Рішення № 98245446, 05.07.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/8429/21

Провадження № 2/161/2656/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2021 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого судді Івасюти Л.В.

за участю секретаря судового засідання Юхим А.О.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Луцький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання батьківства та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Свій позов обґрунтовує тим, ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила доньку ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , перебуваючи у незареєстрованому з відповідачем шлюбі. Зазначає,що відповідач називає дітей доньками, а вони його батьком, однак в добровільному, позасудовому порядку подати заяву про реєстрацію його як батька до органу державної реєстрації актів цивільного стану, у зв`язку з чим, вона змушена звертатися до суду.

Крім того, вказує, що відповідач участі у вихованні дітей не приймає, матеріальної допомоги на їх утримання не надає, діти проживають із позивачем та перебувають на її утримані. Відповідач самоусунувся від виховання та матеріального забезпечення дітей.

Посилаючись на наведене, позивач просить суд, визнати відповідача батьком ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , зобов`язати Луцький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) внести відповідні зміни до актового запису про народження дітей та стягнути з відповідача аліменти на утримання доньок у розмірі 2000,00 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.05.2021 відкрито загальне позовне провадження у даній справі.

Ухвалою суду від 07.06.2021 закрито підготовче провадження у вказаній справі та призначено судовий розгляд.

Представник позивача подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні батьківство дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнав. Щодо вимоги про стягнення аліментів, пояснив суду, що не заперечує сплачувати аліменти, однак станом на зараз у нього відсутній заробіток, у зв`язку з чим і не може сплачувати аліменти.

Від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Луцький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), надійшла заява про розгляд справи у її відсутності, щодо вирішення позовних вимог покладається на розсуд суду.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи та подані сторонами покази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд установив таке.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , а ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , в графі відомості про батька записано - ОСОБА_8 , в графі відомості про матір записано ОСОБА_2 .

Відомості про батька дітей до актових записів№ 813 від 14.04.2008 та № 2662 від 12.11.2013, зробленого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, внесені за правилами ч.1 ст.135 СК України, що підтверджується повними витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України від 12.07.2018.

Відповідно до ст.125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.

Згідно зі ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Законодавцем визначено перелік осіб, які вправі звернутися з позовом про визнання батьківства. Зокрема, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, у таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК приймаються до судового розгляду, якщо, зокрема дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері.

Визнання батьківства це волевиявлення особи, яка вважає себе батьком дитини. Мета визнання батьківства полягає у підтвердженні (констатації) вже існуючого біологічного (кровного) споріднення між чоловіком, який визнає себе батьком, та дитиною. Встановлення батьківства розглядається також як засіб захисту прав дитини, тобто захід, спрямований на відновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав дитини. Така сутність цього юридичного факту обумовлюється тим, що визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема обов`язку з утримання дитини.

ЄСПЛ прагне в питанні встановлення батьківства врахувати не тільки інтереси біологічного батька, але й перш за все, інтереси самої дитини. Тому, суд, як орган державної влади, здійснюючи правосуддя поряд з вирішенням конкретних правових спорів, реалізує державну політику в тому числі в сфері охорони дитинства. Держава через свої судові органи сприяє підтвердженню юридичного зв`язку між дитиною та іншими особами не стільки заради підтвердження власне біологічного походження, скільки прагнучи створити для дітей, народжених поза шлюбом, можливість виховання у повній сім`ї. Суд приймає до уваги те, що встановлення батьківства породжує низку юридичних наслідків, серед яких виникнення взаємних прав та обов`язків дитини і батьків.

Статтями 3, 4 Декларації про соціальні і правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, прийнятою резолюцією Генеральної Асамблеї від 3 грудня 1986 року передбачено, що турбота про дитину лежить насамперед на її власних батьках.

Відповідно до роз`яснень п. 9 Постанови, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 визнав факт батьківства ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Крім того, суд враховує, що у графі «батько» в свідоцтвах про народження ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , зазначено ім`я та по батькові відповідача.

Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за № 55/18793, Підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

За положеннями ст. 134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126, 127 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання відповідача батьком ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , зобов`язання Луцького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) внести відповідні зміни до актового запису про народження дітей є підставною та підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на утримання доньок, суд виходить з наступного.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Судом встановлено, що сторони є батьками неповнолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Також встановлено, що діти проживають разом із матір`ю, яка здійснює їх виховання, догляд та матеріальне утримання.

Відповідач не заперечує щодо сплати аліментів на утримання доньок.

Статтею 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік» встановлено прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, який становить для: дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Аналізуючи зазначені норми закону, суд виходить з того, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров`я та розвитку дитини, а кожен з батьків повинен надати дитині утримання у розмірі не меншому половини цього прожиткового мінімуму щомісячно. Тобто, забезпечення батьками такого прожиткового мінімуму забезпечує мінімальні потреби дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України слідує, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Крім того, за змістом ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незважаючи на розірвання шлюбу чи проживання окремо від дитини.

Згідно ч. 1 ст. 182 СК України передбачені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, зокрема: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

На підставі наведеного, враховуючи готовність відповідача сплачувати аліменти на утримання дітей, а також пріоритетність інтересів дітей, на користь яких стягуються аліменти, визначений законом прожитковий мінімум для дітей відповідного віку, суд вважає за можливе визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 1500,00 грн. на утримання кожної дитини щомісячно. Аліменти підлягають стягненню починаючи з дня подання позовної заяви та до досягнення старшою донькою повноліття.

На думку суду такий розмір аліментів буде достатнім для забезпечення фізичного та гармонійного розвитку дітей, підтримки їх життєдіяльності на достатньому рівні. Розмір аліментів, визначений судом не є надмірним, і є достатнім для забезпечення розумних потреб неповнолітніх дітей.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до обов`язкового негайного виконання.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача, тому вимоги позивача про відшкодування відповідачем судових витрат підлягають до задоволення. Разом з цим, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за позовною вимогою про стягнення аліментів на підставі п. 3 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір в сумі 908 грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 2-5, 11-13, 352, 354, 430 ЦПК України, ст.ст. 80, 125-126, 128, 135, 180-182, 184 СК України, ст.7 Конвенції про права дитини, Законом України «Про судовий збір», суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Внести зміни до актового запису № 813 від 14 квітня 2008 року про народження ОСОБА_5 , складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, зазначивши в розділі «відомості про батька»: замість « ОСОБА_8 », вказати - « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянин України».

Внести зміни до актового запису № 2662 від 12 листопада 2013 року про народження ОСОБА_6 , складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, зазначивши в розділі «відомості про батька»: замість « ОСОБА_8 », вказати - « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянин України».

Стягувати з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 коп., на кожну дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину щомісячно, починаючи з 11 травня 2021 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 908 (дев`ятсот вісім) гривень судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 908 (дев`ятсот вісім) гривень судового збору.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до обов`язкового негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 );

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; ІПН невідомо).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Луцький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) (місцезнаходження: пр-т. Соборності, 18, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 26038916).

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Л.В. Івасюта