Постанова № 9824372, 30.04.2010, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-268/10/1970

"30" квітня 2010 р. м. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого судді Мірінович У.А.

при секретарі Надвиничній Г.Я.

за участю:

представника позивача -Молень Р.Б. Довіреність №178 від 01 березня 2010року,

представника відповідача Переймибіда Р.Б. Довіреність №6/7/10-015 від 11.01.2010 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Тернополі адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Мишковицький спиртовий завод»до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Мишковицький спиртзавод»звернулось з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000052306/0 від 14 лютого 2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за листопад 2006 року на 39659 грн., №0000062306/0 від 15 лютого 2007 року про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2006 року на суму 39569 грн. і за вересень 2006 року на 50476 грн. та про визначення 75714 грн. податкового зобов'язання по податку на додану вартість, у т.ч. 50476 грн. за основним платежем та 25238 грн. за штрафними санкціями.

28 квітня 2010 року позивачем подано заяву про зміни до позовної заяви у відповідності до якої позивач просить позовні вимоги в частині прийняття рішення, яким визнати нечинним податкові повідомлення рішення від 14.02.2007 року № 0000052306/0 та від 15 лютого 2007 року №0000062306/0 замінити на визнання протиправними податкові повідомлення рішення від 14.02.2007 року № 0000052306/0 та від 15 лютого 2007 року №0000062306/0.

На судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з тих мотивів, що відповідачем необґрунтовано виключено з податкового кредиту позивача суми податку на додану вартість.

Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів викладених в запереченнях на адміністративний позов та просив в задоволені позову відмовити.

Суд вислухав пояснення сторін, повно, всебічно та обєктивно оцінив докази на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності та надавши їм юридичну оцінку встановив.

Як свідчать матеріали справи, з 02 по 05 лютого 2007 року працівниками податкової служби проведено невиїзну позапланову перевірку ДП «Мишковицький спиртзавод», та з 26 січня по 07 лютого 2007 року виїзну позапланову перевірку, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за серпень, листопад 2006 року.

Результати зазначених перевірок відображено в актах перевірки від 05 та 12 лютого 2007 року за №№873/23-623/00375154,1191/23-623/00375154, якими, серед іншого, виявлено порушення позивачем вимог п.п.7.2.1. п.7.2, п.п.7.4.1., 7.4.5, .п.7.4, п.п.7.7. ст.7, п.11.6.ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (надалі Закон №168/97-ВР), ст. 8 Закону України «Про державний України на 2006 рік»від 20 грудня 2005 року №3235-ІV (надалі - Закону №323- ІV), п.3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення споживачів природним газом»№1729 від 27 грудня 2001 року, що полягали у завищенні бюджетного відшкодування за серпень 2006 року в сумі 39659 грн., за вересень 2006 року в сумі 50476 грн. та за листопад 2006 року на суму 39659 грн.

Згідно актів перевірки та інших доказів, що вміщуються в матеріалах справи встановлено, що на підставі договору №ДГ-1-т-06 від 16 листопада 2005 року, укладеного між ТОВ «Укренерго»та ДП «Мишковицький спиртзавод», по актах прийому передачі, позивачу поставлено природний газ, а також по відповідному договору, ТОВ «Зерно торгівельна компанія «Подільський круп'яний дім»поставлено сільськогосподарську продукцію.

За наслідками зазначених операцій, позивач, який є платником ПДВ, отримав податкові накладні, зокрема за газ - №102 від 31.07.06р. на суму 237954,78 грн. у т.ч. 39659,13 грн. ПДВ, №43 від 31.08.06р. на суму 237954,78 грн. у т.ч. 39659,13 грн. ПДВ, №179 від 31.10.06р. на суму 237954,78 грн. у т.ч. 39659,13 грн. ПДВ та за зерно - №249 від 29.08.06р. на суму 64905,50 грн. у т.ч. 10817,58 грн.

Як слідує з матеріалі в справи, в тому числі актів перевірок, оплата вартості одержаних газу та сільськогосподарської продукції позивачем проведена з врахування податку на додану вартість.

На думку працівників податкової служби, відносячи суми ПДВ до бюджетного відшкодування, по операції з зерном, позивачем, порушено вище перелічені вимоги Закону №168/97-ВР, які полягали у:

-ненадходженні до бюджету суми податку на додану вартість від контрагента позивача - ТОВ «Зерноторгівельна компанія «Подільський круп'яний дім»;

-незначними показниками суми податку, що підлягає сплаті у звітні ТОВ «Зерноторгівельна компанія «Подільський круп'яний дім»;

-відсутності на балансі контрагента основних засобів, складських, приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів,

та по операції з газом:

-не дотримано приписів ст.8 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»та п.З Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення споживачів природним газом»№1729 від 27 грудня 2001 року, відповідно до яких постачання споживачам природного газу, ввезеного на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, повинно здійснюватись із застосуванням нульової ставки ПДВ, в той час, як суму ПДВ нараховано за ставкою 20%.

На підставі актів перевірок, відповідно до підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2. статті 4 та підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами" (надалі - Закон №2181) контролюючим органом податкові повідомлення-рішення, за №0000052306/0 від 14 лютого 2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на суму 39659 грн. ПДВ сплаченого в ціні поставленого газу в жовтні 2006 року, заявлену до відшкодування за листопад 2006 року та за №0000062306/0 від 15 лютого 2007 року про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2006 року на суму 39569 грн. і за вересень 2006 року на 50476 грн. та про визначення 75714 грн. податкового зобов'язання по податку на додану вартість, у т.ч. 50476 грн. за основним платежем та 25238 грн. штрафних санкцій, з яких по операції з зерном зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем становлять 10817 грн. та 5408,50 грн. штрафні санкції.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України від 04 грудня 1990 року №509 “Про державну податкову службу України”(Закон №509), відповідно до якого відповідач є органом державної податкової служби і субєктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, що тягне за собою розгляд цього спору за правилами КАС України згідно із положеннями пункту 1 частин першої статті 17 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 статті 11 Закону №509 та п. 7.7.5 п.7.7. ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97 - ВР «Про податок на додану вартість»(надалі Закон №168/97) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за достовірністю нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Як свідчить акт перевірки №873/23-623/00375154, на підставі аналізу даних інформаційної довідки від 26 жовтня 2006 року №33379/7/23-3 (копія в матеріалах справи) посадовими особами ДПІ зазначено, що платник податків, - ТОВ «Зерноторгівельна компанія «Подільський круп'яний дім»декларував незначні показники сум податку, що підлягають сплаті до бюджету. Разом з тим, ототожнення з акті перевірки податкового зобов'язання (п.7.3 ст. 7 Закону) із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України (п.7.7 статті 7 Закону) є таким, що не відповідає положенням цього Закону. Із тексту даної довідки також слідує, що товариство не має заборгованості із сплати податку на додану вартість.

Контролюючим органом також залишено поза увагою й інші відомості стосовно контрагента позивача - ТОВ «Зерноторгівельна компанія «Подільський круп'яний дім», що безпосередньо стосуються спірних правовідносин, а саме: статус - постійне діюче протягом 12 місяців підприємство; дата реєстрації платником ПДВ - 30.08.2005 року; загальна сума податкових зобов'язань з ПДВ за серпень 2006 року, - 252411 грн., в тому числі за операціями із державним підприємством "Мишковицький спиртовий завод" - 20905,60 грн. Крім того, згідно з положеннями ч.2 ст.61 Конституції України (щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності), приписів Закону №168/97-ВР, право платника податків на отримання податкового кредиту не ставиться в залежність від правопорушень зі сторони його контрагентів, яким у даній справі в частині здійснення господарської операції по закупці зерна є ТОВ «Зерноторгівельна компанія «Подільський круп'яний дім», від їх податкового обліку, (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Верховний Суд України у постанові від 18 квітня 2006 року (наявна у матеріалах справи) зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платна податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Слід зазначити, що відповідно до п. 10 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України 17.03.2001 №110 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. факти порушень податкового та іншого законодавства посадова особа органу державної податкової служби оформляє актом перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються конкретні пункти і статті.

Жодних допустимих доказів, які б вказували на порушення «Зерноторгівельна компанія «Подільський круп'яний дім» вимог Закону при формуванні своїх податкових зобов'язань по спірній операції із позивачем, а відтак і задекларованих ДП «Мишковицький спиртзавод» сум податкового кредиту, контролюючим органом суду не представлено.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що матеріалами справ не підтверджуються порушення державним підприємством п.1.8 ст.1, п.п.7.2.1 п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.2 п.7.7 статті 7 Закону за результатами його господарської співпраці із ТОВ «Зерноторгівельна компанія «Подільський круп'яний дім», а тому податкове повідомлення рішення Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції від 15 лютого 2007року №0000062306/0 в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 10817 (десять тисяч вісімсот сімнадцять) гривень 00 коп. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5408 (пять тисяч чотириста вісім) гривень 50 коп. по є протиправним та підлягає до скасування.

Щодо порушення позивачем ст.8 Закону України від 20 грудня 2005року №3235-ІУ «Про державний бюджет України на 2006 рік»(надалі - Закон №3235-ІУ) та Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення споживачів природним газом»№1729 від 27 грудня 2001 року, відповідно до яких постачання споживачам природного газу, ввезеного на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, повинно здійснюватись за нульовою ставкою слід відмітити наступне.

Так, згідно ст.8 Закону №3235-ІУ та п. З Постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення споживачів природним газом" №1729 від 27.12.2001 року, постачання споживачам природного газу, ввезеного на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, повинно здійснюватись за нульовою ставкою.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс) встановлено, що бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Зі змісту пункту 3 частини 1 статті 4 Кодексу випливає, що нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є, зокрема, закон про Державний бюджет України.

Згідно з пунктом 19 частини 1 статті 2 Кодексу доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Закон про Державний бюджет України на поточний рік регулює бюджетні відносини, зокрема, у сфері наповнення бюджету через механізми справляння податків. Отже, дія зазначеного закону поширюється, у тому числі, і на податкові правовідносини, оскільки одним із джерел формування доходної частини Державного бюджету на поточний рік є податки, які справляються за встановленими ставками. Закон про Державний бюджет України на поточний рік передбачає розмір кожної доходної статті бюджету, зокрема шляхом визначення розміру податкових ставок, зупинення дії податкових зобов'язань для визначеного кола суб'єктів і звільнення окремих суб'єктів господарювання від сплати певних видів податків.

Таким чином, закон про Державний бюджет України встановлює, зокрема, основи регулювання податкових відносин у частині спрямування податків до Державного бюджету як елементу його доходної частини. Виходячи із зазначеного, цим Законом може зупинятися дія окремих положень податкових законів, вводитися податкові пільги та інше.

Отже, в даній справі слід застосовувати ставки встановлені бюджетним законом на бюджетний рік, а не Законом "Про податок на додану вартість", та посилання позивача на неузгодженість таких змін із загальними принципами оподаткування, встановленими Законом України "Про систему оподаткування", та Бюджетним кодексом України є безпідставними так як, Закону "Про систему оподаткування" та Бюджетний кодекс, які в спірних правовідносинах є загальними нормами матеріального права. Перевагу ж мають спеціальні закони. Такими, за наведених обставин, є Закон України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та положення Постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення споживачів природним газом" у відповідній редакції.

Статтею 8 Закону № 3235-ІУ, зокрема встановлено, що у 2006 році: операції з ввезення природного газу на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, звільняються від обкладання податком на додану вартість, а операції з продажу такого газу, крім операцій з його продажу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Положення цієї норми слід розуміти так, що законодавством не дозволяється оподатковувати за ставкою 20% операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України і звільненого від обкладання ПДВ при ввезенні. При цьому таке обмеження стосується як першого продавця, так і останнього.

У пункті 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1729 "Про забезпечення споживачів природним газом" (у редакції Постанови від 2 березня 2006 року № 244), зокрема встановлено, що в 2006 році природний газ, ввезений на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України, та оформлений митними органами в режимі випуску у вільний обіг із звільненням від обкладення податком на додану вартість, реалізується Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», дочірньою компанією «Газ України»та дочірнім підприємством «Газ-тепло», а також суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, із застосуванням нульової ставки податку на додану вартість (крім постачання населенню, бюджетним установам та іншим споживачам, які не є платниками зазначеного податку), за наявності: договорів на таке придбання із зазначенням, кому належить поставлений газ; договорів на власну поставку такого газу з обов'язковим зазначенням, кому належить поставлений газ та індивідуального податкового номера споживача - платника податку на додану вартість; вантажосупровідних документів (товаротранспортних і податкових накладних, актів приймання-передачі), в яких обов'язково зазначається кому належить поставлений газ, суб'єкт господарювання та його індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків. З аналізу пункту 6.1 статті 6 вказаного Закону випливає, що не відносяться до об'єктів оподаткування операції, звільнені від оподаткування, та операції, до яких застосовується нульова ставка ПДВ.

Таким чином, покупець, сплативши продавцю ПДВ за ставкою 20% з операцій, що не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 Закону № 168/97-ВР або звільняються від оподаткування на підставі статті 5 цього Закону, а також, які оподатковуються за нульовою ставкою, не може включати суми такого податку до податкового кредиту та вимагати відшкодування зазначених сум з бюджету.

Враховуючи наведене, підстави для задоволення позовних вимог в цій частині позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задоволити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції від 15 лютого 2007року №0000062306/0 в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 10817 (десять тисяч вісімсот сімнадцять) гривень 00 коп. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5408 (пять тисяч чотириста вісім) гривень 50 коп.

3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 05 травня 2010 року.

Головуючий суддяМірінович У.А.