Рішення № 98240863, 09.07.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/4718/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3002 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини 3002 Національної гвардії України, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Військової частини 3002 Національної гвардії України щодо непроведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 грошової компенсації основної відпустки за 2017 рік, в день виключення із списків частини 16.03.2020 року;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3002 Національної гвардії України щодо невиплати грошової компенсації основної відпустки за 2017 рік ОСОБА_1 за поданим ним рапортом 13.03.2020 року;

- зобов`язати Військову частину 3002 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 3 календарні дні основної відпустки за 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення позивача на день звільнення з військової служби (16.03.2020 року), із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач проходив військову службу у Військовій частині А 3002. У 2017 році позивачем не використано 3 дні основної відпустки. Проте, станом на день звільнення із військової частини відповідач не виплатив грошову компенсацію за невикористані дні основної відпустки, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивач у 2017 році використав усі належні йому дні основної щорічної відпустки - 36 днів (1 святковий). Під час перебування позивача в основній відпустці позивач захворів, проте після прибуття із стаціонарного лікування позивач повинен був повідомити про період перенесення щорічної основної відпутки або продовження такої відпустки. Окрім того, законодавством не передбачено виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпутки за попередні роки. Просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині А 3002.

Відповідно до наказу Військової частини 3002 Національної гвардії України від 10.01.2017 № 7 позивачу надано щорічну основну відпустку за 2017 рік тривалістю 10 календарних дні з 10 січня по 19 січня 2017 року.

Згідно наказу Військової частини 3002 Національної гвардії України від 14.08.2017 № 205 позивачу надано щорічну основну відпустку за 2017 рік тривалістю 26 календарних дні (1 день святковий) з 14 серпня по 08 вересня 2017 року.

Відповідно до наказів Військової частини 3002 Національної гвардії України від 11.09.2017 № 227, від 19.09.2017 № 233 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 06.09.2017 по 19.09.2017 .

Згідно наказу командира Військової частини 3002 Національної гвардії України від 16.03.2020 № 63 припинено контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України та виключено ОСОБА_1 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

29.04.2020 до Військової частини 3002 Національної гвардії України надійшов рапорт позивача від 11.03.2020 щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпутки у 2017 році. Окрім того, 23.07.2020 до відповідача надійшло зверненя позивача від 19.07.2020 щодо виплати грошової компенсації за невикористані 3 дні щорічної основної відпутки у 2017 році.

Листом від 27.08.2020 № 50/02/33-1232 Військова частина 3002 Національної гвардії України повідомила позивача про те, що відповідно до п. З розділу XXXI наказу МВС України від 1303.2018 №200 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам» особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, яка проходять військову службу за контрактом, що звільняються з військової служби зa віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку зі скороченням і штаті в або проведенням організаційних заходів, у разі невикористання ними щорічної основної та податкової відпусток за поточний рік до одержання військовою частиною наказу (повідомлення) про звільнення з військової служби оплачується тривлість щорічної основної та додаткової відпусток, на які вони мають право в році звільнення. Тобто наказ МВС № 200 не передбачає виплату компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за минулі роки.

Позивач не погоджуючись із діями дії Військової частини 3002 Національної гвардії України щодо непроведення повного розрахунку при звільненні, бездіяльністю щодо невиплати грошової компенсації основної відпустки за 2017 рік за поданим ним рапортом 13.03.2020 , звернувся із даним позовом до суду

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Статтею 4 Закону України від 05.11.1996 № 504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон №504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

За приписами ч. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Заклон 2211-ІІ) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

Абзацом 3 п. 14 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ визначено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині А 3002.

Відповідно до наказу Військової частини 3002 Національної гвардії України від 10.01.2017 № 7 позивачу надано щорічну основну відпустку за 2017 рік тривалістю 10 календарних дні з 10 січня по 19 січня 2017 року.

Згідно наказу Військової частини 3002 Національної гвардії України від 14.08.2017 № 205 позивачу надано щорічну основну відпустку за 2017 рік тривалістю 26 календарних дні (1 день святковий) з 14 серпня по 08 вересня 2017 року.

Сторонами не заперечується, що позивач у 2017 році мав право на щорічну основну відпустку тривалістю 35 календарних дні.

Так, наказми Військової частини 3002 Національної гвардії України від 10.01.2017 № 7, від 14.08.2017 № 205 позивачу надано 36 календарних дні основної відпустки (1 святковий день).

Проте, під час перебування у відпустці позивач захворів. Згідно наказів Військової частини 3002 Національної гвардії України від 11.09.2017 № 227, від 19.09.2017 № 233 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 06.09.2017 по 19.09.2017 .

Відтак, суд вказує, що під час перебування у щорічій основній відпустці позивач перебував на стаціонарному лікуванні 3 дні.

За приписами ч. 1 ст. 11 Закону України «Про відпустки» щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.

Таким чином, суд вказує, що чинним законодавством передбачено пересення на інший період або продовження відпустки в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, проте така відпустка позивачу перенесена чи продовжена не була.

Відтак, у випадку звільнення, позивачу повинна виплачуватись компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки.

Листом від 27.08.2020 № 50/02/33-1232 Військова частина 3002 Національної гвардії України повідомила позивача про те, що відповідно до п. 3 розділу XXXI наказу МВС України від 1303.2018 №200 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам» особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, яка проходять військову службу за контрактом, що звільняються з військової служби зa віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку зі скороченням і штаті в або проведенням організаційних заходів, у разі невикористання ними щорічної основної та податкової відпусток за поточний рік до одержання військовою частиною наказу (повідомлення) про звільнення з військової служби оплачується тривлість щорічної основної та додаткової відпусток, на які вони мають право в році звільнення. Тобто наказ МВС № 200 не передбачає виплату компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за минулі роки.

Однак, абзацом 3 п. 14 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ визначено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Додатково суд вказує, що згідно п. 5 розділу XXXI вказаного відповідачем у листі наказу МВС України від 1303.2018 №200 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам» у рік звільнення військовослужбовців зі служби, зазначених у пунктах 3, 4 цього розділу, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.

На підставі наведеного, суд вказує, що відповідач зобов`язаний у випадку звільнення військовослужбовця з військової служби виплатити компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Оскільки при виключенні із списків особового складу позивача не було розраховано за всіма видами забезпечення, а саме: йому не нарахована та не виплачена грошова компенсація за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки тривалістю 3 дні у 2017 році виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо непроведення повного розрахунку при звільненні 16.03.2020 із ОСОБА_1 , а саме невиплатою грошової компенсації за невикористані 3 дні щорічної основної відпустки за 2017 рік.

Суд вказує, що згідно позовних вимог позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3002 Національної гвардії України щодо невиплати грошової компенсації основної відпустки за 2017 рік ОСОБА_1 за поданим ним рапортом 13.03.2020.

Проте, суд вказує, що належним способом захисту прав позивача є визнанння протиправною бездіяльності щодо непроведення повного розрахунку при звільненні 16.03.2020 із ОСОБА_1 , а саме невиплатою грошової компенсації за невикористані 3 дні щорічної основної відпустки за 2017 рік, відтак зобов`язання Військову частину 3002 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 3 календарні дні основної відпустки за 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення позивача на день звільнення з військової служби (16.03.2020 року),

Окрім того, суд відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Таким чином, нарахування та виплату позивачу грошової компенсації за невикористані 3 календарні дні основної відпустки за 2017 рік, слід проводити з врахуванням п. 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір не стягується.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Військової частини 3002 Національної гвардії України (вул. Княгині Ольги, 105, м. Львів, код ЄДРПОУ 08682683) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3002 Національної гвардії України щодо непроведення із ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні 16.03.2020, а саме невиплатою грошової компенсації за невикористані 3 дні щорічної основної відпустки за 2017 рік.

3. Зобов`язати Військову частину 3002 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 3 календарні дні основної відпустки за 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення позивача на день звільнення з військової служби (16.03.2020).

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Судовий збір не стягується.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 09.07.2021.

Суддя Костецький Н.В.