Рішення № 98240318, 09.07.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2021 року Справа № 280/2842/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-б; код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, Управління), у якій позивач просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті позивачу - внутрішньо переміщеній особі, невиплаченої пенсії за період: з 01.11.2017 по 01.03.2021, визнавши недійсним незаконне рішення районної комісії з питань призначення / відновлення соціальних виплат внутрішньо-переміщеним особам від 25.10.2017 №77, яке оформлене протоколом №77 засідання вказаної районної комісії;

2) зобов`язати відповідача, виплатити позивачу - внутрішньо переміщеній особі, невиплачену пенсію з моменту її припинення, тобто з 01.11.2017 по 01.03.2021.

Крім того, просить допустити до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії позивачу у межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). На підставі рішення комісії з питань призначення / відновлення соціальних виплат внутрішньо-переміщеним особам від 25.10.2017 №77, яке оформлене протоколом №77, позивачу було припинено виплату пенсії за період з листопада 2017 року до березня 2021 року. Позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про виплату неотриманої пенсії за період з 01.11.2017 по 01.03.2021, однак у виплаті пенсії за вказаний період відмовлено. Позивач звертає увагу, що виплату пенсії йому припинено за відсутності підстав, передбачених Законом №1058-IV. Вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії за вказаний період протиправною. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 13.04.2021 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 06.05.2021 відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, витребувано у відповідача матеріали пенсійної справи ОСОБА_1

27.05.2021 від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали про витребування доказів та відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що виплату пенсії позивачу припинено з 01.11.2017 на підставі Протоколу №77 від 25.10.2017 комісії з питань призначення (відновлення), припинення соціальних виплат або відмови у призначенні (відновленні) соціальних виплат внутрішньо-переміщеним особам районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району. В період з 01.11.2017 по 28.02.2021 пенсія позивачу не нараховувалась та не виплачувалась. У лютому 2021 року позивач звернувся за поновленням пенсії. З посиланням на статтю 46 Закону №1058-IV вказує, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Оскільки позивач звернувся за поновлення пенсії 08.02.2021, а тому у відповідності до ст.46 Закону №1058-IV позивачу нараховано пенсію з 07.02.2018. Виплату пенсії позивачу розпочато з 01.03.2021. Невиплачена сума пенсії позивача за період з 07.02.2018 по 28.02.2021 взята на облік в Управлінні та буде виплачена після прийняття окремого порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. З посиланням на норми Постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 №637 (далі - Постанова №637) вважає дії відповідача у спірних правовідносинах правомірними. Також звертає увагу, що позивачем пропущений строк звернення до суду з даним позовом. На підставі зазначеного просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV та перебуває на обліку в Управлінні.

У відповідності до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 01.02.2021 №2330-5000337731, позивач є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

На відповідне звернення позивача, листом №0800-0209-8/19257 від 16.03.2021 Управління повідомило, що з 01.11.2017 соціальні виплати ОСОБА_1 призупинені на підставі Протоколу №77 засідання районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам м.Запоріжжя від 25.10.2017, оскільки факт проживання внутрішньо-переміщеної особи не підтверджено згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї. З моменту припинення соціальної виплати ОСОБА_1 на поновлення виплати пенсії з особистою заявою встановленого зразка до Управління не зверталась. 08.02.2021 ОСОБА_1 звернулась до Управління з особистою заявою встановленого зразка на поновлення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам з наданням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №2330-5000337731 від 01.02.2021. За даними з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, отриманих від Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району 22.02.2021, підтверджено факт задекларованого місця проживання ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 21.08.2019 №788. Призначений розмір соціальної виплати в місячному розмірі, а саме за березень 2021 року було розраховано в розмірі 2 594,59 грн. та виплачено на банківську установу згідно з графіком виплати. Суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 31.03.2021 щодо виплати пенсії за період з 01.11.2017 по 01.03.2021, однак позитивного результату за наслідками розгляду заяви не отримав.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії за період з 01.11.2017 по 01.03.2021, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача на підставі поданих сторонами письмових доказів, наявних в матеріалах справи, суд виходить з такого.

Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов`язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Положення частини 1 статті 27 Основ передбачають, що виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: - якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; - якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; - якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; - внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов`язків щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування; - в інших випадках, передбачених законами.

Отже, Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування не визначають вичерпного переліку випадків припинення таких страхових виплат, як пенсія, але встановлюють, що вони можуть бути передбачені іншими законами.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі -Закон №1706-VII).

Згідно з нормами статті 7 Закону №1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Питання виплати пенсій врегульовані нормами статті 47 Закону №1058-IV, згідно з якою пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Порядок припинення та поновлення виплати пенсії визначений нормами статті 49 Закону №1058.

Згідно з положеннями частини 1 зазначеної статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

- якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

- на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

- у разі смерті пенсіонера;

- у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

- в інших випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, підтверджено наявними матеріалами справи та не спростовано відповідачем, що всупереч зазначеним вимогам чинного законодавства відповідного рішення про припинення виплати у спірний період пенсії позивачу органами Пенсійного фонду не приймалось.

З аналізу норм статті 49 Закону №1058-IV слідує, що визначені законодавством підстави припинення виплати пенсії не є вичерпними. Проте, суд зауважує, що за змістом наведеної норми законодавства «інші випадки» для припинення виплати пенсії повинні також бути передбачені саме законом.

Доводи відповідача щодо застосування норм Постанов Кабінету Міністрів, якими визначений порядок припинення, відновлення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, є безпідставними, оскільки пріоритетними для застосування у спірних правовідносинах є саме вимоги статті 49 Закону №1058-IV.

Як слідує з відзиву на позовну заяву, позивачу припинено виплату пенсії за віком з 01.11.2017, при цьому оскільки позивач звернувся за поновленням пенсії за віком ІНФОРМАЦІЯ_1 , то з урахуванням строків, встановлених статтею 46 Закону №1058-IV, позивачу нараховано пенсію з 07.02.2018 та розпочато виплату пенсії з 01.03.2021.

За змістом частини 1 статті 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.

Суд зауважує, що за відсутності рішення про припинення позивачу виплати пенсії з підстав, визначених статтею 46 Закону №1058-IV, посилання позивача на частину 1 статті 46 Закону №1058-IV у спірних правовідносинах є безпідставним. У даному випадку позивач не отримував пенсію у спірний період саме з вини відповідача, яка проявилась у припиненні виплати пенсії за відсутності підстав, передбачених Законом №1058-IV.

Щодо заборгованості по пенсії за період з 07.02.2018 по 28.02.2021, то право позивача на пенсію за вказаний період не є спірним. Відповідач не виплатив позивачу пенсію за вказаний період з посиланням на Постанову №637.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 21.08.2019 №788 внесено зміни до Постанови №637, зокрема, пункт 1 доповнено реченням такого змісту «Суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України».

Разом з тим, за змістом конституційних норм (статті 113, 116, 117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях №20-рп/2011 від 26.12.2011 та №2-рп-99 від 02.03.1999 року висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону №1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Судом встановлено, що жодних змін до Закону №1058-IV з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою України не приймались.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або «інші права», як це зазначено у ст.9 Закону №1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Суми пенсійних виплат, виплата яких гарантована державою та на отримання яких правомірно розраховує особа, охоплюються поняттям «майно» в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що буд-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливо тільки «на умовах передбачених законом» і повинно переслідувати легітимну мету. Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що, здійснивши нарахування пенсії минулих періодів, відповідач безпідставно не виплатив заборгованість з виплати пенсії, що утворилася за період з 07.02.2018 по 28.02.2021.

З огляду на викладене вище, та враховуючи, що позивачу поновлено виплату пенсії 01.03.2021, суд доходить до висновку про наявність у позивача права на отримання невиплаченої пенсії за період з 01.11.2017 по 28.02.2021.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу пенсії за період з 01.11.2017 по 28.02.2021 та зобов`язання відповідача виплатити пенсію за вказаний період.

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсним рішення районної комісії з питань призначення / відновлення соціальних виплат внутрішньо-переміщеним особам від 25.10.2017, яке оформлене протоколом №77, суд зауважує, що вказане рішення не приймалось безпосередньо відповідачем у даній справі. Крім того, з огляду на предмет доказування у справі, встановлення протиправності чи правомірності вказаного рішення жодним чином не впливає на право позивача на отримання пенсії у спірний період.

З огляду на вказане, позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

Що стосується питання строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Закон №1058-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює відносини у сфері пенсійного забезпечення, строки та порядок виплати пенсій.

Відповідно до частини 2 статті 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Визначаючи поняття «нарахованої пенсії», суд звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 20.05.2020 у справі №815/1226/18, згідно з якими пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас, пенсія стає «нарахованою» в момент призначення пенсії і залишається такою («нарахованою») до її чергової зміни.

Поряд з вказаним, суд також зауважує, що у відзиві на позовну заяву відповідач, зокрема, вказав на те, що пенсія позивачу за період з 07.02.2018 по 28.02.2021 нарахована.

При цьому, спір щодо розміру призначеної позивачу пенсії за віком у даній справі відсутній.

Таким чином, враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом про виплату нарахованої пенсії, виплата якої не здійснюється з вини органів Пенсійного фонду, з підстав, які суперечать вимогам Конституції та законів України, суд вважає, що на спірні відносини не розповсюджується шестимісячний строк звернення до суду.

Щодо клопотання позивача про звернення до негайного виконання рішення у межах виплати пенсії за один місяць, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. Оскільки у даній справі не застосовано спосіб захисту порушеного права у вигляді стягнення, дані норми застосуванню не підлягають.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2 724,00 грн. Інших судових витрат не заявлено.

За подання даного позову сума судового становить 1 816,00 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.

При цьому, суд звертає увагу, що оскільки на стадії відкриття провадження у справі позивач зменшив позовні вимоги шляхом виключення пред`явлених позовних вимог до Управління соціального захисту населення по Хортицькому району Запорізької міської ради, подавши позовну заяву у новій редакції, то сплачена сума судового збору в розмірі 908,00 грн. за вказані позовні вимоги може бути повернута за наявності клопотання позивача про повернення суми судового збору у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 263 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за віком за період з 01 листопада 2017 року по 28 лютого 2021 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсію за віком за період з 01 листопада 2017 року по 28 лютого 2021 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.

Повне судове рішення складено 09.07.2021.

Суддя М.О. Семененко