Постанова № 9824344, 27.04.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-7000/09/1770

27 квітня 2010 року 16год. 10хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Юрчука М.І. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

прокурор: <Текст >

позивача: представник Ніколайчук С.М.

відповідача: представник Троянчук Д.М. третьої особи позивача: представник <Текст >третьої особи відповідача: представник <Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товарної біржі "Західноукраїнська Полісся" <Список ><Позивач в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача <3-тя особа >

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товарна біржа "Західноукраїнська Полісся" - звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду, залучивши відповідачем у справі державну податкову інспекцію у м.Рівне з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 07.07.2009 р. №0001601742/0/17-123 (від 06.08.2009р. №0001601742/1/17-123, від 09.10.2009 р. №0001601742/2/17-123, від 06.11.2009р. №0001601742/3/17-123) в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 832 103.22 грн., в тому числі за основним платежем - 277 367,74 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 554 735,48 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що товарна біржа є організацією, що об'єднує осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, та має за мету надання послуг в укладенні і юридичному оформленні біржових угод. Саме за надання послуг позивач отримує плату, проте, грошові кошти за реалізоване майно на банківський рахунок позивача не надходять та, відповідно, з рахунку позивача не виплачуються. Товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям. Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку (частина сьома статті 279 ГК України).

Позивач посередницьку діяльність у договорах, що укладаються на біржі, не здійснює, а тому не містить ознак податкового агента в розумінні Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Відтак, позивач не повинен нараховувати та утримувати податок з доходів фізичних осіб продавців рухомого майна.

В такій ситуації податок з доходів повинні сплачувати самостійно продавці рухомого майна, що й було зроблено при операціях продажу за угодами, зареєстрованими позивачем. Сплата продавцями рухомого майна зазначеного податку засвідчується актом перевірки.

Приймаючи до уваги, що товарна біржа (позивач) не є податковим агентом при продажу рухомого майна, визначення відповідачем податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 277367,74 грн. є безпідставним та суперечить податковому законодавству України, а відтак відсутній факт заниження податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на цю суму і як наслідок відсутні правові підстави для нарахування позивачеві штрафних (фінансових) санкцій в сумі 554735,48 грн. Позов просить задовольнити.

Відповідач подав заперечення на адміністративний позов, позовні вимоги заперечує.

В заперечення позовних вимог зазначає, що перевіркою правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету податку з доходів фізичних осіб встановлено порушення:

1.) п. 1.15, п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З, пп. 4.2.6 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 12.1, п. 12.3 ст. 12, пп. «а» п.19.2 ст. 19, пп. "а" пп. 20.3.1, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме: не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 277367,74 грн. за 2007-2009 роки у випадку, коли невірно визначено об'єкт оподаткування при продажу рухомого майна за посередництвом позивача.

Під час проведення перевірки встановлено, що товарна біржа "Західноукраїнська Полісся" приймала участь в укладенні угод купівлі-продажу транспортних засобів: між фізичними особами, між фізичними та юридичними особами.

До перевірки були надано біржові угоди купівлі-продажу транспортних засобів, з яких перевірено 39 біржових угод. При укладенні даних біржових угод-фізичні особи сплачували податок з доходів фізичних осіб з ціни значно нижчої від фактичної ціни за яку придбавалося рухоме майно транспортні засоби, без врахування марки, моделі, року випуску транспортних засобів. До перевірки не надані документи, які б підтверджували ціну зазначену в біржовому договорі.

Також при перевірці встановлено, що до біржових угод, укладених на товарній біржі "Західноукраїнська Полісся" за 2006-2008 роки, додані оригінали банківських квитанцій на сплату податку з доходів фізичних осіб із доходу від реалізації транспортних засобів. Квитанції про сплату податку за 1 квартал 2009 року до перевірки не надані.

З метою встановлення вартості 39 транспортних засобів, відчужених за посередництвом позивача, для визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, було надіслано запити в УДАІ УМВС України в Рівненській області №27041/17-131 від 19.06.2009р. В отриманій відповіді з УДАІ УМВС України в Рівненській області №35/24-611 від 24.06.2009р. (вх.№794/9/01107 від 24.06.2009р.) було надано ксерокопії документів (звіт про оцінку транспортного засобу) щодо оцінки вартості таких транспортних засобів.

