Рішення № 98242123, 12.07.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/1652/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" (далі - відповідач, ТОВ "Херсонрегіонгаз"), в якому просить суд:

1. Визнати противоправною дію ТОВ "Херсонрегіонгаз", яка полягає у неправомірній відмові надати заявнику - ОСОБА_1 відповідь на запит на інформацію.

2. Зобов`язати ТОВ "Херсонрегіонгаз" надати відповідь на запит інформації на електронну пошту ОСОБА_1 e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 за період січень 2020р. - березень 2021р., в якій обов`язково вказати, а саме:

- період постачання за розрахунковий період;

- значення лічильника - зняти показники за розрахунковий період;

- скільки спожито за розрахунковий період;

- який тариф за розподіл газу за розрахунковий період;

- скільки нараховано до сплати за розрахунковий період;

- скільки оплачено за розрахунковий період;

- скільки, чи є переплата або коли є заборгованість за розподіл газу за розрахунковий період.

3. Стягнути з ТОВ "Херсонрегіонгаз" 1000 грн. коштів на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 , заподіяної йому противоправними діями у неправомірній відмові надати ОСОБА_1 відповідь на запит на інформацію.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до ТОВ "Херсонрегіонгаз" із електронним запитом від 02.04.2021р., в якому просив надати інформацію, яка стосується надання відповідачем послуг ОСОБА_1 з постачання природного газу за період з січня 2020р. по березень 2021р. Проте всупереч вимогам чинного законодавства відповідачем не надано запитуваної позивачем інформації, що останній вважає порушенням своїх прав, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 19.04.2021р. позовну заяву залишено без руху та встановлено строк на усунення її недоліків. Позивач усунув недоліки заяви.

23.04.2021р. ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву, в якому вказав на необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , просив у задоволенні позову останнього відмовити з наступних підстав. Зокрема, товариство вказує на те, що у позовній заяві міститься твердження позивача про факт звернення з електронним запитом до АТ «Херсонгаз», у зв`язку із чим ТОВ "Херсонрегіонгаз" припускає, що позивач мав намір звернутися з даним позовом саме до АТ «Херсонгаз», проте помилково відповідачем визначив ТОВ "Херсонрегіонгаз". При цьому, стверджує про те, що відповідач запитуваною інформацією не володіє, так як з 01.12.2020р. не постачає природний газ побутовим споживачам. Зазначає, що ТОВ "Херсонрегіонгаз" у період з 01.07.2015р. по 30.11.2020р. включно постачало природний газ побутовим споживачам в межах Херсонської області, проте послуги з ведення обліку використаних обсягів газу, підключення та відключення споживачів від постачання, своєчасне обслуговування газопроводів, газових приладів і пристроїв, лічильників газу та технічні види робіт з підключення, обмеження, локалізації і ліквідації аварійних ситуацій тощо, на території Херсонської області здійснює Оператор ГРМ - АТ «Херсонгаз». Окрім того, відповідач зазначає, що надав відповідь на запит позивача, яка викладена у листі від 09.04.2021р. за вих. №2/0409/01.

11.05.2021р. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується із доводами відзиву, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 ст.262 КАС України).

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 02.04.2021р. ОСОБА_1 (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) надіслав на електронну пошту ТОВ "Херсонрегіонгаз" запит на отримання такої інформації:

- період постачання за розрахунковий період;

- значення лічильника - зняти показники за розрахунковий період;

- скільки спожито за розрахунковий період;

- який тариф за розподіл газу за розрахунковий період;

- скільки нараховано до сплати за розрахунковий період;

- скільки оплачено за розрахунковий період;

- скільки, чи є переплата або коли є заборгованість за розподіл газу за розрахунковий період.

Відповідачем наведений запит отримано 05.04.2021р., що ним підтверджується у відзиві.

Позивач стверджує, що не отримав відповіді на запит від 02.04.2021р., у зв`язку із чим вважає свої права порушеними.

Відповідач не погоджується із позицією позивача, вказує на те, що надав відповідь на запит листом від 09.04.2021р. за вих. №2/0409/01.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ст.ст.5, 7 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Право на інформацію охороняється законом.

Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" № 2939-VI (далі - Закон №2939-VI).

Відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до статті 5 Закону № 2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити:

1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Згідно з статтею 12 Закону № 2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Приписами частини першої статті 22 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Згідно з пунктом 3 частини 4 статті 22 Закону № 2939-VІ у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено мотивовану підставу відмови.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

У частині першій статті 6 Закону № 2939-VI визначено види інформації з обмеженим доступом, зокрема, це: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес її отриманні (частина другою статті 6 Закону №2939-VI).

Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно (частина п`ята статті 6 Закону № 2939-VI).

