Ухвала суду № 98245799, 02.07.2021, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/5930/21

1-кс/296/2166/21

УХВАЛА

Іменем України

02 липня 2021 року м.Житомир

Слідчий суддя Корольовського районного суду м.Житомира Маслак В.П.,

при секретарі судового засідання Рабчинській Я.В.,

за участю прокурора Цьомика І.О.,

адвоката Шолодько М.М.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі клопотання слідчого СУ ГУНП в Житомирській області Липко А.Ю. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, інваліда 3 групи, підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СУ ГУНП в Житомирській області Липко А.Ю. звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.

В обґрунтування поданого клопотання вказав, що слідчим управлінням ГУНП в Житомирській здійснюється досудове розслідування об`єднаного кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021060000000173 від 25.05.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений точно досудовим розслідуванням день та час, проте не пізніше 01.07.2021, ОСОБА_1 з корисливих мотивів, направлених на отримання неконтрольованого державою прибутку від дій, пов`язаних із незаконним обігом психотропної речовини, у порушення вимог Законів України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995, зі змінами та доповненнями «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 08.07.1999, вступив у попередню змову із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з метою незаконного виготовлення та зберігання з метою збуту психотропних речовин.

Реалізуючи спільний злочинний умисел, у невстановлений досудовим слідством день та час, але не пізніше 01.07.2021, ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , перебуваючи у буд. АДРЕСА_2 , з метою подальшого збуту незаконно виготовили та зберігали до 10 год. 11 хв. 01.07.2021 психотропну речовину, обіг якої обмежено – амфетамін.

Під час вчинення вказаного злочину ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 затримано на місці його вчинення працівниками правоохоронних органів.

Умисні дії ОСОБА_1 , які виразились у незаконному виготовленні та зберіганні з метою збуту психотропних речовин, вчинені за попередньою змовою групою осіб, кваліфіковано за ч. 2 ст. 307 КК України.

Так, 01.07.2021 слідчим СУ ГУНП в Житомирській області у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення затриманий ОСОБА_1 .

Слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області 02.07.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Причетність ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому діяння повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами.

Поряд з наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину), орган досудового розслідування вважає, що у кримінальному провадження існують ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обумовлюють необхідність застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину за попередньою змовою групою осіб, нижня межа покарання, визначена санкцією ч. 2 ст. 307 КК України, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк шість років, що, у випадку постановлення обвинувального вироку, в силу приписів ч. 1 ст. 75 КК України, унеможливлює звільнення від відбування покарання із встановленням іспитового строку. Наведені вище обставини підвищують імовірність настання ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Усвідомлюючи вказані факти, бажаючи уникнути негативних наслідків кримінально-правового характеру, підозрюваний може ухилятися від органу досудового розслідування та суду.

З матеріалів кримінального провадження встановлено, що вчинення кримінальних правопорушень супроводжується залученням значної кількості осіб та засобів при маскуванні (конспірації) діяльності.

Повне коло осіб, причетних до вчинення кримінальних правопорушень та, як наслідок, усі речові докази, органом досудового розслідування не виявлено та не вилучено.

Таким чином, перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, ОСОБА_1 може вчиняти спроби знищити, сховати, спотворити речові докази, які наразі не перебувають у розпорядженні органу досудового розслідування.

Сторона обвинувачення вважає, що підозрюваний, з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджанню всебічного, повного та неупередженого встановлення обставин вчиненого злочину, може вчиняти спроби протиправного впливу на учасників кримінального провадження будь яким шляхом для зміни (відмови) від показів останніх.

З огляду на викладене, враховуючи наявність принципу безпосередності дослідження показань учасників кримінального процесу, сторона обвинувачення вважає, що підозрюваний може вчиняти спроби впливу на учасників кримінального провадження з метою неможливості використання в суді в якості доказів показання останніх.

Крім того, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, у зв`язку з чим може вчиняти спроби спілкуватися зі співучасниками, у тому числі, дистанційно, використовуючи досягнення науки і техніки у сфері інформаційних та телекомунікаційних технологій та попереджати останніх про необхідність знищити та приховати інші докази, про існування яких стороні обвинувачення наразі не відомо.

Орган досудового розслідування не виключає, що ОСОБА_1 може орієнтувати інших співучасників про необхідність переховуватися з метою уникнення кримінальної відповідальності та ускладнити процес доказування вчинення кримінальних правопорушень з кваліфікуючою ознакою за попередньою змовою групою осіб.

Також, підозрюваний проживає в іншому населеному пункті, у зв`язку з чим може не з`являтися за викликами до органу досудового розслідування та суду.

Характер вчинення кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_1 , зафіксована в результаті обшуку слідова та предметна інформація, співучасть у кримінальній протиправній діяльності з іншими особами може свідчити про те, що вчинення кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу психотропних речовин є способом отримання джерел доходів для прожиття.

Застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе гарантувати належного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків та запобігти вищевказаним спробам перешкоджати досудовому розслідуванню.

Оцінюючи в сукупності всі обставини встановлені досудовим розслідуванням, слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурор заявлене клопотання у судовому засіданні підтримав із зазначених у ньому підстав, при цьому вказав на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Захисник Шолодько М.М. заперечила проти задоволення клопотання слідчого, вказавши про те, що підозра є лише припущенням. Просила обрати більш м`який запобіжний захід, оскільки підозрюваний є інвалідом з дитинства, має постійне місце проживання, постійну роботу.

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши прокурора, захисника, підозрюваного, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають підстави вважати, що дане клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу (ч.1 ст.183 КПК України).

Частиною 1 статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання (ч.4 ст.194 КПК України).

З огляду на матеріали клопотання ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, що підтверджується доказами.

Слідчий суддя приймає до уваги доведеність заявлених стороною кримінального провадження ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо існування загрози переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від покарання; можливість знищення або спотворення речей та речових доказів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; можливість незаконного впливу на інших підозрюваних з метою виправдань своїх дій; вчинення інших кримінальних правопрушень.

Приписами ч.1 ст.178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобовязаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних звязків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Оцінюючи в сукупності обставини вчинення кримінального правопрушення, тяжкість інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, ризики заявлені стороною обвинувачення, дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, є інвалідом 3 групи загального захворювання, відсутність інформації, яка б свідчила про негативну характеристику за місцем роботи та проживання підозрюваного, наявність постійного зареєстрованого місця проживання, слідчий суддя вважає, що застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не викликано об`єктивною необхідністю і не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного.

На переконання суду, стороною обвинувачення не доведено неможливість застосування більш м"якого запобіжного заходу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

В зв`язку з цим, зазначені вище обставини, на думку слідчого судді, дають підстави вважати, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту відповідає особі підозрюваного, буде співмірним з існуючими ризиками і зможе забезпечити належне виконання останнім процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 181, 183, 184, 193, 194, 196, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання слідчого – відмовити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 02.09.2021року включно.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі процесуальні обов`язки:

1) заборонити цілодобово залишати житло, за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватись від спілкування з підозрюваними у кримінальному провадженні за №12021060000000173 від 25.05.2021, з приводу обставин вчинення інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення;

5) здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон;

6) носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Виконання ухвали доручити органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчих у провадженні яких перебуває дане кримінальне провадження.

Строк дії ухвали до 02.09.2021року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя В. П. Маслак