Рішення № 98239937, 09.07.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2021 року м. Житомир справа № 240/9937/20

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі: судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом та просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у формі наказу за № 6-5366/14-20-СГ від 25 травня 2020 року у надані дозволу на розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 7,487 га, кадастровий номер 1822083500:01:002:0725, що не перебуває у користуванні із цільовим призначенням 16.00 землі запасу, розташованої в адмінмежах Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області повторно розглянути мою заяву та надати дозвіл на розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 7,487 га, кадастровий номер 1822083500:01:002:0725, що не перебуває у користуванні із цільовим призначенням 16.00 землі запасу, розташованої в адмінмежах Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати суду звіт про виконання рішення у визначений строк.

Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі а правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним було подано до Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області клопотання, в якому просив надати йому дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області прийняло наказ від 24.05.2020 року №6-5366/14-20-СГ про відмову у наданні йому дозволу на розробку документації з таких підстав: заявник не є землекористувачем земельної ділянки, в поданих документах відсутні обґрунтування доцільності поділу земельної ділянки, схема поділу земельної ділянки та інформація стосовно площ земельної ділянки , що будуть утворені в результаті поділу. Наголошує, що згода землекористувача або її відсутність та відсутність правовстановлюючих документів, що підтверджують наявність у користуванні позивача даної земельної ділянки на етапі надання дозволу на розробку документації із землеустрою, не є підставою для відмови в наданні вищевказаного дозволу відповідачем, оскільки такі обставини суперечать ст.118 ч.7 Земельного кодексу України. Також позивач зазначає, що відповідач наказом №6-1548/14-19-СГ від 03.06.2019 вже надав йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Житомирського району, за межами населених пунктів Коднянської сільської ради вказаний дозвіл ніким не скасований і є чинним на даний час, проект землеустрою розроблений і поданий на затвердження.

До суду за вх. №40174/20 надійшов відзив Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області, в якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву зазначив, що законодавець чітко визначив об`єкти земельних відносин, щодо яких можливо здійснювати формування земельних ділянок шляхом поділу, а саме: це земельні ділянки, які перебувають у власності або у користуванні. При цьому, замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, поділити земельну ділянку може сам власник земельної ділянки або за його згодою землекористувач. Позивачем при поданні клопотання не надано документів, на підтвердження того що він є власником земельної ділянки або землекористувачем, тому позивачу правомірно відмовлено у наданні згоди на поділ земельної ділянки, адже розробляти технічну документацію щодо поділу земельної ділянки мають право лише власники земельної ділянки, ким не є позивач. Також відповідач зазначає, що прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою належить виключно до дискреційних повноважень відповідача. Враховуючи викладене, відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення учасників справи, судом, без виходу до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, відзивом на позов відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, суд встановив наступне.

Позивачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 1,600 га для ведення особистого селянського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області на підставі якого ОСОБА_1 було розроблено проект землеустрою

В травні 2020 року позивач звернувся із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки за кадастровим номером 1822083500:01:002:0725.

25 травня 2020 року Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області прийняло наказ № 6-5366/14-20-ОГ «Про відмову у наданні дозволу на розробку документації" Відповідно до Наказу ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення технічної документації щодо поділ земельної ділянки площею 7,4848 га, що не перебуває у користуванні із цільовим призначенням 16.00 Землі запасу, розташованої в адмінмежах Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області з таких підстав: «заявник не є землекористувачем земельної ділянки щодо якої звертається за поділом, в поданих документах відсутні обґрунтування доцільності поділу земельної ділянки, схема поділу земельної ділянки та інформація стосовно площ земельної ділянки , що будуть утворені в результаті поділу».

Позивач не погодився з прийнятим рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернувся з позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно частини 4 статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

В силу пункту 1 Положення «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15 (далі - Положення № 15), державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи (п.п.31 п.4 Положення № 15).

Згідно п.п.13 п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого Наказом Мінагрополітики України від 29.09.2016 року № 333, зареєстрованого в Мін`юсті України 25.10.2016 за № 1391/29521 (далі - Положення № 333), Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Проаналізувавши норми, частини четвертої статті 122 Земельного Кодексу України, Положення №15 та Положення №333, суд дійшов висновку про наявність у відповідача повноважень щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу (об`єднання) земельних ділянок державної власності на відповідній території.

Проте, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом, земельна ділянка, щодо якої позивач бажає отримати дозвіл на розробку документації із землеустрою, відноситься до земель сільськогосподарського призначення, державна реєстрація на яку проведена на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Оскаржувана відмова винесена з підстав відсутності у переліку поданих позивачем документів, зокрема правовстановлюючих документів, що підтверджують наявність у користуванні позивача даної земельної ділянки.

Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою та регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування визначає Закон України «Про землеустрій» (далі - Закон № 858).

Статтею 1 Закону України «Про землеустрій» визначено, що проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

Статтею 22 Закону № 858 встановлено, що землеустрій здійснюється на підставі, в тому числі, рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою.

Згідно зі ст. 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Статтею 30 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Положеннями ст. 56 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає: а)пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Відповідно до ч. 1 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно з ч. 2 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок здійснюється шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Відповідно до ч. 6 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до ч.12 ст.186 Земельного кодексу технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок погоджується у разі якщо поділ, об`єднання земельних ділянок здійснюється її користувачем - власником земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - органом виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу; у разі поділу, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, - заставодержателем; у разі поділу, об`єднання власником земельної ділянки, що перебуває у користуванні, - землекористувачем. Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок затверджується замовником.

Таким чином, підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу раніше сформованих земельних ділянок, що перебувають у користуванні, без зміни їх цільового призначення є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок користувачем, погоджена власником/розпорядником земельної ділянки. При цьому, право на звернення за погодженням на поділ земельної ділянки має користувач, заставодержатель і власник земельної ділянки.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не є власником, заставодержателем чи користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 1822083500:01:002:0725, відносно якої відповідачем прийняте спірне рішення.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не є власником, заставодержателем чи користувачем земельної ділянки кадастровий номер 822083500:01:002:0725, тобто не є суб`єктом звернення щодо поділу земельної ділянки у відповідності до вищенаведених приписів законодавства, відтак у відповідача не виникає будь-якого обов`язку приймати рішення щодо такого поділу земельної ділянки.

Підсумовуючи вищенаведене, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у формі наказу за № 6-5366/14-20-СГ від 25 травня 2020 року у надані дозволу на розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 7,487 га, кадастровий номер 1822083500:01:002:0725, що не перебуває у користуванні із цільовим призначенням 16.00 землі запасу, розташованої в адмінмежах Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області, задоволенню не підлягають.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням того, що під час розгляду Головним управлінням Держгеокадастру в Житомирській області заяви ОСОБА_1 , про надання йому дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, права, свободи та охоронювані законом інтересів останнього не порушено, суд дійшов висновку щодо відсутності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовної вимоги.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області (вул. Довженка, 45, Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 39765513) про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова