Рішення № 98241627, 12.07.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2021 року Справа № 480/3470/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3470/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Сумський слідчий ізолятор" про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи "Сумський слідчий ізолятор" (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Сумський слідчий ізолятор" щодо невиплати позивачу грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна;

- стягнути з Державної установи "Сумський слідчий ізолятор" на користь позивача грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у сумі 5183,35 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що після її звільнення зі служби відповідачем не проведено з нею остаточний розрахунок, а саме: не виплачено грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна. У жовтні 2020 року позивач звернулася до Державної установи "Сумський слідчий ізолятор" з вимогою щодо нарахування та виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, але отримала відмову, яку вважає протиправною та необґрунтованою, оскільки право позивача на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно передбачено чинним законодавством.

Ухвалою суду від 27.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує та зазначає, що позивач не звертався до Державної установи "Сумський слідчий ізолятор" з заявою при звільненні про виплату йому грошової компенсації замість неотриманого під час проходження служби речового майна, а тому відсутні підстави для виплати вказаної компенсації. Також, державна установа "Сумський слідчий ізолятор" вживала всіх дієвих заходів, які були направлені на реалізацію прав позивача на отримання грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна. Крім того, позивачем був пропущений шестимісячний строк звернення до суду.

Суд, перевіривши наявні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу у Державній установі "Сумський слідчий ізолятор" з 30.01.2013 до 11.11.2019.

Наказом начальника Державної установи "Сумський слідчий ізолятор" від 11.11.2019 № 219/ОС-19 "Про особовий склад" звільнено 11 листопада 2019 року з Державної кримінально-виконавчої служби України старшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 з посади молодшого інспектора (оператора теле- (відео- ) сиситеми) відділу інженерно-технічних засобів охорони, зв`язку та інформатизації державної установи «Сумський слідчий ізолятор» за власним бажанням відповідно Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 7).

29.10.2020 позивач звернулася до Державної установи "Сумський слідчий ізолятор" із заявою, в якій просила виплатити їй грошову компенсацію за неотримане речове майно (а.с. 8).

Письмової відповіді на вказану заяву відповідач не надав, грошову компенсацію за неотримане речове майно не виплатив.

01.02.2021 ОСОБА_1 звернулась до Державної установи "Сумський слідчий ізолятор" із запитом, в якому просила надати довідку «По виплаті грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна» за формою згідно додатку №7 Постанови № 578 від 14.08.2013, за період проходження служби в органах ДКВС з 30.01.2013 по 11.11.2019 (а.с. 9).

У відповідь на вказаний запит відповідач листом від 09.02.2021 № 14/07-31/О-11 повідомив, що у відповідності до Постанови КМУ від 14.08.2013 року № 578 «Про забезпечення речовим майном персоналу Державної виконавчої служби», позивачу здійснено нарахування про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна на загальну суму 5183 грн. 35 коп., про що складено відповідну довідку про виплату грошової компенсації за. належні до видачі предмети речового майна від 11.11.2019 №12. На день звільнення, як і на день звернення кошторисні призначення для виплати за належне речове майно в державній установі «Сумський слідчий ізолятор» відсутні, у зв`язку з цим кошти не були виплачені. За наявності кошторисних призначень позивачу буде проведена виплата на підставі довідки встановленого зразка про вартість речового майна, що належить до видачі (а.с. 10).

Згідно із довідкою Державної установи "Сумський слідчий ізолятор" від 11.11.2019 №12, розмір грошової компенсації вартості за не отримане ОСОБА_1 речове майно складає 5183,35 грн. (а.с. 11).

Під час звільнення грошову компенсацію замість належних до видачі предметів речового майна за час проходження служби не було виплачено, що не заперечує відповідач у відзиві.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 № 578 затверджений Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби (далі по тексту - Порядок), який визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами.

Пунктом 23 Порядку визначено, що грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається ДПтС відповідно до їх закупівельної вартості.

За приписами пункту 27 Порядку під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.

Відповідно до п. 60 Порядку для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.

Згідно довідки Державної установи "Сумський слідчий ізолятор" від 11.11.2019 № 12 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, загальна сума компенсації позивачу складає 5183,35 грн. Отже на час звільнення позивача зі служби він мав право на грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна, які він не отримав в період проходження служби.

