріали надані не були, позивач не клопотав про їх витребування, а суд не в праві з власної ініціативи їх витребовувати, що позбавляє суд можливості встановити коло належних відповідачів у даній справі та всі необхідні обставини для вирішення такого спору.

Більш того, до участі у справі у якості відповідачів залучені ТБ «Київська універсальна біржа» та КП «БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області» які жодним чином не порушують прав та інтересів позивача за заявленими ним вимогами, проте не залучено належних відповідачів, які з огляду на предмет спору та зміст ст.ст. 1223 та 1277 ЦК України, повинні бути або інші спадкоємці, які прийняли спадщину, або орган місцевого самоврядування за місцем знаходження спадкового нерухомого майна.

Також з наданих суду доказів суд позбавлений можливості встановити, що спірний житловий будинок не є самочинним будівництвом та що він на час смерті ОСОБА_4 належав йому на праві власності, що взагалі унеможливлює визначити виникнення у позивача права на спірне майно, яке він визначає як спадкове.

З урахуванням викладеного суд залишає позов без задоволення.

За таких обставин вирішення питання про дійсність чи недійсність спірного договору є недоцільними.

З огляду на відмову у задоволенні позову суд згідно зі ст. 141 ЦПК України залишає судові витрати позивача за ним.

При цьому, з огляду на низку тверджень сторін, що не стали предметом аналізу в даному рішенні, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 376, 1216, 1218, 1223, 1277, 1296 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товарної біржі "Київська універсальна біржа", Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області" про визнання правочину дійсним та визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач 1: ОСОБА_2 , РНОКПП невідомий, адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач 2: Товарна біржа "Київська універсальна біржа", код ЄДРПОУ 02030198, адреса: 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7.

Відповідач 3: Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області", код ЄДРПОУ 35040707, адреса: 08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Київська, 24.

Суддя Т.В.Дубас