Статтею 20 передбачено строки розгляду запитів на інформацію

Відповідно до ч. 1 зазначеної статті закону, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до ч. 4 цієї статті Закону, у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Статтею 23 Закону №2939-VІ передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із запитом від 02.04.2021р. про надання інформації, яка стосується надання відповідачем послуг ОСОБА_1 з постачання природного газу за період з січня 2020р. по березень 2021р.

Однак, відповідач відповідь на запит не надав.

Посилання відповідача на необґрунтованість позовних вимог з підстави надання відповіді на означений запит листом від 09.04.2021р. (вих. №2/0409/01) судом до уваги приймаються, оскільки зі змісту наведеного листа (а.с. №24) слідує, що відповідь надавалася на запит ОСОБА_1 , який надійшов на адресу ТОВ "Херсонрегіонгаз" 14.12.2020р., в той час як спірний запит датований 02.04.2021р. та зі слів відповідача отриманий ним 05.04.2021р.

Судом відхиляються як необґрунтовані посилання відповідача на те, що він не володіє запитуваною інформацією, тому не має нести відповідальність за її ненадання заявнику, так як приписами п 3 ч. 4 ст. 22 Закону №2939-VІ передбачений обов`язок розпорядника інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.

В той же час у відзиві ТОВ "Херсонрегіонгаз" вказало на те, що запитуваною позивачем інформацією володіє АТ «Херсонгаз», з чого слідує, що відповідачу станом на момент отримання запиту позивача було достеменно відомо яка саме юридична особа володіла запитуваною ОСОБА_1 інформацією. Втім доказів, які б свідчили про направлення відповідачем запиту позивача від 02.04.2021р. на адресу АТ «Херсонгаз» матеріали справи не містять.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку про порушення відповідачем вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" щодо обов`язку надати відповідь за запитом на інформацію.

Разом з тим, у позовній заяві позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови надати відповідь на запит на інформацію.

З цього приводу суд звертає увагу, що за своєю правовою природою дія - це активна поведінка суб`єкта владних повноважень, а бездіяльність - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, тобто не вчинення у встановлений законом строк дії, яку суб`єкт владних повноважень повинен вчинити.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що не надавши позивачу відповіді на його запит, відповідач вчинив протиправну бездіяльність, а не дію, а тому належним способом захисту прав позивача буде визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на запит позивача від 02.04.2021р.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Водночас суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. За правилами п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, яка передбачає повноваження суду при вирішенні справи, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, встановивши протиправну бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на запит позивача від 02.04.2021р., з метою ефективного способу захисту його порушених прав, свобод та інтересів, доцільним є зобов`язання відповідача надати відповідь на вищевказаний запит.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 1000 грн. за завдану моральну шкоду, суд вважає за важливе зазначити наступне.

Положеннями ст. 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Чинним законодавством визначено, що моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 19.09.2018р. у справі №815/7401/16.

Суд зауважує, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди необхідним є наявність у діях/бездіяльності відповідача певного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкідливих наслідків у вигляді заподіяння позивачу збитків, причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками, а також вини правопорушника.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Однак, будь-яких допустимих та достатніх доказів того, що бездіяльність відповідача будь-яким чином вплинула на стан здоров`я позивача, спричинила погіршення його стану, зумовила фізичні, душевні, психічні страждання останнього, позивачем не надано. Самого лише посилання на протиправність бездіяльності недостатньо для прийняття рішення про відшкодування моральної шкоди.

Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження заподіяння моральної шкоди та на підтвердження причинного зв`язку моральної шкоди із діями/бездіяльністю заподіювача шкоди, розрахунку суми визначення моральної шкоди.

Враховуючи, що позивачем не було надано належних та достатніх доказів заподіяння відповідачем йому моральної шкоди, суд дійшов висновку про те, що підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат суд вважає за необхідне вказати наступне.

Враховуючи те, що питання сплати судового збору при відкритті провадження у справі вирішено не було, а також зважаючи на те, що за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення основної частини позовних вимог ОСОБА_1 , то з ТОВ "Херсонрегіонгаз", в силу приписів ст. 139 КАС України, підлягає стягненню судовий збір в сумі 908 грн.

Варто зауважити на тому, що у період з 27.05.2021р. по 08.06.2021р. включно головуючий суддя по справі був тимчасово непрацездатним, а з 09.06.2021р. по 09.07.2021р. включно перебував у відпустці (10-11.07.2021р. включно - вихідні дні), у зв`язку із чим судове рішення ухвалено датою, що вказана у його вступній частині.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" (код ЄДРПОУ 39500143, 73025, м. Херсон, вул. Михайлівська (Петренка), 18) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 від 02.04.2021р.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" надати відповідь на запит ОСОБА_1 від 02.04.2021р. у порядку та строки, визначені Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011р. №2939-VI.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" у дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.В. Гомельчук

кат. 115000000