Рішення № 98240874, 29.06.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року справа №380/11759/20

Львівський окружний адміністративний суд:

в складі головуючої судді - Потабенко В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Липитчука Я.І.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_2, згідно договору,

представника відповідача - Солощука М.В., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львова за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Галицької митниці Держмитслужби (далі - Галицька митниця Держмитслужби, відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2020/100080/1 від 27.08.2020;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації №UA209000/2020/00334.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем, за результатами перевірки поданої позивачем митної декларації та доданих до неї документів, відмовлено в митному оформленні транспортного засобу та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/100080/1 від 27.08.2020 та картку відмови в прийнятті митної декларації №UA209000/2020/00334. Зазначає, що надані до митного органу документи на підтвердження вартості транспортного засобу не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість за ціною договору (контракту) шляхом застосування основного методу. Таким чином, на думку позивача, прийняття відповідачем оскаржуваних рішень свідчить про порушення передбаченого ст. 57 Митного кодексу України порядку визначення митної вартості товару. Також позивач наголошує, щонеподання позивачем будь-яких інших документів, відсутності обґрунтування відповідачем неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості, аніж основний. Враховуючи наведене, позивач вважає оскаржувані рішення необґрунтованими та такими, що суперечить нормам чинного законодавства. У зв`язку з цим, просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою від 16.12.2020 позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою судді від 05.01.2021 відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 15.03.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

03.06.2021 позивач подав заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу (вх. №39895).

24.06.2021 відповідач подав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу (вх. №45564).

01.02.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. №6582). Зазначив, що відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом від 11.09.2015 року №689, у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару була заниженою відносно інформації, яка міститься на загальнодоступних інтернет-ресурсах. Представник відповідача у відзиві зазначив, що при перевірці митної декларації №UA209250/2020/016250 від 26.08.2020 та документів, долучених до декларації, митним органом встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний транспортний засіб. Крім того, у наданому до митного оформлення документі із заголовком "Каufertag" (купча), який внесено до гр. 44 МД під кодом "0380" - рахунок - фактура (інвойс), відсутній підпис покупця товару. Зважаючи на це, у митного органу не було підстав вважати вказаний документ належним доказом засвідчення митної вартості товару. У зв`язку з цим, вартість транспортного засобу Галицька митниця Держмитслужби визначила самостійно. Оскільки відповідач не зміг визначити митну вартість на базі ціни, встановленої експертом у зв`язку з відсутністю її документального підтвердження, то вартість визначалася на базі загального рівня цін на подібний товар. Джерелом інформації для визначення митної вартості при винесенні рішення про коригування митної вартості товару слугувала МД №UA209210/2020/15813 від 18.08.2020. Зважаючи на викладене, Галицька митниця Держмитслужби вважає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації такими, що прийняті відповідно до вимог чинного законодавства. Тому, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

16.02.2021 позивач подав заперечення на відзив (вх. №10159).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, вказаних у відзиві на позов. Просив у задоволені позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що позивач придбав легковий автомобіль, що був у користуванні, 2012 року випуску, марки SKODA SUPERB, номер кузова: НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1968 куб.см.

Вартість придбаного автомобіля складає 3800 евро та підтверджується письмовим договором купівлі-продажу про його придбання від 22.07.2020.

11.08.2020 позивачем було подано митному органу декларацію UA 209250/2020/014910 від 11.08.2020, де була зазначена ціна такого автомобіля.

Крім того, для митного оформлення позивачем було подано через представника всі необхідні документи, а саме: вищевказаний договір про придбання автомобіля, технічний паспорт на автомобіль, декларацію польської митниці 20PL402010E0932110 від 20.08.2020, декларацію форми МД2 № UA 209250/2020/1000180/1, інші документи.

Позивачем було сплачено відповідачу до моменту митного оформлення суму, виходячи з вартості автомобіля в розмірі 3800 євро 79730 грн. згідно квитанції № ПН 1624238 від 11.08.2020, призначення платежу - передплата за митне оформлення, платник - ОСОБА_1 .

Таким чином, на думку позивача, ним було подано повний пакет документі із зазначенням вартісних характеристик автомобіля.

27.08.2020 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/100080/1.

26.08.2020 також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA2092650/2020/016250.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями відповідача, позивач звернулася з позовом до суду.

При вирішенні спору, суд застосовує наступні норми права.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів,визначаються Митним кодексом України № 4495-VІ від 13.03.2012 року (далі - МК України).

Положеннями ст. 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 52 МК України зазначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Положення ч. 4 ст. 58 МК України вказує, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 Кодексу).

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення ст. 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч. 1 та 2 ст. 53 МК України слідує те, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Як встановлено судом, декларантом були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, а саме: електронну митну декларацію №UA 209250/2020/0016250 від 26.08.2020, договір купівлі-продажу від 22.07.2020, декларацію про походження товару від 22.07.2020, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів від 15.08.2020, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 14.03.2012, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 08.08.2016, калькуляція транспортних витрат б/н від 21.08.2020, паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні, інші некласифіковані документи.

Таким чином, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною рахунку - фактури від 22.07.2020.

Тобто, судом встановлено, що подані декларантом позивача для митного оформлення документи за назвою та змістом відповідали вимогам ч.2 ст. 53 МК України.

Частиною 1 ст. 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій ст. 58 МК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному ст.ст. 345 - 354 МК України, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх виготовлення; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені МК України форми митного контролю.

Згідно ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2 - 4 ст. 53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 54 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх виготовлення, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 МК України, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 54 МК України).

Як уже зазначалося вище, декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення - за ціною договору купівлі - продажу.

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відповідач у відзиві на позов зазначав, що у зв`язку з тим, що подані декларантом документи не містили всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, відповідачем було виставлено декларанту вимогу про подання додаткових документів для підтвердження митної вартості. Оскільки такі документи подані не були, позивачу було відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

З цього приводу суд зазначає, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

Крім того, як зазначив Верховний Суд у постанові від 30.10.2018 у справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Таким чином, визначення відповідачем митної вартості транспортного засобу марки SKODA SUPERB, номер кузова: НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1968 куб.см, 2012 року випуску, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за резервним методом, лише на підставі неподання позивачем запитуваних митним органом документів, є необґрунтованим та безпідставним.

Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч. 2 коментованої статті МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 ст. 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 МК України).

Згідно ч. 5 вказаної статті МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 МК України, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 МК України.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 МК України).

За приписами ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно ч. 2 вказаної статті МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч.1 ст. 57 МК України.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації №UA 209250/2020/016250 від 26.08.2020, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору, зокрема договір від 22.07.2020.

Водночас, відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст такого договору від 22.07.2020.

Щодо доводів відповідача про те, що в документі, який надано в якості договору (купчої) відсутній підпис покупця товару, суд зазначає, що вказане не спростовує ціни транспортного засобу, адже таку визначає продавець товару, а не покупець.

Крім того, суд зазначає, що підпис продавця автомобіля у вказаному документі підтверджує, що ціна на автомобіль погоджена і при передачі автомобіля оплачена повністю.

Таким чином, кошти в розмірі 3800 євро отримані продавцем, що спростовує твердження відповідача, що відсутні документи, які підтверджують оплату за автомобіль саме в такому розмірі.

Також суд бере до уваги те, що даний документ в такому вигляді був прийнятий відповідачем, і як документ, який підтверджує його придбання і оплату, про що свідчить печатки Львівські митниці, які проставлені на ньому з вказівкою, що автомобіль перебуває під митним контролем.

Також, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення ст. 53 МК України не містить вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/100080/1 від 27.08.2020, відповідач не зміг визначити митну вартість на базі ціни, встановленої експертом у зв`язку з відсутністю її документального підтвердження, тому вартість визначалася на базі загального рівня цін на подібний товар.

Водночас, суд не погоджуюся з доводами відповідача про те, що джерелом інформації, яке б давало достатні підстави приймати оскаржуване рішення про коригування митної вартості, може бути МД від 18.08.02020 № UA209210/2020/15813. Так, якщо провести просте порівняння характеристик автомобіля, щодо якого проведено коригування митної вартості, то автомобіль, належний позивачу є модельного ряду 2012 року, а автомобіль, який зазначено у вищевказаній митній декларації, є модельного ряду 2013 року, про що зазначено в обох деклараціях. Відтак, такі автомобілі не можуть бути не можуть бути аналогічними чи подібними.

Крім цього, відповідачем не надано будь-яких даних і щодо пробігу вказаного автомобіля. Тому, така інформація не могла слугувати інформацією, яка б надавала можливість митному органу визначити вартість автомобіля, яка задекларована позивачем в митній декларації.

Також суд звертає увагу на те, що різняться і країни відправника транспортного засобу, а саме в митній декларації позивача зазначено країну «Німеччина», а в декларації, на яку здійснюється посилання відповідачем - Польща,що не дозволяє порівнювати їх у вартості.

Відповідачем також не доведено, що щодо автомобіля марки SKODA SUPERB, номер кузова НОМЕР_4 також не здійснювалося коригування митної вартості.

Простим порівнянням VIN кодів обох автомобілів видно, що вони мають різні цифри в частині комплектації (TMBJE 73T1D9098069/ НОМЕР_5 ), що свідчить про їх різну комплектацію, а, відтак, і ціну.

Аналізуючи усе вищенаведене, судом не враховано посилання відповідача, як на підставу для витребування додаткових документів те, що відповідач не зміг визначити митну вартість на базі ціни, встановленої експертом у зв`язку з відсутністю її документального підтвердження, тому вартість визначалася на базі загального рівня цін на подібний товар.