Отже, при укладенні біржових угод, фізичні особи вказували ціну значно нижчу від оціночної або ринкової ціни продажу зазначеної в звітах про оцінку транспортного засобу, з метою зменшення сум податку з доходів фізичних осіб, що мав утримуватися ТБЗП, як податковим агентом, що не відповідає статті 280 § 4 Господарського кодексу України та статті 4 Закону України "Про товарну біржу".

Спільним наказом Мін'юсту України та Фонду Держмайна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року затверджено Методику товарознавчої експертизи та оцінки транспортних засобів. Зазначена Методика встановлює порядок оцінки (визначення вартості) дорожніх транспортник засобів, регламентує загальні принципи методики оцінки та товарознавчих досліджень, а також вимоги до оформлення результатів оцінки. Вимоги Методики є обов'язковими під час проведення товарознавчих досліджень всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки транспортних засобів.

Методика застосовується у разі визначення вартості транспортного засобу для встановлення розміру обов'язкових платежів до бюджету. В зазначеній Методиці вживається поняття ринкової вартості транспортного засобу, яка визначає його як вартість за яку можливе відчуження транспортного засобу на ринку подібного транспортного засобу на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем після проведення відповідного маркетингу, за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

На думку податкового органу поняття дійсної вартості, що вживається у судовій практиці за своїм змістом і числовим значенням рівнозначно ринковій вартості.

Товарна біржа "Західноукраїнська Полісся" проводить діяльність відповідно до вимог Закону України "Про товарну біржу" та Статуту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про товарну біржу», товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявленні товарних цін, попиту і пропозицій товарів, виявлення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних організацій.

Статтею 278 Господарського кодексу України визначено, що здійснення торговельно-біржової діяльності має на меті організацію та регулювання торгівлі шляхом надання послуг суб'єктам господарювання у здійсненні ними торговельних операцій спеціально утвореною господарською організацією - товарною біржею. Згідно ст. 279 ГКУ, товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям. Товарна біржа здійснює свою діяльність за принципами рівноправності учасників біржових торгів, публічного проведення біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін.

Згідно зі статтею 655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а . приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про товарну біржу" угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Таким чином, при проведенні біржової операції купівлі-продажу рухомого майна одна із сторін угоди (покупець) набирає право власності на рухоме майно, що придбавається, а друга сторона угоди (продавець) і одержує дохід від такого продажу тільки з моменту реєстрації угоди на біржі.

Правила оподаткування доходів фізичних осіб встановлені Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Пунктом 1.2. статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначеної що дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно до підпункту "ж" пункту 1.3. статті 1 зазначеного Закону, доходом із джерелом його походження з України є будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, зокрема у вигляді доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законом України.

Згідно з пунктом 12.3 статті 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманий таким платником податків від такого продажу. Відповідно до підпункту 1.15 статті зазначеного Закону визначено, що податковий агент - це юридична чи фізична особа, які незалежно від їх організаційно - правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, отримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Статтею 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність України" передбачено, що проведення оцінки майна обов'язковим у випадках, зокрема, оподаткування майна згідно з законом.

Відповідно до статті 9 зазначеного Закону методичне регулювання оцінки майна! здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положенні (національних стандартах) оцінки майна, то затверджуються Кабінетом Міністрів України методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна визначають випадки застосування оцінювачами методичних підходів оцінки ринкової вартості до та випадки і обмеження щодо застосування методичних підходів до визначення ринкових видів вартості майна. При цьому, якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, договором на проведення оцінки майна або ухвалою суду не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення. Пунктом 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 визначено, що реєстрація транспортних засобів здійснюється, зокрема, на підставі документів, що посвідчують оцінку вартості транспортного засобу, яка провадиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку у встановленому порядку і має відповідні документи. Реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків.

Згідно з частиною 2 статті 280 Господарською Кодексу України товарна біржа зобов'язана регулювати біржові операції та ціни на товари, що допускаються до обігу на біржі.

У відповідності з п.20.2. статті 20 Закону , при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, фінансову відповідальність несе податковий агент; відповідальність за погашення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб покладається на податкового агента згідно пп. 20.3.2. п.20.3. ст. 20 Закону 889-ІУ.

Таким чином товарна біржа "Західноукраїнська Полісся" є податковим агентом стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від продажу рухомого майна і вона невірно визначила об'єкт оподаткування. Тому з рахуванням оціночної вартості відчужених транспортних засобів, визначеної звітами про оцінку дорожнього транспортного засобу, наданими УДАІ УМВС України в Рівненській області, керуючись п.20.2. та п.20.3. ст. 20 Закону № 889 - IV, встановлено: не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в загальній сумі 277367,74 грн. за 2007р.- І кв. 2009р.

