Рішення № 98241623, 12.07.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2021 року Справа № 480/3427/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3427/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 2276 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини 2276 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини 2276 Національної гвардії України щодо затримки повного розрахунку при звільненні та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;

- стягнути з Військової частини 2276 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 належну йому при звільненні грошову компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 58560,69 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що після його звільнення зі служби відповідачем не проведено з ним остаточний розрахунок, а саме: не виплачено грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна. У квітні 2021 року позивач звернувся до Військової частини 2276 Національної гвардії України з рапортом про нарахування та виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, але отримав відмову, яку вважає протиправною та необґрунтованою, оскільки право позивача на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно передбачено чинним законодавством.

Ухвалою суду від 26.04.2021 відкрито провадження у даній справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач подав до суду відзив, у якому проти позовних вимог заперечує, просить відмовити в їх задоволенні. Також, зазначив, що військова частина 2276 є бюджетною організацією та розпорядником коштів 3-го рівня, яка фінансується з державного бюджету України та діє в межах отриманих бюджетних призначень і фінансування отриманих через розпорядника бюджетних коштів - Головне управління Національної гвардії України. Потреба в виплаті позивачу грошової компенсації за не отримане речове майно подана до Головного управління Національної гвардії України листом від 06.05.2021 вих. № 76-960. Загальна потреба в виплатах звільненим військовослужбовцям в/ч 2276 грошової компенсації за не отримане речове майно, згідно норм подання звітності, повторно (регулярно) подається до Головного управління Національної гвардії України.

Враховуючи зазначене, відповідач категорично не погоджується з визнанням бездіяльності протиправною, оскільки ним було дотримано всіх процедур як під час звільнення позивача з військової служби так і при зміні права позивача з отримання речового забезпечення на нарахування грошової компенсації за неотримане під час проходження служби речове майно.

Крім того, відповідач зауважив, що від позивача рапортів (заяв), щодо виплати йому на підставі отриманої ним довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, згідно пунктів 3, 4 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно затвердженого постановою КМУ від 16.03.2016 № 178 (далі - Порядок № 178), не надходило. Відповідач вважає, що рапорт поданий позивачем є виключно повідомленням про волевиявлення заявника про не бажання отримувати речове майно та запитом на видачу довідки і не містить вимоги виплатити заявнику конкретної суми коштів згідно п. 4 Порядку № 178.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій з аргументами, наведеними у відзиві не погодився, наполягав на задоволення позовних вимог.

Суд, вивчивши письмові матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом командувача Національної Гвардії України № 49 о/с від 25.03.2021 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас, відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

08.04.2021 ОСОБА_1 звернувся із рапортом на ім`я командира військової частини № 2276 Національної гвардії України, в якому зазначив, що відмовляється від отримання належного йому на день звільнення речового майна, замість якого бажає отримати грошову компенсацію (а.с. 5).

Наказом командира військової частини 2276 Національної Гвардії України (по стройовій частині) № 78 від 16.04.2021 контракт про проходження військової служби із позивачем розірваний, його виключено зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення (а.с. 7).

16.04.2021 начальником речової служби військової частини № 2276 складено довідку № 18 про вартість речового майна, що належить до видачі прапорщику ОСОБА_1 , відповідно до якої вартість неотриманого позивачем під час проходження служби речового майна складає 58560,69 грн. (а.с. 6).

При звільненні зі служби позивачу грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна виплачено не було, що визнає відповідач у письмовому відзиві.

Оскільки відповідачем не було здійснено виплату грошової компенсації, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Спеціальним законом, який, відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон № 2011-XII), відповідно до статті 1 якого соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону № 2011-XII).

Згідно з частиною 1 статті 9-1 Закону № 2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (надалі - Порядок № 178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 4, 5 вказаного Порядку грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 №475 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 червня 2017 року за № 797/30665 (далі - Інструкція № 475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до затвердженого Урядом Порядку № 178.

Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року.

З вищенаведених законодавчих приписів випливає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Отже військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку № 178 виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.10.2018 у справі № 803/756/17 (адміністративне провадження № К/9901/38716/18).

За таких обставин, суд зазначає про наявність підстав для виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно з підстав того, що останній звільнений з військової служби та 08.04.2021 подав командирові військової частини 2276 рапорт про бажання отримати грошову компенсацію за неотримане речове майно.

Відповідно до абзаців 1 та 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, (дія якого відповідно до ч. 3 Указу поширюється і на військовослужбовців Національної гвардії України), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Як встановлено судом, станом на день виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини сума заборгованості за неотримане речове майно згідно з довідкою № 18 склала 58560,69 грн. (а.с. 6).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно є протиправною, а тому необхідно стягнути таку суми заборгованості з військової частини.

При цьому, суд не погоджується з посиланням відповідача на відсутність достатнього фінансування як на підставу для невиплати цієї заборгованості, оскільки як зазначив Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, державні органи не вправі посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов`язань і виправдання своєї бездіяльності, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Кечко проти України", "Сук проти України").

Щодо посилання відповідача на те, що позивач перед звільненням не звертався з рапортом про нарахування йому грошової компенсації замість неотриманого під час проходження служби речового майна є необґрунтованим, оскільки за наявності такого права у особи відповідач зобов`язаний на момент звільнення позивача здійснити з ним повний розрахунок, у тому числі нарахувати та виплатити у відповідності до вимог чинного законодавства таку компенсацію.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у невиплаті під час звільнення позивача грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, внаслідок чого позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини 2276 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 2276 Національної гвардії України щодо затримки повного розрахунку при звільненні та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Стягнути з військової частини 2276 Національної гвардії України (42741, Сумська область, Охтирський район, с. Климентове, вул. Дачна, 9, ідентифікаційний код 14323534) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у розмірі 58560 (п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 69 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко