Рішення № 98240940, 30.06.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року м. Львів справа №380/4076/20

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Карп`як О.О.

секретар судового засідання Винник В.М.,

за участю:

представника позивача - Пашкутської Н.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» в особі ВП «Шахта Степова» ДП «Львіввугілля» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними і скасування постанов про накладення штрафу,-

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява Державного підприємства «Львіввугілля» (80000, Львівська область, м. Сокаль, вул. Б.Хмельницького, 26) в особі ВП «Шахта Степова» ДП «Львіввугілля» (80054, Львівська область, Сокальський район, с. Глухів, вул. Червоноградська, 22Б) до Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 8) в якому просять суд: визнати протиправними і скасувати постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ 11269/451/АВ-ЛВ5010/П451/ФС-1 від 10.04.2020 року в розмірі 14 169,00 грн. та № ЛВ 11269/451/АВ-ЛВ5010/П451/ФС-2 від 10.04.2020 року в розмірі 9 446,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані постанови винесені у зв`язку з виявленими в ході невиїзних інспекційних відвідувань порушень. Зазначає, що аналогічні перевірки наслідком яких стало винесення оскаржуваних постанов у даній справі ГУ Держпраці у Львівській області здійснено по інших відокремлених підрозділах ДП «Львіввугілля» з подальшим складанням постанов та накладенням на юридичну особу ДП «Львіввугілля» з однією і тією ж підставою для накладення штрафу (абз. 4, 9 ст. 265, абз. 9 ч.2 ст. 265 КЗпП України) та видом порушення. Оскільки філії та представництва (у даному випадку відокремлений підрозділ) не є юридичними особами, вони наділяються майном юридичної особи що їх створила і діють на підставі затвердженого нею положення, то на думку позивача, єдиним суб`єктом відносно якого здійснюється державний нагляд в сфері трудових відносин і який несе відповідальність є юридична особа, як суб`єкт господарської діяльності. Наголошує, що ніхто не може двічі притягуватися до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення.

Ухвалою суду від 29 травня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.

Протокольною ухвалою суду від 20 серпня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, підтримала повністю з підстав викладених у позовній заяві.

ГУ Держпраці у Львівській області надало відзив на позов. Із заявленими вимогами відповідач не погоджується, а оскаржувані постанови вважає обґрунтованими та правомірними. На спростування позовних вимог зазначає, що невиконання вимог кожного пункту припису у ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» містять індивідуальні порушення, які вчинені за певних обставин, в різні періоди та щодо окремо визначених працівників, що в свою чергу не може підтверджувати факт вчинення одного й того самого правопорушення іншими відокремленими підрозділами ДП «Львіввугілля».

В судове засідання представник відповідача не з`явився, належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.

Представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із карантинними заходами та завантаженістю представників відповідача поточною роботою.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для відкладення розгляду справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 223 КАС України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 205 цього Кодексу.

При цьому, згідно пункту 2 частини 2 статті 205 КАС України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, в тому числі, у зв`язку з першою неявкою в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Пунктом 1 частини 3 статті 205 КАС України передбачено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи, оскільки: неприбуття до суду учасника справи не перешкоджає розгляду справи у суді першої інстанції; матеріали справи містять достатній обсяг належних та допустимих доказів для розгляду справи по суті; суд не визнавав явку учасників справи обов`язковою та представник відповідача у клопотанні про відкладення розгляду справи не вказав жодної обґрунтованої підстави, яка враховуючи карантинні заходи, перешкоджала йому з`явитися у судове засідання чи подати клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Таким чином, клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає до задоволення.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Як встановлено під час судового розгляду, 17 грудня 2019 року проведено інспекційне відвідування у ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля», за результатами якого складено Акт № ЛB5010/451/AB від 18.12.2019р. та припис про усунення виявлених порушень № ЛВ5010/451/АВ/П від 17.12.2019р.

Зазначеним приписом зобов`язано керівника ВП «Степова»» ДП «Львівугілля» усунути у строк до 15.01.2020р. наступні порушення: вимог ч.ч.1, 2 ст.115 КЗпП, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці»; вимог статті 4 Закону України № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»; вимог ч. 4 ст. 115 КЗпП України, вимог ч. 5 ст. 97 КЗпП України, ч.3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці»; вимог ч.1 ст.116 КЗпП України;

13 лютого 2020 року Головним управлінням Держпраці у Львівській області видано наказ № 0474-П та направлення № 0474, якими інспекторів праці уповноважено на проведення позапланового заходу зі здійснення державного контролю у ВП «Степова» ДП «Львіввугілля» в період з 17.02.2020р. по 19.02.2020р. з метою контролю виконання вимог припису № ЛВ5010/451/АВ/П від 17.12.2019р.

За результатами інспекційного відвідування складено Акт № ЛВ11269/451/АВ-5010П-451 від 18.02.2020р., яким встановлено наявність наступних порушень вимог: ч.ч.1, 2 ст.115 КЗпП, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці»; статті 4 Закону України № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»; ч. 4 ст. 115 КЗпП України, ч. 5 ст. 97 КЗпП України, ч.3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці»; вимог ч.1 ст.116 КЗпП України.

На підставі Акта інспекційного відвідування № ЛВ11269/451/АВ- ЛВ 5010/П/451 від 18.02.2020р. винесено постанову № ЛВ11269/451/АВ -ЛВ5010/П/451/ФС -1 від 10.04.2020р., про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» на підставі абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України за невиконання:

п.1 припису від 17.12.2019 року № ЛВ 5010/451/АВ/П, що полягає у порушенні вимог частини першої статті 115 КЗпП України, частини першої статті 24 Закону України «Про оплату праці» - виплата заробітної плата у відокремленому підрозділі «Шахта «Степова» ДП Львіввугілля» проводиться рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що перевищує шістнадцять календарних днів, що призвело до формування заборгованості, яка станом на 01.02.2020 року становить 14495, тис. грн., перед 1261 працівниками.

п. 2 припису від 17.12.2019 року № ЛВ 5010/451/АВ/П, що полягає у порушенні вимог частини 4 статті 115 КЗпП України, статті 21 Закону України «Про відпустки» заробітна плата працівникам відокремленого підрозділу «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» за весь час щорічної відпустки виплачується пізніше ніж за три дні до початку відпустки. Так, згідно з запискою про надання відпустки № 68 від 29.11.2019, працівнику ОСОБА_1 , надано щорічну відпустку з 15.12.2019 року, однак заробітна плата під час щорічної відпустки виплачена станом на день проведення інспекційного відвідування (18.02.2020) не виплачена.

п.4 припису від 17.12.2019 року № ЛВ 5010/451/АВ/П, що полягає у порушенні вимог частини 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника відокремленого підрозділу «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» виплата всіх сум, що належить їм від Підрозділу, проводиться не в день звільнення. Зокрема, працівнику ОСОБА_2 , звільнено з роботи 01.12.2019, відповідно до наказу № 163 від 29.11.2019, а належні при звільненні кошти працівнику станом на 18.02.2020 не виплачено.

Також на підставі Акта інспекційного відвідування № ЛB11269/451/АВ -ЛВ 5010П451 від 18.02.2020 p., винесено постанову № ЛВ11269/451/АВ -ЛВ 5010/П451/ФС -від 10.04.2020р. про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» на підставі абз.9 ч.2 ст.265 КЗпП України, за невиконання:

- п.3 припису № ЛВ5010/1451/АВ/П від 17.12.2019р., що полягає у порушенні вимог ч.5 ст.97 КЗпП України, ч.3 ст.15 Закону України «Про оплату праці» -адміністрацією відокремленого підрозділу «Шахта «Степова» ДП Львіввугілля кошти на оплату праці спрямовується не у першочерговому порядку. Так, станом на 01.02.2020 у Підрозділі має місце порушення строків виплати заробітної плати, яке призвело до формування заборгованості в сумі 14495 тис. грн. Згідно з наданою адміністрацією Підрозділу довідкою про використання коштів, за період з 01.11.2019 по 31.12.2019 на рахунки та в касу Підрозділу надійшли кошти в загальній сумі 54 307,2 тис. грн. Дані кошти частково спрямовані на виплату заробітної плати працівникам в сумі 53261, 8 тис., що становить 98, 07% загальної суми наявних коштів. При цьому кошти в сумі 7,4 тис. грн, скеровано на сплату податків та інших обов`язкових платежів, що становить 0,01 % від загальної суми наявних коштів, 1113 тис., грн використано на придбання сировини та матеріалів для основного виробництва, що становить 2,04 % від загальної суми наявних коштів.

- п.5 припису № ЛВ5010/1451/АВ/П від 17.12.2019р., що полягає у порушенні вимог статті 4 Закону України № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» - при виплаті заборгованої заробітної плати працівникам відокремленого підрозділу «Шахта «Степова» ДП Львіввугілля, нараховується належна працівникам компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, відповідно до індексації зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги. Однак, виплата вказаної компенсації в тому самому місяці коли виплачується заборгована заробітна плата не проводиться . Зокрема, при виплаті заборгованої плати за серпень, вересень 2019 року яка виплачувалася у січні 2020 року, нараховано компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, відповідно до приросту індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги, згідно з наказом від 05.02.2020 № 15. Однак, виплату нарахованої компенсації станом на 18.02.2020 року не проведено.

Вважаючи вказані постанови протиправними, та такими, що підлягають скасуванню, Державне підприємство "Львіввугілля" звернулося до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд керувався наступним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження щодо нагляду і контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю встановлені КЗпП України та іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затв. постановою КМ України № 96 від 11.02.2015р., Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з п.4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затв. наказом Міністерства соціальної політики України № 340 від 27.03.2015р., Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.5); накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці (п.49).

