Рішення № 98241250, 11.05.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/1182/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини 2269 Національної гвардії України про стягнення грошової компенсації.

Позовні вимоги:

- стягнути з військової частини 2269 Національної гвардії України Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 36 205,00 грн як компенсацію за незабезпечене харчування у неробочі, вихідні та святкові дні.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

16 лютого 2021 року ОСОБА_1 (надалі - позивач; ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини 2269 Національної гвардії України про стягнення грошової компенсації.

Ухвалою суду від 22.02.2021 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не виплатив йому компенсації вартості незабезпеченого харчування у неробочі, вихідні та святкові дні, чим порушив вимоги чинного законодавства та права позивача, визначені Положенням про продовольче забезпечення Національної гвардії України в мирний час, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України 14.09.2015 №1118.

13.04.2020 до суду надійшов відзив, в якому представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову. Вказував, що посада позивача (командир вертольоту вертольотної ланки авіаційної ескадрильї на вертольотах) відсутня у переліку категорій осіб, яким передбачається видача грошової компенсації замість норми харчування. Наголошував, що навіть якщо позивач не прибував до їдальні для отримання харчування, це не означає, що він не забезпечувався таким харчуванням. Зазначав, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом, а тому позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.

З приводу цього твердження представника суд зазначає, що питання дотримання позивачем строку звернення з цим позовом вже вирішувалося в ухвалі суду від 12.03.2021, а тому суд вважав, що це твердження не підлягає розгляду повторно. За відсутністю окремо поданого клопотання (викладене у відзиві) суд був позбавлений процесуальної можливості це клопотання повернути.

28.04.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 зазначив, що не дивлячись на функціонування військової їдальні, відповідач не забезпечував позивача харчуванням у вихідні та святкові дні та не здійснив виплату грошової компенсації замість норм харчування під час звільнення. Зазначав, що надані відповідачем до відзиву копії розкладок продуктів, жодним чином не підтверджують факту забезпечення харчування ОСОБА_1 у вихідні та святкові дні.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу за контрактом у лавах Національної гвардії України на посаді командира вертольоту вертолітної ланки авіаційної ескадрильї на вертольотах (ВОС-0616013) військової частини 2269 Національної гвардії України з 14 липня 2015 року по 14 липня 2020 року.

Відповідачем не заперечувалось що в період з 14 липня 2015 року по 14 липня 2020 року компенсація вартості харчування у вихідні та святкові дні, в які він не забезпечував харчуванням позивача, не надавалась. Під час звільнення з військової служби така грошова компенсація військовою частиною 2269 Національної гвардії України не була виплачена.

Листом від 26.11.2020 позивач звернувся до командира Військової частини 2269 Національної гвардії України з проханням виплатити йому компенсацію вартості харчування у неробочі, вихідні та святкові дні, в які він не забезпечувався харчуванням.

Листом від 28.12.2020 вих №69/20-3997 командир військової частини 2269 Національної гвардії України повідомив позивача, що відповідно до наказу Командувача Національної гвардії України №665 від 10.12.2019 "Про затвердження Переліку категорій військовослужбовців працівників льотного та інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії України, яким передбачається видача грошової компенсації замість норм харчування на 2020 рік" посада командира 2-ї авіаційної ланки першої авіаційної ескадрильї на вертольотах відсутня. Повідомлено ОСОБА_1 , що у разі незгоди з прийнятим рішенням, він може звернутися до суду.

Вважаючи наявним своє право на таку компенсацію та незаконною відмову відповідача у проведенні її виплати, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 21 Закону України "Про національну гвардію" визначає соціальний і правовий захист особового складу Національної гвардії України і членів їхніх сімей. Частиною другою цієї статті передбачено, що військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.

Частина 7 статті 27 цього Закону України регулює порядок продовольчого та речового забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України, а також грошової компенсації вартості за неотримані продукти харчування та речове майно визначаються відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 24 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу", встановлено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частиною 1 статті 9-1 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Завдання, організацію та порядок продовольчого забезпечення Національної гвардії України визначено наказом МВС України від 14.09.2015 року № 1118 "Про затвердження Положення про продовольче забезпечення Національної гвардії України в мирний час", яке зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2015 року (далі положення №1118).

Відповідно до норм вказаного Положення, норма харчування - це визначена кількість продуктів харчування на одного військовослужбовця на добу /пункт 3 розділу І Положення №1118/.

В пункті 2 розділу ІІ Положення №1118 зазначено, що військовослужбовцям, які мають право на одержання харчування за рахунок держави, норми харчування видаються через їдальні військових частин. У разі неможливості організації харчування замість установлених норм харчування у випадках, передбачених законодавством, виплачується грошова компенсація в розмірі вартості цих норм.

Нарахування належної грошової компенсації проводиться начальником продовольчої служби військової частини в межах кошторисних призначень, про що складається довідка-розрахунок окремо на кожного військовослужбовця. Довідка-розрахунок підписується начальником продовольчої служби та після затвердження командиром військової частини передається до фінансового органу військової частини для виплати грошової компенсації разом з документами, необхідними для перерахування чи отримання коштів (витяг з наказу про зарахування на продовольче забезпечення, у якому вказуються розмір такої виплати та реєстраційні номери облікових карток платників податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті)).

Підпунктом 1 пункту 30 розділу VII Положення №1118 визначено, що харчування льотного та інженерно-технічного складу авіації НГУ організовується через відповідні їдальні військових частин (льотного, інженерно-технічного складу).

Льотний склад забезпечується харчуванням у військових їдальнях у робочі, неробочі, вихідні та святкові дні.

Військовослужбовці офіцерського складу, військовослужбовці військової служби за контрактом, які постійно працюють на аеродромах, полігонах, технічних і стартових позиціях і безпосередньо обслуговують літальні апарати (літаки, вертольоти, планери, екраноплани, мотодельтаплани тощо) та забезпечують їх польоти, належні норми харчування отримують у вигляді харчування через їдальні військових частин за винятком вихідних та святкових днів (якщо на цей день згідно з планами командування авіаційної частини не передбачені польоти, обслуговування авіаційної техніки або аеродромів), крім військовослужбовців офіцерського складу, військовослужбовців військової служби за контрактом, які забезпечують у зазначені дні бойове чергування (несуть службу в добовому наряді, добовому чергуванні).

Під час перебування у відпустці харчування льотного складу не здійснюється, грошова компенсація замість харчування не нараховується і не виплачується.

Якщо забезпечення харчуванням військовослужбовців та працівників льотного та інженерно-технічного складу авіації через їдальні за специфікою виконання завдань неможливе, за рішенням командувача НГУ ці категорії військовослужбовців та працівників авіації можуть зніматися з котлового забезпечення з видачею грошової компенсації замість норми харчування в розмірі її вартості.

Категорії військовослужбовців та працівників льотного та інженерно-технічного складу авіації, яким передбачається видача грошової компенсації замість норми харчування, щороку затверджуються наказом командувача НГУ.

Норми продовольчого забезпечення військовослужбовців за контрактом та рядового складу, затверджено постановою КМУ від 29 березня 2002 року № 426 ("Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу підрозділів Державної фіскальної служби, осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту") (далі постанова №426).

Пунктом 1 норм харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань №2 (льотна), затвердженого постановою КМУ від 29 березня 2002 року № 426 визначено перелік військовослужбовців, які за цією нормою забезпечуються харчуванням за рахунок держави.

Висновки щодо правозастосування

За змістом частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Спір у цій справі виник з приводу наявності у ОСОБА_1 права на компенсацію вартості харчування у вихідні та святкові дні, в які він не забезпечувався харчуванням під час проходження служби.

Судом встановлено, що позивач проходив службу у військовій частині Національної гвардії України згідно контракту про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України, який укладений строком на 5 років з 14.07.2015 року та згідно наказу командира військової частини 2269 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 14.07.2015 №166 зарахований в списки особового складу та на всі види забезпечення /а.с. 53/.

Згідно наказу командира військової частини 2269 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 14.07.2020 №150 майора ОСОБА_1 командира 2-ї авіаційної ланки першої авіаційної ескадрильї на вертольотах виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 14.07.2020 /а.с. 54/.

Як встановлено судом та не заперечувалось відповідачем, в період з 14 липня 2015 року по 14 липня 2020 року компенсація вартості харчування у вихідні та святкові дні, в які ОСОБА_1 не забезпечувався харчуванням, позивачу не надавалась.

Під час звільнення з військової служби така грошова компенсація військовою частиною 2269 Національної гвардії України позивачу не виплачена.

Натомість відповідачем у відзиві на позов зазначено, що військова частина 2269 Національної гвардії України не заперечує, що позивач під час військової служби був особою, котра забезпечувалася харчуванням за нормою №2.

Водночас представник відповідача наголошував на тому, що посада ОСОБА_1 , а саме посада командира вертольоту вертольотної ланки авіаційної ланки першої авіаційної ескадрильї на вертольотах, не входить до переліку категорій військовослужбовців і працівників льотного та інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії України, яким передбачається видача грошової компенсації замість норми харчування, що затверджені наказами командувача Національної гвардії України в 2015-2020 роках.

В примітці Норми харчування норм харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань №2 (льотна), затвердженого постановою КМУ від 29 березня 2002 року № 426 визначено, що льотному складу, який забезпечується харчуванням у військових їдальнях за нормою № 2, під час служби (крім вихідних і святкових днів) грошова компенсація замість харчування не виплачується, у тому числі за час перебування у відпустці.

Позивач звільнений з військової служби з посади командира авіаційної ланки першої авіаційної ескадрильї на вертольотах. З огляду на викладене, посада ОСОБА_1 відноситься до льотного складу.

Аналізуючи приписи Норм харчування норм харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань №2 (льотна), затвердженого постановою КМУ від 29 березня 2002 року № 426, та зважаючи на підтвердження учасниками справи того, що позивач під час несення військової служби у військовій частині 2269 Національної гвардії України забезпечувався харчуванням за нормою №2, можна зробити висновок, що у ОСОБА_1 як у військовослужбовця льотного складу, який не забезпечувався харчуванням у вихідні і святкові дні, є право на отримання компенсації вартості такої норми харчування у такі дні, які входять в період перебування його на службі, зокрема з 14.07.2015 по 14.07.2020 (крім часу перебування у відпустці).

Представник відповідача стверджував, що ОСОБА_1 під час проходження служби у військовій частині 2269 Національної гвардії України у вихідні та святкові дні не забезпечувався харчуванням. Разом з тим, доказів на підтвердження вказаних доводів суду не надав. З огляду на зазначене, суд критично ставиться до вказаного твердження представника відповідача, як на таке, що не доводить фактичне отримання позивачем харчування у вихідні та святкові дні під час проходження служби.

Твердження відповідача про неможливість здійснити розрахунок вартості відповідної компенсації харчування позивача через відсутність деяких документів жодним чином не спростовує наявності у позивача права на таку компенсацію.

Суд зауважує, що відповідачем на підтвердження факту забезпечення харчуванням осіб, зокрема позивача, по нормі №2 (льотна) надано розкладки продуктів. Разом з тим, суд критично оцінює вказані докази, адже вони надані відповідачем вибірково, а не за увесь час перебування ОСОБА_1 на службі з 14.07.2015 по 14.07.2020. При цьому з їх змісту об`єктивно та повно (за весь період перебування позивача на службі у військовій частині 2269 Національної гвардії України) суду не видається за можливе встановити факту забезпечення харчуванням позивача за нормою №2 в святкові та вихідні дні в період з 2015-2020.

Слід також зауважити, що обов`язок здійснити повний розрахунок з працівником при звільненні покладається саме на роботодавця і для нього законодавством передбачено настання негативних наслідків у разі невиконання такого обов`язку, що має на меті стимулювання роботодавців до недопущення порушень прав та законних інтересів фізичних осіб під час припинення з ними трудових відносин.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу відповідачем безпідставно не проведено нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за незабезпечене харчування у вихідні та святкові дні за 2015-2020 роки.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Розрахунок позивача суми грошової компенсації на незабезпечене харчування у вихідні та святкові дні суд не може прийняти до уваги, адже він складений орієнтовно та безвідносно документів, які визначають вартість харчування та кількості святкових та вихідних днів. Визначення суми такої компенсації повинно здійснюватися роботодавцем з урахуванням відповідних документів.

Враховуючи вищевикладене, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Військової частини 2269 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації замість норми харчування в розмірі її вартості у вихідні та святкові дні у період перебування на військовій службі з 14.07.2015 по 14.07.2020 та зобов`язати Військову частину 2269 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за незабезпечене харчування у вихідні та святкові дні з 14.07.2015 по день виключення його зі списків особового складу Військової частини 2269 Національної гвардії України - 14.07.2020, з урахуванням проведеного у цей період продовольчого забезпечення.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували доводи позивача, суд доходить висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, та з огляду на обраний позивачем спосіб захисту порушеного права позов підлягає задоволенню частково.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову та факт сплати позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 908,00 грн згідно квитанції АТ КБ «Приватбанк» №0.0.2039473520.1 від 04.03.2021 року /а.с.28/, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає сума в 454,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини 2269 Національної гвардії України (вул. Діброви, 77/95, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000, ЄДРПОУ 14322859) про стягнення грошової компенсації задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 2269 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації замість норми харчування в розмірі її вартості у вихідні та святкові дні у період перебування на військовій службі з 14.07.2015 по 14.07.2020.

Зобов`язати Військову частину 2269 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за незабезпечене харчування у вихідні та святкові дні з 14.07.2015 по день виключення його зі списків особового складу Військової частини 2269 Національної гвардії України - 14.07.2020, з урахуванням проведеного у цей період продовольчого забезпечення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини 2269 Національної гвардії України (вул. Діброви, 77/95, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000, ЄДРПОУ 14322859) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.С. Шевяков