У даному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч.1 ст. 58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору (купчої) від 22.07.2020.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням досліджених судом фактичних обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості №UA209000/2020/100080/1 від 27.08.2020 не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст. 2 КАС України, адже прийняте не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак порушує права та законні інтереси позивача.

Також суд зазначає, що рішення у формі картки відмови в прийнятті митної декларації №UA209000/2020/00334 є похідними від рішення про коригування митної вартості.

У зв`язку з цим, оскаржувані рішення - про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/100080/1 від 27.08.2020 та картка відмови в прийнятті митної декларації №UA209000/2020/00334 - є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат, слід зазначити таке.

03.06.2021 позивач подав заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу (вх. №39895) у розмірі 15000,00 грн. У вказаному клопотанні представник позивача просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу.

Розглянувши вказану заяву, суд зазначає таке.

Суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч.3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" та від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи компенсацію витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З матеріалів справи вбачається, що професійну правову допомогу позивачу надавало Адвокатське об`єднання "Кубара і партнери" (адвокат Кубара М.М., свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю від 07.06.1994№ 279) на підставі договорів про надання правової допомоги № 25 від 01.10.2020 та № 1 від 21.01.2021.

Відповідач подав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, у яких зазначив, що ні в договорах про надання правничої допомоги, ні в заяві про відшкодування витрат, не зазначено конкретний час в годинах, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт. З поданих документів, не зрозуміло який обсяг робіт та послуг було виконано, не надано акту виконаних робіт.

Аналізуючи надані позивачем докази та заперечення відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.1 договору № 25 від 01.10.2020 договору замовник сплачує за збирання та підготовку документів для подання позову, їх правовий аналіз, підготовку позовної заяви, подання позовної заяви до суду в справі про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості за № UA209000/2020/100080/1 від 27.08.2020 року та картки відмови № UA209000/2020/00334 суму в розмірі 6400,00 грн. незалежно від кількості часу витраченого та обсягу такої роботи по виконанню робіт по збиранню та підготовці позовної заяви, подання позовної заяви до суду в справі про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості.

Згідно умов договору дана сума сплачується замовником до моменту винесення рішення судом 1- ї інстанції.

З матеріалів справи видно, що вищевказані роботи виконані в повному обсязі про що свідчить подання позовної заяви з додатками.

На підтвердження оплати за вищевказані послуги до матеріалів справи долучено квитанцію № 49 від 10.03.2021 на суму 4900,00 грн., та квитанцію № 62 від 10.03.2021 на суму в розмірі 1500,00 грн., що в загальному становить 6400,00 грн., як це і передбачено п. 4.1. договору.

Крім того, згідно договору № 1 від 21.01.2021 АО "Кубара і партнери" зобов`язується надати професійну правничу допомогу здійснюючи представництво замовника в суді першої, апеляційної інстанцій у справі № 380/11759/20, а замовник зобов`язується прийняти виконану роботу і оплатити її.

Згідно п. 4.1 цього договору замовник сплачує за представництво замовника в суді 1- ї інстанції незалежно від їх кількості витраченого часу та обсягу поданих процесуальних документів, наданих послуг суму в розмірі 8600,00 грн. Дана сума сплачується протягом 3 днів після винесення судом першої інстанції рішення по справі.

При вирішенні питання про стягнення на користь позивача витрат згідно договорів № 25 від 01.10.2020 та № 1 від 21.01.2021 суд бере до уваги заперечення відповідача, зокрема, щодо неспівмірності таких витрат.

Так, відповідач у клопотанні про зменшення розміру витрат на правову допомогу наголошував, що витрати позивача, пов`язані з коригуванням митної вартості становили 47853,02 грн., а витрати на правничу допомогу в середньому становлять 15000,00 грн., що, на думку представника відповідача, є неспівмірним.

Крім того, суд наголошує, що дана справа є справою незначної складності. Супровід даної справ не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, справа не становить суспільний інтерес. За цією категорією справ існує достатня кількість судових рішень різних інстанцій, що значно спрощує процес надання правової допомоги.

Судом також враховано неявку представника позивача в судове засідання 17.05.2021.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявлена представником позивача сума за надання правничої допомоги згідно договорів № 25 від 01.10.2020 та № 1 від 21.01.2021 на загальну суму 15000,00 грн., є завищеною.

Таким чином, суд дійшов висновку відшкодувати витратив цій частині частково, а саме в сумі 10000,00 грн.

Щодо судового збору, суд зазначає, що оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення позову, за правилами, визначеними ст. 139 КАС України, судові витрати позивача у вигляді судового збору компенсуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 19-20, 22, 72-77, 132, 134, 139, 241-246, 250, 255, 295, підп. 15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості №UA209000/2020/100080/1 від 27.08.2020.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації №UA209250/2020/00334.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43348711, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) в користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43348711, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) в користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень рівно.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 09.07.2021

Суддя Потабенко В.А.