Посилання відповідача на абз. 2 п. 22 Порядку, як на підставу невиплати грошової компенсації, у зв`язку з відсутністю коштів є необґрунтованими, оскільки пункт 22 Порядку регулює порядок виплати грошової компенсації за речове майно не звільненим особам, а тим, хто продовжує службу.

Доводячи необґрунтованість позовних вимог, відповідач вказує на відсутність коштів та той факт, що бюджетні асигнування на компенсацію за речове майно установі виділені не були. Вказані доводи не ґрунтуються на нормах законодавства, яке регулює спірні правовідносини, оскільки виплата компенсації при звільненні не поставлена в залежність від наявності бюджетних асигнувань на відповідні цілі, а відтак не може бути підставою позбавлення позивача визначеного законом права на компенсацію вартості речового майна.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, державні органи не вправі посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов`язань і виправдання своєї бездіяльності, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Кечко проти України", "Сук проти України").

Також, Європейський суд з прав людини у справах "Ромашов проти України", "Шевченко проти України" зауважив, що реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Таким чином, якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов`язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.

Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у постанові від 15.05.2012 у справі №11/446.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007).

У рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Щодо посилання відповідача на те, що позивач перед звільненням не звертався з рапортом про нарахування йому грошової компенсації замість неотриманого під час проходження служби речового майна є необґрунтованим, оскільки за наявності такого права у особи відповідач зобов`язаний на момент звільнення позивача здійснити з ним повний розрахунок, у тому числі нарахувати та виплатити у відповідності до вимог чинного законодавства таку компенсацію.

Щодо посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлені строки звернення до адміністративного суду.

Частинами 1 та 2 ст. 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною 3 статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Приписами частини 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 04 липня 2019 року у справі №821/2/18 (адміністративне провадження №К/9901/55500/18) вказав: віднесення справ стосовно невиплати військовослужбовцям, звільненим з військової служби, грошової компенсації за неторимане речове майно, до юрисдикції адміністративних судів робить актуальним питання про строки звернення до суду за захистом цього права, оскільки фактично спір стосується відновлення майнового стану у зв`язку із неотриманням належного їм речового майна під час проходження служби. Колегія суддів указує що предметом у зазначеній категорії справ, належать, до категорії справ щодо проходження публічної служби, однак безпосередньо стосується порушення майнових прав особи, яке пов`язане зі звільненням з публічної служби. Специфічний характер правовідносин у категорії спорів, що розглядаються, у яких на публічно-правовий характер спору накладається майновий аспект, змушує брати до уваги ці особливості при визначенні того, які норми визначають строки звернення до суду для цих справ. В той же час враховуючи специфіку публічно - правових спорів, для вирішення яких Кодексом адміністративного судочинства України визначені спеціальні строки, то колегія суддів вважає достатнім строком для реалізації позивачем права звернення до суду за захистом порушеного права загальний шестимісячний строк, встановлений частиною 2 статті 122 КАС України.

Отже, до спірних правовідносин застосовується шестимісячний строк, який обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача із проханням виплати грошову компенсацію за неотримане речове майно, на що отримав від відповідача лист від 09.02.2021, до якого додано довідку № 12 про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно та повідомлено, що виплата буде проведена за наявності кошторисних призначень.

Отже, про порушення своїх прав позивач дізнався 09.02.2021, отримавши лист-відмову у виплаті компенсації, а до суду звернувся 22.04.2021, а тому суд вважає, що ним не пропущено строк звернення до суду із вимогами про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо виплати грошової компенсації за не отримане речове майно та стягнення такої компенсації.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності невиплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна. Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що судом було задоволено позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Сумський слідчий ізолятор" витрати на оплату судового збору у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи "Сумський слідчий ізолятор" про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Сумський слідчий ізолятор" щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.

Стягнути з Державної установи "Сумський слідчий ізолятор" (40002, м. Суми, проїзд Гайовий, 19, ідентифікаційний код 08565090) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у сумі 5183 (п`ять тисяч сто вісімдесят три) грн. 35 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Сумський слідчий ізолятор" (40002, м. Суми, проїзд Гайовий, 19, ідентифікаційний код 08565090) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко