Рішення № 98240964, 29.06.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року справа №380/4304/21

Львівський окружний адміністративний суд

в складі головуючої - судді Потабенко В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Олійник Л.В.,

за участі:

позивача - не з`явився,

представника відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львова за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області в особі Миколаївської об`єднаної територіальної громади Стрийського району Львівської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області в особі Миколаївської об`єднаної територіальної громади Стрийського району Львівської області (далі - Миколаївська МР, відповідач) з такими позовними вимогами:

- визнати бездіяльність депутата Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області Яріша Ростислава Романовича протиправною;

- зобов`язати Миколаївську об`єднану територіальну громаду Стрийського району Львівської області, правонаступницю Дроговизької сільської ради Миколаївського району, надати для ознайомлення ОСОБА_1 рішення Дроговизької сільської ради Миколаївського району про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу у приватну власність в с. Дроговиж, урочище «Біля Стадіону» («Стрільбище», « Біля печер », «На матецькім»;

- відшкодувати за рахунок Державного бюджету ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 900 млн. грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що при зверненні із запитом про надання інформації щодо декларації про доходи депутата Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області Яріша Ростислава Романовича та надання запиту про ознайомлення позивача з рішенням Дроговизької сільської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу у приватну власність в с. Дроговиж, урочище «Біля Стадіону» («Стрільбище», « Біля печер », « На матецькім ») відповідачем, допущено протиправну бездіяльність у вигляді ненадання відповіді на вказані запити. Позивач вважає, що внаслідок такої протиправної бездіяльності порушено вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Ухвалою судді від 29.12.2020 залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою судді від 01.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 31.03.2021 задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 27.05.2021 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.

Протокольною ухвалою суду від 27.05.2021 суд допустив процесуальне правонаступництво в адміністративній справі шляхом заміни Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області на Миколаївську міську раду Стрийського району Львівської області в особі Миколаївської об`єднаної територіальної громади Стрийського району Львівської області.

Ухвалою суду від 27.05.2021 об`єднано справу №380/12353/20 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської об`єднаної територіальної громади Стрийського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди зі справою №380/4304/21 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської об`єднаної територіальної громади Стрийського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди та присвоєно об`єднаній справі загальний номер №380/4304/21.

Ухвалою суду від 03.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 29.06.2021.

11.05.2021 від відповідача (за вх. .№ 32760) надійшов відзив. Відповідач позовні вимоги заперечив повністю. Зазначив, що Дороговизька сільська рада Львівської області перебуває в стадії припинення (реорганізації) шляхом її приєднання до Миколаївської міської ради відповідно до вимог Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Всі прийняті рішення та інші документи постійного зберігання Дороговизької сільської ради за 2016-2020 роки, в тому числі рішення про надання якого для ознайомлення просить позивач, передані на зберігання до районного архіву. Також вказано, що ОСОБА_1 доказів заподіяння Миколаївською ОТГ моральної шкоди, а також обґрунтування її розміру не подав. В зв`язку з наведеним, відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

06.05.2021 позивач надав відповідь на відзив (вх. № 31933), в якому зазначив, що у відзиві відповідачем не вказано мотивів заперечень до такої вимоги позовної заяви, як визнання бездіяльності депутата Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області Яріша Ростислава Романовича протиправною. вказав, що Миколаївська ОТГ, як правонаступник Дороговизької сільської ради, може надати позивачу для ознайомлення відповідні документи.

Позивач в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду справи. Подав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності .

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду справи, що підтверджується наявними у справі доказами. Представник відповідача подав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

22.09.2020 позивач звернувся до депутата Дроговизької сільської ради Яріша Ростислава Романовича із запитом про надання публічної інформації. У запиті, зокрема, йшлося про надання останнім інформації щодо декларації про доходи, а також прохання надати для ознайомлення рішення Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу у приватну власність в с. Дроговиж, урочище «Біля Стадіону», «Стрільбище» («Біля печер»).

Вважаючи, що на запит від 22.09.2020 та на повторний запит від 06.10.2020 відповідачем не надано належної відповіді, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантовано право на отримання, зберігання та поширення інформації. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес регулюються Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (надалі - Закон України «Про доступ до публічної інформації»).

Статтею 1 цього Закону визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Згідно з ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити:

1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Дослідивши запити позивача, суд оцінює такі як запити на інформацію, відповідно та в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Як видно зі змісту запиту, позивач просить надати доступ до публічної інформації щодо декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, депутата Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області Яріша Ростислава Романовича та зобов`язати Миколаївську об`єднану територіальну громаду Стрийського району Львівської області, правонаступницю Дроговизької сільської ради Миколаївського району, надати для ознайомлення ОСОБА_1 рішення Дроговизької сільської ради Миколаївського району про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу у приватну власність в с. Дроговиж, урочище « Біля Стадіону » («Стрільбище», « Біля печер », « На матецькім »). Окрім цього, про результати розгляду запиту позивач просив повідомити за вказаним номером телефону.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», крім випадків, визначених зазначеним Законом.

Положеннями п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (ч. 2 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

За порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту (ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Відтак, право позивача звертатись із інформаційними запитами та отримати інформацію кореспондує обов`язок відповідача, який володіє статусом розпорядника публічної інформації розглянути запит та надати достовірну, точну та повну інформацію у встановлені Законом строки.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідачем не повідомлено (зокрема, засобами телефонного зв`язку, як про це прохав позивач) про результати розгляду запитів.

Відповідно такі докази розгляду запитів ОСОБА_1 про доступ до публічної інформації від 22.09.2020, який зареєстрований Дроговизькою сільською радою за вхідним номером №07/02-21 та запиту від 06.10.2020, зареєстрованого Дроговизькою сільською радою за вхідним номером №08/02-21, не надано і до суду.

Відповідачем не повідомлено про причини ненадання відповіді на такі запити.

Суд зазначає, що розпорядник інформації повинен забезпечити особі, яка звертається із запитом, доступ саме до тієї інформації чи документів, які він просить надати, а у випадку, якщо він не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції володіти інформацією, щодо якої зроблено запит, - відмовити у її наданні, не виходячи за межі чітко поставленого питання, щодо якого зроблено запит.

Розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов`язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він володіє.

Положеннями ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» закріплено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (п. 2.1 Постанови).

Визначене поняття "суб`єкт владних повноважень" не охоплює посадових осіб і службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, оскільки за своїм статусом та колом повноважень вони не підпадають під розуміння органу державної влади та інших суб`єктів, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації». У зв`язку з цим такі особи не можуть (не мають здатності) виконувати обов`язки розпорядника інформації, у тому числі обов`язки щодо обліку та оприлюднення публічної інформації (ст. ст. 14, 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації»). У разі подання позову до таких осіб судам необхідно залишати його без задоволення через неналежність відповідача (нездатність таким відповідачем порушити права позивача), за умови якщо позивач відмовиться від їх заміни на належного відповідача і/або суд не знайде підстав для залучення другого відповідача.

Крім того, у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації» не є розпорядниками публічної інформації - народні депутати України, депутати місцевих рад та Верховної Ради АРК, голови районних, обласних рад, сільський, селищний, міський голова, судді, прокурори, державні виконавці тощо.

За викладених обставин, належними відповідачами у справах за позовами щодо доступу до публічної інформації є або відповідний представницький орган місцевого самоврядування (сільська, селищна, міська, районна, обласна ради) або виконавчий орган місцевого самоврядування, а не посадові особи таких органів.

Відповідачем у справі є Миколаївська міська рада Стрийського району Львівської області в особі Миколаївської об`єднаної територіальної громади Стрийського району Львівської області, проте, одна з вимог заявлена позивачем до депутата Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області Яріша Ростислава Романовича .

Суд зауважує, що депутат сільської ради не є розпорядником публічної інформації, а тому позовні вимоги до нього не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, суд приходить до висновку, що ненадання відповідей на запити, подані позивачем в установленому Законом порядку на адресу відповідача, та зареєстровані Дроговизькою сільською радою Миколаївського району Львівської області 22.09.2020 за вх. .№ 413 та 06.10.2020 за вх. №08/02-21 є протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про визнання такої бездіяльності відповідача протиправною підлягають задоволенню.

З метою захисту прав та інтересів позивача, Миколаївську міську раду Стрийського району Львівської області в особі Миколаївської об`єднаної територіальної громади Стрийського району Львівської області об`єднану територіальну громаду Стрийського району Львівської області слід зобов`язати повторно розглянути запити на публічну інформацію, які подані ОСОБА_1 22.09.2020 та 06.10.2020, в порядку, визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації», з урахуванням висновків суду.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати для ознайомлення ОСОБА_1 рішення Дроговизької сільської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу у приватну власність в с. Дроговиж, урочище «Біля Стадіону» («Стрільбище», « Біля печер », « На матецькім »), то суд зазначає таке.

У своєму відзиві відповідач вказує, що всі прийняті рішення та інші документи постійного зберігання Дроговизької сільської ради за 2016-2020 роки, в тому числі рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу у приватну власність с. Дроговиж, урочище «Біля Стадіону», « Біля печер », « На Матецькім », про надання яких для ознайомлення просить позивач, передані для зберігання до районного архіву.

Дійсно, з наявного в матеріалах справи акта приймання-передачі документів за описами 2020 року на державне зберігання до архівного відділу Миколаївської районної райдержадміністрації від 20.11.2020 випливає, що на підставі Закону України «Про національний архівний фонд України та архівні установи», Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» Дроговизька міська рада Миколаївського району Львівської області в особі голови Мельника І.В. передає, а архівний відділ Миколаївської райдержадміністрації приймає документи за описами за 2016-2020 роки.

Таким чином, у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 для ознайомлення рішення Дроговизької сільської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу у приватну власність в с. Дроговиж, урочище «Біля Стадіону» («Стрільбище», « Біля печер », «На матецькім».

Водночас, відсутність у Миколаївської МР таких документів не звільняє її від обов`язку у відповідності до вимог чинного законодавства належним чином розглянути запит позивача та надати на нього відповідь.

Щодо вимоги позивача про стягнення за рахунок Державного бюджету моральної шкоди за приниження честі та гідності, а також ділової репутації в розмірі 900 мільйонів гривень, то суд зазначає наступне.

Згідно статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 4 цієї Постанови позивач повинен зазначити у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 5 цієї Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Як зазначено із змісту даного позову, у зв`язку із ненаданням відповідачем відповіді на запит на публічну інформацію, позивачу, людині похилого віку, пенсіонеру завдано моральну шкоду, яка полягає в приниженні честі та гідності, а також ділової репутації, що дає право йому заявити про відшкодування моральної шкоди у розмірі 900 мільйонів гривень.

Аналіз наведених норм ЦК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" вказує, що саме по собі порушення прав особи ще не свідчить про заподіяння їй моральної шкоди, оскільки така шкода повинна мати певний прояв у вигляді, зокрема, фізичних та/або душевних страждань, приниженні честі і гідності тощо, і наявність таких обставин повинна довести особа, яка вважає, що їй заподіяно моральну шкоду.

Крім того, ч.1 ст. 77 КАС України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Суд зазначає, що заявляючи позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди позивач не зазначив, в чому така шкода полягає, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір завданої шкоди та не наведені докази, якими це підтверджується, що позбавляє можливості стверджувати про наявність такої шкоди, а також визначити розмір грошового відшкодування моральної шкоди залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення у цій частині.

Не зрозумілим є суду і розрахунок, з якого ОСОБА_1 виходив при визначенні моральної шкоди саме у розмірі 900 мільйонів гривень.

Зважаючи на наведене вище, оцінивши і проаналізувавши надані позивачем пояснення та докази, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем того, що оскаржуваними діями (бездіяльністю) відповідача йому заподіяно моральну шкоду, а саме позивач не надав належних пояснень та будь-яких доказів того, в чому полягає така шкода, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань, та не доведено причинно-наслідковий зв`язок з предметом позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

При зверненні до суду з адміністративним позовом судовий збір позивачем сплачено не було.

Суд в ухвалі про відкриття провадження у справі від 01.03.2021 та в ухвалі про відкриття провадження у справі від 29.03.2021 відстрочив позивачеві сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

Нормами ч. 2 ст. 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Судом встановлено, що станом на момент прийняття рішення у справі, судові витрати позивачем не оплачені.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги, за подання яких позивач не звільнений від сплати судового збору, фактично підлягають задоволенню, лише з коригуванням способу захисту, то суд приходить до висновку про стягнення на користь Державного бюджету України судового збору в розмірі 840,80 грн. за одну позовну вимогу немайнового характеру за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 19-20, 22, 72-77, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області (правонаступницю Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області) щодо надання відповідей на запити ОСОБА_1 , подані та зареєстровані Дроговизькою сільською радою Миколаївського району Львівської області 22.09.2020 за вх. № 413 та 06.10.2020 за вх. №08/02-21.

Зобов`язати Миколаївську міську раду Стрийського району Львівської області (правонаступницю Дроговизької сільської ради Миколаївського району) (код ЄДРПОУ 26411657, місцезнаходження: 81600, Львівська область, м. Миколаїв, вул. В.Великого, 6) повторно розглянути запити на публічну інформацію, подані ОСОБА_1 22.09.2020 за вх. № 413 та 06.10.2020 за вх. №08/02-21, в порядку, визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації», з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області (код ЄДРПОУ 26411657, місцезнаходження: (81600, Львівська область, м. Миколаїв, вул. В.Великого, 6) до Державного бюджету України судові витрати у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення.

Повний текст рішення складений 09.07.2021.

Суддя Потабенко В.А.