Просить податковий орган у позові відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін дослідивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позивачу у задоволенні позову слід відмовити повністю. (позов позивача підлягає до задоволення повністю / частково)

Суд виходив з такого.

Як вбачається із матеріалів справи податковим органом - державною податковою інспекцією у м.Рівне з 15.06.2009 року по 23.06.2009 року проведено позапланову виїзну перевірку товарної біржі «Західноукраїнська Полісся» дотримання вимог податкового законодавства з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з 07.09.2006 р. по 31.03.2009 р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №816/147/17-100/34580643 від 26.06.2009 року у якому відображено порушення вимог податкового законодавства платником податків, зокрема п. 1.15, п. 1.2 статті 1, п. 2.1 статті 2, пп. 3.1.1 п. 3.1, п. 3.5 статті 3, пп. 4.2.1, пп. 4.2.6 п. 4.2 статті 4, п. 7.1 статті 7, пл. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 статті 8, п. 12.1, п. 12.3 статті 12, пп. «а» п. 19.2 статті 19, пп. «а» пп. 20.3.1, пп. 20.3.2 п. 20.3 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого не був утриманий і не був перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в загальній сумі 277384,25 грн.

За результатами розгляду акту перевірки податковий орган оформив та вручив позивачу податкове повідомлення-рішення від 07.07.2009 р. №0001601742/0/17-123, яким за вищевказані порушення, згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено платнику податкове зобов'язання за податком з доходу фізичних осіб в сумі 832152,75 грн., у тому числі за основним платежем - 277384,25 грн., за штрафними (фінансовими) санкції - 554768,50 грн.

Позивач погодився з висновком відповідача про те, що доходи фізичних осіб, одержані за договорами цивільно-правового характеру, повинні оподатковуватися при їх нарахуванні без виключення з нарахованої суми відрахувань до пенсійного фонду.

Враховуюча цю обставину, позивач сплатив до бюджету платіжним дорученням №74 віл 13.07.2009 р. податок з доходів фізичних осіб в сумі 49,53грн. (основний платіж -16,51грн., штрафні санкції - 33,02 грн.).

Позивачем у іншій частині податкового повідомлення рішення (в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 832103,22 грн., в тому числі за основним платежем - 277367,74 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 554735,48 грн.), відповідно до статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», застосовано процедуру адміністративного оскарження.

Рішенням відповідача №32334/25-09 від 28.07.2009р. про результати розгляду первинної скарги, рішенням Державної податкової адміністрації в Рівненській області №18042/25-16/230 від 01.10.2009 року та Державної податкової адміністрації України №11100/6/25-0315 від 29.10.2009 року про результати розгляду повторної скарги оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

За результатами розгляду скарг позивача відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 06.08.2009 р. №0001601742/1/17-123, від 09.10.2009 р. №0001601742/2/17-123, від 06.11.2009 р. №0001601742/3/17-123, якими повторно визначено позивачеві податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 832152,75 грн., у тому числі за основним платежем - 277384,25 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -554768,50 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 07.07.2009 р. №0001601742/0/17-123 та податкові повідомлення-рішення, які прийняті у процедурі адміністративного оскарження (від 06.08.2009 р. №0001601742/1/17-123, від 09.10.2009 р. №0001601742/2/17-123, від 06.11.2009 р. №0001601742/3/17-123) в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 832103,22 грн., в тому числі за основним платежем - 277367,74 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 554735,48 грн. підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Як прослідковується із акту перевірки (арк. 4-7 та додаток 7 акта перевірки) платником податку - товарною біржею «Західноукраїнська Полісся», на думку податкового органу, невірно визначено об'єкт оподаткування при продажу рухомого майна, в результаті чого не утриманий та не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 277367,74 грн. При цьому, відповідач посилається на порушення позивачем п. 1.15, п. 1.2 статті 1, п. 2.1 статті 2, пп. 3.1.1 п. 3.1 статті 3, пп. 4.2.6 п. 4.2 статті 4, п. 7.1 статті 7, пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 статті 8, п. 12.1, п. 12.3 статті 12, пп. «а» п. 19.2 статті 19, пп. «а» пп. 20.3.1, пп. 20.3.2 п. 20.3 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Такий висновок спростовується наступним.

1. Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

Пунктом 12.5 статті 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів рухомого майна в порядку, передбаченому в статті 12 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір або дійсність підписів сторін угоди за наявності документа про сплату податку сторонами договору.

Статтею 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що податковим агентом при здійсненні операцій з об'єктами рухомого майна є особа, яка здійснює посередництво за угодою з рухомим майном або нотаріус, який посвідчує відповідний договір або дійсність підписів сторін угоди.

Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» не розкриває змісту посередництва як ознаки податкового агента. Відповідно до частини першої статті 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені (частина третя статті 295 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 279 Господарського кодексу України товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям. Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку (частина сьома статті 279 ГК України).

2. Правові умови створення та діяльності товарних бірж на території України визначаються Законом України «Про товарну біржу».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про товарну біржу» товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій. Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку. Діяльність товарної біржі здійснюється відповідно до цього Закону та чинного законодавства України, статуту біржі, правил біржової торгівлі та біржового арбітражу.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про товарну біржу» товарна біржа забезпечує створення умов для проведення біржової торгівлі, надання членам і відвідувачам біржі організаційних та інших послуг. Право здійснювати біржові операції покладено тільки на її членів або брокерів, які зобов'язані проводити розрахунки за своїми угодами відповідно до правил біржової торгівлі.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню і вважаються укладеними з моменту їх реєстрації на біржі (стаття 15 Закону України «Про товарну біржу»).

Таким чином, керуючись вимогами законодавства, позивач як товарна біржа є організацією, що об'єднує осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, та має за мету надання послуг в укладенні і юридичному оформленні біржових угод. Саме за надання послуг позивач отримує плату, проте, грошові кошти за реалізоване майно на банківський рахунок позивача не надходять та, відповідно, з рахунку позивача не виплачуються.

3. Відповідно до положень законодавства України посередником може бути повірений (за договором доручення) або комісіонер (за договором комісії).

Статтею 1000 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором доручення повірений зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Товарна біржа при укладенні біржових угод (контрактів) не виступає ні повіреним, ні комісіонером. Розрахунки за біржовими угодами відбуваються між сторонами (продавцем і покупцем). Тобто, продавець рухомого майна отримує дохід безпосередньо від покупця.

Вищенаведеним підтверджується, що позивач посередницьку діяльність у договорах, що укладаються на біржі, не здійснює, а тому не містить ознак податкового агента в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Отже, позивач не повинен нараховувати та утримувати податок з доходів фізичних осіб продавців рухомого майна.

В такій ситуації податок з доходів повинні сплачувати самостійно продавці рухомого майна, що й було зроблено при операціях продажу за угодами, зареєстрованими позивачем. Сплата продавцями рухомого майна зазначеного податку засвідчується актом перевірки (додаток 7, графа 8).

Враховуючи, що товарна біржа (позивач) не є податковим агентом при продажу рухомого майна, визначення відповідачем податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 277367,74 грн. є безпідставним та суперечить податковому законодавству України.

4. Податкові повідомлення-рішення відповідача від 07.07.2009 р. №0001601742/0/17-123 (від 06.08.2009 р. №0001601742/1/17-123, від 09.10.2009 р. №0001601742/2/17-123, від 06.11.2009 р. №0001601742/3/17-123) встановлюють позивачу, відповідно до підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафні (фінансові) санкції в сумі 554768,50 грн.

Відповідно до підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Враховуючи, що доводи позивача, наведені в позовній заяві, спростовують факт заниження податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 277367,74 грн., відсутні правові підстави для нарахування позивачеві штрафних (фінансових) санкцій в сумі 554735,48 грн.

Податковий орган не довів правомірності свого рішення.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Витрати по сплаті судового збору відшкодовуються позивачу з державного бюджету відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями <Текст >, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

< Текст >Позов задовольнити повністю. <Текст >

Податкові повідомлення-рішення №0001601742/0/17-123 від 07.07.2009 р. (від 06.08.2009 р. №0001601742/1/17-123, від 09.10.2009 р. №0001601742/2/17-123, від 06.11.2009 р. №0001601742/3/17-123), прийняті Державною податковою інспекцією у м.Рівне, визнати протиправними та скасувати їх з моменту прийняття в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 832 103,22 грн., в тому числі за основним платежем 277 367,74 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 554 735,48 грн.

Присудити на користь позивача Товарна біржа "Західноукраїнська Полісся" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя <Підпис >Юрчук М.І.

Постанова у повному обсязі складена 10.04.10р.