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05 квітня 2007 року (далі - Закон № 877-V).

Згідно із частиною першою статті 2 Закону № 877-V дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Абзацом другим частини першої статті 1 Закону № 877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 5 Закону № 877-V планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб`єкта господарювання та виправлення технічних помилок.

Згідно із абзацом четвертим частини першої статті 6 Закону № 877-V підставами для здійснення позапланових заходів є перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю).

При цьому, частиною восьмою статті 7 Закону № 877-V визначено, що припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

За змістом частини шостої статті 7 Закону № 877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.

Відповідно до абзаців другого, п`ятого, шостого частини першої статті 8 Закону № 877-V орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; надавати (надсилати) суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; застосовувати санкції до суб`єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.

Постановою Кабінету Міністрів України № 823 від 21 серпня 2019 року «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» затверджені Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок) та Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю.

Пунктом першим Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю встановлено, що цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року № 1986-IV, та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон).

Заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю, крім заходів з питань виявлення неоформлених трудових відносин, здійснюються відповідно до вимог Закону та з урахуванням пунктів 2-4 цього Порядку.

Відповідно до пунктів 16, 17, 18, 20, 22 Порядку за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою.

Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Другий примірник акта залишається в інспектора праці.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування.

Стан виконання припису перевіряється після закінчення зазначеного в ньому строку виконання. Якщо об`єкт відвідування не надав відповіді або надав її в обсязі, недостатньому для підтвердження факту виконання припису, проводиться інспекційне відвідування з підстави, наведеної у підпункті 11 пункту 5 цього Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 509 цей Порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - штрафи).

Пунктом другим Порядку № 509 передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису.

Відповідно до абзацу другого Порядку № 509 за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Відповідно до абзацу 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Частиною першою статті 115 Кодексу законів про працю України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Вказане кореспондується частиною першою статті 24 Закону України «Про оплату праці» відповідно до якої заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Частиною 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України, визначено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Під час судового розгляду справи позивачем не надано, а судом не здобуто достовірних доказів на спростування виявлених на підприємстві порушень законодавства про працю.

В частині покликань позивача на порушення відповідачем вимог ст.61 Конституції України (по іншим відокремленим підрозділам ДП «Львіввугілля» винесено теж аналогічні постанови за порушення абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України, абз.9 ч.2 ст.265 КЗпП України та накладено на ідентичні суми штрафів по перевірках) суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Наведена норма застосовується за наявністю певних умов; такими умовами є вчинення одного й того самого правопорушення одним суб`єктом.

Відповідно ч.1 ст.7 Закону України № 877-V від 05.04.2007р. «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід та предмет перевірки.

Отже, захід державного нагляду контролю покликаний на проведення перевірки та встановлення фактів дотримання законодавства про працю конкретно визначеного суб`єкта господарювання.

В розглядуваному випадку направлення та наказ на проведення перевірки встановлює предмет проведення заходу державного контролю та суб`єкта перевірки, а саме: предметом перевірки є виконання вимог припису у ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля», які, в свою чергу, не мають жодного відношення до інших відокремлених підрозділів ДП «Львіввугілля».

Пунктом 6 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

За результатами заходу державного контролю у ДП «Львіввугілля» в особі ВП «Шахта» «Степова» складено Акт проведеного інспекційного відвідування № ЛВ11269/451/АВ-5010П 451 від 18.02.2020 р., яким зафіксовано невиконання вимог припису.

Невиконання вимог кожного пункту припису ДП «Львіввугілля» в особі ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» містять індивідуальні порушення, які вчинені за певних обставин, в різні періоди та щодо окремо визначених працівників, що, в свою чергу, не може підтверджувати факт вчинення одного й того самого правопорушення іншими відокремленими підрозділами ДП «Львіввугілля».

Таким чином, безпідставним слід вважати твердження позивача про те, що по іншим відокремленим підрозділам ДП «Львіввугілля» винесено теж по дві постанови за порушення абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України, абз.9 ч.2 ст.265 КЗпП України та накладено ті ж самі суми штрафів по ідентичних перевірках, які проводились в один і той же період.

Також винесені приписи, щодо контролю виконання яких проводилась перевірки в 2020 році, винесені з різних підстав.

Зокрема, окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Наведені обставини в своїй сукупності суд вважає визначальними при вирішенні наведеного спору, через що відповідь на решта доводів сторін не має принципового значення під час розгляду заявлених позовних вимог.

Таким чином, відповідачем правомірно на підставі вимог абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України притягнуто позивача до відповідальності за допущені порушення норм законодавства про працю.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Сукупно проаналізувавши встановлені в ході розгляду справи обставини суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення контролюючого органу відповідають критеріям, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, а тому підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку що у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до статті 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову не передбачено.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 94, 139, 241-246, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12 липня 2021 року.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна