Постанова № 9824616, 11.06.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2а-1697/10/2370 11.06.2010 р. м. Черкаси

10 год. 30 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Смілянця Е.С.,

при секретарі Веліхановій О.С.,

за участю:

прокурораСинецької О.Ю., Кондри Г.О.,

представника позивачаПугач Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом першого заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України до відкритого акціонерного товариства «Лисянське автотранспортне підприємство 17145»про стягнення фінансових санкцій,

ВСТАНОВИВ:

До суду з позовною заявою звернувся перший заступник прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України, в якій просить стягнути з відкритого акціонерного товариства «Лисянське автотранспортне підприємство 17145»фінансову санкцію в сумі 3400 грн.

Прокурор та представник позивача в судовому засідання позов підтримали в повному обсязі та пояснили наступне.

За результатами здійснення державними інспекторами територіального управління Головавтотрансінспекції в Черкаській області перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, було виявлено, що відповідачем за допомогою водія ОСОБА_2 надавалися послуги з регулярних пасажирських перевезень за маршрутом Київ-Лисянка без оформлення документів, перелік яких передбачено ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт». За дане порушення територальним управлінням Головавтотрансінспекції в Черкаській області винесено постанову про застосування до відповідача фінансових санкцій в розмірі 1700 грн. Повторна перевірка здійснена 08.09.2009 та виявлено, що товариством за допомогою водія ОСОБА_3 надавалися послуги пасажирських перевезень без оформлення документів, перелік яких прередбачено ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт України». За вказане порушення позивачем винесено постанову про застосуванню до відповідача фінансових санкцій в розмірі 1700 грн.

Винесені постанови про застосування фінансових санкцій до відповідача у встановленому законодавством порядку не оскаржувалася.

Оскільки в добровільному порядку відповідач фінансову санкцію не сплатив, позивач просить суд стягнути кошти в розмірі 3400 грн.

Відповідач в судове засідання не зявився, хоча належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду даної адміністративної справи, клопотань чи заяв про відкладення слухання справи, а також відомостей про наявність поважної причини неявки в судове засдання на адресу суду не надходило, тому суд вважає за можливе продовжити розгялд справи без його участі.

17 травня 2010 року на адресу суду надійшло заперечення відповідача проти даного позову, де викладено наступне. У відповідності до ст. 40 ЗУ «Про автомобільний транспорт»контроль за проїзд пасажирів без квитка покладено на водія, оскільки для перевізника законом не передбачено обовязку видавати квитки на автобусних станціях, пасажир повинен придбати квиток в касі, а на інших зупинках квиток видає водій, тому відповідальність за дане порушення має нести він.

Щодо порушення, виявленого під час проведення перевірки 08.09.2009, то відповідач зазначає, що водій ОСОБА_3 не працює на підприємстві, а за чужий транспорт товариство відповідальності не несе.

Таким чином, відповідач проти задоволення даного позову заперечує повністю, з прийнятими щодо нього постановами про застосування фінансових санкцій не погоджується.

Суд, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши і оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави у суді. У відповідності до статті 60 КАС України прокурор здійснює представництво інтересів держави на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді згідно зі статтею 361 Закону України «Про прокуратуру»полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами у разі порушення інтересів держави. Під порушенням інтересів держави мається на увазі наявність порушень або загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Головним нормативно-правовим актом, який визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту, є Закон України «Про автомобільний транспорт»№2344-III від 5 квітня 2001 року (Закон №2344).

Стаття 6 цього Закону визначає, що проведення державної політики на автомобільному транспорті забезпечує центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006 №789, Мінтрансзв'язку України є центральним органом виконавчої влади, головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі автомобільного транспорту.

8 вересня 2004 року Постановою КМУ №1190 про утворення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті затверджено Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, де визначено, що урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується, є Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція). Пунктом 20 цього Положення передбачено, що Головавтотрансінспекція є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в установах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

В пункті 1 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14.12.2005 №888, вказано, що територіальний орган Головавтотрансінспекції в Черкаській області є територіальним структурним підрозділом Головавтотрансінспекції без права юридичної особи, тому з вимогою стягнення штрафних санкцій до суду звернулася Головна державна інспекція на автомобільному транспорті, а не Головавтотрансінспекції в Черкаській області.

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Такий контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Згідно зі статтею 39 Закону №2344 автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Необхідними документами для регулярних пасажирських перевезень є: для автомобільного перевізника ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України; для пасажира квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду посвідчення особи встановленого зразка).

Статтею 60 Закону передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Накладати такі санкції від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту уповноважені посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.

Прокуратурою Черкаської області при проведенні перевірки додержання законодавства про автомобільний транспорт встановлено порушення вищевказаної норми закону відповідачем.

31.08.2009 року посадовими особами територіального управління Головавтотрансінспекції в Черкаській області була здійснена перевірка відповідача щодо дотримання останнім вимог законодавства про автомобільний транспорт. За результатами перевірки було складено акт №131234, з якого вбачається, що відповідачем за допомогою водія ОСОБА_2, який керував транспортим засобом марки «Ікарус», державний номер 01862 МВ, надавалися послуги з регулярних пасажирських перевезень за маршрутом Київ-Лисянка без оформлення документів, перелік яких передбачено ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме: під час перевірки було виявлено 9 безквиткових пасажирів, про що складено акт №131234 від 31.08.2009.

За результатами перевірки начальником територіального управління Головавтотрансінспекції у Черкаській області було прийнято постанову від 28.09.2009 №067898, згідно з якою до позивача застосовано фінансову санкцію в сумі 1700 грн., передбачену абзацом 3 частини 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Під час проведення перевірки 08.09.2009 виявлено, що товариством за допомогою водія ОСОБА_3, який керував транспортним засобом марки ГАЗ 32213, державний номер НОМЕР_1, надавалися послуги пасажирських перевезень без ліцензійної картки, а також за відсутності витягу з паспорту маршруту, чим порушено вимоги наказу Мінтрансзвязку №1142 від 27.12.2004, про що складено акт №131324 від 08.09.2009. За вказане порушення 21.09.2009 позивачем винесено постанову №067889 про застосуванню до відповідача фінансових санкцій в розмірі 1700 грн.

Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд матеріалів стосовно проведеної перевірки щодо його діяльності, а також про прийняті постанови про застосування до відповідача фінансових санкцій, що підтверджується копіями супровідних листів. Проте в добровільному порядку відповідач суму штрафу до бюджету не сплатив, постанови про застосування фінансових санкцій в установленому порядку не оскаржив.

Судом встановлено, що твердження відповідача з приводу того, що водій ОСОБА_3 не працює на підприємстві, а автомобіль, яким він керував, не належить ВАТ «Лисянське АТП 17145», є хибними, оскільки позивачем надано підтвердження того, що між ПП ОСОБА_3 та ВАТ «Лисянське АТП 17145»укладено договір оренди автомобіля ГАЗ 32213, який належить ОСОБА_3, для здійснення пасажирських перевезень. Надані суду докази свідчать про те, що на момент перевірки підприємцем здіснювались пасажирські перевезення на маршруті відкритого акціонерного товариства «Лисянське АТП 17145»(Федюківка-Черкаси), що підтверджується подорожнім листом №22 за вересень 2009 року.

Крім цього суд зазначає, що субєкт господарювання несе відповідальність за здійснення своєї господарської діяльності, тобто пояснення відповідача про те, що за відсутність у пасажирів квитка має відповідати водій автобуса суд не може брати до уваги, оскільки перевезення пасажирів є економічною діяльністю товариства, тому за недотримання законодавства в цій сфері має відповідати субєкт господарювання, який займається такою діяльністю.

З огляду на вищевикладене позивач вправі вимагати стягнення із відповідача заявленої у позові суми фінансових санкцій.

На підставі викладеного суд вважає, що даний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності виплат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) відповідно до статті 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про автомобільний транспорт», Законом України «Про прокуратуру», Положенням про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 №1190, Положенням про Міністерство транспорту та зв'язку України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006 №789, Постановою КМУ про затвердження Порядку здійснення конролю на автомобільному транспорті від 08.11.2006 №1567, ст.ст. 60, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Лисянське автотранспортне підприємство 17145»(Черкаська обл., смт Лисянка, пров. Бужанський, 52, код ЄДРПОУ 03562075) в дохід державного бюджету 3400 (три тисячі чотириста) грн. 00 коп. фінансових санкцій, зарахувавши на рахунок №31114106600002, код одержувача 22809222, код платежу: 21081100, банк ГУ ДКУ в Черкаській області, одержувач: УДК в м. Черкаси, МФО 854018 (штрафні санкції).

Звільнити відповідача від сплати судових витрат на підставі ч. 4 ст. 94 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складення повного тексту постанови та наступного подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

В разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 2 червня 2010 року.

СуддяЕ.С.Смілянець