Ухвала суду № 98240992, 06.07.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/8891/21

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

06 липня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Марець В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник - ОСОБА_3.

відповідача: представник - Кузів О.М.

третьої особи: ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні клопотання представника відповідача від 05 липня 2021 року про закриття провадження у справі № 380/8891/21 за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 до Сихівської районної адміністрації виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 (Позивачка), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Сихівської районної адміністрації виконавчого комітету Львівської міської ради (Відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати акт індивідуальної дії, а саме відмову Сихівської районної адміністрації виконавчого комітету Львівської міської ради в реєстрації місця проживання малолітнього ОСОБА_2 та зобов`язати Сихівську районну адміністрацію виконавчого комітету Львівської міської ради зареєструвати місце проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наступною адресою: АДРЕСА_1 ;

- стягнути з Сихівської районної адміністрації виконавчого комітету Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на оплату судового збору в розмірі 904,00 грн.;

- витребувати у Сихівської районної адміністрації виконавчого комітету Львівської міської ради оригінал письмової відмови в реєстрації місця проживання від 06 квітня 2021 року.

Ухвалою судді від 07 червня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 06 липня 2021 року, яка занесена в протокол судового засідання, залучено до участі в справі ОСОБА_2 , як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

05 липня 2021 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі. Указане клопотання мотивоване тим, що реєстрація місяця проживання особи в квартирі тісно пов`язана з правом на володіння та користування такою квартирою. Відмова органу реєстрації мотивована накладенням арешту на квартиру. Отже, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, фактично стосуються питання реєстрації місця проживання та права користування особи житловим приміщенням. Відтак, цей спір є спором про захист права конкретної особи на житло, а тому є не публічним, а приватноправовим та повинен вирішуватися у порядку цивільного судочинства.

Враховуючи наведене, просить суд закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.

В судовому засіданні, яке відбулося 06 липня 2021 року представник позивачки проти закриття провадження у справі заперечила, просила у задоволенні клопотання відмовити.

Представник відповідача заявлене клопотання про закриття провадження у справі підтримала, просила провадження у справі закрити.

Третя особа проти закриття провадження у справі заперечив, просив у задоволенні клопотання відмовити.

Вирішуючи клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За змістом частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;

- або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг;

- або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частина 1 статті 4 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).

Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно з частиною першою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Таким чином, критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Відтак, вирішуючи питання про юрисдикцію спору, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги про визнання протиправним і скасування акта індивідуальної дії, а саме відмови Сихівської районної адміністрації виконавчого комітету Львівської міської ради в реєстрації місця проживання малолітнього ОСОБА_2 та зобов`язання Сихівської районної адміністрації виконавчого комітету Львівської міської ради зареєструвати місце проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наступною адресою: АДРЕСА_1 .

Відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні регулює Закон України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-IV).

Відповідно до абзаців п`ятого, сьомого, одинадцятого статті 3 Закону № 1382-IV:

- місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;

- орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради;

- реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

За змістом частини першої статті 6 Закону № 1382-IV громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Відповідно до частин третьої-четвертої цього ж Закону для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

У разі подання заяви представником особи додатково подаються: документ, що посвідчує особу представника; документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі).

Згідно з частинами п`ятою, десятою статті 6 Закону № 1382-IV реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Повноваження органів реєстрації та державних органів у сфері реєстрації фізичних осіб визначені статтею 11 Закону № 1382-IV.

Так, відповідно до цієї статті орган реєстрації здійснює, зокрема, реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

На підставі аналізу наведених вище норм права, суд, ураховуючи суб`єктний склад сторін у цій справі та предмет позовних вимог доходить висновку про публічний характер спірних правовідносин, які виникли та пов`язані зі здійсненням відповідачем владних управлінських функцій у зв`язку з виконанням повноважень та завдань, покладених на нього Законом № 1382-IV.

Так, як слідує з матеріалів справи позивачка, як законна представниця малолітнього ОСОБА_2 , за згодою іншого законного представника ОСОБА_2 звернулася до органу реєстрації - Сихівської районної адміністрації виконавчого комітету Львівської міської ради із заявою, у якій просила зареєструвати місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 .

Проте Сихівська районна адміністрація виконавчого комітету Львівської міської ради відмовила у реєстрації місця проживання малолітнього ОСОБА_2 з тієї підстави, що «Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - арешт нерухомого майна».

Суд відзначає, що Сихівська районна адміністрація виконавчого комітету Львівської міської ради у межах спірних правовідносин є суб`єктом владних повноважень та в розумінні норм Закону № 1382-IV є органом реєстрації, на який покладений обов`язок здійснювати, зокрема, реєстрацію місця проживання осіб у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Таким чином, відмовляючи у реєстрації місяця проживання малолітнього ОСОБА_2 відповідач, як суб`єкт владних повноважень реалізував свої публічно-владні управлінські функції на підставі норм Закону № 1382-IV.

При цьому спір щодо права власності на житло (квартира АДРЕСА_1 ), у якому позивачка просила зареєструвати малолітнього ОСОБА_2 відсутній. Як слідує з матеріалів справи, зазначене вище житло на праві спільної сумісної власності належить подружжю - батькам малолітнього ОСОБА_2 . Докази того, що будь-які треті особи оспорюють їх (подружжя) право власності на це житло у матеріалах справи відсутні.

Тому з огляду на суб`єктний склад спірних відносин та предмет позовних вимог суд доходить висновку про публічно-правовий характер цього спору.

Підсумовуючи вищенаведене суд зазначає, що оскільки спір, який виник між сторонами у цій справі є публічно-правовим, а отже повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства, а не цивільного, як помилково уважає представник відповідача, то відсутні правові підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.

За таких обставин клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 238, 239, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання представника відповідача від 05 липня 2021 року про закриття провадження у справі - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду у цій справі.

Повний текст ухвали складено 12 липня 2021 року.

Суддя Клименко О.М.