Рішення № 98239661, 30.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2021 р. Справа№200/1555/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., за участю секретаря судового засідання Сафронової Ю.Л., та представників сторін:

позивача – не з`явився;

1-го відповідача – Листопада С.О.;

2-го відповідача – не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківський області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі – 1-й відповідач), Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківський області (далі – 2-й відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку позивачу з 01.01.2016 року;

- зобов`язати відповідача відновити нарахування та виплатити щомісячні грошові суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку позивачу з 01.01.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв`язку з набранням чинності Постанови КМУ від 07.11.2014 року № 595, якою затверджений тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей у населеному пункті, де він мешкав було припинено здійснення повноважень відповідним органам фондом соціального страхування, а також зупинені до моменту повернення окупованої території під контроль органів державної влади видатки з державного бюджету та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Позивач вказує на те, що з вересня 2014 року він знаходився на обліку у Бахмутському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. Страхові виплати йому не виплачуються з 01.01.2016 року.

Позивач вважає, що припинення щомісячних страхових виплат та невиплата заборгованості, що виникла є порушенням його прав на соціальний захист в разі часткової втрати працездатності.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого, серед іншого, зазначив, що здійснення страхових виплат внутрішньо переміщеним особам також врегульовано пунктом 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року №1105-ХІV особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселились із тимчасово окупованої території, території проведення АТО або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів

Вказує, що за статистичними даними інформаційно-аналітичної системи фонду, позивач скориставшись своїм правом та керуючись Порядком №20 отримував щомісячні страхові виплати як внутрішньо переміщена особа, на підставі заяви від 27.08.2015 року в відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Бахмут Донецької області (далі по тексту - Бахмутське міське відділення) з 01.09.2014 року по 01.01.2016 року, на підставі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції №1436005424 від 12.12.2014 року.

Зазначив, що Бахмутським міським відділенням відповідно до пункту 6 частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105- XIV, припинено виплати з 01.01.2016 року у зв`язку із закінченням терміну дії довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (особи, які не звернулися для перереєстрації довідки згідно вимог діючого на той час законодавства).

Відповідач звернув увагу на те, що позивач для продовження дії довідки ВПО до відповідного органу не звертався, що кваліфікується як власна бездіяльність. Позивач не виявив бажання підтвердити свій статус внутрішньо-переміщеної особи та продовжити довідку ВПО, із зазначеного слідує, що позивач з січня 2016 року перебуває на окупованій території (м. Горлівка), де органи влади України, у тому числі робочі органи Фонду соціального страхування України, не здійснюють свої повноваження і не здійснив заходів, направлених на отримання страхових виплат, на які він мав право. Право на страхові виплати не є абсолютним та підлягало законним обмеженням - таким, які передбачені чинними нормативно- правовими актами.

Крім того, відповідач зазначив, що згідно листа Управління соціального захисту населення Бахмутської міської ради № 01-1397 від 26.02.2021 року позивач перебуває на обліку як тимчасово переміщена особа в Управлінні праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області. З урахуванням вищенаведеного, у Бахмутського міського відділення були відсутні правові підстави для продовження виплат раніше призначених страхових виплат, оскільки у позивача була відсутня довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи з продовженим терміном її дії (згідно вимог діючого на той час законодавства).

Крім того, відповідач вказав на те, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом, встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також звернув увагу на те, що згідно інформації розташованої на офіційному сайті Міністерства внутрішніх справ України паспорт позивача серії НОМЕР_1 виданий Калінінським РВ Горлівського УМВС України в Донецькій області 27.11.1999 р. знайдено серед викрадених та втрачених, отже, у фонду є певні сумніви щодо справжності поданих позивачем документів.

Вважає, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, підзаконними нормативними актами, прийнятими постановами Кабінету Міністрів України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 05 березня 2021 року клопотання представника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області - задоволено. Вирішено здійснювати розгляд справи № 200/1555/21-а у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у даній справі на 29 березня 2021 року.

18 березня 2021 року представником відповідача подано до канцелярії суду додаткове пояснення до відзиву в яких зазначено про те, що згідно листа Управління соціального захисту населення Бахмутської міської ради № 01-1397 від 26.02.2021 року позивач перебуває на обліку як тимчасово переміщена особа в Управлінні праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області

Відповідач вказав, що чинне законодавство, а саме п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» передбачає призначення та продовження виплати усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам виключно на підставі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Тобто не лише призначення, а і продовження виплат усіх видів соціальної допомоги вимагало наявність довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідач наголосив на те, що з наведених норм законодавства вбачається послідовний порядок для тимчасово переміщених осіб, які мають право на продовження раніше призначених та нарахованих страхових виплат, які для реалізації свого права на соціальні виплати повинні звернутись до відділення органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з відповідною заявою та довідкою про взяття на облік тимчасово переміщеної особи. В зв`язку з тим, що позивач по теперішній час не надав заяви та жодних документів, у тому числі рахунок відкритий в ПАТ «Державний ощадний банк України», Управління ВД Фонду в Донецькій області не має правових підстав для здійснення нарахування та виплату страхових виплат всупереч Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Для отримання належних сум страхових виплат позивачу необхідно звернутися особисто із заявою про продовження раніше призначених страхових виплат та доданих документів визначених Порядком №27, до відділення Фонду за новим місцем своєї реєстрації/ фактичного проживання, тобто має бути певний «територіальний зв`язок» особи з органом Фонду.

Також відповідач зазначив, що 26.02.2021 року Управлінням ВД Фонду в Донецькій області направлено запит 25.01-07/622 до Краматорського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області про надання інформації щодо ОСОБА_1 та відповіддю Краматорського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області від 04.03.2021 року №3335/201-2021 зазначено, що паспорт ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 виданий Калінінським РВ Горлівського УМВС України в Донецькій області 27.11.1999 року значиться серед втрачених.

Ухвалою суду від 29 березня 2021 року відкладено підготовче засідання у даній справі на 12 квітня 2021 року. Клопотання відповідача щодо витребування доказів задоволено.

Витребувано у ОСОБА_1 : письмові пояснення щодо того на обліку у якому Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України позивач перебуває станом на момент розгляду даної справи; письмові пояснення щодо того, що за даними Національної поліції України паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 числиться втраченим; реквізити банківського рахунку, відкритого в АТ “Державний ощадний банк України”.

Витребувано від Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради: письмові пояснення та відповідні докази щодо того чи перебуває у нього на обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

12 квітня 2021 року на виконання вимог ухвали суду від 29 березня 2021 року позивач надав письмові пояснення, відповідно до яких, серед іншого зазначає, що ним було надіслано звернення до Національної поліції України щодо надання довідки про те, що паспорт громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 є дійсним.

Щодо надання реквізитів банківського рахунку відкритого в АТ «Державний ощаднй банк України» позивач вказав, що докази, які просить витребувати відповідач у позивача, не стосуються предмета доказування у даній справі та відповідачем самостійно не було вчинено усіх залежних від нього заходів щодо отримання запитуваних реквізитів.

Зазначив про те, що відповідач не позбавлений можливості з`ясувати реквізити банківського рахунку позивача під час його звернення до органів Управління ВД ФСС та на стадії виконання судового рішення.

Крім того, зазначив, що зазначення банківських реквізитів позивача у судовому рішенні не передбачено нормами статті 246 КАС України.

Ухвалою суду від 12 квітня 2021 року відкладено підготовче засідання у даній справі на 12 травня 2021 року та запропоновано ОСОБА_1 надати суду: докази звернення до Національної поліції України щодо надання довідки про те, що його паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 є дійсним та, у випадку отримання такої довідки, надати суду її засвідчену копію.

11 травня 2021 року на виконання вимог ухвали суду від 12 квітня 2021 року позивач надав клопотання в якому зазначив, що ним було надіслано звернення до Національної поліції України щодо надання довідки про те, що його паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 є дійсним.

Ухвалою суду від 12 травня 2021 року залучено до участі у справі, в якості другого відповідача, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківський області (місцезнаходження: 61200, м. Харків, майдан Конституції, 1, Палац Праці, 3 під`їзд, 4 поверх, код ЄДРПОУ ). Розпочато розгляд справи № 200/1555/21-а спочатку та призначено підготовче засідання у справі № 200/1555/21-а на 31 травня 2021 року.

28 травня 2021 року від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківський області надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено про те, що між позивачем та 2м відповідачем не існувало правовідносин з приводу продовження раніше призначених щомісячних страхових виплат, у зв`язку з чим Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Харківській області є неналежним відповідачем у справі № 200/1555/21-а.

Ухвалою суду від 31 травня 2021 року закрито підготовче провадження у справі № 200/1555/21-а та призначено справу до судового розгляду по суті на 30 червня 2021.

Представник позивача та представник 2-го відповідача у судове засідання призначене на 30 червня 2021 року не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог позивача, з підстав, викладених у відзиві, просив суд в задоволені адміністративного позову відмовити.

Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Щодо посилань відповідача на те, що паспорт позивача серії НОМЕР_1 знайдено серед викрадених та втрачених.

Суд зазначає про те, що чинне законодавство України не передбачає автоматичного визнання недійсним паспорту громадянина України у випадку його втрати.

Так, відповідно до п. 10.4. Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 13.04.2012 № 320 (який був чинним станом на момент втрати позивачем паспорту - 19.07.2013 року) погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти:

які обмінюються у зв`язку зі зміною (переміною) прізвища, імені та по батькові;

у разі встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах);

у разі непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки);

осіб, громадянство України яких припинено;

знайдені, замість яких видано нові;

померлих громадян;

зіпсовані під час заповнення;

оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України;

не отримані власником протягом року.

Пункт 6.1 вказаного порядку передбачав обов`язок громадянина подати заяву про втрату або викрадення паспорта.

Пунктом 6.9 Порядку було передбачено, що якщо втрачений паспорт було знайдено під час розгляду заяви про втрату паспорта, розгляд справи про втрату паспорта припиняється. У разі знаходження паспорта після отримання нового особа повинна здати знайдений паспорт до територіального підрозділу, де оформлювався новий паспорт, про що особу необхідно попередити під час подачі заяви про втрату паспорта.

Знайдені паспорти знищуються відповідно до пункту 10.4 розділу Х цього Порядку. Якщо паспорт знайдено в іншому територіальному підрозділі, то за місцем видачі паспорта надсилається повідомлення про його знищення.

Проте, вказаний порядок не встановлював автоматичної недійсності втраченого паспорта до моменту видачу замість нього нового.

Абзац 4 п. 3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. N 302 встановлює, що вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Після надходження до територіального підрозділу ДМС персоналізованого бланка паспорта працівник територіального підрозділу ДМС протягом двох робочих днів надсилає повідомлення за формою, встановленою МВС, до територіального підрозділу ДМС, який здійснив оформлення втраченого/викраденого паспорта зразка 1994 року, для внесення до заяви про видачу паспорта інформації про його недійсність із зазначенням дати втрати та дати оформлення нового паспорта, а також передачі її до архівної картотеки.

Відповідно до пункту 68 вказаного Порядку встановлено, що у разі коли особа, яка заявила про втрату або викрадення паспорта та подала документи для оформлення нового паспорта, знайшла його, вона зобов`язана протягом доби здати знайдений паспорт для знищення до найближчого територіального органу або територіального підрозділу ДМС, про що заявника необхідно попередити під час приймання документів.

Пунктом 105 порядку встановлено, що якщо особа / її законний представник, які заявили про втрату або викрадення паспорта та подали документи для оформлення нового паспорта, знайшли його, вони зобов`язані протягом доби здати знайдений паспорт територіальному органу / територіальному підрозділу ДМС.

Отже, обов`язок повідомити про те, що втрачений паспорт знайдено встановлений, як і встановлено обов`язок його здати його, проте за неповідомлення про цю обставину чи за нездачу знайденого паспорту не встановлено жодної відповідальності як і не передбачено настання такого наслідку як визнання недійсним втраченого паспорту.

Пунктом 108 Порядку встановлено, що паспорт визнається недійсним, вилучається, анулюється та знищується в разі:

коли він підлягає обміну у зв`язку із зміною інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації);

виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта;

непридатності паспорта для подальшого використання;

припинення громадянства України або скасування рішення про громадянство України;

коли він заявлений як втрачений або викрадений та прийнято рішення про оформлення нового паспорта;

смерті особи, якій було видано такий паспорт;

закінчення строку його дії або прийняття рішення про обмін такого паспорта до закінчення строку його дії;

оформлення паспорта / паспорта зразка 1994 року з порушенням вимог законодавства;

неотримання його заявником протягом року.

Отже, недійсним втрачений чи знайдений паспорт визнається лише у випадку коли органом ДМС прийнято відповідне рішення та замість втраченого паспорту видано новий нього видано новий.

Відповідно до п.113 вказаного порядку Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, структурний підрозділ ДМС, закордонна дипломатична установа із застосуванням засобів Реєстру вносить до бази даних Реєстру інформацію про факт подання особою заяви про втрату/викрадення паспорта, визнання недійсним, вилучення (у тому числі тимчасово), анулювання та знищення паспорта.

Інформація про серії та/або номери недійсних паспортів надається з відомчої інформаційної системи ДМС із застосуванням засобів Реєстру МЗС, МВС, Національній поліції, Адміністрації Держприкордонслужби, СБУ, Офісу Генерального прокурора та розміщується на офіційному веб-сайті ДМС.

Доказів отримання позивачем нового паспорту замість втраченого відповідачем суду не надано, як не надано і доказів внесення інформації до відомчої інформаційної системи ДМС про визнання недійсним паспорту позивача серії НОМЕР_1 чи прийняття рішення про видачу нового паспорту замість втраченого.

Судом встановлено, що станом на момент розгляду даної справи на офіційному веб-сайті ДМС інформація щодо визнання вказаного паспорту недійсним - відсутня.

Таким чином, станом на момент розгляду даної справи, адміністративна процесуальна право та дієздатність позивача підтверджена його паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (а.с. 4-5).

Відповідач, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 41325231, місцезнаходження: вул. Свободи, 5, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122 є органом державної влади, про що зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

ОСОБА_1 був взятий на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, що підтверджується відповідною довідкою управління соціального захисту населення від 12.12.2014 року № 11436005424 (а.с. 7), згідно з якою позивач постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 і перемістився та зареєструвався за адресою:

АДРЕСА_2 включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р.

Позивачу, згідно з випискою із акту огляду МСЕК серії ДОН-05 № 112418, встановлено 3 групу інвалідності безстроково (а.с. 6).

01 жовтня 2014 року позивач звернувся до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську Донецької області із заявою про продовження раніше призначених страхових виплат (а.с. 30).

Постановою відділення ВД Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську від 01 жовтня 2014 року № 0503/7352/7352/10 було продовжено потерпілому ОСОБА_1 номер справи 7352, номер випадку 7352, раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку (вид виплати 410, КЕКВ 2730,03) в розмірі 1735,05 грн.

Виплату провадити з 01 вересня 2014 року безстроково (а.с. 32).

Постановою відділення ВД Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську від 05 грудня 2016 року №0503/7352/7352/12 було припинено виплату гр. ОСОБА_1 номер справи 7352, номер випадку 7352, щомісячної грошової сум в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку (вид виплати 410, КЕКВ 2730,03) в розмірі 1872,12 грн. Причина припинення: закінчення терміну дії довідки ВПО (а.с. 33).

Інших підстав обґрунтування вищезазначені рішення відповідача не містять, що виключає право відповідача посилатись у своїх запереченнях на інші обставини та інше обґрунтування підстав їх прийняття.

Згідно відомостей про нараховані та виплачені страхові виплати відповідно до програмного забезпечення «Реєстр потерпілих» Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області судом встановлено, що за період з січня 2016 року по січень 2021 року страхові виплати позивачу нараховані та виплачені не були. Вказано, що загальна сума страхових виплат, що обліковується за період з 1 січня 2016 року по 31 січня 2021 року становить 181934,49 грн (а.с. 36).

Відповідач факт припинення страхових виплат позивачу з січня 2016 року не заперечує.

На письмовий запит позивача, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Донецькій області, листом № Л-01-04/19-34 від 22.01.2021 року повідомило представника позивача, що ОСОБА_1 , як потерпілий на виробництві перебував на постійному обліку та отримував страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Горлівки з 31.05.2006 року

Вказано, що місто Горлівка розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Відповідно до частини 10 статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщені особи з тимчасово окупованої території мають право на отримання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, безпосередньо у робочих органах Фонду соціального страхування України за фактичним місцем проживання, перебування.

Зазначено, що у вересні 2014 року із заявою про продовження страхових виплат ОСОБА_2 звернувся до Бахмутського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - відділення) та надали довідку про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО (на сьогоднішній день - ООС). Страхові виплати було продовжено з 01.09.2014 року в розмірі 1735,05 грн.

В січні 2015 року здійснено перерахунок страхових виплат та нараховано доплату за період з 01.03.2014 року по 31.12.2014 рік в сумі 1370,70 грн. Розмір перерахованої страхової виплати склав 1872,12 грн.

Зазначено, що з 01.01.2016 року відділенням припинено здійснення страхових виплат у зв`язку із закінченням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

В подальшому для отримання страхових виплат до відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та інших управлінь не звертались.

Вказано, що у зв`язку з тим, що управлінню невідомо з січня 2016 року місцезнаходження ОСОБА_1 на території підконтрольній українській владі, а особисто на зв`язок з управлінням не виходили, просимо у відповідності до постанови правління Фонду соціального страхування України від 12.12.2018 року № 27 «Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб» для продовження раніше призначених страхових виплат звернутись до будь-якого обласного управління (відділення), надавши такі документи: заяву, копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, копію паспорта або документа, що посвідчує особу та інше (а.с. 8-9).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 1105-XIV від 23.09.1999 року (далі - Закон № 1105-XIV).

Положеннями статті 3 Закону №1105-XIV визначено принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема, законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Частиною першою статті 47 № 1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:

1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;

2) особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина п`ята статті 47 Закону № 1105-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, статтею 46 Закону № 1105 не передбачено такої підстави для припинення страхових виплат, як закінчення чи скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи.

У той же час вказаною норми передбачено посилання на можливість припинення таких виплат “в інших випадках, передбачених законодавством”.

Проте, ці “інші випадки” для припинення страхових виплат повинні також бути передбачені саме законом.

Ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин.

Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства, виховання, освіти, культури і охорони здоров`я, екологічної безпеки. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Відповідно до ч. 3 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України “Про оплату праці” (частина четверта, сьома статті 47 Закону № 1105-XIV).

Відповідно до частини першої статті 46 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;

6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Як встановлено судом вище, відповідачем не нараховано спірні щомісячні страхові виплати позивачу у зв`язку з тим, що з 01.01.2016 року позивач не звертався до жодного відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з питань призначення страхових виплат.

Вказані відповідачем підстави невиплати заборгованості позивачу є протиправними, оскільки підзаконні нормативно-правові акти (постанови правління Фонду соціального страхування України, тощо) не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Судом встановлено, що жодних змін у Закон №1105-XIV з приводу особливостей виплати заборгованості з соціальних виплат прийнято не було, а жодного закону, який би передбачав можливість нездійснення виплати особі заборгованості зі страхових виплат, на які особа мала право за законом, з підстав неприйняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплати такої заборгованості - прийнято не було.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Суд зазначає, що відповідно до частин п`ятої, шостої статті 47 Закону № 1105-XIV, страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них; страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Суд зазначає, що позивачу встановлена втрата працездатності безстроково відповідно до виписки із акта огляду до довідки МСЕК серії ДОН-05 № 112418, тому в даному випадку відсутні підстави для невиплати раніше призначених щомісячних страхових виплат.

Факт призначення позивачу щомісячних страхових виплат та встановлення йому таких виплат безстроково, відповідачем не заперечується.

Суд вказує, що чинним законодавством встановлено, що призначення, виплата, припинення виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням усім без виключення особам, в тому числі й особам, які вимушено перемістилися з тимчасово окупованих територій, має здійснюватися виключно на підставі норм Законів щодо соціального страхування на рівні з іншими громадянами України.

Припинення страхових виплат можливе лише за умови прийняття відповідачем відповідного рішення та лише з підстав, визначених ст. 46 Закону № 1105-XIV.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про те, що невиплата належних позивачу страхових виплат з 1 січня 2016 року є протиправною, оскільки не відповідає зазначеним критеріям правомірності.

Крім того, відповідач, не виплативши соціальні виплати за відсутності передбачених законами України підстав порушив право позивача на їх отримання, при цьому, зазначене право є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення.

Статтею 14 Конвенції визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно до положень Конституції України, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (ч.2 ст.46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. В порядку статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що виключає додаткові обмеження для внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Стаття 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно статті 3 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до статті 29 ЦК України, місце проживання фізичної особи - це житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Частина шоста статті 29 ЦК України дозволяє фізичній особі мати кілька місць проживання.

Враховуючи викладене, суд вважає доцільним застосувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові по справі № 243/3505/16-ц від 20.09.2018 року, в яких зазначено, що Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 року № 6-51цс17, та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району АТО, не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”).

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.06.2014 у справі “Суханов та Ільченко проти України” (заяви № 68385/10 та 71378/10, пункт 52 рішення), а також в рішенні від 19.06.2012 у справі “Хонякіна проти Грузії” (Khoniakinav.Georgia, заява № 17767/08, пункт 72 рішення), зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Оскільки наявними матеріалами справи підтверджено припинення виплати позивачу страхових виплат за спірний період, є підстави вважати, що дії відповідача є протиправними, адже суб`єкт владних повноважень діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, без дотримання правил статті 2 КАС України.

Як встановлено судом вище, відповідачем було прийнято постанову від 05 грудня 2016 року № 0503/7352/7352/12 про припинення щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 номер справи 7352, номер випадку 7352 (а.с. 33).

Суд зазначає, що таких підстав, для припинення страхових виплат, як ті, що зазначені у вказаному рішенні (“закінчення терміну довідки ВПО”) Закон № 1105-XIV чи будь-який інший Закон України не містять.

Вказана постанова порушує права позивача на отримання страхових виплат.

З огляду на вищевикладені обставини, вказана постанова від 05 грудня 2016 року № 0503/7352/7352/12 є протиправною та підлягає скасуванню.

Перебування позивача в Єдиній інформаційній базі даних про взятих на облік внутрішньопереміщених осіб (довідка № 26927 від 14.09.2016 року) із зареєстрованим місцем проживання/перебування: АДРЕСА_3 , стала підставою для залучення 2-им відповідачем у даній справі Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківський області.

У той же час, з відзиву 2-го відповідача справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , протягом періоду з 01.01.2016 року по теперішній час до Ізюмського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Харківській області із заявою про продовження йому раніше призначених щомісячних страхових виплат не звертався, на обліку не перебував, щомісячні страхові виплати не отримував.

Враховуючи відсутність правовідносин між позивачем та 2-им відповідачем підстави для задоволення позовних вимог відносно 2-го відповідача відсутні.

Згідно ч.2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи викладене, суд, з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та задовольнити адміністративний позов, шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати позивачу щомісячних грошових сум у разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку позивачу з 01 січня 2016 року, скасування постанови відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську від 05 грудня 2016 року № 0503/7352/7352/12, а також шляхом зобов`язання відповідача відновити нарахування та виплатити щомісячні грошові суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку позивачу з 01.01.2016 року.

Щодо строків звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Отже, КАС України дійсно встановлено шестимісячний загальний строк звернення до суду особою за захистом своїх порушених прав.

Однак, суд зазначає, що положеннями ст. 47 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” встановлено інші строки та встановлено, що виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням (ч. 4 ст.47 Закону № 1105-XI).

Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці" (ч. 4 ст.47 Закону № 1105-XI).

Враховуючи викладене та встановлення судом того, що спірні суми страхових виплат не виплачені позивачу з вини відповідача, позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним позовом.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 908,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Стосовно вимоги позивача допустити негайне виконання рішення суду у межах стягнення щомісячної страхової виплати за один місяць, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду, зокрема про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Згідно статті 4 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються тільки за цільовим призначенням. До коштів Фонду застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України.

Оскільки, страхові виплати не є іншими періодичними платежами з Державного бюджету України, а кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення вимоги щодо негайного виконання рішення у межах суми стягнення щомісячної страхової виплати за один місяць.

Керуючись Конституцією України, Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківський області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дій Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо припинення виплати щомісячних грошових сум у разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року.

Скасувати постанову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську від 05 грудня 2016 року № 0503/7352/7352/12.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, місцезнаходження: вул. Свободи, 5, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122) відновити нарахування та виплатити щомісячні грошові суми у разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) з 01.01.2016 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорта серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім) гривень копійок за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, місцезнаходження: вул. Свободи, 5, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122).

Вступну та резолютивну частини рішення прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 30 червня 2021 року.

Повне судове рішення складене 09 липня 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на дане рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Бабіч