Рішення № 98239617, 12.07.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2021 р. Справа№200/6218/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справ за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ: 43142826, 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) про визнання протиправною та скасування вимоги, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-77149-42 від 15.02.2021 року про сплату боргу (недоїмки) на суму 39568,74 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що має статус адвоката, однак з 2002 року по теперішній час він перебуває у трудових відносинах з ДП «Артемсіль», на теперішній час на посаді заступника начальника юридичного відділу. Отже він є найманим працівником. Умовами для виникнення обов`язку щодо сплати єдиного внеску є: наявність ознаки самозайнятої особи, провадження такою особою незалежної професійної діяльності та отримання доходу від цієї діяльності. Вважає, що в розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску ним як особою, що має право провадити адвокатську діяльність в той час, коли він являється найманим працівником, а не самозайнятою особою. На підставі наведеного, позивач вважає, що оскаржувана податкова вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач надав відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що ОСОБА_1 з 15.08.2001 року перебуває на обліку в податковому органі як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю. Отримання такою особою заробітної плати за трудову діяльність на посаді юрисконсульта та сплата роботодавцем єдиного соціального внеску не виключає обов`язку особи, яка суміщає трудові відносини із адвокатською діяльністю, сплачувати соціальний внесок. Станом на 01.06.2021 року недоїмка по зобов`язанням з єдиного внеску складає 39568,74 грн., які нараховані за 2017 – 2020 роки.

Також відповідач зазначає, що в результаті проведення камеральної перевірки звітності про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014 – 2017 роки були прийняті рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності № 0012734210, № 0012744210, № 0012754210, № 0012764210 у сумі 680 грн., які були узгодженні 02.07.2018 року.

Стосовно моральної шкоди відповідач наголошує, що позивачем не обґрунтовано в чому полягає ця шкода, не доведено факту завдання моральних страждань, душевних переживань та психологічного розладу, наявність втрат немайнового характеру, не визначено, якими доказами це підтверджується.

З огляду на зазначене, ГУ ДФС в Донецькій області вважає, що у позивача наявна заборгованість по єдиному внеску та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , на підставі рішення Ради Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 15.08.2001 року № 13 має право на заняття адвокатською діяльністю, про що йому видано відповідне свідоцтво за № 1319 від 15.08.2001 року.

Позивач зареєстрований в податковому органі як особа, яка проводить незалежну професійну діяльність.

Згідно з довідкою № 46 від 11.03.2021 року роботодавець заступника начальника юридичного відділу ОСОБА_1 ДП «Артемсіль» сплатив єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівника в загальній сумі 249463,71 грн.: за 2017 рік – 53147грн., за 2018 рік - 62813,45 грн., за 2019 рік – 71478,72 грн., за 2020 рік – 62024,33 грн.

Отже позивач є найманим працівником, перебуває у трудових відносинах, які мають тривалий системний та постійний характер роботи на посадах, пов`язаних зі здійсненням юридичної практики.

19.06.2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області складений акт № 319/05-99-42-10/ НОМЕР_1 про результати камеральної перевірки за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» по фізичній особи, яка займається незалежною професійною діяльністю ОСОБА_1 за звітний період з 01.01.2013 року по 31.12.2017 року.

Згідно висновку даного акту дані камеральної перевірки свідчать про неподання звіту з єдиного внеску за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки, чим порушено пункт 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

За наслідками вказаної перевірки 19.06.2018 року податковий орган прийняв рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності № 0012734210, № 0012744210, № 0012754210, № 0012764210 у розмірі по 170 грн. кожне, а загалом на суму 680 грн.

Згідно інтегрованої картки позивача в період з 19.04.2018 року по 31.01.2021 року за ним обліковується заборгованість 39568,74 грн.

15.02.2021 року ГУ ДПС у Донецькій області було сформовано та направлено ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-77149-42 на суму 39568,74 грн., з них 38888,74 грн. – недоїмка, 680,00 грн. – штрафи.

Позивач оскаржив вимогу до ДПС України, однак рішенням ДПС України № 8666/6/99-00-06-02-01-06 від 16.04.2021 у задоволенні скарги відмовлено.

Відповідачем до суду не надано будь-яких пояснень або належних та допустимих доказів того, що позивач здійснював та здійснює незалежну професійну діяльність поза межами ДП «Артемсіль», як самозайнята особа та отримує дохід від такої діяльності.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, податковим органом вже направлялись вимоги з аналогічних підстав на адресу ОСОБА_1 .

Вимога від 15.11.2018 року № Ф-77149-42 була визнана протиправною та скасована в частині суми недоїмки 15819,54 грн. рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24.05.2019 року у справі № 200/4969/19-а.

Вимога від 12.11.2020 року № Ф-77149-42 була скасована та відкликана на підставі рішення про результати розгляду скарги від 12.02.2021 року № 3338/6/99-00-06-02-01-06.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

За визначенням, яке міститься в пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. В свою чергу, незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків. інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі Закон № 2464).

Згідно з пунктом 12 статті 1 Закону № 2464 основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закон № 2464 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Разом з цим частина 6 цієї статті визначає, що особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з ч.ч. 2 та 3 ст. 9 Закону № 2464, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповіднодо цього Закону нараховується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Приписами пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону №2464 передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

При цьому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є також роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VІ від 08.07.2010, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Системний аналіз пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України та статей 4, 7 Закону № 2464 свідчить на користь того, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Таким чином, в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема у періоди, коли він був найманим працівником і не здійснював адвокатської діяльності як самозайнята особа, не отримував доходу від цієї діяльності.

Частиною 4 статті 25 Закону № 2464 передбачено, що у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що оскаржувана вимога в частині сплати боргу в розмірі 38888,74 грн. не відповідає критеріям правомірності, а тому позовні вимоги про скасування вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, щодо скасування вимоги в частині сплати штрафу в розмірі 680 грн., суд зазначає наступне.

Частина 3 статті 9 Закону № 2464 визначає, що обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затверджений Наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015 року (далі Наказ № 435).

ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства зобов`язані подавати самі за себе Звіт незалежно від того, чи ведуть вони підприємницьку діяльність, крім ФО - підприємців, зазначених у пункті 3 розділу III цього Порядку (пункт 13 розділу ІІ Наказу № 435).

Особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають самі за себе до фіскальних органів звіт один раз на рік до 1 травня року, що настає за звітним періодом (пункт 4 розділу ІІІ Наказу №).

За приписами п. 7 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема, за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.

Згідно частини 14 вказаної статті про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску або на єдиний рахунок. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення.

Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень податкового органу щодо нарахування пені та застосування штрафів.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про застосування штрафних санкцій за неподання звітності № 0012734210, № 0012744210, № 0012754210, № 0012764210 на суму 680 грн. позивач отримав 22.06.2018 року.

Крім того ця сума вже була предметом розгляду при оскарженні в судовому порядку вимоги податкового органу від 15.11.2018 року № Ф-77149-42. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24.05.2019 року у справі № 200/4969/19-а в цій частині позову було відмовлено.

Тобто позивач про існування даних рішень був обізнаний, проте правом їх оскарження не скористався. Отже сума 680 грн. в розумінні Закону № 2464 та Податкового кодексу України є узгодженою. Відтак відповідач правомірно включив її до вимоги про сплату боргу.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, заподіяної протиправними рішеннями відповідача, у розмірі 50000 грн., суд зазначає наступне. Обґрунтовуючи необхідність стягнення з Управління моральної шкоди, позивач зазначає, що нещодавно він отримав усну інформацію, що про факт його заборгованості надано інформацію до місцевих органів самоврядування з метою впливу на нього відносно погашення суми ЄСВ. Вказане принижує позивача та негативно впливає на його життєдіяльність.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постановах від 10.04.2019 у справі №464/3789/17, від 27.11.2019 у справі №750/6330/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Зважаючи на наведене вище, оцінивши і проаналізувавши надані позивачем пояснення та відсутність будь-яких доказів, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем того, що оскаржуваним рішенням відповідача йому заподіяно моральну шкоду.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір розподілити у відповідності до вимог ст. 139 КАС України.

Позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір у розмірі 3178,00 грн.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ: 43142826, 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) про визнання протиправною та скасування вимоги, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області № Ф-77149-42 від 15.02.2021 року про сплату боргу в частині суми недоїмки 38888,74 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ: 43142826, 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1379,57 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.П. Бабаш